Джастін Фашану: трагічна доля першого професійного футболіста-гея

Ця історія погано закінчилася. 3 травня 1998 року Джастін Фашану був знайдений повішеним в одному із покинутих гаражів на околиці Східного Лондона. 37-річний футболіст залишив передсмертну записку для друзів та членів родини, у якій значилося: «Сподіваюся, Ісус, якого я так люблю, забере мене додому».

Джастіну Фашану судилося стати першовідкривачем в англійському футболі у цілій низці напрямків. Він став першим темношкірим футболістом, за якого було заплачено 1 мільйон фунтів. А ще Фашану у 1990 році зробив камінг-аут, заявивши про нетрадиційну сексуальну орієнтацію, ставши першим професійним футболістом не тільки у Англії, а й в усьому світі, який зважився на такий вчинок.

Фашану народився 19 лютого 1961 року в Лондоні у родині нігерійського адвоката та ґаянської медсестри. Після розлучення батьків Джастін, як і його молодший брат Джон, опинився у притулку, а трохи згодом хлопчаків всиновила сім'я Альфа та Бетті Джексон.

В юності Джастін подавав великі надії у боксі, двічі виходячи у фінал турніру серед юніорів-важковаговиків. Однак у певний момент Фашану таки зробив вибір на користь футболу, до чого його підштовхнув один дуже наполегливий скаут із Норвіча – команди, яка подарувала дорогу Джастіну у професійний спорт.

Дебютувати на дорослому рівні Фашану пощастило у лавах Норвіча в 17-річному віці у поєдинку проти Вест Бромвіч Альбіон – клубу, який вважають ледь не піонером у англійському футболі щодо роботи із темношкірими футболістами. На той момент у складі «дроздів» виступали одразу три таких гравці – Сірілл Реджис, Брендон Бетсон та Лорі Каннінгем, якому судилося стати першим темношкірим гравцем в історії молодіжної збірної Англії.

На весь голос про Джастіна Фашану заговорили після того, як у лютому 1980 року форвард відзначився забитим м'ячем у воротах Ліверпуля. В тому поєдинку команди влаштували справжні гойдалки – Норвіч першим забив (1:0), проте потім пропустив двічі (1:2), пізніше зрівняв рахунок (2:2), але зрештою таки дозволив «червоним» знову вийти уперед (2:3). На 81-й хвилині феноменальний м'яч записав на свій рахунок Фашану, і цей гол згодом був визнаний найкращим у сезоні. І нехай Норвіч таки програв той матч (3:5), Фашану змусив говорити про себе не лише пресу, а й уболівальників, які дедалі активніше почали обговорювати користь від темношкірих футболістів, на адресу яких раніше тільки й робили, що вигукували власні прокляття з трибун різних стадіонів.

За три сезони у Норвічі Фашану забив 35 м'ячів в 90 матчах, що зробило його одним із найбільш перспективних молодих талантів англійського футболу того часу й відчинило двері до молодіжної збірної, де Джастін провів 11 матчів, відзначившись 5 голами у період з 1980 по 1982 роки.

Саме ці успіхи переконали керівництво Ноттінгем Форест інвестувати 1 мільйон фунтів у трансфер Фашану, але в стані «лісників», які у 1979 та 1980 роках ставали переможцями Кубка європейських чемпіонів, форварду так і не вдалося виправдати надвисокі очікування. У своєму першому та єдиному сезоні за Ноттінгем Форест Джастін відзначився лишень 3 забитими м'ячами у 32 поєдинках. Незабаром його відправили в оренду до Саутгемптона, а вже у грудні 1982-го продали у Ноттс Каунті за 150 тисяч фунтів.

Згодом головний тренер Ноттінгем Форест тих років Браян Клаф написав у своїй автобіографії, що феноменальний гол Фашану у ворота Ліверпуля в 1979 році «виманив із бюджету «лісників» 1 мільйон фунтів».

Подейкували, що Фашану не подобався тоталітарний стиль управління командою, який сповідував Клаф. Крім того, тренер дізнався, що Джастін у вільний від тренувань час відвідує місцеві гей-бари, що остаточно відвернуло тренера від темношкірого футболіста.

У тій таки автобіографії Клаф згадував один із епізодів свого особистого спілкування із Фашану. «Я запитав у нього: «Куди ти підеш, якщо тобі буде потрібний хліб?» – Я вважаю, що до булочного магазину. – А куди ти поїдеш, якщо забажаєш з'їсти баранячу ногу? – У м'ясну лавку. – Тоді чому ж ти продовжуєш ходити у ці кляті клуби для бовдурів?

У Ноттс Каунті Джастін повернувся на стабільний рівень результативності, відзначившись 20 голами у 64 матчах, проте не зміг допомогти команді зберегти прописку в елітарному дивізіоні, а 31 грудня 1983 року Фашану й зовсім отримав важку травму коліна, яка фактично поклала кінець його кар'єрі на високому рівні.

Вся подальша кар'єра Фашану нагадувала якийсь метушливий низькобюджетний серіал, події в якому відбуваються по обидва боки Атлантики. З 1985 по 1993 роки Джастін пограв у Англії за Брайтон, Манчестер Сіті, Вест Хем, Лейтон Орієнт, Саутолл, Літерхед, Ньюкасл та Торкі Юнайтед, у Канаді за Едмонтон Брікмен, Гамільтон Стілерз й Торонто Бліззар, а також у США за Лос-Анджелес Хіт. Однак ніде, окрім, можливо, канадських колективів, йому так і не вдалося показати бодай половину свого колишнього потенціалу.

У 1990 році Фашану в інтерв'ю таблоїду The Sun публічно заявив про свою гомосексуальність, через що став жертвою публічних глузувань та знущань, що зрештою й призвело до його рішення покінчити життя самогубством.

Втікаючи від критики, Фашану занесло спочатку до Шотландії, потім до Швеції і навіть до Нової Зеландії, де він остаточно й повісив бутси на цвях у 1997-му. Незабаром після цього Джастіна покликали на тренерську роботу – в американську команду Меріленд Манія, звідки Фашану дуже швидко довелося втекти фактично у період передсезонної підготовки. В березні 1998 року 17-річний хлопець заявив, що став жертвою сексуального насильства з боку Фашану, із яким він провів ніч, вживаючи алкоголь та марихуану. На той час гомосексуальні зв'язки були незаконними у штаті Меріленд, і незважаючи на те, що Джастін повністю заперечував усі звинувачення на свою адресу, йому довелося спішно залишити США, побоюючись, що у разі арешту він не зможе розраховувати на справедливий суд.

Брат Джастіна Джон Фашану, якому також пощастило зробити достатньо непогану кар'єру у футболі на позиції центрфорварда, згодом кілька разів розповідав про те, як розвивалися події напередодні того триклятого вчинку його родича.

«Незадовго до того, як він наклав на себе руки, вночі на мій мобільний телефон зателефонували і людина на тому кінці слухавки нічого не говорила. Я чув подих, відчував, що це хтось із моєї родини. Якоїсь миті я зрозумів, що це був Джастін, але не зробив крок назустріч. Я просто поклав слухавку й подумав: «Отакої, це знову він». Наступного дня він наклав на себе руки», – розповідав Джон Фашану.

Цікаво й те, що від самого початку Джон Фашану категорично спростовував звістку про те, що його брат був гомосексуалістом. Фашану-молодший стверджував, що Джастін просто був «схильний до психічного захворювання, яке змушувало його постійно шукати уваги з боку громадськості». Лише багато років по тому Джон розповів правду.

«Тоді я був для Джастіна монстром. Я заплатив йому 75 тисяч фунтів, аби він не казав, що він гей. Я дивився на ситуацію навколо нас: у нашої матері був рак, і вона помирала, а решта членів родини не могла зрозуміти, що відбувається. Ми не знали, що робити, і найкраще, що я вигадав, – це зберегти все у таємниці», – зізнався Фашану-молодший.

Передсмертна записка Джастіна Фашану закінчувалась словами: «Я зрозумів, що вже визнаний винним. Я не хочу більше ганьбити своїх друзів та родину». Що сталося тоді у США і чи правдивими були свідчення того 17-річного підлітка – залишиться таємницею, яку із собою назавжди забрав Фашану. Як факт можна сприймати лише ту обставину, що звинувачення з Джастіна було зняте за недостатністю доказів, але вже після смерті екс-форварда молодіжної збірної Англії.

Через кілька десятиліть розбиратися у цій історії стає все складніше, та й навряд чи вже має сенс. Важливіше те, що Джастіну Фашану так і не вдалося опинитися у одному ряду із Джоном Барнсом, Лютером Бліссеттом, Сіріллом Реджисом, Брендоном Бетсоном та Лорі Каннінгемом, які стали свого роду першопрохідниками для темношкірих футболістів у англійському футболі на межі 70-80-х років минулого сторіччя. Про Фашану згадують виключно у аспекті його трагічного особистого життя та подій за межами футбольного поля. На жаль, але навіть геніальний гол у ворота Ліверпуля сьогодні мало у кого спливає в пам'яті, коли десь лунає: «Джастін Фашану»…

Текст: meta.ua/sport