Ще один прагматизм від наставника збірної. Але все одно є питання

Головний тренер збірної України Сергій Ребров оголосив список футболістів, викликаних на останній і вирішальний поєдинок відбору на Євро-2024 – проти національної команди Італії.

Сергій Станіславович уже привчив нашу футбольну спільноту до свого прагматичного, навіть консервативного підходу до формування списку кандидатів у збірну. Принаймні, у різких рухах у будь-який бік – як, наприклад, Руслана Ротаня зі своїм викликом до головної команди країни на гру проти Англії ветерана Євгена Коноплянки – нинішнього наставника «синьо-жовтих» навряд чи можна звинувачувати.

Так, на вересневий ігровий цикл збірної (проти Англії та Італії) наставник збірної України не викликав Маліновського, одного з лідерів національної команди каденції Шевченка та Петракова. Але тоді таке рішення Реброва дуже вписувалося в озвучені вище рамки прагматизму. Руслан щойно перейшов із «Марселя» до «Дженоа», не мав навіть найменшої ігрової практики, отже, навіщо збірній такий «пасажир».

Проте певні питання до «списків Реброва» і раніше були, та й зараз є. Я розумію, що задовольнити всі «хотілки» головному тренеру збірної не вдасться за жодних обставин – та й чи потрібно, але якщо керуватися суто об'єктивним критерієм, то, як на мене, Сергій Станіславович не завжди послідовний.

Щоб не бути голослівним, розглянемо список викликаних гравців на гру проти Італії за ланками.

Голкіпери. Претензій не маю. Власне, і вибір невеликий. Він, цей вибір, крутиться довкола трійці, яка й отримала виклики. А ще - навколо Луніна. Але в Андрія то травма, то постійна відсутність присутності, тому все закономірно. Дивись вище на ситуацію з Маліновським.

Захисники. Тут складніше буде. Впадає у вічі виклик Дубінчака – одного з найкращих футболістів нинішнього «Динамо». Так, Влад зараз непогано виглядає, але загалом захист «біло-синіх» – це жах. Проте Сергія Станіславовича цей факт не збентежив. Він, окрім Дубінчака, викликав ще й Тимчика. І Попова до резервного списку.

Як на мене, це «занадто». У мене одразу ж логічне запитання: а чому не отримав виклик до головної збірної країни один із найкращих футболістів УПЛ Безкоровайний? Ну, хоч би в резервний список?

Дебютний виклик до першої збірної Таловерова – підтримую. Більше того, вважаю, що Максим напрацював на такий шанс ще раніше після молодіжного Євро.

У цьому контексті маю ще одне питання. Але із зірочкою. Навіть швидше не із зірочкою, а з цілою зіркою. Так от, особисто мені здається, що Ракицький награв на виклик до збірної України. І якби не порочне зенітівське минуле, Ярослав напевно цей виклик би отримав. Але зрештою не отримав. Смію припустити, через те саме порочне минуле.

Півзахисники. Найприкріше, що у списку нема капітана. Але тут питання не до Реброва. Ярмоленко травмований, і це, на жаль, надовго.

А ось найкращий бомбардир «Динамо» Буяльський опинився у резервному списку. Так, головні тренери збірної України змінюються, а один із ключових футболістів «біло-синіх» незмінно не вписується в їхню концепцію гри.

Серед звичних та очікуваних осіб півзахисту мені хотілося б побачити нове обличчя. Щонайменше одне – Ярмолюка. Мені здається, Єгор уже дозрів для першої збірної. Принаймні, ігрова практика в нього є. Але Ребров, певно, вважає інакше.

Можливо, варто було б розширити список гравців середини поля за рахунок виклику когось із УПЛ, але не з «Шахтаря» чи «Динамо». Приміром, Климчука. Або Штогріна. Або Задераку. Загалом, кандидатів вистачає. На мій погляд. Але, разом з тим, я усвідомлюю, що в даному випадку пахне смаківщиною.

Нападники. Тут і просто, і складно водночас. Кваліфіковані форварди у нас зараз – на вагу золота. Усі, хто хоч щось собою являє, є у списку.

Інша річ, що я б поміняв місцями Яремчука і Ваната: першого – в резерв, другого – в основний список.