Божевільні історії Лероя Літи – героя Євро U-21, якого вигнали з Челсі

Багатьом шанувальникам українського футболу здається, що лише в наших Прем'єр-лізі, Першій чи Другій лігах трапляються неймовірні з точки зору своєї абсурдності історії, які у більш цивілізованих чемпіонатах просто неможливі. Насправді, футболісти скрізь однакові: зі своїми сильними та слабкими сторонами, а тому довкола відбуваються історії різного рівня божевілля, й сьогодні ми поговоримо про персонажа, у кар'єрі якого їх було практично стільки ж, як і у Артема Мілевського чи Олександра Алієва.

Зустрічайте – Лерой Літа, 38-річний форвард команди сьомої англійської ліги «Нанітон Боро», який у юності пройшов через академію «Челсі», але його вигнали звідти через профнепридатність. Нещодавно Літа дав вогняне інтерв'ю британським журналістам, у якому розповів масу подробиць, деякі з яких пахнуть відвертою вульгарністю, проте якщо вже Лерой про них обмовився, то тепер вдавати, що подібного не відбувалося в нього вже ніколи не вийде.

Втім, перед тим, як перейти безпосередньо до божевільних історій Лероя Літи, давайте хоч трохи познайомимося із його персоною поближче…

Вигнанець Челсі, герой Євро U-21, який пограв у кар'єрі за 21 команду

Лерой Літа народився 28 грудня 1984 року у Кіншасі – столиці Демократичної Республіки Конго, яка на той момент називалася Республікою Заїр. У 1997 році в розпал революції, що переросла у Першу конголезьку війну, родина Літи була змушена залишити батьківщину та перебратися на Туманний Альбіон, де в академії «Челсі» юний Літа й почав робити перші кроки у футболі.

Зіграти бодай один матч за першу команду «Челсі» Літа так і не зумів. Його відрахували з академії, вважаючи профнепридатним, після чого Лерой навіть замислювався про остаточний відхід з футболу, але завдяки своїй впертості та цілеспрямованості таки зумів повернутися у гру, й згодом захищав кольори 21 команди, у тому числі маючи в активі 65 матчів та 10 голів в англійській Прем'єр-лізі (за «Редінг» та «Суонсі»).

У 2007 році Лерой Літа був одним із героїв молодіжного чемпіонату Європи, розіграш фінальної частини якого відбувся на полях Нідерландів. Збірна Англії U-21 дісталася півфіналу того змагання, поступившись у вкрай драматичній серії пенальті (12:13) майбутньому чемпіону – ровесникам з Нідерландів, а Лерой Літа не лише забив єдиний м'яч своєї команди у тому поєдинку (1:1), а й став другим в списку найкращих голеадорів всього турніру (3 м'ячі, більше виявилося лише у форварда нідерландської молоді Масео Рігтерса – 4). Зрештою Літа та Рігтерс були включені організаторами до складу символічної команди тієї молодіжної першості Європи.

Усього за збірну Англії U-21 Літа забив 6 м'ячів у 9 матчах, проте на вищий рівень у плані міжнародних поєдинків форвард так і не вийшов. Спочатку він планував виступати за ДР Конго, але після ігор за англійську молодіжку ця можливість, згідно з існуючими тоді правилами, для нього виявилася більше нереалізованою.

Останньою більш-менш відомою на вітчизняних теренах командою Лероя Літи є «Йовіл Таун», у рядах якого форвард рубався в англійській Лізі 2 у сезоні-2015/16. Після того він поїхав до Таїланду, заявляв про завершення кар'єри, але з 2018 року продовжує виступати в Англії за відверто маловідомі колективи – як, до прикладу, його поточна команда «Нанітон Боро».

Що ж, а тепер до історій…

Чому не підійшов Челсі та як виявився будівельником

У юному віці Лероя Літу пригледів скаут «Челсі», завдяки чому етнічний конголезець й опинився в академії цього клубу, де спочатку подавав серйозні надії, але потім був відрахований, причому за достатньо дивних і, як вважає сам футболіст, необ'єктивних обставин.

«На той час я грав за «Маргейт», і ми проводили матч проти «Тонбрідж Ейнджелс». Їм було менше 14 років, а мені на той момент й зовсім не виповнилося ще і 13. Пам'ятаю, як я забив три м'ячі та оформив три асисти. На поєдинку був присутній скаут «Челсі» та його колега із «Чарльтона».

«Одразу після гри їм дозволили поговорити зі мною. Вони обидва підійшли та сказали, що хотіли б поглянути на мене в їхніх клубах. Я як фанат «Челсі» поїхав до табору «синіх», і був там близько року на випробувальному терміні».

«Потім я просто продовжував ходити в академію, але мені нічого не говорили. Були свого роду шкільні команди, і я дійшов до U-15, а потім до U-16, тобто фактично до колективів старшокласників. У школі я мав два вихідні на тиждень, щоб була можливість тренуватися із основною командою та її резервом. Я думав, що це чудово, вірив, що вони заберуть мене після школи та відвезуть на базу, де я бачитиму всіх зірок першої команди і тренуватимуся із ними. Тоді було так, що один день ти тренуєшся з усіма, а потім працюєш вже з молодіжною командою».

«Я думав, що це чудово, вважав, що я маю шанс, а потім дійшов до U-16, і одного разу в четвер після тренування Тед Дейл, в той час менеджер академії, покликав мене до маленького кабінету на тренувальному майданчику і сказав: «Так, ми тебе не беремо, причина в тому, що ти надто маленький, бла-бла-бла». А ще мені сказали: «Ти обираєш кар'єру, у якій в тебе немає шансів, це істина. Подумай про щось інше». Я не міг із цим змиритися. Після того, як мене виставили за поріг у 16 ​​років, я трохи попрацював на автозаправній станції, а потім на будівництві. Але згодом я вирішив сам для себе, що не займатимуся цим наступні 30 років життя».

«Тепер, озирнувшись назад, я бачу, що тоді Леон Найт та Карлтон Коул випередили мене. Усвідомивши це, я подумав: «Вибачте, це я надто маленький? Але одна з моїх найкращих якостей – гра головою! Який, до біса, Леон Найт? Та він нижчий за мене!» – зазначив Літа.

Зріст Леона Найта – 162 сантиметри (Лероя Літи – 176 см). Він був на контракті в «Челсі» до 2003 року, пройшовши через низку оренд в інших колективах, а потім за 200 тисяч євро був відпущений до «Брайтона», провівши за першу команду «синіх» лишень 30 хвилин у рамках одного матчу. Влітку 2012 року Найт завершив кар'єру в лавах «Гленторана». У вересні Леон відсвяткував свій 41-й день народження.

Розквіт та пияцтво у Брістоль Сіті

Влітку 2002 року Лерой Літа опинився в «Брістоль Сіті». Після відрахування з «Челсі» форвард таки зумів повернутися у великий футбол, й невдовзі довів, що здатний бути дуже корисним гравцем. Зокрема, у сезоні-2004/05 він став ключовим гравцем команди, відзначившись 24 забитими м'ячами у 44 поєдинках англійської Ліги 1.

Однак саме в той момент у «Брістоль Сіті» була досить специфічна дисципліна, що пов'язують із призначенням на посаду граючого тренера команди Браяна Тінніона.

«Я не можу говорити у більш піднесених тонах про ту команду. Коли ми були в дорозі, мені подобалося сидіти поруч з Скоттом Мюрреєм та Браяном Тінніоном, тому що вони були досвідченими футболістами й могли поділитися безліччю цікавих історій, особливо Тінніон, адже він грав за «Ньюкасл». Я просто сидів поруч, слухав та думав: «Мабуть, я зможу чогось від нього навчитися». А потім я йшов і сміявся разом із молодшими гравцями – такими як Ліам Росеньйор, ми з ним у чомусь були схожі, ми дуже добре ладнали».

«Тоді в команді зібралася справді хороша група різних особистостей, із якими дійсно не страшно було піти на війну. Я знаю, що ми не здобули підвищення у класі, але ми були близькі до цього щороку і дуже старалися».

«А ще той «Брістоль Сіті» – це була справжня «алкогольна бомба». Наприклад, молодий Денні Вілсон знав, що Браян [Тінніон] був його другом, бо він був товаришем по команді. Тінніон тоді був гравцем-менеджером, тож йому було складно. Культура клубу змінилася, і ми завжди були поза грою».

«Я пам'ятаю, як в одному із закладів мене «засклили». На щастя, не постраждали мої очі. Нам не слід було туди ходити. Так згодом сказав клуб!» – зазначив Літа.

Сюрприз у бутсах

А ще в «Брістоль Сіті» існувала дуже строга ієрархія, яку можна навіть назвати «дідівщиною». У команді був звичай, за якого молоді футболісти зобов'язалися чистити бутси своїх досвідченіших партнерів по команді. Такого роду «підопічним» для Лероя Літи виявився Денні Коулз, який влаштував сюрприз молодому товаришеві, який порушив правила роздягальні.

«Я був закріплений за Денні Коулзом. Одного дня я захотів повернутися до Лондона на вихідні, а автобус якраз від'їжджав, і я дуже поспішав, через що так і не почистив йому бутси. Коли я повернувся у понеділок, то у моїх бутсах було лайно – з п'ятниці».

«Я поговорив із [партнером по «Брістоль Сіті»] Клейтоном Форчуном та запитав: «Це правда? Вони справді роблять такі речі? Ми ж професійні футболісти. Що діється, хлопче? Хіба це нормально?»

«Коулз розповів мені про це через 10 років. Зараз ми гарні друзі, він чудовий хлопець. Тоді він спробував дати мені урок», - розповів Літа.

Трансфер невідомого за мільйон

Влітку 2005 року Лерой Літа за 1 мільйон фунтів перейшов із «Брістоль Сіті» до «Редінга», який на той момент виступав у Чемпіоншипі. Втім, такі гроші тодішній власник та керівник цього клубу Джон Мадейскі виділив на трансфер, навіть не знаючи як виглядає майбутній новачок його команди.

«Пам'ятаю, як я уперше приїхав на стадіон «Мадейскі» (домашня арена «Редінга» – прим. авт.), коли клуб заплатив за мене 1 мільйон фунтів стерлінгів. Я знаю, що ці гроші були виділені не з бюджету, вони були сплачені безпосередньо з кишені Джона Мадейскі».

«Отже, я приїхав на стадіон «Мадейскі», щоб пройти медичне обстеження і таке інше, зайшов у ресторан зі своїм агентом, пройшов повз нього [Джона Мадейскі], а він і уявлення не мав, хто я такий. Він навіть не знав, як я виглядаю, присягаюся».

«Я міг би бути будь-ким. Він сказав: «О, доброго ранку, хлопці». На той час він був із Сіллою Блек (відома британська співачка, актриса та телеведуча, яку Лерой Літа встиг «підкорити» у роздягальні своїми чоловічими «принадами», але про це трохи нижче). Він снідав чи обідав із нею. Мій агент відповів: «Містере Мадейскі, до речі, це Лерой». Реакція Джона була такою: «О, навіть так».

«Тоді я подумав: «А він навіть не знав, хто я такий! Він щойно заплатив за мене мільйон фунтів зі своєї кишені, але не знав навіть, як я виглядаю. Як таке можливо?» - розповів Літа.

Постав голим перед культовою співачкою

Сілла Блек, яка вже згадувалась вище, була однією з культових співачок Великобританії 60-70-х років минулого сторіччя. Після смерті чоловіка Боббі Вілліса жінка достатньо тісно почала товаришувати із Джоном Мадейскі, який часто запрошував її відвідати матчі «Редінга».

У якийсь момент в «Редінгу» стало традицією, коли перед іграми Джон Мадейскі в компанії Сілли Блек або інших відомих персон заходив у роздягальню команди, аби перекинутися парою фраз із тренерами та футболістами про майбутню гру.

Якось Блек вирішила зайти в роздягальню команди перед важливим виїзним для «Редінга» матчем проти «Арсенала», й натрапила прямо на голого Лероя Літу.

«Ми грали з «Арсеналом» на виїзді, я був абсолютно голий у роздягальні, коли туди зайшла Сілла Блек. Раніше вона просто приходила та бажала хлопцям удачі разом із нашим головою [Джоном Мадейскі], тому що він приходив практично перед кожною грою та приводив усіх своїх знаменитих друзів».

Сілла Блек померла 1 серпня 2015-го у віці 72 років. Лерой Літа виступав за «Редінг» до 2009-го, після чого на правах вільного агента перейшов до «Мідлсбро», а через два роки був проданий в «Суонсі» за 2 мільйони фунтів, провівши ще 18 поєдинків на рівні АПЛ, у яких забив 2 м'ячі.