Чому Мессі має виграти Золотий м'яч-2023

30 жовтня у Парижі на урочистій вечірці оголосять переможця «Золотого м'яча» – головного індивідуального призу у світовому футболі.

Організатори гала-вечора щосили намагаються утримати в таємниці ім'я переможця плебісциту журналу «Франс Футбол». Власне, так було завжди. У тому сенсі, що завше до останнього тримали інтригу.

Однак і раніше, і зараз ім'я переможця голосування непублічно просочувалося через залаштунки задовго до проведення офіційної церемонії. Вже кілька тижнів у Мережі гуляє інформація, що найкращим футболістом Європи 2023 стане капітан збірної Аргентини та футболіст «Інтера Маямі» Ліонель Мессі. Більше того, одразу кілька серйозних іспанських ЗМІ стверджують, що цього року переможець «ЗМ» практично безальтернативний: Мессі відчутно випередив і Голанда, і Мбаппе.

Особисто я не бачу причин, щоб не вірити інсайдам і «витокам». У даному випадку, якраз навпаки: було б дивно, якби сталося інакше.

Головним футбольним перфомансом минулого сезону став чемпіонат світу у Катарі. В принципі, дуже часто найкращий футболіст Мундіалю в підсумку ставав володарем «Золотого м'яча» (я маю на увазі часову дистанцію, коли до номінантів були допущені футболісти не з Європи). Мессі зі своєю збірною став не лише чемпіоном світу, а й найкращим футболістом турніру. Обов'язково можна говорити і про його виняткову роль у цьому успіху – причому не лише як футболіста, а й як людини – лідера, ватажка, ідеолога. І таке інше, і таке інше.

Загальновідомо, що Мессі апріорі ставив на ЧС-2022 - мабуть, на свій останній Мундіаль. Він готувався до турніру – і ментально, і фізично, уникаючи зайвих навантажень і травм, свідомо виводячи пік своєї форми саме на листопад – грудень.

Ставка Лео блискуче спрацювала. Напевно, ми побачили найкращого Мессі у футболці збірної Аргентини. Після перемоги на чемпіонаті Латинської Америки в «музеї» Ліонеля не вистачало лише золотої медалі чемпіонату світу. І він її отримав. У блискучому стилі, з блискучою грою.

І тепер для середньостатистичного футбольного вболівальника (незалежно від національності) Мессі став щонайменше на одну сходинку з Марадоною. А може, й вище. Так чи інакше, Мессі після ЧС-2022 – вже небожитель, який може собі дозволити надалі говорити і робити всіляку нісенітницю, але ця усіляка нісенітниця до нього, як до одного з небагатьох обраних, не прилипне.

Загалом перемога Аргентини на останньому за ліком Мундіалі піднесла її капітана на небувалу досі висоту. Навіть його феноменальні геройства в «Барселоні» не дотягнуть до його нинішнього піку. Тому що там, раніше, у чемпіонаті Іспанії чи в Лізі чемпіонів Мессі був просто найкращим. Нині він став справжньою легендою.

Це вже інший рівень – кіношний.

***

Власне, визначення найкращого футболіста Європи по суті (та й за формою) дуже нагадує не лише процедуру вручення нагород на топових світових кінофестивалях, а й принципи відбору кандидатів у головні герої.

В обох випадках мало бути просто у тренді. Потрібно мати неосяжну харизму і впізнаваність. У нашому випадку – впізнаваність не лише на футбольних «кухнях», а й на кухнях тітки Соні. Це той випадок, коли спрага – ніщо. А імідж – все.

На мій погляд, Голанд, який приголомшливо провів минулий клубний сезон (найкращий футболіст АПЛ та Ліги чемпіонів), поки що не вписується в канони футбольного монстра. Його не показують у тотальній рекламі шампуню від лупи. Або в рекламі чіпсів.

Плюс, Норвегії не було на чемпіонаті світу. Якби Голанд зі своєю національною збірною здійснив диво на Мундіалі, як, наприклад, Модрич на ЧС-2018, тоді суто спортивний принцип переважив би всі інші.

Але Голанда на ЧС-2022 не було. А запам'ятовується саме останнє.

Так, на ЧС-2022 був Мбаппе, який майже одноосібно затяг збірну Франції у фінал. Але у боротьбі футбольного минулого та майбутнього перемогу здобуло минуле.

Причому, хоч як парадоксально це не звучить, але навіть якби Франція знову змогла стати найкращою футбольною командою планети, перемігши у фіналі Аргентину, «Золотий м'яч» все одно віддали б, на мій погляд, Мессі. Тому що й у такому разі ситуація виглядала б епічною. Кіношною. Сльози генія, який так і не підкорив Мундіаль, від якого в потрібний момент відвернулася богиня Ніка. І все таке.

Але у нашому випадку вийшла монументальна історія. Майже епос. З елементами фільмів про супергероїв.

Усього цього просто не могли не оцінити ні на футбольних «кухнях», ні на обивательських. Тут просто все зійшлося – і гарна життєва історія, і красива футбольна історія.

Тож якщо ви ще маєте можливість поставити на переможця «Золотого м'яча»-2023, не зволікаючи, ставте на Мессі. Інших підсумків просто не може бути.

І так, ця красива в усіх проявах історія красива ще й своєю ексклюзивністю. У тому сенсі, що вона навряд чи коли-небудь повториться. Вище я згадав, що у сутичці футбольного минулого та сьогодення перемогло минуле. Але це – востаннє. Далі точно настане час для сьогодення.

Тому що ера Мессі та Роналду вже минула. Вона була довгою, феєричною та незабутньою. Але все одно набила оскому. Тепер на всіх футбольних кухнях чекають на нових героїв.

А легенди можуть собі дозволити тішити футбольну публіку в аравійських чи невадських пісках. Та хоч в африканських чи австралійських – хто їм що скаже, вони ж пам'ятники.

Але в той же час вони вже йдуть з ярмарку.

Настає час Мбаппе та Голанда.