Мозес ДЖАРДЖУ: «Я прибув і одразу став частиною Полісся»

Центральний захисник житомирського «Полісся» Мозес Джарджу поділився першими враженнями після переходу до українського клубу.

– Мене звати Мозес Джарджу. Я футболіст із Гамбії. Раніше я грав за команду на батьківщині, яка має назву ФК «Фортуна». Я радий пропозиції від футбольного клубу «Полісся» і я радий бути тут. Одразу після того, як я підписав контракт, люди з України почали писати мені та вітали з переходом сюди. Люди хотіли побачити мене тут, але, на жаль, я не міг прибути раніше. Коли я приїхав, я побачив всю ту приязнь, яку продемонстрували люди з Житомира. Так само радо мене зустріли у клубі та команді.

– Опиши свої футбольні якості, що ти вважаєш своїми сильними сторонами у футбольному плані?

– Я граю на позиції центрального захисника і це важлива позиція. Центрбек повинен добре комунікувати, щоб координувати оборону своєї команди, брати на себе лідерство на останньому рубежі оборони, позиція дозволяє підказувати партнерам, що відбувається на полі та, звісно, я повинен брати на себе відповідальність, щоб команда пропускала якомога менше голів, або не пропускала їх зовсім. Я частина команди та ми повинні віддавати на полі всі сили, щоб вигравати ігри. Я не люблю програвати. Якщо моя команда програє, то я завжди думаю, що саме я не зробив достатньо.

– На кого з футболістів ти орієнтуєшся, чи маєш ти свій власний приклад для наслідування?

– Є ціле сузір’я гравців моєї позиції. Я вважаю гідним наслідування Серхіо Рамоса, який зараз грає за «Севілью». Крім того, я спостерігаю за Данте, бразильським футболістом, який зараз виступає за «Ніццу». У Гамбії мене надихав Ібрагім Сона, який закінчив професійну кар’єру торік і виступав за збірну.

– Ти приєднався до «Полісся» близько трьох тижнів тому. Як проходить процес адаптації і як тебе тут зустріли?

– Коли я приїхав, усі зустріли мене дуже тепло. Таке враження, що я вже був частиною родини, ще до того, як прибув сюди. Всі дуже радо вітали із прибуттям та були дуже відкритими і мені здалось, що я вже був частиною системи клубу. Не було жодних проблемних моментів ані у команді, ані з тренерським штабом. Я прибув і одразу став частиною «Полісся» і повторюсь — я щасливий бути тут.

– Як тобі тренувальний процес у «Поліссі», чи є відмінності від того, як ти тренувався раніше?

– З точки зору гравця, я можу відзначити, що тренування тут дуже інтенсивні, дуже професійні, проходять у дуже високому темпі. І це відрізняється від моделей тренування в мене вдома. Це дуже високий рівень. Мені нелегко, але дуже цікаво вливатись в тренувальний процес — я входжу в систему, продовжую роботу над собою і вже зовсім скоро я буду відповідати заданому рівню клубу.

– На твій погляд, коли ти будеш готовий фізично дебютувати за «Полісся»?

– Ми вже проробили хорошу роботу з тренерами з фізичної підготовки, продовжуємо працювати над деякими компонентами, але коли тренер скаже, що я йому потрібен — я буду готовий на 100%. Я приїхав сюди грати у футбол, готовий працювати стільки, скільки потрібно і впевнений, що зможу продемонструвати свій талант і зробити вболівальників щасливими.

– Над чим ти зараз працюєш на тренуваннях найбільше?

– Зараз я покращую свої навички гри зв'язувальним пасом в один дотик. Це те, як грає команда і те, як зазвичай грають центрбеки. Це важливо з точки зору командної швидкості. Потрібно швидко приймати рішення і зараз я працюю саме над цим.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от ФК «Полісся» (Житомир) (@fcpolissya)

– З ким із футболістів ти спілкуєшся найбільше і хто найбільше допомагає в адаптації?

– Є кілька гравців, з якими я спілкуюсь найтісніше. Особливо це Пилип Будківський, нападник. Він завжди проявляє увагу, комунікує зі мною, перепитує чи все у порядку, чи потребую я чогось. І багато в чому він допомагає порозумітись з рештою хлопців. Іноді він може і пожартувати й по-дружньому підколоти.

– За цей доволі недовгий період виділи трьох футболістів і розкажи, чим саме вони тебе вразили?

– Можу одразу ж зауважити, що на мене справив враження Бені Макуана. Він дуже швидкий футболіст і швидко рухається з м’ячем. Пилип Будківський — це машина з забивання голів. Він забиває у ворота, в якій би точці не отримав м’яч. Третій — це Сергій Чоботенко. Вражає його холоднокровність та техніка.

– Ти вже бачив кілька матчів «Полісся» наживо, як би ти описав стиль гри «Полісся»?

– «Полісся» грає в збалансований, позиційний футбол, багато контролює м’яч через короткі передачі. Водночас ми можемо швидко перебудуватись і зіграти через швидкість півзахисників і використовувати ці можливості.

– Враховуючи ті ігри, які ти вже бачив, поділись своїми враженнями від українського футболу, що особливого ти побачив в українському чемпіонаті?

– В якості відповіді на це запитання, я можу поділитись своїми враженнями від матчу «Полісся» - «Динамо». До цього гру «Динамо» та інших команд, як «Шахтар», я бачив лише по телебаченню. А тут я вже зміг побачити гру наживо. Я можу відзначити високу інтенсивність дій, дуже високу швидкість прийняття рішень, зміну напрямів, перемикання з оборони в атаку. Усе, чим зараз вражає сучасний футбол я вже побачив тут. І це означає, що Українська Прем’єр-Ліга відповідає всім критеріям сучасного футболу.

– Угоду про співпрацю з «Поліссям» ти підписав у квітні. Чому обрав саме цю команду для продовження кар’єри та яке уявлення ти мав про команду перед переїздом сюди?

– Перед підписанням я мав загальну інформацію про клуб, більше інформації мені допомогли отримати агенти. Вони розповіли мені про проєкт, який вибудовується тут: як клуб планує розвивати гравців і виступати на найвищому рівні, продемонстрували умови для тренувань та проживання у тренувальному центрі. Я бачив фото та відео звідси. І я вирішив, що перехід сюди буде чудовим кроком в моїй професійній кар’єрі і я зможу досягти результату з цим клубом.

– Ти приїхав до команди у вересні. Чи можеш ти розповісти, з чим пов’язана така затримка?

– Я підписав контракт, коли виступав за збірну Гамбії на Кубку Африканських Націй. Після того ми мали ще зіграти на Чемпіонаті світу в Аргентині. Я знав, що команда відбула на навчально-тренувальні збори в Австрію. За попереднім планом, я мав приєднатись до команди там. Для цього мені потрібно було оформити усі необхідні документи та візу. Це мало зайняти час і, порадившись з агентом, я вирішив приєднатись до національної збірної в Аргентині. Оформлення усіх паперів зайняло певний час, але після чемпіонату світу я прибув сюди.

– Коли ти прибув в Україну, чи були речі, які тебе здивували: тренувальний центр, команда, можливо, українська кухня, а, можливо, щось інше?

– Коли я прибув до України, в мене була можливість зустрітись і поспілкуватись з президентом клубу. Він запросив мене до своєї резиденції. Мене дуже вразило, що першим в Україні мене захотів привітати саме президент клубу. Мені також дуже сподобався Київ, я зустрів в ньому прекрасних людей. Якщо ж говорити про більш загальні речі, то тут значно прохолодніше, ніж на моїй батьківщині. Але я вже починаю звикати до цього.

– Які емоції ти переживав у перший тиждень в Україні?

– Коли я збирався до України, люди дуже багато говорили про війну, яка зараз відбувається. Країна дійсно проходить крізь складні часи. Коли я прибув сюди, я побачив, що дійсність трохи інша. Хочу пояснити свою думку: в країні дійсно війна і це — велика біда, але люди не втрачають оптимізму. Де це можливо, вони намагаються жити нормальним мирним життям. Я маю на увазі, що те, що я бачив в новинах, трохи відрізняється від того, що я побачив вже тут. І це важливо — не опускати руки. Мені стало спокійніше, коли я побачив дух українців.

– Як саме ти приймав рішення про переїзд сюди?

– Коли я отримав пропозицію від «Полісся», я багато спілкувався з рідними та друзями та всі говорили: навіщо, навіщо ти туди їдеш, там війна. Але я стою на тому, що футбол це одна з речей, яка може об’єднувати людей, футбол може сприяти якнайшвидшому відновленню миру. І мій прихід сюди — це моє особисте рішення, рішення, яке я прийняв самостійно і в якому мене підтримали мої батьки. Вони теж переживали, що тут війна. Але ми поговорили, дійсно тут війна, але команди грають і я можу зробити свій вклад, щоб люди відволікались від новин про війну. До того ж тепер багато людей на моїй батьківщині, в Гамбії дивляться ігри «Полісся». І якщо раніше вони бачили тільки ігри таких команд, як «Динамо» та «Шахтар», то тепер вони знають і «Полісся». І я вважаю це прекрасним. Тому я жодним чином не шкодую про переїзд сюди.