Максим РАЗУМОВ: «Шафаренко пригадав, що пам’ятає наш конфлікт»

Він не грав у хокей на професійному рівні півтора роки і за цей час змінився і зовнішньо, і за комплекцією. 24-річного Максима Разумова, котрий двічі вигравав чемпіонат України разом із «Донбасом», не одразу й впізнаєш. Однак він обіцяє знову заграти так, як це робив до початку великої війни. 1 жовтня Максим дебютує за «Сокіл». А поки в інтерв’ю Sport.ua він розповів, як дається повернення у великий хокей, як під час паузи у виступах зайнявся бізнесом і на що розраховує в новому чемпіонаті.

– Максиме, розмови про те, що ви можете опинитися в «Соколі», точилися ще минулої осені. Але тоді ви відмовили киянам. Чому?
– Такий час був. У країні півроку тривала велика війна. Мої думки не були пов’язані з хокеєм. Минув рік, легше нам не стало. Але ми звикли до такого життя, стали сприймати те, що торік здавалося страшним, буденно. Зрозумів, що без хокею мені скучно.

– Впродовж року без хокею ви помітно додали у м’язовій масі.
– У тому й річ, що відійшовши від професійного спорту, я одначе продовжував тренування, підтримував форму. Тому фізично наче почуваюся й добре. Хоча якщо брати кардіонавантаження, то наразі вони даються мені важкувато. Ще треба втягуватися. А сили багато. Подивимося, як допоможуть мені регулярні заняття в залі протягом сезону.

У липні 2022-го Максим Разумов працював у таборі національної збірної України

– Наскільки часто протягом року вдавалося виходити на лід?
– Двічі на тиждень, щовівторка і щочетверга, катався з аматорською командою «Беркут». За цей час не пропустив жодного тренування чи гри.

– З таким завантаженням ви цілком могли виступати, скажімо, за «Київ» у чемпіонаті України. За цю команду люди теж тренувалися у вільний від основної роботи час…

– Перед минулим сезоном мав запрошення від усіх шести учасників чемпіонату України. Але дав зрозуміти усім, що грати не буду. Тому серед сезону уже ніхто й не пропонував.

– Намагалися знайти команду за кордоном?
– Невдовзі після початку повномасштабної війни отримав запрошення з Польщі. Але то була не така пропозиція, заради якої вартувало покидати сім’ю і їхати за кордон. У цей складний час хотілося найперше бути поряд з рідними.

– Які перші враження від того колективу, який зараз є у «Соколі»?
– На жаль, хокейний світ України не надто великий, тому майже всіх гравців, за винятком, можливо, кількох молодих хлопців, добре знаю особисто, з більшістю раніше перетинався в інших командах. Мені дуже подобається тренувальний процес, запропонований тренером «Сокола» Олегом Шафаренком. З таким ритмом роботи, думаю, швидко відновлю найкращу форму, увійду в змагальний режим. Хлопці теж налаштовані доброзичливо. Атмосфера в команді душевна.

– Олег Шафаренко має репутацію суворого тренера. Вже відчули це?
– Звісно. Але це добре, бо без дисципліни, починаючи з командних видів спорту і закінчуючи бізнесом, нічого не буде. Раніше ми з Олегом Леонідовичем не перетиналися. Тільки грали один проти одного, коли мені було 16 років. Зустрілися на точці для вкидання. Шафаренко тоді виступав за «Донбас», я за «Білий Барс». Між нами навіть невелика словесна сутичка виникла. Коли зустрілися домовлятися про підписання контракту, Олег Леонідович мені згадав той випадок. Мені теж було приємно згадати ті емоції. Світ круглий. Хто б міг подумати тоді, що колись гратиму під керівництвом тренера Шафаренка.

– Знаю, що тренер награє вас у ланці, яка у минулому сезоні була найрезультативнішою в «Соколі». Замість MVP попереднього чемпіонату Сергія Бабинця, який пробує себе в інших поєднаннях…
– Справді, вже протягом тижня тренуюся в трійці з Володимиром Чердаком та Вадимом Мазуром. Так тренер бачить. Подивимося, що в нас вийде. Зроблю все, щоб результативність трійки не знизилася. З Вадиком Мазуром раніше вже доводилося грати в одній ланці в «Донбасі». А з Бабинцем і Русланом Ромащенком – у «Білому Барсі». З Вовою Чердаком гратиму вперше. Як і не грав у поєднаннях з іншими теперішніми партнерами за «Соколом». Нічого, ми команда, будемо один під іншого підлаштовуватися.

– Слідкували за матчами «Сокола» в Кубку України?
– Так, бо вже знав, що це моя майбутня команда, навіть провів з киянами до Кубка одне тренування. Коли дивився матчі з Кременчука, то розумів, що програємо. Але це логічно, адже зараз ми виступаємо під навантаженнями. Я це по собі відчуваю. Для нас у нинішньому сезоні головне – не Кубок України, а те, що очікує далі.

– Континентальний кубок?
– Можливо. Не буду відкривати всіх карт.

– В єврокубку «Сокіл» починає з другого раунду. Там головним суперником за єдине прохідне місце буде угорський «Ференцварош»?
– Вочевидь, що так. Та ще й наш очний матч буде заключним, третім. Будемо до них готуватися. До угорців і до інших суперників. «Црвена Звезда» буде небезпечною, бо гратиме вдома. А найліпше знаю, звісно, литовський «Каунас» на чолі з нашим тренером Сергієм Вітером і шістьма українськими хокеїстами у складі.

– З кимось із них спілкуєтеся?
– Так. З Сергієм Володимировичем контактуємо, з Назаром Ружніковим. Мене в міжсезоння, до слова, теж запрошували у «Каунас». Відмовився, бо хочеться бути вдома. Будемо Вітера обігрувати «Соколом» (сміється).

– В одній з попередніх відповідей ви поставили командні види спорту в один ряд з бізнесом. То ж не просто так?
– Ні. Поки знаходився поза хокеєм, відкрив власний барбер-шоп. Стрижемо людей, займаються виключно чоловічими зачісками. Друзі стрижуть, а я поки граю в хокей. Вони закривають мої «косяки» там, а я їхні тут.

– В часи виступів за «Донбас» ви поза хокеєм запам’яталися фотосесією для Playboy. У майбутньому розраховуєте на щось схоже?
– Я ж не самостійно тоді напросився на фотосесію. Кому сказали, той і пішов. Коли таке пропонують, я ніколи не відмовляюся. Бути в центрі уваги завжди класно. Всі цього хочуть. А хто не хоче, той сильно лукавить.

– Вважаєте «Сокіл» фаворитом нового чемпіонату?
– Не можу відповісти на це питання, бо з цими командами не грав. Треба спробувати, на що здатні суперники, на собі, а тоді робити якісь висновки.

– Ставите перед собою на старті сезону плани результативності?
– Звичайно. Хочеться бути в топі. Цифр не називатиму. Не хочу загадувати.