Чеферін знову пробив дно, або Диявол криється в дрібницях

Позу, в якій застиг Європейський футбольний Союз між Росією і цивілізованим світом, уже не можна назвати шпагатом. Останнє за рахунком рішення УЄФА наочно доводить, що ця позиція перетворилася на одну з позицій Камасутри.

26 вересня виконком УЄФА ухвалив рішення повернути до міжнародних змагань усі російські збірні до 17 років – і чоловічі, і жіночі. Причому повертають юніорів навіть у ті турніри, де вже було проведено жеребкування. Тобто робиться все заднім числом, змінюючи правила гри по ходу самої гри.

Єдине в цьому випадку обмеження – молоді рашисти мають виступати на нейтральному полі та без використання свого гімну та прапора.

Незважаючи на вже звичну для їхнього спорту обмежувальну «кастрацію», ця подія була сприйнята на болотах як однозначна перемога. Як перший серйозний крок до подальшого повернення та легітимізації всього їхнього футболу.

Хоч як це сумно усвідомлювати, але частка правди в подібних твердженнях є.

Цього ж дня, коли УЄФА розродився своїм вердиктом, російська суддівська бригада відпрацювала на матчі жіночої Ліги націй між Вірменією та Казахстаном.

Схоже, керівництво європейського футболу (не кажучи вже про ФІФА) щодо російського футбольного союзу вибрало відому на «одній шостій земної суші» тактику «крок уперед – два кроки назад».

У глобальному плані УЄФА поки що проти участі російських дорослих збірних та клубів у змаганнях під егідою організації. Але в менших, менш помітних питаннях Європейський футбольний Союз явно не проти.

Більш того, товариші зі штаб-квартири, розташованої в Ньйоні, дуже вміло використовують принципи маскування частковостей в цілому. Нещодавно президент УЄФА Чеферін вкотре заявив, що до кінця війни рашистам нема чого сподіватися на повернення в лоно континентального футболу. Цим своїм «одкровенням» Александер дав свого роду заспокійливу пігулку всім нам. Мовляв, дивіться, я за вас.

Але диявол, як відомо, криється в дрібницях. УЄФА, звичайно ж, і надалі заборонятиме росіянам грати в єврокубках чи на Євро, але маленькі кроки на подолання свого ж бану уєфівці теж надаватимуть московитам.

Повернення рашистських юнацьких збірних, суддівських бригад, спонсорів – це лише початок. Втомлена від війни західноєвропейська футбольна (та й не тільки) публіка вже не так гостро і різко сіпається з приводу та без приводу. Окрім англійців – дай їм Бог здоров'я.

Читайте також:

Бан для росіян: є раціо в повоєнній пролонгації

Майже колективний Захід проковтнув малесеньку наживку від УЄФА. Значить, трохи згодом можна згодувати йому більшу наживку: наприклад, розблокувати весь жіночий рашистський футбол. Або допустити до єврокубкових змагань російських арбітрів.

І я не здивуюся, якщо колективний Захід, який ще більше втомиться, і на це махне рукою. А Чеферін, який навчився філігранно проскакувати між двома краплями, і далі вправлятиметься в майстерності словесної еквілібристики. В чому в чому, але в цьому атракціоні словенець справді сильний.

«Забороняючи дітям брати участь у наших змаганнях, ми не тільки не визнаємо та не підтримуємо фундаментальне право на їхній глобальний розвиток, а й безпосередньо дискримінуємо їх». І ще одна цитата Чеферіна: «Надаючи їм (дітям) можливість грати та змагатися з однолітками з усієї Європи, ми інвестуємо у світле майбутнє, і в покоління, яке, як ми сподіваємось, стане більш здатним та яскравим».

Зізнаюся, я від цих слів головного футбольного функціонера Європи випав у осад. Ці слова мене прибили до землі, мов асфальтоукладач. Був би зараз живий Геббельс, він би аплодував стоячи.

Це ж який треба мати запас цинізму і лицемірства, щоб говорити про «дискримінацію» кацапських путін-югендів та «інвестування» в їхнє світле майбутнє.

А що, кацапське світле майбутнє можна будувати на смертях українських дітей? А що, розбиті футбольні арени Чернігова та Маріуполя не дають підстав для УЄФА інвестувати в українське футбольне завтра? А що, є гарантія, що допущені до змагань 17-річні кацапські бугаї через рік не візьмуть зброю і не підуть захищати «народ Донбасу»? Зрештою, цих 17-річних тік-токерів цілком може тренувати такий собі андрій юрійович соломатін, який відкрито закликає вбивати українців.

***

Від цієї несправедливості – тотальної, показової, неприкритої – можна запросто задихнутися. Брехня Чеферіна настільки очевидна, що її навіть не хочеться спростовувати, адже апріорі здається , що Істина має неодмінно бути вищою. І мусить перемогти.

Але в тому й річ, що «чим більша неправда, тим простіше в неї повірити» – тінь Геббельса знову скромно кланяється в кутку.

Боляче дуже, правда. Втративши залишки здорового глузду, бензоколонка зі своїми смердючими нафтодоларами, незважаючи на бани і заборони, все одно знаходить щілини і вилазить на світло, випорожнюючись і зубоскалячи при цьому.

Боляче ще й від того, що ми самі не можемо гідно протистояти абсолютному злу практично скрізь за межами поля бою. УАФ щодо ганебного рішення УЄФА відреагувала оперативною нотою протесту, в якій «рішуче засуджує». Але який з цього «осуду» толк?

Голова українського футболу який місяць перебуває за ґратами. Його вплив, його авторитет в Україні зведено практично до нуля. Що вже тоді говорити про його гіпотетичний вплив у Європі, хоча він є чинним членом виконкому УЄФА.

Якщо Павелко справді казнокрад та корупціонер, приберіть його із вітчизняного футболу. І поставте того, хто дійсно захищатиме наш багатостраждальний «вид спорту номер один». А якщо не винен – нехай дзвонить у всі дзвони, нехай створює дієву антиросійську футбольну коаліцію, закликаючи залишити мокре місце від так званого кацапського футболу.

В іншому випадку, тобто при існуючому стані речей, ми виглядаємо смішними, обмеженими та маргінальними. Явно не здатними на рішучий крок. Хіба що на «рішуче засудження».

З такою позицією перемогти практично неможливо.