Помилка Анчелотті. «Вузька» схема Реала не спрацювала в матчі з Атлетіко

Якщо говорити про ігрові схеми, то найбільшою зміною у футболі за останні десять років стало те, що вузькі розстановки практично повністю вийшли з моди.

Раніше команди, особливо італійські та південноамериканські, часто використовували ромбоподібні півзахисти і в основному грали без ширини. Тепер команди вірять у необхідність просування м'яча по флангах і розтягування захисних побудов суперника для порушення їхньої структури.

Катастрофічний виступ «Реала» в недільному матчі з «Атлетіко» (поразка 1:3) продемонстрував, чому вузькі схеми у футболі можуть стати проблемою.

Карло Анчелотті використовував близького родича ромба – розстановку «ялинкою» (або 4-3-2-1). Свого часу Анчелотті був топ-тренером, якого найбільше асоціювали з подібною схемою, і майже повністю використовував ці дві системи під час восьмирічної роботи в «Мілані», перетворивши його на найгрізнішу команду Європи.

Свого часу Анчелотті був прихильником системи 4-4-2, але зараз він орієнтується на гравців і обирає розстановку залежно від того, які футболісти перебувають у його розпорядженні. В умовах, коли «Реал» все ще переживає втрату Каріма Бензема, а Вінісіус Жуніор відсутній, Анчелотті вибрав схему 4-3-2-1 з Лукою Модричем і Джудом Беллінгемом за спиною Родріго, який вміло вбігав у вільний простір.

Проблема «Реала» полягала в тому, що «Атлетіко» використовував схему 3-5-2, в якій два флангових захисники – Науель Моліна і Ліно – за будь-якої можливості бігли вперед. Хто ж, не маючи природної ширини, зможе нейтралізувати флангову загрозу «Атлетіко»?

Здавалося б, відповідь на це питання мала бути знайдена в особі хавбеків, розташованих по зовнішніх сторонах трійці півзахисту «Реала». Але цей вибір здався небезпечним уже на першій хвилині. Тоні Кроос залишається чудовим плеймейкером – і згодом забив чудовий гол у цій грі, – але йому не вистачає мобільності для такої роботи.

Кроос висунувся вперед, щоб закрити Моліну, лівий захисник Фран Гарсія висунувся вгору, щоб закрити півзахисника «Атлетіко» Маркоса Льоренте, і це відкрило простір для Моліни, в який він і увірвався. Кроос не встиг за ним, і Моліна опинився у вигідній позиції для навісу.

Перший гол був забитий всього через три хвилини і виявився неймовірно простим. «Атлетіко» перевів м'яч на лівого захисника Ліно. Якщо проблема Крооса полягала в недостатній рухливості, то це не повинно було стати проблемою для наденергійного Федеріко Вальверде, але він не поспішав зміщуватися і закривати зону, дозволив Ліно пройти в зону інсайда і відправити м'яч у штрафний, і Альваро Мората кивком голови відправив м'яч у ворота. 1:0.

«Атлетіко», як і слід було очікувати, грав дуже компактно і вузько – 5-3-2, причому обидва центральні нападники займали свої фірмові позиції і діяли скоріше як півзахисники, ніж як форварди.

У «Реала» ширина поля забезпечувалася винятково за рахунок високо висунутих захисників, причому жоден із них не становив серйозної загрози для атаки.

Але вузькість «Реала» не була виключно позиційною проблемою – наочним прикладом може бути той момент, коли «Атлетіко» здійснив довжелезне переведення м'яча від одного флангового захисника до іншого. Вони знали, де знаходиться вільний простір – на зовнішніх сторонах першого блоку захисту «Реала».

Другий гол був забитий на 17-й хвилині. Знову м'яч відправили на Ліно, який вирвався на оперативний простір. Цього разу закривати його довелося правому захиснику Лукасу Васкесу, а Вальверде мав слідкувати за Саулем Ньїгесом. Але він не встежив, і Сауль проскочив за спину та отримав пас від Ліно.

Антоніо Рюдігер, не знаючи, що йому робити – зміщуватися і страхувати чи чекати навісу, застряг у нічийній зоні. Водночас його партнер по центральній лінії оборони Давід Алаба відволікся на забігання Морати на ближню штангу, що дало змогу Антуану Грізманну проскочити позаду і пробити головою в дальній кут. 2:0.

За рахунку 2:0 «Атлетіко», здавалося б, мав зміцнити свою перевагу за рахунок атаки правим флангом. І знову ситуація дуже проста. Моліна опиняється проти Крооса і готовий проскочити повз нього по зовнішньому боці. Головне – вивести лівого захисника Гарсію з позиції.

Це робота Грізманна – він добре пов'язує гру і дозволяє Коке перевести м'яч на Моліну, який проривається повз Крооса. Але його прострільна передача перехоплюється.

Через три хвилини – аналогічна ситуація, але вже з Льоренте в ролі опонента Крооса по фланговому забіганню.

І знову він ізолює німця й отримує можливість пробігти повз нього. І знову «Атлетіко» потрібно просто виманити Гарсію вперед. Цього разу це робить Мората, який зміщується в глибину і зв'язує гру команди своїм пасом.

Моліна віддає м'яч уздовж бокової лінії на Льоренте, який робить передачу під удар Саулю, і той змушує Кепу Аррісабалагу врятувати свою команду.

Кроос повернув «Реал» у гру, і Анчелотті спробував змінити ситуацію в перерві, випустивши замість Модрича повноцінного нападника Хоселу.

Але вже через 30 секунд після початку другого тайму «Атлетіко» забив третій гол – знову ударом головою після навісу з лівого флангу. Виконання було аналогічне до другого голу. Васкес зосередився на лівому захиснику Ліно, а Ньїгес знову прослизнув у простір за його спиною. Грізманн, як і протягом усього матчу, добре зв'язав гру.

І тут та ж ситуація в центрі – Рюдігера виманили за межі штрафного, і він не в змозі захиститися від навісу, а Алаба знову відволікається на того, хто біжить у ближню стійку. Це означає, що Мората встигає проскочити йому за спину і пробити головою. 3:1.

Анчелотті зазнав серйозної критики за свій підхід і вибір складу на цю гру, і деякі його рішення дійсно цілком можна поставити під сумнів.

Гарсія виглядав перевантаженим на позиції лівого захисника у своєму першому дербі, в той час як така загроза штрафному майданчику, як Хоселу, могла б краще працювати проти глибокої оборони, а молоді ноги Орельєна Тчуамені були б корисні в півзахисті.

Але, зрештою, ви знаєте, що ви отримаєте від Анчелотті – систему, орієнтовану на гравців, а склад «Реала» наразі здається непереконливим, незбалансованим і надто легковажним в атаці.

Майкл Кокс, The Athletic

Переклад і адаптація – Олег Дідух