Час Лечче: за версією Д’Аверси

Таблиця Серії А нині – це якась суміш тривіального (нагорі міланські гранди, десь поруч «Юве») та ірреального (римський дует розташувався ближче до низів). А найнереальнішим є, безсумнівно, поточне 3-тє місце й безпрограшна турнірна хода наче й скромного за амбіціями провінційного «Лечче». Ніколи ще апулійці не стартували в серії А так потужно. Після 5-ти турів не програвав лише одноосібний лідер чемпіонату «Інтер» (й тут жодної сенсаційності) й «джалло-россі» з півострова Саленто. Натомість за загальною вартістю гравців «Лечче» пасе задніх, посідаючи 3-тє з кінця місце в нинішній серії А. А оце так!

У чому секрет най і проміжного, проте успіху апулійців? Як на мене, тут вдало поєдналися тренерська інтуїція аленаторе Роберто Д’Аверси та амбіції низки гравців, які перебувають у розквіті своєї футбольної снаги й кинули якір на півострові Саленто.

Почалося все з трудової домашньої звитяги над «Лаціо» з рахунком 2:1. За індексом хG команди награли тоді на 1,5 гола кожна, однак «салентині» взяли своє завдяки силі-силенній ударів із будь-яких позицій. Які жарти, коли по воротах гонорових столичних візитерів було завдано аж 23 удари (у відповідь – десяток)! Зрештою, вони й перетворилися на більшу кількість голів. Ще одна риса «Лечче», яка кинулася у вічі саме в тій грі, – точність довгих передач. Звідси й гострота контратак, й постійна напруга біля воріт опонентів. Водночас, якщо відсоток точних довгих передач впевнено перетинає 50%-ну позначку, то це певною мірою мінімізує кількість передач назагал. Так, за цим показником «Лечче» поступився й «Лаціо», й «Фіорентині» в 2-му турі, й іншим суперникам. Звідси дехто робить хибний висновок про тяжіння «Лечче» до гри другим номером. Не сказав би, що це так. Ознака нинішнього «Лечче» – вміння витискати, якщо й не максимум, то принаймні близький до нього показник із варіювання своїх тактик. Водночас дальні ударі – суперзброя у виконанні апулійців у будь-якому разі.

Матч, в якому «салентині» перевершили суперника за кількістю пасів, – гра 5-го туру проти «Дженоа». Причина тому – раннє вилучення в «дженоані». Дехто з оглядачів виснував після мінімальної перемоги «Лечче» над «грифонами»: мовляв, не вміють вони позиційно атакувати. Я б не поспішав з такими висновками. Так, зрештою, забили все одно не через реалізацію більшості, а завдяки дальньому удару. Прибрали таки звичного способу! Однак не варто ігнорувати як причину успіху методичний тиск апулійців на ворота опонентів, в якому задавали тон правий вінгер Понтус Альмквіст і нападник Нікола Крстович. Швед спричинив вилучення в суперників, а чорногорець добряче понапружував оборону супротивника. Зрештою, це й далося взнаки ближче до кінця гри. Крстович, за оцінками різних ресурсів, є найкращим поки що гравцем «вовків» у нинішньому сезоні. У чемпіонаті він забив уже тричі, й щоразу демонструє різнобарв’я свого таланту. Я би сказав, що він не є монофорвардом (себто з якоюсь однією чеснотою), натомість у змозі виметикувати щось нестандартне, заганяючи в глухий кут опонентів. Альмквіст провів просто феноменальний матч проти «Лаціо»: й забив, й був, як здавалося, всюдисутнім. Надалі він, може, й трохи стишив свою ходу, проте користі від його грамотних дій на полі все одно чимало. Для захисників команд-суперниць цей швед – справжній головний біль.

Автор переможного голу в ворота «Дженоа» в 5-му турі француз Ремі Уден – шульга з добре поставленим ударом. Декотрі оглядачі закидають йому ігровий егоїзм, та чи не має право на його дещицю вправний, із гольовим відчуттям, атакувальний гравець? В усякому разі, він знає, як забивати голи, й це знаття ще стане в знадобі «вовкам» по ходу сезону.

Інший француз – правий захисник Валантен Жандре – готовий без найменшої виснаги-перемучення гасати правим флангом і вантажити точнісінькі кроси. У мене складається враження, що він, хай і є за фахом захисником, проте залюбки бере участь в атакувальних діях. І зчаста це приносить користь для команди.

Ну, й, безперечно, відзначу неабияку роль капітана команди Габріела Стрефецци. Невисокий (лише 168 см) лівий вінгер (йдеться про матч проти «Дженоа», однак бразилець цілком може зіграти й праворуч), певно, є душею апулійської команди, або, якщо хочете, головним «вовком» у зграї. Він володіє потужним дальнім ударом, вміло й невтомно пресингує, є тактично грамотним, адже вміє слушно обирати позицію. Якнайкраще провів, зокрема, звитяжний для «Лечче» матч проти «Салернітани» в 3-му турі: відзначився голом, був заспівувачем багатьох атак, дістав від sofascore.com високу оцінку 7,7. Стараннями Стрефецци оборона «морських коників» тоді, може, й не розлетілася геть на тріски, однак зазнала чимало пробоїн, чого там. Його ринкова вартість уже перевищила 10-мільйонну позначку й дедалі зростає. Інтерес сильних футбольного світу до Габріела стане тим у чималеньку копієчку. Однак виокремлю в Стрефецци цікаву особливість, яку помічав у нього й раніше, проте цього сезону вона надто рельєфна. Зазвичай, домашні матчі, за підтримки рідних трибун, які готові носити на руках капітана своєї команди, він грає набагато краще, ніж на виїзді. Цього чемпіонату щоразу в домашніх матчах Габріел діставав оцінку від sofascore.com вище 7-ми балів, а у виїзних двобоях щоразу було менше 7-ми балів.

Відзначу тренерську інтуїцію Роберто Д’Аверси. Натепер із 8-ми голів, забитих його підопічними в чемпіонаті, половина – на рахунку тих, хто вийшов на заміни. Що це, як не тренерське відчуття слушного моменту! Він практикує в «Лечче» схему 4–3–3, де неабияка роль відводиться вінгерам, про яких йшлося вище. В його розпорядженні – наймолодша команда серії А (середній вік – 23,6 року) з чи не найбільшою кількістю легіонерів у заявці (23, більше лише в «Удінезе»). Й алленаторе дає собі раду з цими хлопцями! Шлях Д’Аверси-гравця був сповнений постійної зміни місць, попілігримствував цей італієць, народжений у німецькому Штутгарті (батьки, вихідці з італійської Пескари, працювали тоді в Німеччині) впродовж ігрової кар’єри чимало. Однак лише в межах Італії. Й, певно, оте вештання якимись футбольними застумами на кшталт Прато, Казарано, Тревізо й дало йому чітке розуміння ментальності малих італійських клубів. Д’Аверса-тренер у мене, насамперед, асоціюється з «Пармою» 2-ї половини 2010-х рр. Та команда мала свою філософію, яку я би назвав чимось на кшталт теорії малих справ. Газетярі наголошують, що найбільше свого професійного часу за кар’єру Д’Аверса провів у серії В. А там школа виживання ще та! Вражальна турнірна хода тодішньої «Парми», регулярний підйом дивізіонами й сповідування якоїсь впертої незламності. Щодо незламності, то приблизно так само виглядає й нинішній «Лечче» під орудою Д’Аверси. Gazzetta di Parma свого часу звертала увагу на курйози в його біографії. Крім народження в Німеччині, це – фанатіння за «Інтер» і водночас виховання в дитячій школі «Мілана», згодом – теплі стосунки з Антоніо Конте й справжнє, як висловилося пармезанське видання, «захворювання на футбол».

Д’Аверсу вважають учнем Деліо Россі. Свого часу той казав: «Я – не лікар, фармацевт або чудотворець. Я просто тренер, який просить своїх гравців битися, захищаючи честь клубу. Мені потрібна команда, що бореться. Гравці без боротьби приречені на поразку». Впевнений, що Роберто охоче підписався би під цими словами. Однак творити дива він у змозі! Запитайте про це в Пармі.

Чи не стане «Лечче» каліфом на годину? Звісно, така небезпека є. Тим паче, що в найближчому турі апулійцям доведеться пройти випробовування розлюченим поразкою від «Сассуоло» «Ювентусом» і галасливим туринським «Альянц Стейдіумом». А надалі – домашня гра проти чинного чемпіона – «Наполі». Однак «вовки» принаймні вже заслужили на те, щоб матч за їхньою участю назвали центральним у турі (а гра «Юве» – «Лечче» такою, безперечно, буде), й це вже є, хай і попередньою, проте високою оцінкою роботи Д’Аверси та гравців у жовто-червоних футболках. Хоча колега-гострослів-дотепник і назвав тури, які відбуваються посеред тижня, «посередніми» (натомість ті, які граються у вікенд, «безпосередніми»), та все ж, та все ж… А інша оцінка – зростання середньої домашньої відвідуваності матчів «Лечче». Більш як 28 000 глядачів пересічно збирається на «Етторе Джардіньєро», або на «Віа дель Маре» (за 31-тисячної місткості цієї арени з двома назвами). А населення міста Лечче – лише 100 тисяч осіб. Й за відсотком заповнюваності арени, й за відсотком відвідуваності до загального населення міста базування «Лечче» – лідер серії А! На півострові Саленто насолоджуються моментом: їхні улюбленці – в зоні Ліги чемпіонів!

Олексій РИЖКОВ