9 зірок футболу, які повернулися на топ-рівень після розриву хрестів

23 серпня «Шахтар» офіційно повідомив про те, що буркінійський центрфорвард команди Лассіна Траоре пропустить усю осінню частину сезону, оскільки переніс операцію у Фінляндії й тепер проходитиме курс реабілітації. Повідомлялося, що в африканця діагностовано відрив сухожилля чотириголового м'яза стегна. Проте раніше, як відомо, Траоре переніс дві операції з приводу проблем із коліном – у тому числі й щодо відновлення хрестоподібної зв'язки.

Не виключено, що нинішні проблеми Траоре пов'язані з попередніми. У середовищі спортивних медиків прийнято вважати, що пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки коліна може бути особливо важким для відновлення, тому що воно часто включає множинні залишкові порушення, такі як атрофія чотириголового м'яза, зміни у моделях руху і компенсацію в інших частинах тіла (що може привести до компенсаторних травм). І тут варто ще раз згадати, що саме із чотириголовим м'язом Траоре нині і зліг у лазарет…

Втім, розрив передньої хрестоподібної зв'язки коліна, як показує практика, не є вироком для футболістів. Ряд зірок, котрі стикалися із подібним пошкодженням, знаходили в собі сили повертатися на топ-рівень.

Алан Ширер

Найкращий голеадор в історії англійської Прем'єр-ліги (260 забитих м'ячів) Алан Ширер розірвав передню хрестоподібну зв'язку на правому коліні у дебютному сезоні за «Блекберн». Тоді «волоцюги» заплатили «Саутгемптону» рекордні для британського ринку 3,6 мільйони фунтів за нападника, який більш ніж гідно розпочав чемпіонат, записавши на власний рахунок 16 голів та 4 асисти у 21 поєдинку, але потім опинився в лазареті й залишок сезону пропустив.

Однак Ширер відновився, і вже у сезоні-1993/94 відзначився 31 забитим м'ячем у 40 поєдинках Прем'єр-ліги, чим допоміг «Блекберну» фінішувати на другому місці, та був визнаний Гравцем року за версією Асоціації футбольних журналістів, а ще через рік нападник й зовсім наколотив 34 м'ячі у 42 матчах, ставши кращим бомбардиром сезону в АПЛ, а також Гравцем року, але вже за версією самих футболістів. До речі, за підсумками розіграшу Прем'єр-ліги-1994/95 «Блекберн» став чемпіоном Англії (втретє у своїй історії та вперше із 1914 року), а Ширер влітку 1996 року був проданий «Ньюкаслу», встановивши черговий трансферний британський рекорд – 15 мільйонів фунтів.

Ширер грав фактично до 36 років, завершивши кар'єру влітку 2006-го у лавах «Ньюкасла». Нині він є офіційним представником «сорок» на різних заходах, а також працює експертом на британському телебаченні.

Алессандро Дель П'єро

Один із найкращих італійських футболістів середини та кінця 90-х – початку «нульових» Алессандро Дель П'єро розірвав хрестоподібну зв'язку коліна у листопаді 1998 року – на піку своєї популярності, оскільки в попередньому розіграші Серії А нападник забив 21 м'яч та віддав 12 результативних передач у 32 поєдинках, що допомогло його «Ювентусу» вкотре відсвяткувати чемпіонство.

Без Дель П'єро «Ювентус» у сезоні-1998/99 фінішував лише на сьомому рядку у турнірній таблиці італійського чемпіонату, а Алессандро проходив лікування та реабілітацію під наглядом хірургів із США, на що знадобилося близько 9 місяців. Незважаючи на важку травму, боси «Ювентуса» згодом запропонували Дель П'єро продовжити контракт, і в майбутньому форвард показав, що це рішення керівництва клубу було абсолютно вірним. І нехай Алессандро, як вважали деякі експерти та вболівальники, дещо втратив у швидкості, зате він досконало освоїв роль форварда, що діє з глибини, й допоміг «Ювентусу» ще тричі виграти Серію А, а збірній Італії – чемпіонат світу у 2006 році.

Завершив кар'єру Дель П'єро у 40-річному віці. Перед цим він два сезони провів у Австралії за «Сідней», а потім ненадовго заглянув на «карнавал» у Індію, де відпрацював 4-місячний контракт з «Делі Дайнамос». Наразі Алессандро вже 48 років, але він не залишився активно працювати у футболі, а лише епізодично з'являється у якихось ролях – то прокоментує матч, то візьме участь у благодійному поєдинку, то просто відвідає світський захід напередодні якогось великого турніру.

Рой Кін

Харизматичний та брутальний ірландець Рой Кін довгі роки був серцем півзахисту «Манчестер Юнайтед», навіть коли там діяли такі топ-виконавці, як Раян Гіггз, Пол Скоулз та Девід Бекхем. Тяжку травму хрестоподібної зв'язки коліна Кін отримав у вересні 1997 року в поєдинку Прем'єр-ліги проти «Лідса» (0:1). Тоді відбувся знаменитий стик ірландця із норвежцем Альфом-Інге Холандом (батьком нинішнього голеадора «Манчестер Сіті» Ерлінга Холанда), після якого останній звинуватив Кіна у симуляції, чим викликав запеклу реакцію Роя. Згодом ірландський хавбек «повернув боржок» Альфу-Інге Холанду, коли грубо та прямою ногою зіграв тому прямо у коліно в дербі Манчестера у квітні 2001 року (на той момент норвежець вже був футболістом «Сіті», де в 2003-му й завершив кар'єру).

Пропустивши решту сезону-1997/98, Кін повернувся у наступному, який став для «Манчестер Юнайтед» неймовірно успішним – команда Алекса Фергюсона взяла історичний требл (чемпіонат + Кубок Англії, до яких додала пам'ятну перемогу над «Баварією» у фіналі Ліги чемпіонів, здобуту у компенсований час). Після цього ірландець провів на «Олд Траффорд» ще шість сезонів, а залишив «Юнайтед» лише у січні 2006-го, подавшись до «Селтіка».

Футбольну кар'єру Кін завершив влітку 2006-го, коли йому було майже 35 років. Одразу після цього Рой із головою поринув у тренерство, попрацювавши наставником «Сандерленда», «Іпсвіча», а також побувши асистентом у Мартіна О'Ніла (у збірній Ірландії та «Ноттінгем Форест») та Пола Ламберта (в «Астон Віллі»).

Роберто Баджо

Роберто Баджо, котрого вболівальників із любов'ю також називали «Божественним хвостиком» (за зачіску) або «Рафаелем» (за вміння творити на полі неймовірні речі), є одним із найкращих італійських гравців свого покоління, та має на власному рахунку не лише два титули чемпіона Італії (по одному з «Ювентусом» та «Міланом»), а також перемогу в Кубку УЄФА (з «Ювентусом»), а ще й «Золотий м'яч», який нападник заслужено здобув у 1993 році.

На жаль, майже всю свою професійну кар'єру Баджо був змушений озиратися на проблеми з коліном. Ще у травні 1985-го, коли 18-річний на той момент Роберто виступав за рідну «Віченцу», він порвав хрестоподібну зв'язку, через що на 500 днів опинився в лазареті, а вийшовши звідти, пошкодив ще й меніск… Тоді багато лікарів стверджували, що кар'єру Баджо можна вважати завершеною, хоча вона фактично ледь-ледь почалася. Проте, всупереч думкам скептиків, Роберто таки повернувся на поле й став визначною особистістю для італійського футболу 90-х років минулого століття.

І нехай надалі травми продовжували дошкуляти Баджо, він грав аж до 2004 року. Про завершення кар'єри футболіста Роберто оголосив у лавах «Брешіа», коли йому було вже 37. У 2012 році «Божественний хвостик» отримав тренерську ліцензію UEFA Pro, проте пробувати сідати на цей «електричний стілець» поки що так і не наважувався, хоча нині йому вже 56 років.

Руд ван Ністелрой

Вихованець академії скромного «Ден Босха» Руд ван Ністелрой став справжньою зіркою нідерландської Ередивізі, коли у сезоні-1998/99 в лавах ПСВ відзначився 31 голом у 34 поєдинках, а через рік наколотив й зовсім у середньому більше одного м'яча за матч у чемпіонаті – 29 у 23-х. Це привернуло увагу до нападника з боку «Манчестер Юнайтед», який був готовий здійснити рекордний для клубу на той момент трансфер в розмірі 18,5 мільйонів фунтів, проте буквально за кілька днів до завершення оформлення угоди ван Ністелрой розірвав хрестоподібну зв'язку на правому коліні. Через цю травму нідерландський форвард вибув практично на рік, але Алекс Фергюсон не побоявся повернутися до його трансферу влітку 2001-го, коли ПСВ заробив вже 19 мільйонів фунтів.

Віра у здібності та талант ван Ністелроя, яку продемонстрував Фергюсон, виявилася пророчою – нідерландець забив 150 м'ячів у 219 поєдинках за «червоних дияволів», із якими суворо по разу виграв усі трофеї в Англії (чемпіонат, Кубок, Кубок ліги та Суперкубок), а потім був проданий у «Реал». Результативну гру ван Ністелрой зумів продемонструвати і в Мадриді, хоча у сезоні-2008/09 він серйозно пошкодив меніск, і це фактично поставило крапку на його топовому етапі в кар'єрі. Догравав Руд вже в куди скромніших «Гамбурзі» та «Малазі».

Влітку 2012 року ван Ністелрой завершив кар'єру гравця. На той момент йому було вже 36. Незабаром Руд освоїв тренерське ремесло: працював асистентом Гуса Хіддінка, Данні Блінда та Франка де Бура у національній збірній Нідерландів, а також тривалий час тренував юнаків ПСВ. В сезоні-2022/23 ван Ністелрой був призначений головним тренером «селян», із якими виграв Кубок та Суперкубок Нідерландів, після чого несподівано подав у відставку, мотивуючи це рішення недостатнім рівнем підтримки з боку клубного керівництва.

Робер Пірес

Видатний французький вінгер Робер Пірес був одним із найкращих футболістів англійської Прем'єр-ліги на початку «нульових». Разом із «Арсеналом» він двічі ставав чемпіоном Англії, причому у сезоні-2001/02 відзначився аж 15 результативними передачами (а ще 9 голами) у 28 поєдинках, що допомогло французу виграти звання Гравця року за версією Асоціації футбольних журналістів. Той сезон Пірес не зумів навіть дограти до кінця, пропустивши вісім заключних турів чемпіонату через травму хрестоподібної зв'язки коліна. Це пошкодження також залишило Робера за бортом ЧС-2002, хоча там збірна Франції зазнала форменого фіаско, посівши останнє місце у групі з Данією, Сенегалом та Уругваєм.

Повернувшись на поле, Пірес продовжив демонструвати стабільно якісну та результативну гру у трьох наступних сезонах: 2002/03 (15 голів, 4 асисти у 26 матчах), 2003/04 (14 голів, 9 асистів у 36 матчах), 2004/05 (14 голів, 3 асисти у 33 матчах). На початку липня 2006 року Робер змінив «Арсенал» на «Вільярреал», а вже у серпні отримав другу в кар'єрі травму хрестоподібної зв'язки коліна, від якої знову зміг одужати та провести ще три повноцінні сезони у іспанській Ла Лізі.

Влітку 2011 року Пірес залишив «Астон Віллу», де у свої вже майже 38 не міг відповідати високим стандартам Прем'єр-ліги. Кар'єру гравця француз закінчив у березні 2015-го – у 41 рік в лавах індійського «Гоа», а у 2016 році працював тренером з індивідуальної підготовки в «Арсеналі», коли наставником цієї команди ще був Арсен Венгер.

Франческо Тотті

Римський «Імператор» також не потребує додаткових представлень. Франческо Тотті всю професійну кар'єру провів у рідній для нього «Ромі», і є рекордсменом цього клубу як за кількістю зіграних матчів (786), так і за забитими м'ячами (307). У 2001-му Тотті з «Ромою» єдиний раз пощастило стати чемпіоном Італії, а згодом «вовки» та Франческо ще цілих дев'ять разів максимально близько підбиралися до титулу, але у підсумку кожного разу фінішували другими…

Щоправда, кар'єра Тотті наприкінці сезону-2007/08 опинилася під питанням, коли у квітні 2008-го форвард розірвав «хрести», й був змушений лягти у лазарет. Але Франческо пощастило відновитися лише за чотири місяці, після чого він повернувся на поле і продовжив демонструвати видатну з точки зору результативності та лідерських функцій гру.

Важливою фігурою в ігрових побудовах «Роми» Тотті залишався аж до сезону-2016/17, після якого вирішив повісити бутси на цвях – майже у 41 рік. Одразу після цього Франческо отримав посаду директора клубу, але через два роки пішов з неї, заявивши, що змушений був займатися «зовсім не тим, чого хотів», і що «домовленостей не було дотримано». Згодом Франческо створив у Римі два скаутингові агентства, що спеціалізуються на пошуку молодих та перспективних футболістів.

Хаві

Хаві по праву є одним із найкращих футболістів у сучасній історії «Барселони». Геніальний півзахисник зачаровував своїми приголомшливими з точки зору точності та таймінгу передачами, дозволяючи головному улюбленцю «Камп Ноу» тих років Ліонелю Мессі регулярно поповнювати свій бомбардирський «багаж». Однак у грудні 2005 року Хаві в поєдинку проти «Вільярреала» розірвав хрестоподібну зв'язку коліна, внаслідок чого залишився поза футбольним полем на чотири місяці.

Повернувшись, Хаві продовжив регулярно виходити на поле, і з того часу до самого відходу з «Барселони» регулярно проводив від 30 до 35 матчів у сезоні в рамках Ла Ліги, а всього – до 50 поєдинків протягом одного сезону. Після тяжкої травми «хрестів» ці цифри виглядають ще більш неймовірними, як і 23 результативні передачі у 35 матчах, якими Хаві відзначився у Ла Лізі-2008/09.

Влітку 2015 року, коли Хаві було вже 35, він вирішив залишити «Барселону» й перебрався до катарського «Аль-Садда», де у статусі гравця провів наступні чотири сезони. У 2019-му Хаві був призначений головним тренером «Аль-Садда», а з листопада 2021-го працює коучем рідної «Барселони», яку минулого сезону вже встиг привести до титулу чемпіона Іспанії.

Радамель Фалькао

Дивлячись на кар'єру Радамеля Фалькао, закрадається відчуття, що одна травма хрестоподібної зв'язки коліна у професійній кар'єрі футболіста – це дрібниці, бо колумбійський форвард переніс одразу три такі пошкодження! Вперше із «хрестами» Фалькао опинився в лазареті у листопаді 2005 року, коли ще виступав в Аргентині за «Рівер Плейт». Тоді 19-річний форвард дуже поспішав повернутися на поле, і коли через кілька місяців це відбулося, то у нього стався рецидив, через який Фалькао був змушений перебувати під суворим наглядом медичного персоналу протягом наступних десяти місяців.

Влітку 2009-го Фалькао перебрався до Європи, де успішно показав себе в «Порту» та заслужив 40-мільйонний трансфер до «Атлетіко». У 2013-му вже 43 мільйони євро за Радамеля заплатив «Монако», де форвард втретє у кар'єрі розірвав хрестоподібну зв'язку. У січні 2014 року Радамель серйозно травмував уже ліве коліно (до цього Фалькао рвав «хрести» на правому), і більш ніж на півроку «загримів» у лазарет. Після цього випробування кар'єра Фалькао плавно пішла униз – дві невдалі оренди у «Манчестер Юнайтед» та «Челсі» змінилися відходом з «Монако» у «Галатасарай» на правах вільного агента. І нехай у Туреччині колумбійцю вдалося практично повернутися на топ-рівень з точки зору результативності, до топ-рівня у плані змагань, в яких він брав участь, вже було досить далеко.

Втім, і зараз, коли Фалькао вже 37, він все ще є футболістом клубу іспанської Ла Ліги – «Райо Вальєкано», за який виступає із вересня 2021-го (55 матчів, 8 голів).