Владислав ВЕЛЕТЕНЬ: «Декілька моїх побратимів загинули»

Півзахисник ковалівського «Колоса» Владислав Велетень розповів про свою службу в Збройних силах України після початку повномасштабного російського нападу на Україну.

– Поправте, якщо я неточно висловлюсь. Ви вступили до лав ТРО, а потім проходили службу у ЗСУ?

– Ми були спочатку у Києві в теробороні. Ніхто не знав, що буде, адже перші тижні тут були гарячими. Коли орки в кінці березня відійшли з-під Києва, в Україні ухвалили закон, згідно з яким підрозділи ТРО можуть бути направлені у інші гарячі точки. Місяць ми провели у навчальному центрі, а потім поїхали на Донеччину.

– В армії складно було порозумітися з побратимами, які могли вдвічі старшими за вас бути?

– На весь батальйон з 800 чоловік хлопців мого віку було 5 чоловік. Десь розумієш, що можна невдало пожартувати, адже не всі тебе зрозуміють, а ставлення до тебе, як до маленького хлопчика.

– На Донеччині ви потрапили безпосередньо у справжній театр бойових дій. Що найбільше запам'яталося, поки ви були там?

– Це стрес, особливо для хлопця у 19 років. Декілька моїх побратимів загинули. Для когось це було легше, а для когось важче. Доводилося відчути на собі, коли насипають різним видом озброєння, а тоді можливостей відповідати було менше.

Читайте також:

ВІДЕО. Гравець Колоса склав присягу на вірність українському народові

– Скільки ви там були?

– Два місяці.

– У вас була можливість підтримувати форму до відновлення чемпіонату?

– Коли в мене був вільний час, я тренувався у Краматорську. Я домовився з директором клубу, який діставав мені м'ячі. Я туди приходив і займався повноцінно. Старався не закурити, адже товариші по службі десь травили мене, що і я почну палити. Але я вірив, що я повернусь у футбол.

Наскільки це можливо я старався підтримувати себе у формі та тримати режим. Я міг бути там і півроку і більше. Здавалося тоді, що все досить швидко закінчиться, ми переможемо, але реальність диктує свої часові рамки.

– Ваш партнер по команді Андрій Богданов, який так само проходив військову службу, критикував ідею з відновленням чемпіонату під час війни.

– Багато чого тоді не було зрозуміло. З часом усвідомлюєш, що потрібно на деякі речі варто подивитися менш радикально. На мій погляд, спорт повинен бути. В мене брат молодший займається футболом. Дуже здорово, що навіть в такий час діти мають можливість ходити на заняття, – сказав Велетень.