Якщо від гри Шахтаря зараз хтось і тішиться, то це хіба що Йовічевіч

Вітаючи Патріка ван Леувена з призначенням на посаду головного тренера «Шахтаря», генеральний директор «гірників» Сергій Палкін зазначав, що з цим фахівцем «наші молоді гравці та команда загалом прогресуватимуть ще відчутніше, демонструватимуть яскравий футбол, здобуваючи перемоги та трофеї».

Зрозуміло, що курчат всі ми будемо рахувати восени. Точніше, наприкінці сезону. Тоді й побачимо, скільки в скарбничці нового керманича «помаранчево-чорних» та його команди назбирається цих перемог і трофеїв. І яким буде футбол «Шахтаря» за нового тренера – яскравим чи не дуже.

Проте, вже зараз, після дебютного відрізку чемпіонату, можна зробити деякі висновки. Так, ці висновки будуть проміжними, однак, вважаю, артикулювати їх у будь-якому випадку потрібно, бо саме зараз, за ідеєю, і має закладатися фундамент того самого «яскравого» футболу. І тих самих «перемог та трофеїв».

***

Вважаю, що поки що з будівництвом фундаменту ван Леувен відверто не впорався. Причини такої негативної моєї оцінки багато в чому об'єктивного характеру. Хоча є й інший зміст.

Станом на зараз «Шахтар» провів п'ять поєдинків: чотири – у чемпіонаті України, й один – товариський матч проти «Тоттенхема», який підбив рису під професійною кар'єрою Андрія Пятова.

У цих матчах було здобуто дві перемоги, два матчі завершилися внічию, а одна зустріч закінчилася нищівною поразкою – від того таки «Тоттенхема».

Я не вчорашній, та й не особливо помічений у кревній нелюбові до донецького клубу, щоб у цьому випадку змішувати воєдино і грішне, і праведне. Однак, на мій погляд, у цьому випадку цілком доречно повноцінно зарахувати до загального реєстру ван Леувена та його команди матч проти «шпор».

До лондонського поєдинку «гірники» готувалися планомірно: їхній календарний матч УПЛ (проти «Вереса») заради гри у Великій Британії був зміщений на середину тижня. Отже, то не було просто тренування чи бажання змінити обстановку. То було щось схоже на єврокубковий поєдинок – майже з усіма його атрибутами. Окрім турнірного.

Та й склад на той матч ван Леувен виставив аж ніяк не експериментальний, а робочий. За винятком, певна річ, голкіперської позиції.

Загалом, щоб довше не патякати, зазначу, що та гра була в одні ворота. У шахтарські. Наш чемпіон виявився банально не готовим до поєдинку такого рангу. Напевно, у певному сенсі передбачалося, що суперник вийде на поле валяти дурня, віддаючи зайву шану ветерану на воротах.

Але Кейн та компанія просто розчавили свого опонента. І склалося таке враження, якби «шпори» мали завдання виграти з ще більшою різницею в рахунку, вони б її досягли.

Абсолютно за всіма статистичними показниками «Хотспур» виявився помітно сильнішим за «Шахтар». За володінням м'ячем господарі перевершили гостей рівно втричі.

Можемо констатувати: команди були в рівних умовах з погляду форми (сезон в Україні тільки стартував, в Англії – до старту залишалися лічені дні), але «Шахтар» виявився на голову слабшим за «Тоттенхем».

Але оскільки цей матч все одно був неофіційним, винесемо його поки що за дужки. У дужках залишимо те, що підопічні ван Леувена награли у чемпіонаті країни.

***

Почнемо із кадрового питання. Це саме те, що може (та й має) певною мірою вважатися індульгенцією для нідерландського наставника.

Назарина, Трубін і Ракицький виявилися «поза досяжністю» через дисциплінарні покарання. Степаненко та Судаков вилетіли через травми. Трохи згодом до них приєднався і Бондар. Контракт Михайличенка не було викуплено, і захисник покинув команду. Траоре як мінімум ментально поки що так і не оговтався після тяжкої травми. Загалом ситуація складна навіть для такого клубу, як «Шахтар».

Ван Леувен із першого ж туру (матч проти «Металіста-1925») розпочав пошуки оптимального складу. Проблемні позиції були вирішені наступним чином: у воротах зіграв Різник, на лівому крилі оборони – Топалов, на протилежному – Гочолеішвілі, Матвієнко і Бондар склали пару центрбеків. Місце в основі здобув і півзахисник Кащук.

Якщо говорити загалом, то цільної картинки гри проти «25-х» донеччанам не вдалося «намалювати». Вони досить спокійно зробили рахунок 2:0, але потім так само спокійно дозволили супернику відіграти один м'яч. І у другій частині поєдинку перестали грати. З помітного – важка травма центрбека Бондаря, який вибув орієнтовно на два місяці.

Своєрідним продовженням гри «гірників» проти «Металіста-1925» став двобій проти «Вереса». Ван Леувен вніс одну вимушену зміну до стартового складу: замість молодого Бондаря в центрі захисту з'явився ще молодший Козик.

Знову ж таки, зрозуміти, у що саме грали донеччани в Рівному, було дуже складно. Гра розвалилася на фрагменти. Гол-фантом Матвієнка, вилучення Бондаренка, гол у відповідь Шевченка. І нічия.

Зазначу, що у двох стартових турах волею календаря «Шахтар» зіграв проти одних із найслабших колективів УПЛ, у чому довелося переконатись у наступних матчах. На тлі таких невибагливих суперників чемпіони не виглядали «чарівниками». Вони банально мучилися.

А ще вони небанально фолили. Чотири жовті картки та одна червона (пряма) – проти «Вереса». Далі буде веселіше.

Проти «Олександрії» ван Леувен поставив у центрі захисту до Матвієнка ветерана Чигринського – саме його придбав «Шахтар» як екстрену заміну травмованому Бондарю. Відверто кажучи, цей трансфер пахне авантюризмом: взяли на ринку те, що майже ніхто не хотів брати.

Читайте також:

Чигринський повернувся до Шахтаря: краще ніколи, ніж пізно

Також привертає увагу поява у стартовому складі Назарини та Очеретька.

Гра – як під копірку із попередніх двох поєдинків: забили – й заспокоїлися. Причому настільки, що у другому таймі пропустили. І ледве втримали перемогу.

У грі проти «Кривбаса» не втримали. Хоча й мали вигравати впевнено, із запасом. Але знову швидко забили – й заспокоїлися. «Кривбас», який грав на контратаках, за допомогою пресингу, не програв, забивши у ворота Різника три м'ячі.

Голкіперська позиція з відходом Трубіна до Португалії стала реальною проблемою для команди: поки що екс-кіпер «Ворскли» не вражає, не рятує, помиляється.

Невдало зіграв і правий захисник Гочолеішвілі, з-під якого суперник забив два м'ячі.

Червону картку заробив Чигринський. У наступному турі ван Леувену знову треба ламати голову, кого ж ставити в пару до Матвієнка.

Знову пряму червону отримав Бондаренко, який щойно відбув дискваліфікацію. Це вже перебір.

Вперше у сезоні в основі команди з'явився Степаненко. Але зіграв не найкращим чином.

Разом: до оптимального, а тим більше ідеального складу «Шахтаря» ще дуже далеко. Через травми та дисциплінарні покарання багато гравців основи зараз недоступні. А ті, хто є найближчим резервом, поки що не тягнуть.

***

Не треба бути провидцем, щоб резюмувати, що основна проблема «гірників» на даний момент – дірява оборона. Власне, проблеми в цій ланці були чітко видно ще в міжсезоння, але клуб на трансферному ринку «підгортав» футболістів іншого профілю.

Вини ван Леувена в такому стані речей, як на мене, небагато. Як мовиться у подібних випадках, це не його вина, це його біда.

Але те, як грає «Шахтар», особливо у другій частині поєдинків – це вже, даруйте, камінь безпосередньо в город головного тренера.

Фактично після кожного із чотирьох зіграних матчів УПЛ ван Леувен речитативом повторював: мовляв, хвилин двадцять граємо майже ідеально, але потім щось відбувається, і втрачається концентрація. Все правильно, тільки в тому, що «щось відбувається», винен саме ван Леувен. Значить не доніс, не докричався, не навчив.

У зв'язку з цим виникає цілком закономірне питання про фізичну форму команди. Якщо футболістів вистачає банально на один тайм, то їхні кондиції явно залишають бажати кращого.

Можливо, з цього приводу тренерський штаб «гірників» просто намагається вивести пік форми на лігочемпіонську кампанію, що може вписуватись у логіку та здоровий глузд. Але ж за такого розкладу можна стільки втратити на внутрішній арені, що потім не наздоженеш.

Про саму гру «Шахтаря» поки що дуже складно судити. З одного боку, цільної структури немає, що було сказано вище. Проблиски її – так, є. Перші тайми проти «Олександрії» та «Кривбаса» місцями були непогані. Але другі тайми все перекреслили.

Не можна не відзначити й той факт, що футболісти ще не встигли повністю перебудуватися на нові ігрові лекала. Якщо за попереднього наставника «Шахтар» грав у компактніший футбол, з короткими передачами, а головним мозковим центром несподівано став Ракицький, то зараз акценти змінилися – на більш вертикальну гру, на фланги. Потрібно звикнути, потрібен час, щоб усе зрослося. Але чи буде він, цей час?

***

Поки що виходить таке. «Шахтар» зараз – явно «сирий». Команда будується на ходу – через кадрові втрати. Команда переходить на нову схему. Поки що все дуже повільно, зі скрипом.

За великим рахунком, «Шахтар» поки що належним чином не готовий ні до чемпіонату України, ні до Ліги чемпіонів, про що засвідчив матч проти «шпор».

І якщо ван Леувен у чомусь і підтвердив вищезгадане припущення Палкіна, то це хіба що в ухилі на молодь. Хоча це, на мою думку, скоріше від безвиході. В іншому новий тренер «Шахтаря» нічим новим та якісним не здивував.

І якщо від гри та результатів «Шахтаря» на старті нового сезону хтось і тішиться по-справжньому, то це, хіба що, Ігор Йовічевіч, казна-чому відправлений у відставку влітку після вирішення майже всіх турнірних завдань. Гіпотетична усмішка на обличчі хорвата може говорити лише про одне: ну і що, вона того вартувала, ваша тренерська рокіровка?