Мбокані – все ще найдорожча покупка Динамо. Йому 37, і він поїхав у Єреван

Десять років тому, влітку 2013-го, керівництво київського «Динамо» здійснило найдорожчий трансфер в історії клубу, придбавши за 11 мільйонів євро у «Андерлехта» конголезького форварда Дьємерсі Мбокані. Президент «біло-синіх» Ігор Суркіс намагався зробити усе, аби потішити тодішнього головного тренера команди та легенду «Динамо» Олега Блохіна, у дебютному сезоні котрого (УПЛ-2012/13) кияни фінішували на третьому місці в чемпіонаті.

Придбання забивного та породистого форварда, яким на той момент, безумовно, був Мбокані (за «Андерлехт» африканець забив 48 м'ячів та віддав 16 результативних передач у 79 поєдинках), здавалося б, допоможе «Динамо» повернутися до числа фаворитів вітчизняного чемпіонату, проте справа пішла зовсім не так, як гадали Суркіс та Блохін… «Динамо», незважаючи на 13 голів та 10 асистів Мбокані у 25 матчах чемпіонату, фінішувало на принизливому для себе четвертому місці, а Блохіну не вдалося допрацювати на своїй посаді навіть до кінця чемпіонату.

Сергію Реброву, який прийшов на місце Блохіна, Мбокані практично одразу ж не сподобався. У наставника та футболіста стався конфлікт, внаслідок чого африканець практично весь сезон пробув поза грою, а влітку 2015-го був відправлений у оренду до «Норвіча». За «канарок» Дьємерсі провів в АПЛ 29 матчів, у яких відзначився 7 забитими м'ячами та 1 результативною передачею, проте це не вберегло «Норвіч» від вильоту до Чемпіоншипу, а Мбокані – від необхідності повертатися до «Динамо».

Щоправда, на сезон-2016/17 конголезець знову був відданий киянами в оренду до Англії – цього разу у «Халл», де Мбокані провів вже значно менше поєдинків в рамках АПЛ (12), а результативних дій у його активі було взагалі мізерно мало (лишень 2 асисти). Примітно, що «тигри», як і «Норвіч» роком раніше, також не змогли зберегти прописку в елітарному дивізіоні, понизившись у класі та не залишивши сподівань Мбокані на те, що його контракт у «Динамо» буде викуплений.

Влітку 2017 року Сергій Ребров у зв'язку із закінченням терміну контракту та небажанням підписувати нову угоду залишив «Динамо», що дало шанс для Мбокані повернутися й знову спробувати бути корисним для «біло-синіх».

«Зараз мені комфортніше грати за «Динамо» із новим тренером (Олександром Хацкевичем – прим. автора). Для мене це один із найкращих клубів Європи. У мене гарні стосунки з футболістами. Зовсім не лякає перспектива грати у чемпіонаті України. У мене гарні стосунки і з вболівальниками. Гадаю, вони чекають на повернення Мбокані. Сергій Ребров? Коли напряму підходив до тренера – він казав одне, а потім за спинами – інше. Для мене це незрозуміло. Тому я попросив президента про трансфер. Між нами немає конфлікту, просто Ребров зробив свій вибір. У мене контракт із «Динамо». Я знав, що одного дня Ребров піде. Це сталося, і я повернувся», – розповідав Мбокані влітку 2017-го.

Ребров через чотири роки в одному з інтерв'ю також вирішив прояснити ситуацію навколо Мбокані, недвозначно давши зрозуміти, що африканець, на його думку, був погано підготовлений до того, аби грати в основному складі, через що почав ображатися і його кар'єра в «Динамо» видалася надалі неможливою.

«Коли іноземці приїжджають до «Динамо», вони гадають, що їм уготоване місце в стартовому складі і за нього не потрібно боротися. Коли Мбокані до нього не потрапляв, звісно, ​​він ображався. Я завжди казав, що якщо футболіст чогось не розуміє, я можу сісти з ним віч-на-віч та все пояснити. У футболі важливо не просто сказати, чому мені не подобається той чи інший гравець. Важливо показати йому статистику та пояснити, чому він не грає. У футболі багато компонентів. Один із них – фізична готовність у кожному матчі. Недостатньо просто показати якийсь рівень в одному матчі, а в другому та третьому відпочивати», – пояснював Ребров.

Як би там не було, але без Реброва Мбокані у «Динамо» непогано стартував, проте потім довкола нього знову почалося щось незрозуміле. У першій половині сезону-2017/18 Дьємерсі відзначився 8 забитими м'ячами та 1 асистом у 15 поєдинках УПЛ, а потім – фактично зник. Подейкували про новий конфлікт африканця із головним тренером – тепер уже Хацкевичем, але білоруський фахівець, принаймні офіційно, все спростовував і посилався на проблеми зі здоров'ям, які переслідують конголезця.

Недивно, що ще за кілька місяців до закінчення сезону-2017/18 у пресі досить в категоричній формі повідомлялося, що «Динамо» не намагатиметься навіть домовлятися з Мбокані про пролонгацію співпраці. В результаті Дьємерсі залишив клуб вільним агентом і подався у «Антверпен».

Знов опинившись у Бельгії, Мбокані немов наново народився на світ. У першому своєму сезоні африканець відзначився 13 голами та 9 асистами у 32 поєдинках, а в чемпіонаті-2019/20 й зовсім став кращим голеадором разом із Джонатаном Девідом з «Гента», відзначившись у воротах суперників 18 разів.

У цей же період Мбокані, не побажавши вибачати нічого своєму колишньому клубу, подав позов у ​​ФІФА на «Динамо», і незабаром добився стягнення з київського клубу на свою користь 78,8 тисяч євро, які належали йому як борги із заробітної плати.

Також варто зазначити, що наприкінці 2019 року Мбокані міг перебратися до Узбекистану, адже тамтешній «Пахтакор», який тоді тісно пов'язували із російським олігархом Алішером Усмановим, був готовий платити африканцю значно більше, ніж «Антверпен». Але на той момент гроші не стали ключовим аргументом для форварда у питанні зміни клубу, й він вважав за краще залишитися в Бельгії.

Але влітку 2021-го Мбокані залишив «Антверпен». Він забив 14 м'ячів та віддав 4 результативні передачі у 32 поєдинках сезону бельгійської Ліги Жюпіле-2020/21, а потім, не отримавши гідної пропозиції про пролонгацію співпраці, подався до азіатського «Аль-Кувейта», із яким уклав контракт на два роки. Очікувалося, що цей вояж стане для 35-річного на той момент екс-форварда «Динамо» останнім у професійній кар'єрі, але вже за рік Дьємерсі в односторонньому порядку розірвав контракт з «Аль-Кувейтом» й висловив бажання повернутися до Європи. Причиною для від'їзду з Кувейту стали фінансові розбіжності з керівництвом клубу – зокрема, Мбокані апелював до того, що йому не виплатили усіх належних грошей, і цього виявилося достатньо, аби досягти дострокового завершення співпраці.

У вересні 2022 року Мбокані знову повернувся до Бельгії. Щоправда, цього разу лише у другий за силою дивізіон тамтешнього професійного футболу, пограти в якому ветерана покликав «Васланд-Беверен». Сторони домовилися, що однорічна співпраця може бути автоматично пролонгована за умови підвищення нової команди Дьємерсі у класі за підсумками сезону-2022/23. Але «Васланд-Беверену» не вистачило лише двох очок, щоб обійти «Моленбек», який в підсумку й вирішив завдання із виходу до елітарного дивізіону.

Коли влітку нинішнього року Мбокані знову опинився у статусі вільного агента, мало хто сумнівався, що це спонукатиме Дьємерсі до оголошення про завершення кар'єри. Однак екс-форвард «Динамо» вирішив укотре всіх здивувати – він погодився перебратися до вірменської Прем'єр-ліги, де отримав пропозицію про співпрацю від футбольного клубу з Єревану під назвою «Ноа». В результаті угода була оформлена, і Мбокані, котрому у листопаді виповниться вже 38 років, розповідає про амбіції допомогти своєму новому клубу досягти ключового завдання – виграти чемпіонство.

«Ноа» – це дуже молодий за футбольними мірками Європи клуб. Він був заснований у 2017 році, причому спочатку мав назву «Арцах» (вочевидь, на честь історичної області в Закавказзі, яка була провінцією Великої Вірменії та практично відповідає території сучасного Нагірного Карабаху). Вже у 2018 році ця команда здобула право грати у вірменській Прем'єр-лізі, а влітку 2019-го клуб був викуплений холдингом «Ноа» та змінив назву.

За «Ноа» стоїть достатньо амбітна постать – Роман Геворкян. Цей бізнесмен кілька років тому розвинув досить активну діяльність на європейському континенті, ставши власником цілої низки футбольних клубів з різних країн – «Сієни» (Італія), «Юрдінгена» (Німеччина), «Ноа Юрмали» (Латвія). На даний момент, наскільки це вдалося дізнатися з відкритих джерел, Геворкян вже не має відношення ані до «Сієни», ані до «Юрдінгена», ані до клубу з Юрмали, який взагалі в 2021 році припинив існування.

Втім, із вірменським «Ноа» у Геворкяна великі амбіції – він хоче, щоб клуб став чемпіоном країни та завоював путівку до Ліги чемпіонів. Досі найвищою точкою в історії єреванців є друге місце у вірменській Прем'єр-лізі в сезоні-2020/21, після чого «Ноа» у першому ж раунді кваліфікації Ліги конференцій-2022/23 за сумою двох матчів поступився фінському клубу КуПС (1:0, 0:5), який у другому раунді став суперником полтавської «Ворскли», і також залишив українців за бортом змагального процесу (2:2, 3:2).

Минулого сезону «Ноа» провалився в домашньому чемпіонаті, фінішувавши лише на восьмому місці. Недивно, що цього літа у клубі відбулася масштабна кадрова революція, внаслідок якої єреванці підписали контракти із 20 новими гравцями, попрощавшись не менше ніж з десятком своїх колишніх виконавців.

За наявною у автора інформацією, Мбокані був запрошений до «Ноа» на вельми «жирний» контракт. Конголезець є беззаперечно найбільш високооплачуваним футболістом «Ноа» і, не виключено, всієї вірменської Прем'єр-ліги. Його оклад дорівнює 30 тисячам доларів на місяць, що виглядає абсолютним космосом на тлі середнього окладу в чемпіонаті Вірменії, який становить 3-4 тисячі доларів на місяць.

Вже зараз ситуація виглядає таким чином, що у «Ноа» вирішили ризикнути та максимально вкластися у свій футбольний проект, проте відбити інвестиції єреванцям вдасться (і то не факт, що на 100%) лишень за умови потрапляння до Ліги чемпіонів-2024/25, та успішного виступу там (хоча б прохід двох-трьох раундів кваліфікації). З урахуванням того, що в поточному сезоні чемпіон Вірменії «Урарту» вилетів у першому ж кваліфікаційному раунді від боснійського «Зринськи», Мбокані та «Ноа» мають як слід попрацювати, аби втілити у життя мрії інвесторів.