Героїчна перемога Ван дер Пула. Підсумки першого тижня ЧС-2023 з велоспорту

Традиційно групова гонка у чоловіків є кульмінацією, вінцем програми чемпіонату світу з велоспорту і закриває його програму. Однак через незвичний розклад цього разу вона підводила риску лише під першим із двох тижнів об'єднаного мундіалю в Шотландії.

Ще на першій половині дистанції гонку було зупинено майже на годину через протестувальників, які вирвалися на трасу. Однак надалі боротьба в гонці вийшла настільки цікавою і захопливою, що про цей інцидент уже практично ніхто не згадує.

Героїчна перемога Ван дер Пула

Весняна класична кампанія 2023 року вийшла для Матьє Ван дер Пула видатною: перемоги на Мілан – Сан Ремо і Париж – Рубе, а також друге місце на Турі Фландрії. Однак на Тур де Франс нідерландець виглядав досить блідо. Так, він проявив себе як блискучий розвозячий для спринтера «Alpecin Fenix» Яспера Філіпсена, але з реалізацією особистих амбіцій все було погано. Тому, попри статус одного з топ-фаворитів групової гонки чемпіонату світу, шанси нідерландця все ж таки оцінювали доволі обережно.

Траса групової гонки у Глазго на перший погляд виглядала відносно простою за рельєфом, але це лише на папері. Так, загальний набір висоти не вражав, більш-менш довгих підйомів немає, бруківки та інших складнощів покриття також. Але була просто незліченна кількість коротких, але дуже крутих міських пагорбів, і це, в сукупності з безліччю технічно складних ділянок, робило гонку неймовірно аритмічною і, як наслідок, складною. До фінішу дістався лише 51 гонщик, а розрив між першим і 10-м місцями склав понад 4 хвилини – вражаючі цифри.

Ніяким спринтом з більш-менш масової групи тут і не пахло – траса цілком і повністю під панчерів. Під Матьє Ван дер Пула. Приблизно за 22 км до фінішу група фаворитів, в якій, крім нідерландця, були Тадей Погачар, Воут Ван Арт і Мадс Педерсен, наздогнала Альберто Беттіоля, який раніше атакував, і рівно в цей момент Ван дер Пул видав божевільний панч в один з найкрутіших міських підйомів Глазго, і відповісти на нього не зумів ніхто.

Getty Images/Global Images Ukraine. Матьє Ван дер Пул

Здавалося, ніщо вже не може зупинити Матьє на шляху до титулу, але технічно складна траса, помножена на дощ, призвела до того, що в одному з поворотів він впав. Переслідувачі в цей момент були приблизно в 40 секундах, падіння виглядало доволі неприємним – настільки заслужена перемога здавалася під загрозою. Однак Ван дер Пул піднявся і продовжив свій рух до райдужної майки.

Не будемо забувати, що на чемпіонатах світу відсутній радіозв'язок у командах, тож переслідувачі не знали про падіння Матьє, інакше, цілком імовірно, додали б газу і спробували б наздогнати лідера. Але навряд чи б навіть це їх врятувало – цього дня Ван дер Пул був на голову сильнішим за конкурентів, і, навіть попри ушкодження, наростив свою перевагу до величезної та здобув по-справжньому епічну перемогу, фінішуючи в роздертій та трішечки закривавленій майці.

1 хвилина і 37 секунд, які виграв Матьє у своїх переслідувачів, – це п'ятий найбільший розрив між першим і другим місцями в групових гонках чемпіонату світу:

Biggest gaps between 🥇First and 🥈Second at the Men's 🌈WCRR (since 1945)

9:50 🇮🇹Adorni '68
6:22 🇮🇹Coppi '53
2:21 🇧🇪Evenepoel '22
2:09 🇮🇹Baldini '58
1:37 🇳🇱Van Der Poel '23
1:22 🇫🇷Stablinski '62
1:11 🇺🇸LeMond '83

— Stats Goddess - Dani (@Stats_Goddess) August 6, 2023

Ван дер Пул приніс збірній Нідерландів восьмий в історії титул чемпіонів світу в груповій гонці. І перший за 38 років – у 1985 році в італійському Джавера дель Монтелло перемогу здобув легендарний Йооп Зутемелк, який досі залишається найстаршим чемпіоном світу в історії. Переміг він у віці... 38 років – красива гра чисел.

🇳🇱Dutch Winners of the 🌈Road Race WC

2023 🇳🇱Mathieu van der Poel
1985 🇳🇱Joop Zoetemelk
1979 🇳🇱Jan Raas
1978 🇳🇱Gerrie Knetemann
1975 🇳🇱Hennie Kuiper
1969 🇳🇱Harm Ottenbros
1964 🇳🇱Jan Janssen
1947 🇳🇱Theo Middelkamp

— Stats Goddess - Dani (@Stats_Goddess) August 6, 2023

Ван дер Пул став четвертим гонщиком в історії, який в один сезон виграв групову гонку чемпіонату світу та щонайменше два Монументи. Раніше таке досягнення підкорялося тільки бельгійцям: Ріку Ван Лоою, Едді Мерксу і Тому Боонену.

📊🚹🏆Riders winning 2+ Monuments and 🌈WC RR in same season:

?2023 | 🇳🇱vd Poel (🇮🇹MSR+🇫🇷PR+🌈WC)
2005 | 🇧🇪Boonen (🇧🇪RVV+🇫🇷PR+🌈WC)
1971 | 🇧🇪Merckx (🇮🇹MSR+🇧🇪LBL+🇮🇹LOM+🌈WC)
1961 | 🇧🇪Van Looy (🇫🇷PR+🇧🇪LBL+🌈WC)

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) August 6, 2023

Ван дер Пул ще раз, і дуже голосно, вписав своє ім'я в історію велоспорту. Нідерландець знову довів, що він є людиною саме великих, найпрестижніших і найдовших одноденок. Тих, на яких і проявляється справжня велич.

Мілан – Сан Ремо, Тур Фландрії, Париж – Рубе, чемпіонат світу... Ван дер Пул, по суті, виграв усі найпрестижніші одноденки, які може виграти – Льєж-Бастонь-Льєж та Ломбардія для нього все ж занадто важкі. З великих одноденників 21-го століття в цьому сенсі вичавив із себе все, що міг, крім нідерландця, тільки Паоло Беттіні. Той самий Том Боонен так і не виграв Мілан – Сан Ремо, де завжди був одним з топ-фаворитів, так само як і Філіп Жільбер. А Фабіану Канчелларі до повної колекції забракло перемоги в груповій гонці чемпіонату світу.

Ван Арт знову другий

Срібло з групи переслідування забрав Воут Ван Арт. Це вже четверта срібна медаль для бельгійця на чемпіонатах світу, але золота все немає. Проте журитися з приводу невезіння цього разу йому точно не варто – Ван дер Пул, вічний суперник Воута ще з дитячих років, цього разу був на голову сильнішим, і говорити про те, що Ван Арт був близький до перемоги, язик не повернеться.

Але ж на папері здавалося, що траса практично ідеально підходить Ван Арту. Але бельгієць вкотре довів, що розмови про його проблеми на гонках 250+ км з'явилися не на рівному місці. Ван Арт на останніх 30 км виглядав порожнім, кілька разів повисав на межі випадання з групи переслідувачів, тому срібло – це максимум того, що гонщик «Jumbo Visma» міг витиснути з себе в тій гонці.

Getty Images/Global Images Ukraine. Воут Ван Арт

Партнер Ван Арта по збірній Бельгії Ремко Евенпул захищав свій титул річної давності, але гонку провалив. Так, Ремко кілька разів атакував на відносно ранніх стадіях гонки, але це були скоріше акції ураженого самолюбства, і виглядали вони дуже непереконливо – було видно, що Евенпул на настільки аритмічній трасі не претендент на найвищі місця. У підсумку він фінішував 25-м з відставанням у 10 хвилин і 10 секунд – на останньому колі дистанції його накрила справжня криза.

Дуже дивно виглядали дії і всієї збірної Бельгії, яка наполегливо продовжувала працювати на Ремко навіть тоді, коли було очевидно, що почувається він погано. Причому працювали бельгійці часом навіть на шкоду шансам Воута Ван Арта. Після атаки Ван дер Пула дійшло взагалі до абсурду: Тіш Беноот і Яспер Стуйвен очолювали переслідування в третій групі навіть після того, як Евенпул з неї випав. Вийшов парадокс: вони працювали одночасно проти обох своїх капітанів, відвозячи суперників від Ремко і підвозячи їх до Ван Арта. Але, нехай усі дії бельгійців і були доволі дивними, не можна сказати, що вони коштували їм перемоги: ні Ван Арт, ні, тим паче, Евенпул, обіграти Ван дер Пула того дня не були здатні.

Перша медаль Погачара

Тадея Погачара до топ-фаворитів групової гонки, безумовно, зараховували, але, все ж таки, не в числі перших. І на такій трасі для вибухових панчерів завоювати бронзу – це, напевно, максимум того, що міг зробити великий словенець. Тим більше, що в боротьбі за третє місце він у фінішному спринті випередив Мадса Педерсена – спринтера набагато сильнішого і маститішого, який не так давно виграв у досить масовому спринті етап на Тур де Франс.

Так чи інакше, для Погачара ця медаль стала першою в кар'єрі на чемпіонатах світу. Раніше словенець не піднімався на подіум ні в групових гонках, ні в розділках. А ось олімпійська бронза за групову гонку в Токіо-2020 у нього в колекції вже була.

Тадей у цій гонці зробив усе, що міг, і після фінішу йому стало погано. На подіум його в буквальному сенсі вели під руки:

Tadej Pogacar wordt uit de mixed zone geleid op dit moment. Hij is dizzy en staat op het punt om ineen te storten, laat de UCI weten. #GlasgowScotland2023 @CyclingWorlds pic.twitter.com/q4xXyfu3le

— Youri IJnsen 🇺🇦 (@Youri_IJnsen) August 6, 2023

Також ходять чутки, що після фінішу Погачар блював і ледь не втратив свідомість, але відеопідтверджень цьому в мережі немає. Так чи інакше, видно, що словенець добряче «наївся» останнім часом – у такій ситуації питань про те, чому він не їде Вуельту, виникати не повинно.

Ван дер Пул – Ван Арт – Погачар... Вражаючий подіум, цілком можливо, найсильніший і найзірковіший в історії чемпіонатів світу. Він здається таким уже зараз, хоча кожен із трійці призерів ще далекий від закінчення своєї кар'єри і здатний багато всього виграти. Напевно, всю легендарність цього подіуму ми зрозуміємо лише через багато років, коли ці титани світового велоспорту підуть на пенсію. Загалом же групові гонки чемпіонатів світу часто дарують нам неочікуваних призерів, але цього разу за медалі справді боролися найкращі з найкращих.

Італія знову без титулу

Коли у 2008 році на домашній трасі у Варезе Алессандро Баллан приніс збірній Італії 19-й титул чемпіонів світу в груповій гонці, навряд чи хтось міг припустити, що на наступний, ювілейний титул «Скуадрі Адзуррі» доведеться чекати настільки довго. Не перервалася чорна серія і в Глазго.

Склад збірної Італії цього року не вражав, особливо з урахуванням відсутності Філіппо Ганни – він за кілька годин після фінішу групової гонки виграв індивідуальну гонку переслідування на треку. Втім, під час гонки виявилося, що два медальні шанси в Італії є – відмінно почувалися Маттео Трентін і Альберто Беттіоль. На жаль, Трентін досить рано з боротьби самоусунувся, впавши на вузьких вуличках Глазго.

А ось Беттіоль почувався на рівні грандів, які в підсумку посіли перші чотири місця. Зрозуміло, що навіть за чудової готовності чемпіон Туру Фландрії-2019 в такій компанії був би аутсайдером, і Альберто вирішив грати по-крупному. За 55 км до фінішу він пішов у сольну атаку, і, на подив багатьох, його відпустили.

Getty Images/Global Images Ukraine. Альберто Беттіоль

Беттіоль нарощував свою перевагу, і в певний момент здавалося, що італієць їде за перемогою – в групі переслідування було занадто багато людей, всі озиралися один на одного, і робота йшла дуже погано. Залишся група настільки ж численною ще трохи довше – і, цілком імовірно, райдужну майку на фініші одягнув би на свої плечі саме італієць.

Але топ-фаворити гонки все ж вчасно схаменулися і поїхали вчотирьох. У такій групі шанси кожного з четвірки виглядали приблизно рівними, і це чи не єдина ситуація, за якої на одноденках можлива злагоджена робота між лідерами чотирьох різних команд. Обставини в гонці склалися не на користь Беттіоля, його наздогнали, і на фініші він посів лише 10-те місце.

Не найвидатніший результат, але Альберто вирішив грати по-крупному – або все, або нічого. І жодного жалю після фінішу не мав. Сил теж практично не було – Погачар порівняно з Беттіолем ще почувався досить бадьоро:

#2023GlasgowScotland Décimo a 4 minutos. Totalmente extenuado Alberto Bettiol después de rodar en solitario durante tres vueltas y soñar incluso con el oro. pic.twitter.com/uJ1dGXTLkG

— Andrés Cánovas (@andrescanovas) August 6, 2023

Педерсен залишився без подіуму

Головною загрозою збірної Бельгії перед стартом вважався Мадс Педерсен, тим паче, що в розпорядженні сенсаційного чемпіона світу 2019 року була дуже сильна команда під такий рельєф. І з самого початку збірна Данії почала вести гонку з позиції сили, діючи дуже агресивно.

Багато в чому саме данці зробили гонку настільки складною, що до фінішу дістався лише 51 гонщик, а розриви в топ-10 перевищили 4 хвилини. Данія дійсно вивела з гри багатьох претендентів на високі місця, але серед жертв опинився і другий номер самих данців, Каспер Асгрен, який назавжди випав з пелотону ще за 105 км до фінішу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Мадс Педерсен

Відсутність Асгрена позбавляла збірну Данії тактичного маневру – тепер вся ставка була тільки на Педерсена. І до останнього ця ставка могла спрацювати – якщо не у вигляді золота, то хоча б медалі нижчого гатунку. Але Педерсен, який 4 роки тому в боротьбі за золото сенсаційно обіграв Маттео Трентіна, тепер у фінішному спринті, навпаки, розчарував і став лише четвертим, програвши спринт Погачару. Можна було б сказати, що Педерсен розчарував, залишившись без медалі, але коли бачиш трійцю гонщиків, яким він програв, то критикувати Мадса язик не повертається.

Одним рядком:

- Збірну України в груповій гонці чоловіків представляв тільки один гонщик – Анатолій Будяк. За «доброю» традицією збірної України останніх років, до фінішу він не дістався.

- Топ-5 замкнув Штефан Кюнг. Швейцарець провів непомітну, але дуже гідну гонку, і тепер виглядає одним із топ-фаворитів розділки.

- Головною сенсацією можна назвати сьоме місце австралійця Меттью Дінема. 23-річний гонщик DSM був серед учасників раннього відриву дня, але зумів випередити таких зірок, як той самий Беттіоль чи вся збірна Франції. Водночас, головна надія збірної Австралії, Майкл Меттьюз, доволі рано випав з пелотону і в підсумку до фінішу не дістався.

Результати інших шосейних гонок ЧС-2023

Чоловіки, юніори (U-19), групова гонка:

Жінки, юніори (U-19), групова гонка: