Тактичні ігри Вінгегора і Погачара. Підсумки другого тижня Туру-2023

«Ineos Grenadiers»: щось іде не так

Під час другого тижня Туру в ЗМІ з'явилися дві новини, які безпосередньо не пов'язані з перипетіями на трасах «Великої петлі», але мають дуже велику важливість для світу велоспорту. Першу, загалом-то, і новиною толком назвати не можна: у ЗМІ з'явився рейтинг команд Світового туру за розміром їхніх бюджетів станом на 2023 рік. Деякі цифри в цьому рейтингу викликають сумніви, але це вочевидь не стосується впевненої першої сходинки «Ineos Grenadiers» із бюджетом у районі 50 мільйонів євро.

Друга новина, про яку вище йшлося, – про те, що на наступний сезон «Movistar» збирається посилитися чотирма гонщиками: Карлосом Родрігесом з «Ineos Grenadiers», Давіде Формоло з «UAE Emirates», Ремі Каванья з «Quick Step» та молодим Пелайо Санчесом з Проконтинентальної «Burgos ВН». При чому, кажуть, до підписання Родрігеса «Movistar» найближче. Складно зрозуміти, звідки у команди Еусебіо Унсуе раптово з'явилися гроші на такі вражаючі підписання, але мова зараз не про це, а про «Ineos Grenadiers».

Упродовж більшої частини своєї історії цей британський проект привчив нас до того, що це команда з одним яскраво вираженим капітаном-багатоденником (передусім, Крісом Фрумом) та чітко вибудуваною суворою командною ієрархією навколо нього. Однак в останні роки стратегія «Ineos Grenadiers» різко змінилася, і сталося це вимушено: найсильніший багатоденник світу більше не виступає за британський проект, яскраво вираженого капітана немає. Фрум пішов, Еган Берналь, як мінімум тимчасово, статус гонщика екстра-класу втратив, Герейнт Томас вже у ветеранському віці та з останніх сил витискає з себе навіть не 100, а 120% можливостей.

На роль потенційної суперзірки і беззаперечного лідера «Ineos Grenadiers» на багато років уперед теоретично могли б претендувати лише чотири гонщики: Тадей Погачар, Йонас Вінгегор, Ремко Евенпул і Хуан Аюсо. Але, навіть за всієї фінансової могутності «Ineos Grenadiers», підписати когось із них можливості зараз немає і на найближчі роки не передбачається (в чутки про Евенпула віриться насилу). І тут такий гонщик, схоже, з'явився всередині самої «Ineos Grenadiers». Йдеться про Карлоса Родрігеса, який торік успішно дебютував на Гран турах, відразу посівши 7-ме місце на Вуельті. Зараз же 22-річний іспанець всерйоз бореться за подіум Тур де Франс і перемагає на етапі «Великої петлі».

Getty Images/Global Images Ukraine. Карлос Родрігес

Здавалося б, ось воно: необхідність шукати нову молоду суперзірку на ринку відпала, вона росте всередині самої команди. Але ні – проект Дейва Брейслфорда близький до того, щоб Родрігеса втратити! З огляду на фінансову могутність «Ineos Grenadiers», зрозуміти, чому таке відбувається, дуже складно.

І тут починає кидатися в очі те, що, здавалося б, уже давно лежить на поверхні. Зазвичай, коли йдеться про казково багаті команди, чиї результати не відповідають їхнім фінансовим можливостям, заведено говорити: «Ну як можна з таким зірковим підбором виконавців видавати такі слабкі результати?».

Але чим пильніше вивчаєш нинішній ростер «Ineos Grenadiers», тим виразніше впадає в око, що причиною [відносно] невдалих результатів команди є не нездатність витиснути максимум із зіркового складу, а те, що склад-то не зірковий! Парадокс, але та ж «Jumbo Visma», маючи майже вдвічі менший бюджет, має набагато більш зірковий склад, якщо вести мову про тих, хто є гонщиком екстра-класу тут і зараз, а не про іменитих збитих льотчиків. Вражаюче, але крім Родрігеса, найімовірніше, покине «Ineos Grenadiers» і Тао Геогеган Харт – ще один відносно молодий генеральщик із топовим потенціалом.

Що відбувається?! Чому «Ineos Grenadiers» втрачає обох відносно молодих потенційно генеральщиків топ-рівня з абсолютно туманними перспективами знайти їм гідну довгострокову заміну? Так, ці слова можуть здатися неповагою до Тома Підкока, але, все ж, вважаю, британець насамперед майстер одноденних гонок, а його потенціал як генеральщика обмежений, і кінцівка другого тижня цьогорічного Туру це підтвердила: щойно він зіштовхується з серією мультигірських етапів, відновлення починає його підводити.

Решта спроб виростити зірку всередині своєї команди у «Ineos Grenadiers» зазнали невдачі. У підсумку в ростері команди присутні такі сумнівні особистості як Кемерон Вурф, Бен і Коннор Свіфт, Елія Вівіані (за всієї поваги до його колишніх заслуг). А той же Едді Данбар, якого ще рік тому можна було сміливо зараховувати до цього списку, став одним з головних відкриттів Джиро-2023, варто було йому тільки піти з «Ineos Grenadiers» в «Jayco AlUla».

Перспективні гонщики один за одним тікають із найбагатшої команди світу, залишаючи її зі збитими льотчиками та гонщиками не найвищого рівня – вражаюча ситуація. Як і чому таке відбувається – зрозуміти і пояснити дуже складно. Одне можна сказати напевно: позолота видатного менеджера з Дейва Брейлсфорда злітає дуже стрімко.

Маючи в складі найсильнішого багатоденника світу і найсильніший гірський поїзд на його підтримку, команда з регулярністю швейцарського годинника штампувала перемоги на Гран турах – для цього було достатньо навіть примітивної та нехитрої тактики «поїзда смерті». Але щойно обставини стали хоч трохи відрізнятися від тепличних, у Брейлсфорда все почало валитися з рук. І немає жодних ознак того, що в сера Дейва є якесь розуміння того, як із цієї ситуації вибиратися.

Єдиний, хто міг би вирішити проблему «Ineos Grenadiers» зараз – це Прімож Рогліч. З Вінгегором в «Jumbo Visma» статус капітана на Тур де Франс йому найближчими роками явно не світить, а після трьох перемог на Вуельті та тріумфу на Джиро-2023 зробити ще одну, останню рішучу спробу підкорити «Велику петлю» напевно хочеться. І «Ineos Grenadiers» - чи не ідеальне рішення для словенця в цій ситуації. Для самої британської команди теж. Але Роглічу скоро стукне 34 роки, і це знову-таки рішення на один-два роки, а не на довгострокову перспективу...

Вінгегор vs Погачар: бойова нічия

На перший день відпочинку нинішнього Туру Йонас Вінгегор пішов у жовтій майці лідера з перевагою в 17 секунд над Тадеєм Погачаром. До другого дня відпочинку капітан «Jumbo Vimsa» підійшов все ще в статусі лідера, але його перевага скоротилася з 17 секунд до 10. Мінімальні зміни, особливо з урахуванням того, що гонщики подолали зв'язку з трьох поспіль важких альпійських етапів.

При чому, мінімальні масштаби цих змін обумовлені аж ніяк не закритим веденням боротьби – причина в тому, що два дуелянта абсолютно рівні за своєю силою. На першому тижні цього не було: спочатку Вінгегор завдав словенцю важкого удару на Коль де Марі Блан, а наступного дня несподівано отримав гідну відповідь на фінальному підйомі до Котере.

Під кінець першого тижня на гірському фінішу на Пюї де Дом сформувалася нова тенденція – абсолютної рівності двох претендентів на корону. Так, Погачар накинув своєму суперникові 8 секунд чистого часу, але в основному за рахунок різкості ривка – в чистому гірському ході того дня вони були практично рівні. Ситуація повторилася на День взяття Бастилії на гірському фініші на Гран Коломб'є. Той етап вийшов загалом досить закритим, але вражаючий панч Погачара на останніх 1,3 км приніс йому 4 секунди переваги чистого часу і ще 4 – боніфікацією за третє місце на етапі.

Наступного дня на важкому підйомі на Жю План Погачар атакував раніше, і цього разу абсолютна рівність у гірському ході між двома дуелянтами проявилася повною мірою. Капітан «UAE Emirates» заробив 3-4 секунди переваги завдяки більш вибуховому ривку, після чого протягом кількох важких кілометрів підйому відстань між Погачаром і Вінгегором практично не змінювалася: обидва йшли на абсолютній межі своїх можливостей, але при цьому були нібито зв'язані невидимою ниткою – вражаюче видовище.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йонас Вінгегор і Тадей Погачар

Ближче до вершини Вінгегор наздогнав свого суперника, після чого між ними вперше почалися ігри розуму: вони буквально встали в сюрпляс і почали підпускати суперників, яких відкинули дуже далеко. А перед самою вершиною датчанин у боротьбі за боніфікаційні секунди перехитрив свого більш вибухового суперника і забрав бонуси собі.

До того, як Вінгегор наздогнав Погачара і вони сповільнилися, обидва гонщики видавали просто космічні цифри, і йшли на рекорд підйому на Жю План, який встановив легендарний Марко Пантані в 1997 році. При збереженні тієї середньої швидкості, яка була у них на момент возз'єднання, вони б перевершили досягнення «Пірата» на 13 секунд. А так – програли рівно хвилину. Так, з огляду на те, який ураганний темп вони задали від самого підніжжя, і що найскладнішими на Жю Плані є останні кілометри, не виключено, що і без сюрплясу вони б його не побили, але в будь-якому разі вони були б до цього дуже близькі, що зайвий раз ілюструє, на якому неземному рівні перебувають ці два гонщики зараз.

Mind games продовжилися і наступного дня. Адам Єйтс відвіз дуелянтів від усіх суперників, після чого з першої позиції поїхав і від самого Погачара. У той момент здалося, що Тадей у кризі, раз не може всидіти на колесі у свого елітного доместика. Однак Вінгегор чомусь не поспішав цим користуватися. І, як виявилося, правильно зробив. Все це було акторською грою Погачара (і доволі переконливою), і ближче до фінішу він знову пішов в атаку, але втекти від данця так і не зміг.

Третій тиждень цьогорічного Туру буде менш насиченим, ніж зазвичай, розрив між двома дуелянтами мінімальний – передбачити результат їхньої епічної битви неможливо. Тим паче, що протягом усього другого тижня не можна було встежити ані найменшої динаміки форми на користь будь-кого з них. Усе в підсумку можуть вирішити дрібниці: хто краще поспав і поїв перед етапом тощо. З огляду на те, наскільки рівні Погачар і Вінгегор у горах, результат дуелі може вирішити розділка, яка у вівторок відкриє програму третього тижня. Не виключено, що традиційний «етап дружби» в Парижі цього разу перетвориться на поле битви за жовту майку.

Одне можна сказати точно: без форс-мажору ніхто в їхню боротьбу не втрутиться. Розриви в загальному заліку зараз такі великі, що, в принципі, людей з кінця топ-10 спокійно можна відпускати у відриви. І це показник сили не тільки Погачара і Вінгегора, а й їхніх команд. Як ми вже побачили, коли два гранди залишаються один на один і виявляють абсолютну рівність своїх сил, усе закінчується сюрплясом. Але і «UAE Emirates», і «Jumbo Visma» здатні розвалити пелотон з неймовірною силою і відвезти своїх капітанів від усіх інших, при чому відвезти далеко. І той факт, що головні грегарі команд – Адам Єйтс і Сепп Кусс – зараз йдуть у топ-6 загального заліку, чудово ілюструє перевагу «Jumbo Visma» і «UAE Emirates» над усіма іншими.

Цифри доводять це ще краще. У той час, як два гранди йдуть на мінімальній відстані один від одного, розрив між другим і третім місцем становить 5 хвилин і 11 секунд (і міг би бути ще більшим, якби не тактичні ігри дуелянтів). Раніше в 21-му столітті до другого дня відпочинку на Турі розрив між другим і третім місцем жодного разу не становив більше 2 хвилин і 18 секунд (Хосеба Белокі над Раймондасом Румшасом у 2002 році). Розрив між першим і 30-м місцем також рекордний для 21-го століття, що свідчить загалом про дуже селективну гонку.

📊👕After s15, the gap from #2 (🇸🇮Pogačar) to #3 (🇪🇸Rodríguez) in GC is 5 min 11 sec.

↕️Largest gap at 2nd restday (≥'00):
5:11 | 🇫🇷'23
2:18 | 🇫🇷'02 (🇪🇸Beloki>🇱🇹Rumsas)
1:52 | 🇫🇷'10 (🇱🇺A.Schleck>🇪🇸S.Sánchez)
1:38 | 🇫🇷'03 (🇩🇪Ullrich>🇰🇿Vino)
1:37 | 🇫🇷'07 (🇪🇸Contador>🇦🇺Evans)

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) July 17, 2023

Здавалося б, коли два гонщики та їхні команди володіють такою перевагою над усіма іншими, то це погано для гонки і для конкуренції. Але Погачар і Вінгегор другий рік поспіль видають такий неймовірний спектакль, що говорити про це просто смішно.

Найкращий Гран тур для Адама Єйтса

Говорячи про силу «UAE Emirates», не можна не відзначити той феноменальний рівень, який видає Адам Єйтс. Перебуваючи в статусі елітного грегарі для Погачара, британець примудряється не тільки створювати для свого капітана плацдарм для атаки, відвозячи його від усіх суперників, окрім Вінгегора, а й паралельно домагатися вражаючих особистих успіхів.

Єйтс встиг на нинішній «Великій петлі» здобути першу в кар'єрі перемогу на етапах Гран турів, приміряти жовту майку лідера, і успішно вести боротьбу за подіум загального заліку. За підсумками 15-го етапу британець піднявся в генеральній класифікації на четверте місце, і наблизився до Карлоса Родрігеса на відстань лише 19 секунд. Попереду розділка, що дає британцеві чудовий шанс вирватися на третє місце. Але, з огляду на те, наскільки рівну боротьбу веде Погачар за перемогу, не виключено, що Єйтсу доведеться лягти кістьми в горах заради свого капітана, зі шкодою для своїх особистих амбіцій.

Getty Images/Global Images Ukraine. Адам Єйтс

Протягом усієї кар'єри Адама Єйтса, звісно, постійно порівнювали з його братом-близнюком Саймоном. Адам раніше заявив про себе, посівши четверте місце на Тур де Франс-2016, але надалі опинився в тіні свого брата, який видавав вражаючі перфоманси і навіть виграв Вуельту-2018.

Однак зараз Адам проводить свій найкращий Гран тур у кар'єрі. І символічно, що почався він для нього з перемоги на першому етапі в очній боротьбі з братом. А продовжується вищим місцем у загальному заліку, навіть попри те, що Саймон у своїй команді «Jayco AlUla» є беззаперечним капітаном. Раз вже заговорили про Саймона, то не можна не відзначити те, що у нього з'явилися проблеми зі спусками – на зв'язці альпійських етапів він вже двічі випадав з групи фаворитів на спусках і був змушений витрачати чимало сил на переслідування.

Хіндлі віддаляється від подіуму

Перший тиждень нинішнього, дебютного для Джея Хіндлі Туру, вийшов ідеальним: перемога на етапі, день у жовтій майці і впевнене лідерство в боротьбі за третє місце. Багато говорилося про те, що у австралійця відмінне відновлення, що лише підвищувало його шанси це третє місце зберегти.

Але реальність помітно відрізняється від цих прогнозів. До другого дня відпочинку Хіндлі розгубив всю свою майже 2-хвилинну перевагу в боротьбі за третє місце, і відступив аж на п'яту позицію в генеральній класифікації.

Getty Images/Global Images Ukraine. Джей Хіндлі

Чи винен у цьому сам Хіндлі? Сказати складно. Спочатку його робота над збереженням третього місця складалася вдало. Але на початку 14-го етапу він потрапив у масовий завал, через який з гонки зійшли Ромен Барде, Луїс Мейнчес, Естебан Чавес і Антоніо Педреро. Складно сказати, наскільки серйозних ушкоджень зазнав сам Хіндлі (під час гонки про таке говорити не прийнято), але доїжджав він той етап із роздертою велоформою.

На його стані це падіння явно позначилося. До нього капітан «Bora Hansgrohe» був приблизно 3-4-м за силою гірником у пелотоні поряд з Адамом Єйтсом, після – програв Карлосу Родрігесу 3 хвилини і 2 секунди за два етапи. Другий день відпочинку буде дуже доречним для Хіндлі, але відвоювати третє місце назад йому буде непросто.

Попереду лише півтора по-справжньому гірських етапи плюс розділка, де він швидше втрачатиме час, ніж здобуватиме. Для подіуму потрібна або криза Родрігеса, або вражаючий перфоманс самого Хіндлі в горах. Але навіть п'яте місце в загальному заліку з перемогою на етапі та день у жовтій майці – безумовно, успішний дебют на «Великій петлі».