Конкуренція зростає. Чи зможе Бражко витіснити Сидорчука із основи Динамо?

20 червня «Динамо» офіційно оголосило про повернення до київської команди з оренди у «Зорі» 21-річного півзахисника Володимира Бражка. До цього в ЗМІ кілька місяців посилено мусувалися чутки про те, що «біло-сині» підуть на такий крок, прагнучи підняти конкуренцію за місце у першій команді на сезон-2023/24. Тому, коли офіціоз таки побачив світ, жодного здивування таке рішення босів «Динамо» не викликало. Навпаки, цього разу менеджмент киян зробив усе не лише максимально прогнозовано, а ще й логічно, адже часом не варто винаходити велосипед, коли найбільш очевидне рішення у перспективі бачиться ще й найбільш корисним.

Але чи виявиться Бражко корисним «Динамо» не на папері, а на ділі? Чи зможе молодий опорник виграти конкуренцію у маститого Сергія Сидорчука, чиє місце у складі, здається, загалом не підлягає сумнівам? Давайте шукати відповіді на ці та інші питання разом…

Неймовірний прогрес Бражка всього за один сезон

Ще рік тому про Володимира Бражка у широкій пресі не було відомо практично нічого. Цього футболіста знали, мабуть, лише вузькоспеціалізовані фахівці та вболівальники «Динамо», які намагаються старанно стежити не лише за справами першої команди, а й за результатами, а також розвитком гравців молодіжних складів.

Станом на літо минулого року Бражко не провів жодного матчу за першу команду «Динамо», а тому рішення «біло-синіх» відправити хавбека набиратися досвіду до дружньої «Зорі» виглядало більш ніж логічним. Про нього було оголошено 18 липня 2022-го, а разом із Бражком до луганської команди вирушили також Роман Вантух та Микола Михайленко. Усі троє із самого початку підписали орендні угоди з терміном дії на два роки, але нікому в результаті так і не вдалося відпрацювати ці умови до кінця: Вантух незабаром підписав повноцінний договір із «Зорею», яка узгодила це питання із «Динамо», Михайленко в січні 2023-го повернувся до київського клубу, а невдовзі був знову відправлений в оренду, але вже до «Олександрії», а Бражка «біло-сині» самі побажали повернути достроково, на що мали повне право, адже спочатку обумовили таку можливість із луганчанами.

Бажання «Динамо» спробувати Бражка у своїй команді виглядає більш ніж логічним з огляду на результати та прогрес, яких досяг Володимир в українській Прем'єр-лізі-2022/23. Давайте просто поглянемо на базову статистику: на рахунку хавбека в минулому чемпіонаті країни виявилося 29 матчів, у яких він відзначився 7 забитими м'ячами та 1 результативною передачею. Для номінального опорного півзахисника, який діяв у зоні самостійно (при базовій розстановці 4-1-4-1) або у парі з партнером (при 4-2-3-1) це визначні результати, пройти повз які у «Динамо» просто не мали права.

У Динамо давно оцінювали Бражка як потенційного гравця першої команди

Треба сказати, що успіх Бражка у «Зорі» навряд чи став для менеджменту та тренерського штабу «Динамо» чимось абсолютно несподіваним. Звичайно, ту обставину, що хавбеку вдалося розкритися настільки стрімко (не дарма із самого початку «біло-сині» відпускали Володимира у дворічну оренду, вочевидь, розраховуючи, що перший сезон піде на різні притирання та адаптацію, а вже у другому півзахисник виявиться здатним продемонструвати увесь свій потенціал та клас) передбачити було просто неможливо, але в даному контексті важливо згадати як мінімум одне інтерв'ю екс-асистента Мірчі Луческу Огнена Вукоєвича.

Ще у січні 2022 року, за кілька тижнів до початку повномасштабної фази російсько-української війни, яка серйозно позначилася на усіх сферах життя нашої країни, і футбол тут не став винятком, хорватський фахівець заявив, що Мірча Луческу дуже задоволений тим, як прогресують три молодих футболісти, котрі є в клубній структурі. Тоді пролунали й конкретні імена багатообіцяючих талантів – Володимир Бражко, Антон Боль та Олександр Яцик.

З того часу Боль та Яцик вже встигли провести по три матчі за першу команду «Динамо», і не були віддані раніше в оренду стороннім клубам, а ось Бражко пішов іншим шляхом. За рік у «Зорі» хавбек набув, мабуть, значно більше досвіду, аніж його екс-партнери по «Динамо» U-19, і тепер Володимир всерйоз розглядається багатьма вболівальниками та експертами вже не просто як футболіст ротації, а й як потенційно гравець основного складу киян у сезоні-2023/24.

Прямий конкурент Бражка – Сидорчук

Варто одразу обмовлятися, що прямим конкурентом 21-річного Бражка в «Динамо» є не абихто, а капітан «біло-синіх» 32-річний Сергій Сидочук. Мало того, що обидва воліють діяти в опорній зоні або центрі поля, так ще й обидва – правші.

У «Зорі» Бражко, як і Сидорчук в «Динамо», за номінальної розстановки 4-2-3-1 завжди виходив на позицію правого опорного (центрального) хавбека. Якщо ліворуч у Патріка ван Леувена діяли зазвичай чи то Шахов, чи то Дришлюк, чи навіть номінальний вінгер Чурко, то ось праворуч альтернативи Бражку в очах нідерландського тренера фактично не існувало.

Втім, витіснити з основи «Динамо» Сидорчука Бражку буде вкрай непросто, незважаючи на гостру критику, яка перманентно ллється на адресу капітана «біло-синіх» з боку шанувальників команди. Просунута статистика демонструє, що в низці ігрових компонентів Сидорчук виглядає набагато краще за Бражка, й поки не факт, що повернення до Києва дозволить молодому хавбеку відповідати таким же стандартам.

Зокрема, на Сидорчуку в «Динамо» тримається набагато більше, аніж на Бражку у «Зорі». Сергій минулого сезону виконував величезний обсяг роботи, і був ледве не ключовою фігурою в організації гри команди через пас. У середньому на 90 хвилин ігрового часу Сидорчук отримував 57 передач від партнерів, а віддавав – по 70 із невеликим за точності у 90%. В Бражка аналогічні показники у «Зорі» були в півтора рази менші – 30 та 47, а точність виконаних пасів становила 80%.

У єдиноборства Бражко в «Зорі» вступав дещо частіше, аніж Сидорчук в «Динамо», але тут привертає увагу ефективність цих дій: у Сергія вона становить 55%, а ось у Володимира – лише 48%, що менше половини, а це вкрай важливо для опорного чи центрального півзахисника.

Цікаво й те, що за статистикою, Сидорчук більш ніж удвічі частіше за Бражка йшов в обведення (3,1 проти 1,5 у перерахунку на 90 хвилин), причому також із вищою якістю цих дій (60% успішних проти 57%).

По суті, ключовим та дуже серйозним аргументом на користь Бражка є його результативність. Володимир у «Зорі» значно частіше пробивав по воротах суперників, аніж Сергій це дозволяв собі у «Динамо» (2,6 проти 1,7). При цьому, точність ударів у обох хавбеків вельми невисока: менше третини спроб Бражка досягали площини воріт суперників, а у Сидорчука так і зовсім менше за п'яту частину... Але за невисокого показника точності ударів Бражко таки мав пристойну цифру в очікуваних голах (0,21xG), не кажучи вже про реально оформлені (7).

Розгадка останнього ребуса, вочевидь, лежить у площині тренерських вказівок. У «Динамо» опорний/центральний півзахисник повинен діяти, перш за все, надійно та без невиправданого ризику, у той час як в «Зорі» з її прагненням до максимально швидких переходів із оборони в атаку, контратакувального та вертикального футболу, від футболістів цього амплуа вимагалося дещо інше. Якщо Сидорчук намагався знайти партнерів у більш вигідних позиціях (навіть частіше маючи дотики до м'яча у штрафному суперника), то Бражко часто брав ініціативу на себе та пробивав у надії на власну майстерність (помилку воротаря, рикошет, добивання тощо). Є всі підстави вважати, що в «Динамо» Володимир отримає інші вказівки, і його ключовий козир у конкуренції із Сидорчуком, якщо брати до уваги цифри минулого сезону, виявиться нівельованим.

Що із перспективами?

І все-таки найближчі перспективи Володимира Бражка у «Динамо» можуть бути дуже приємними для цього футболіста. Це залежатиме не лише від здатності молодого хавбека проявити себе краще за капітана Сидорчука, а й від його готовності до виходу на поле в інших позиціях. Наприклад, у юнацьких командах «Динамо» Бражко кілька разів виходив не лише як лівий центральний півзахисник, а й навіть як лівий центральний захисник.

Не виключено, що Луческу та його тренерський штаб планують універсалізувати Бражка в найближчому сезоні, а далі цей футболіст розглядається клубом із прицілом на поступовий відхід з авансцени Сидорчука, контракт із яким в клубу оформлений до літа 2025-го.

Головне, на що варто сподіватися Бражку – це що Луческу зможе повноцінно працювати протягом усього сезону-2023/24 (що безпосередньо залежить від стану здоров'я румунського наставника), а також що Мірча не забажає піти простим шляхом й почати вичавлювати із команди максимум, на шкоду перспективі. Якщо тренерський штаб «біло-синіх» старанно виконуватиме завдання із завоювання чемпіонства, і для цього забажає зробити ставку виключно на досвідчених та перевірених футболістів, то шансів проявити себе у Бражка та низки інших молодих гравців, в конкурентах у яких є аксакали киян, буде зовсім небагато. А перебування на лаві запасних не дасть Володимиру нічого корисного – у такому разі для нього було б краще провести й другий із раніше обумовлених сезон в оренді у «Зорі», а потім повертатися до рідного клубу із надією на краще.