Битва Погачар – Вінгегор, драма Кевендіша. Підсумки першого тижня Туру-2023

Драма Кевендіша, домінування Філіпсена

Перший тиждень Тур де Франс-2023 був незвично бідним на рівнинні спринтерські етапи – класичних масових спринтів було всього три. Однак до кожного з них була прикута особлива увага. Причина проста, і звуть її Марк Кевендіш. 38-річний британець приїхав на свій прощальний Тур з 34 перемогами на етапі, що робило його співволодарем рекорду разом з Едді Мерксом. І боротьба Кевендіша за статус одноосібного рекордсмена була однією з головних сюжетних ліній.

На перших двох спринтерських етапах Марк посідав 6-те і 5-те місця відповідно. Було видно (і цифри це підтверджують), що зі швидкістю у нього все гаразд, але обидва рази Кевендіш починав спринт з не найзручнішої позиції. Все ж із розвезенням під спринтерів у «Астани» великі проблеми. По-перше, казахстанська команда за 17 років свого існування ніколи не мала в складі сильних спринтерів, і абсолютно не володіє навичками розгону свого спринтера. По-друге, під це в нинішньому складі «Астани» просто не вистачає кадрів, одного Кееса Бола явно недостатньо.

Коли «Астана» оголосила про підписання Кевендіша, з самого початку було зрозуміло, що британець буде в цій команді чужорідним тілом, але навіть такий союз з мінімальним рівнем сумісності був найкращим виходом для обох сторін. У Марка на той момент, по суті, не залишалося інших шансів знайти собі команду Світового туру і потрапити на «Велику петлю», а «Астана», яка стрімко збідніла останніми роками, так чи інакше отримувала до свого ростеру хоч одного гонщика зі світовим ім'ям, нехай навіть його багато хто вже остаточно списав у категорію «збитих льотчиків».

Повертаючись безпосередньо до гонки, з третьої спроби Кевендіш був максимально близький до перемоги. На сьомому етапі він знову був змушений спринтувати з глибини, але цього разу, принаймні, перед ним був відкритий оперативний простір. Ривок Марка дійсно вразив, він зумів створити просвіт, але на колесо йому сів Яспер Філіпсен, після чого бельгієць вийшов з-за спини, і здобув свою третю перемогу на нинішньому Турі.

⏪A terrific finish in Bordeaux that sees @JasperPhilipsen take his 3rd win of the #TDF2023

⏪Une fin d'épreuve ultra-rapide à Bordeaux qui permet à @JasperPhilipsen de remporter sa 3e victoire sur le #TDF2023. pic.twitter.com/Hv0w7Lr3HX

— Tour de France™ (@LeTour) July 7, 2023

На жаль, виявилося, що то був останній шанс Кевендіша побити рекорд Меркса. У суботу на 8-му етапі він у досить безглуздій ситуації на рівному місці впав і зламав ключицю. Сход, сльози величезної фанатської армії Кева і величезне розчарування для всіх. Тур втратив одну з головних сюжетних ліній, яка могла володіти розумами глядачів аж до самого фінішу на Єлисейських полях у Парижі.

Перша думка, яка з’являється після такого – «Марк не повинен закінчувати свою кар'єру на Турі ось так. Він має повернутися на «Велику петлю» наступного року і спробувати ще раз». Генеральний менеджер «Астани» Олександр Винокуров уже заявив, що був би радий дати Кевендішу контракт на 2024 рік. Переконати британця залишитися буде дуже складно, але ж одного разу, восени 2020 року, він уже змінив прийняте рішення завершити кар'єру. Так що ніколи не кажи ніколи.

Ну а Філіпсен перетворився на справжнього домінатора спринтів на Тур де Франс. За Тури 2022 і 2023 років 8 разів переможець етапів вирішувався в масовому спринті, і 6 з цих спринтів виграв саме бельгієць. При цьому, жодна з трьох перемог Яспера на нинішньому Турі не була «в одні ворота» – того ж Юена на четвертому етапі він випередив всього на півколеса. Найближче до визначення «в одні ворота» була перемога над Кевендішем на сьомому етапі, але, з огляду на те, з якої глибини і наскільки раніше був змушений починати спринт британець, виносом це точно не виглядало.

Різницю на користь Філіпсена робить його команда – розвезення від «Alpecin Deceuninck» можна називати воістину зразковим. А зірковий Матьє Ван дер Пул розкрився в ролі останнього розганяючого екстра-класу.

Не будемо забувати, що перша перемога Філіпсена була зі скандальним присмаком. Фініш третього етапу в Байонні був дуже небезпечним, фінішний створ був дугоподібним, а це часом навіть небезпечніше, ніж різкий, глухий поворот на останніх метрах дистанції. По-перше, на таких розв'язках гонщики ніколи не скидають швидкість, по-друге, незважаючи на дугоподібний характер дороги, спринтери чисто інстинктивно завжди рухаються по прямій, найкоротшим шляхом до фінішної лінії. Через це гонщики, які йдуть по внутрішній траєкторії дуги, виявляються затиснутими, що загрожує зіткненнями.

Цього разу не пощастило Воуту Ван Арту, якого заблокував Філіпсен. У гонщика «Jumbo Visma» вчасно увімкнувся інстинкт самозбереження (річ, якої спринтерам дуже часто бракує, таке вже це ремесло), і він пригальмував, замість того, щоб з боями прориватися вздовж бортика. Чи винен був у цьому Філіпсен? Судді намагалися розібратися в цьому дуже довго, напруга висіла в повітрі.

У підсумку вирішили, що Яспер невинний, і це, вважаю, правильно. Так, за бажання можна розглянути його дії як порушення прямолінійності руху – відстань між ним і правим бортиком дійсно постійно скорочувалася. Але якщо міряти прямолінійність відносно фінішної прямої, то Філіпсен діяв у рамках правил. І якби він почав рухатися дугоподібною траєкторією, щоб не затиснути Ван Арта, то міг би знести Юена та Філа Баухауса, які, перебуваючи ліворуч від Яспера, рухалися такою ж прямою траєкторією, найкоротшим шляхом до фінішу.

Основна вина за таку потенційно травмонебезпечну ситуацію лежить на організаторах: ставити дугоподібний фінішний створ на рівнинних етапах не можна. І нехай це буде хорошим уроком на майбутнє.

Віктор Лафей – відкриття першого тижня

Боротьба зірок екстра-класу між собою – це завжди видовищно і цікаво, це те, за що ми всі любимо Тур. Але не менш прекрасні ситуації, коли в їхню боротьбу раптово втручається мало кому відомий гонщик. Відкриттям перших днів цьогорічного Туру став Віктор Лафей.

27-річного француза з «Cofidis» не можна назвати ноунеймом, два роки тому він з відриву виграв етап на Джиро. Однак, коли на стартовому етапі Туру на фінальному підйомі Кот де Піке в Країні Басків він виявився єдиним, хто відповів на атаку самих Тадея Погачара і Йонаса Вінгегора, всі були просто шоковані.

Наступного дня Лафей довів, що той перфоманс був не випадковим. У розв'язці горбистого етапу до Сан-Себастьяна він атакував трохи більше ніж за 1 км до фінішу, і хвалений потяг «Jumbo Visma», що віз до перемоги Ван Арта, не зміг з ним впоратися. Чимось це нагадало епічну перемогу Фабіана Канчеллари на етапі Туру-2007 до Комп'єня.

Але той успіх швейцарця все ж на 100% був тріумфом чистої сили, тут же фактор недооцінки аутсайдера все ж мав місце – Воут Ван Арт міг закрити атаку Лафея самостійно, але вирішив, що його партнери по команді на чолі з Тішем Беноотом з гонщиком «Cofidis» впораються.

Для скромної французької команди перемога Лафея стала воістину історичною: на етапах Туру вони не перемагали цілих 15 років, з часів успіху Сільвена Шаванеля на 19-му етапі «Великої петлі» 2008 року до Монлусона.

Протягом усієї кар'єри у Лафея були дуже серйозні проблеми з відновленням, тому він досить передбачувано швидко пішов з перших ролей. Його шанс був у перші дні Туру, коли для нього зійшлося все: і свіжість у ногах, і вогняна форма, що раптово прорізалася. І своїм шансом Віктор скористався сповна – дуже красива історія.

Йонас Вінгегор: найсумніша людина в жовтій майці

У загальному заліку головною сюжетною лінією Туру прогнозовано стала дуель Йонаса Вінгегора і Тадея Погачара. Данець підходив до неї в статусі фаворита і завдяки минулорічній перемозі, і через травму зап'ястя словенця, через яку він надто пізно почав підготовку до Туру. І якщо на стартових етапах у Країні Басків вони обмінялися лише легкими уколами, не з'ясувавши межу можливостей один одного, то вже в Піренеях почалася справжня битва.

На п'ятому етапі до Ларуна Вінгегор пішов в атаку на останньому перевалі Кот де Марі Блан, і напрочуд легко скинув Погачара, який, повисівши трохи між небом і землею, на спуску повернувся в групу інших грандів загального заліку. Атака данця дійсно була космічною. За 1,3 км до вершини Марі Блан він привіз словенцю цілих 37 секунд. Загалом же Вінгегор пройшов цей перевал аж на 1 хвилину і 8 секунд швидше, ніж у 2020 році на схожій розв'язці Прімож Рогліч і той же Погачар – вражаючі цифри.

На фініші Вінгегор наростив свою перевагу над словенцем до цілої хвилини. Після цього розмови про зап'ястя і недопідготовку Погачара розгорілися з новою силою. На старт шостого етапу капітан «Jumbo Visma» виходив із простою та очевидною метою: добити свого суперника, наростити перевагу до такої, після якої питання про переможця було б уже фактично закрите. І такий сценарій виглядав дуже ймовірним.

Getty Images/Global Images Ukraine

Уже на легендарному перевалі Коль ду Турмале «Jumbo Visma» влаштувала дуже потужний просів, попередньо відправивши у відрив Воута Ван Арта для того, щоб той пізніше підхопив атаку капітана команди. Однак уже на Турмале план «Jumbo Visma» почав ламатися. Вінгегор атакував «на всі гроші», однак скинути Погачара не зумів.

Одним із нововведень цьогорічного Туру є те, що деякі частини перемовин керівництва команд із гонщиками по радіозв'язку потрапляють в ефір. І в навушники Вінгегору від спортивного директора «Jumbo Visma» Франса Маассена кілька разів долинали меседжі про те, що «Погачар на колінах», і що Йонас ось-ось його скине.

Друга атака Вінгегора на фінальному підйомі до Котере також результатів не принесла – Погачар сидів на колесі як приклеєний. Але все ж здавалося, що капітан «UAE Emirates» йде на виживання, від глухої оборони. Яким же було здивування, коли за 2,7 км до фінішу він пішов в атаку, та ще й одразу зумівши скинути Вінгегора! Тадей кинувся за своєю 10-ю в кар'єрі перемогою на Тур де Франс, і відіграв 24 секунди: з урахуванням бонусів – майже половина відставання, яке він зловив днем раніше.

Замість остаточного добивання інтриги того дня вона закрутилася з новою силою. Вінгегор перехопив жовту майку лідера, але навряд чи був цьому радий: для нього етап склався зовсім не за тим сценарієм, за яким він планував. Багато хто навіть жартував, що Вінгегор зараз – найсумніша в історії людина в жовтій майці.

Яким чином з Погачаром за один день відбулися такі різкі метаморфози – сказати складно. При чому, з огляду на те, як багато дует грандів привіз на фініші іншим генеральщикам, не можна сказати, що це Вінгегор виглядав слабшим, ніж днем раніше.

Завершував програму першого тижня Туру гірський фініш до Пюї де Дом – мальовничого підйому, що був класичним для «Великої петлі» у 20-му столітті та подарував не одну велику битву легендарних гонщиків, проте не потрапляв на мапу Туру аж з 1988 року. З нагоди повернення легенди французька газета «L'Equipe» на першу сторінку винесла перероблене фото з легендарної дуелі на Пюї де Дом 1964 року, де замість Жака Анкетіля та Раймона Пулідора зображено головних героїв Туру сучасної епохи.

Так чи інакше, боротьба на Пюї де Дом вийшла більш закритою, ніж на попередніх гірських етапах. Але за 1,5 км до фінішу Погачар все ж пішов в атаку, і одразу ж за рахунок різкості зумів створити невеликий просвіт над Вінгегором. Далі вони їхали практично в рівному темпі, і на фініші словенець відіграв у свого суперника лише 7 секунд. Відстань між ними в загальному заліку скоротилася до 17 секунд.

У два тижні, що залишилися, боротьба між двома дуелянтами обіцяє бути дуже напруженою, але після провалу на першому гірському етапі здається, що Погачар мінімально, але все ж сильніший за Вінгегора. І цей факт Дамокловим мечем висить над данцем – втрата жовтої майки виглядає неминучою. Хоча настільки ж неминучою здавалася капітуляція Погачара на шостому етапі до Котере. У дуелі двох таких рівних суперників з упевненістю говорити про щось не варто.

Джей Хіндлі: ідеальний дебют

У свої 27 років Джей Хіндлі підходив до свого дебютного Туру в статусі фаворита №3 загального заліку (хоча формулювання «фаворит №1 в боротьбі за третє місце» має більш коректний вигляд). При цьому всі знають, що чемпіон Джиро-2022 починає завжди досить важко, і, за рахунок відмінного відновлення, виходить на пік до третього тижня.

Однак у підсумку перший тиждень Туру для капітана «Bora Hansgrohe» вийшов набагато успішнішим, ніж передбачалося спочатку. Уже на п'ятому етапі Хіндлі затесався у відрив дня, який, всупереч присутності в ньому такого небезпечного гонщика, відпустили. Інтрига в гонці заграла новими фарбами: отримання австралійцем істотної фори в загальному заліку було, напевно, кращим, що могло трапитися з гонкою в той момент.

Getty Images/Global Images Ukraine

Однак феноменальна атака Вінгегора на Марі Блан призвела до того, що до фінішу перевага Хіндлі скоротилася лише до 34 секунд. Так чи інакше, перемога на етапі та жовта майка – про такий перший тиждень дебютного Туру можна тільки мріяти.

Але вже наступний день змусив Хіндлі спуститися з небес на грішну землю. 2 хвилини і 39 секунд відставання від Погачара означали, що мріяти про щось більше, ніж боротьба за третє місце, австралійцю не доводиться, незважаючи на те, що спочатку він намагався зачепитися за дуетом грандів під час атаки Вінгегора на Турмале.

А заключний етап першого тижня до Пюї де Дом змусив навіть засумніватися в здатності Хіндлі стати третім на подіумі в Парижі: він програв не тільки Погачару з Вінгегором, а й братам Єйтс і дуету з «Ineos» – Тому Підкоку і Карлосу Родрігесу. Так, завдяки відриву на п'ятому етапі Хіндлі поки що утримує третю сходинку з комфортною перевагою в 1 хвилину і 42 секунди над Родрігесом, але динаміка говорить не на користь австралійця. «Bora Hansgrohe» залишається лише сподіватися, що гарне відновлення Джея все ж таки стане вагомим фактором на пізніх стадіях «Великої петлі».