Володимир МАЗЯР: «Хочу очолити амбітний проєкт і зробити його відомим»

Український тренер Володимир Мазяр поділився своїми враження від роботи у казахстанському клубі «Акжайик», оцінив рівень чемпіонату Казахстану, а також поділився планами на майбутнє.

Нагадаємо, що 45-річний спеціаліст у сезоні 2017/2018 вже працював в цьому клубі, а в Україні він очолював «Сталь», «Верес», «Рух», «Полісся», «Гірник-Спорт» та «Львів».

– Пане Володимире, два роки тому ви отримали пропозицію раптом очолити «Акжайик».
– Мені надійшла пропозиція від нових керівників клубу, які були зацікавлені у моїй роботі. Поспілкувавшись з ними, вирішив очолити команду. Для мене Уральськ не чуже місто. Вболівальники там вимогливі, але завжди підтримували та вболівали за команду.

– Що змінилося у клубі, якщо порівнювати вашу роботу у 2018 році?
– Прийняв команду – дебютанта Прем'єр-Ліги. З торішнього складу залишилося п'ять футболістів: Омаров, Покатилов, Хаїров, Антипов, Абдрахманов, а також – перспективна молодь. Залишилося замало часу на комплектацію команди. На зборах було непросто, результатами залишилися незадоволеними. Проте, потім підібрали під своє бачення футболістів і почала вимальовуватись командна гра. У цей момент мене дуже підтримали керівники клубу – Азамат Єрболович Шайхи та Жаксимбетов Оралбай Єргенович, які жили цією командою. За підтримку і любов до клубу я їм вдячний.

Читайте також:

Визначились усі учасники Першої та Другої ліги

– Які завдання ставили перед вами та чи досягли бажаного результату?
– У нас було одне завдання – закріпитися у Прем'єр-Лізі. Бюджет був одним із найменших у лізі. Ми шукали нікому не відомих футболістів, які підходять під наш стиль гри та будували нову команду. Ми робили ставку на місцевих футболістів та своїх же, які були в інших командах Казахстану. Це стосується Топалова та Сапанова. Вони пішли на скромні умови заради рідного клубу та міста. Час та результати команди показали, що хлопці ухвалили правильне рішення. Топалов дебютував у національній збірній із клубу «Акжайик». Це сталося вперше в історії клубу.

У стартовому складі на поле виходили шість-сім місцевих футболістів, чимало виходили на заміну. Наші результати спочатку сприймалися як сенсація. Йдеться про перемоги над «Актобе», «Атирау» та чемпіоном країни «Кайратом». Після цього вже нікого не дивували хороші результати «Акжайика». Це завдяки гарному мікроклімату, а також бажанню футболістів прогресувати та перемагати у Прем'єр-Лізі. Перше коло вдалося закінчити на четвертому місці. Ми робили ставку на своїх гравців, їх добре підтримували – таких було майже половина складу. Головне, що вони викладалися на повну і ми залишилися задовленими їхніми діями. Хочу виділити легіонерів, особливо українців: Чичиков, Литовченко, Барановський, Ковталюк нам дуже допомогли.

– Як оціните рівень чемпіонату Казахстану? Які особливості нинішнього чемпіонату?
– Якісна і результативна гра збірної у Лізі Націй та відборі на Євро говорять про високий рівень чемпіонату Казахстану. У збірній грають футболісти здебільшого з місцевого чемпіонату. Такі результати свідчать про їхній рівень.

– Відчуваєте, що команда досягла прогресу за весь період вашої роботи?
– Перебування в команді можна поділити на дві частини: перший сезон та другий. Перший – успішний та рівний, у якому нам не вистачило одного очка, щоб потрапити до першої шістки. Другий сезон був складнішим, тому що команду залишило 65% гравців. Їхню гру оцінили інші клуби та запропонували вигідніші умови. Клуб та команда прогресувала завдяки керівництву області та керівництву клубу. Вони дуже підтримали нас.

– Початок повномасштабної війни ви зустріли в Казахстані? Можете пригадати свої перші думки, які були у голові 24 лютого?
– 24 лютого ми проводили на зборах у Туреччині. Новина про війну шокувала мене. Я вже не думав про футбол, я думав про свою країну, про рідних та близьких.

– На початку 2023 року ви повернулися до України. Що спричинило ваше рішення?
– Після зборів розпочався чемпіонат. У голові у мене була лише війна, футбол був на другому плані. Я поговорив із керівництвом клубу та сказав, що не можу більше працювати і дати результат, який хотіли вболівальники, керівники клубу та області. Вони попросили допрацювати до трансферного вікна. Ми розійшлися як друзі. Вони досі дзвонять мені, цікавляться справами в Україні. За це я їм вдячний.

– Можливо, зараз у вас є якісь пропозиції від українських клубів?
– Від українських клубів немає пропозицій. Від закордонних було кілька варіантів, але за законом не можу залишити межі країни. Я маю бути зараз поруч з усіма українцями.

– Які ваші плани на майбутнє? В якій сфері плануєте працювати?
– Окрім як роботи тренера я не бачу себе у жодній сфері діяльності. Хочу очолити амбітний проєкт і зробити його відомим. Щоб перед клубом стояли максимальні завдання незалежно від ліги. Я впевнений, що в мене все вийде.