Ненад Лалатович: як гравець запам'ятався скандалами, як тренер – здобутками

Луганська «Зоря» після відходу Патріка ван Леувена у «Шахтар» недовго залишалася без головного тренера. Сьогодні призначення на цю посаду отримав 45-річний сербський фахівець Ненад Лалатович, котрого в Україні напевно ще пам'ятають уболівальники зі стажем, адже під час гравецької кар'єри балканський легіонер виступав за «Шахтар», хоча запам'ятався, скоріше, зі знаком «мінус», аніж зі знаком «плюс».

Про все найцікавіше з життя Ненада Лалатовича ми й пропонуємо поговорити прямо зараз…

Надія на капітана Црвени Звезди

Вперше в Україні Ненад Лалатович з'явився на початку 2003 року. На той момент сербу, який грав у центрі оборони, було вже 25 років, і він мав за плечима один поєдинок за національну збірну, а також був капітаном «Црвени Звезди». «Шахтар» на той час був чинним чемпіоном України, проте захистити титул під керівництвом італійця Невіо Скали «гірникам» не судилося, оскільки цього фахівця відправили у відставку ще на початку сезону-2002/03 після нищівної поразки від «Аустрії» (1:5) в Кубку УЄФА, а на його місце було призначено українця Валерія Яремченка.

Лалатовича «Шахтар» підписав на 3,5 роки, причому, за неофіційними даними, за серба українському клубу довелося виграти пристойну конкуренцію. Як мінімум «Галатасарай» тоді бачився для Ненада цікавішою можливістю продовження кар'єри, а варіант із «Шахтарем» сербу спочатку не сподобався – місто Донецьк видалося легіонеру сірим та нецікавим.

Втім, таки схилити Лалатовича на свій бік керівництву «Шахтаря» вдалося, й капітан «Црвени Звезди» у середині сезону-2002/03 прибув до України, щоб допомогти «гірникам» відстояти чемпіонство та знову довести перевагу над «Динамо» Валерія Лобановського.

Помилки та скандали – усе, чим запам'ятався Лалатович у Шахтарі

Запам'ятатися в «Шахтарі» Лалатовичу судилося лише епічними помилками та гучними скандалами, у які не втомлювався потрапляти серб. Насамперед вболівальники «гірників» пам'ятають, як Ненад начудив у домашньому поєдинку проти «Волині», який «Шахтар» сенсаційно програв із рахунком 1:3, а в наступному турі в Києві поступився ще й «Динамо» (1:2), пропустивши «біло-синіх» на перший рядок у таблиці і так й не зумівши відстояти чемпіонський титул.

Після завершення сезону-2002/03 головним тренером «Шахтаря» було призначено німця Бернда Шустера, котрий одразу ж не побачив у Лалатовичу футболіста, на якого можна покластися. Подейкували, що серб у Донецьку мав проблеми із режимом, а через непростий характер він ще й конфліктував із Шустером. Недивно, що Лалатович опинився в дублі, а вже у січні 2004-го був відданий у оренду до «Вольфсбурга», де за півроку так і не провів жодного поєдинку.

Влітку 2004-го у «Шахтарі» відбулися епохальні, як показала історія, зміни. На посаду головного тренера був запрошений Мірча Луческу, за якого Лалатович провів лишень 10 матчів за подальші два роки перебування в клубі. Румунський фахівець вважав за краще робити ставку на інших гравців, а Лалатович міцно засів у дублюючій команді, де також не зміг прожити без гучних скандалів.

Наприкінці жовтня 2005 року Лалатович, виступаючи у лавах «Шахтаря-2» в поєдинку Першої ліги проти «Зорі», відзначився протиправними діями по відношенню до головного арбітра того матчу Сергія Даньковського. У рапорті, на підставі якого відбувався подальший розгляд справи у ФФУ, було зазначено, що сербський захисник, не погоджуючись із рішенням арбітра, спершу вдарив того по обличчю, за що побачив перед собою пряму червону картку. Не побажавши зупинятися, Лалатович дочекався, коли рефері відвернувся спиною до нього, й ногою вдарив рефері повторно.

В результаті ФФУ дискваліфікувала Лалатовича на рік, а «Шахтар», з яким у серба залишалося ще вісім місяців по контракту, пішов на дострокове розірвання співпраці.

Безславне закінчення кар'єри гравця на батьківщині

Після катастрофічної розв'язки кар'єри в Україні Лалатович виявився незатребуваним на футбольному ринку Європи, і йому довелося повертатися на батьківщину, причому вже не в «Црвену Звезду», а в куди скромніший «Земун». Вже за півроку Ненад покинув і цей клуб, перебравшись до ОФК з Белграда, а ще через дванадцять місяців Лалатович фактично попрощався із професійним футболом.

На момент завершення кар'єри футболіста Лалатовичу не виповнилося ще й 30 років. Колишній капітан «Црвени Звезди» опинився в абсолютному вакуумі, бо співпрацювати із ним не виникало бажання ні в кого із серйозних колективів, а бігати на нижчому рівні категорично не бажав уже сам Ненад.

Одразу після завершення кар'єри футболіста Лалатовича пов'язували із агентським бізнесом. Подейкували, що він допомагає підшукувати та працевлаштовувати балканських футболістів, маючи з цього свій невеликий гешефт.

Багатий тренерський досвід. Здебільшого – на батьківщині

До тренерського ремесла Лалатович долучився у 2011 році, коли очолив «Срем». Після цього ставку на молодого фахівця робили керівники у «Пролетері», «Вождоваці» та «Напредаку», а влітку 2014-го 36-річний на той момент Ненад очолив рідну для нього «Црвену Звезду», змінивши біля керма команди Славішу Стояновича.

Однак, якщо Стоянович привів «Црвену Звезду» до першого за сім років чемпіонства, після чого залишив клуб, то Лалатовичу втримати белградців на вершині не вдалося. «Црвена Звезда» фінішувала другою, позаду найлютішого суперника «Партизана», а Лалатович влітку 2015 року залишив клуб у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. Нову трудову угоду йому просто вирішили не пропонувати.

Після «Црвени Звезди» Лалатович у Сербії встиг попрацювати ще із багатьма командами – з «Борацем» з Чачака, «Войводіною», «Чукаричками», «Радничками» з Ніш, «Радничками» з Крагуєваца, а також з командою «Младост» із Нові-Сада.

Найбільш успішно Лалатович працював із «Борацем» з Чачака, який під керівництвом Ненада йшов на другому місці в сербській Суперлізі, але через проблеми з фінансуванням коучу довелося покинути цей проект достроково, а також із «Радничками» з Ніш, які за підсумками сезону-2018/19 сенсаційно привів до другого місця в елітарному дивізіоні сербського футболу, випередивши на шість пунктів «Партизан» та програвши дванадцять очок чемпіону «Црвені Звезді».

Також приємні спогади про себе Лалатович залишив у «Войводині». Із цією командою у 2020 році фахівець виграв Кубок Сербії, обігравши у фіналі «Партизан» в серії пенальті (4:2). При цьому «Войводина» була дуже близька до перемоги над суперником ще в основний час, проте «Партизан» зумів відіграти один м'яч на 81-й хвилині, а зрівняти рахунок (2:2) на 90+6-й. Для «Войводини» ця перемога в Кубку Сербії стала лише другою в історії.

Скромний тренерський досвід за кордоном

За межами рідної Сербії Ненад Лалатович попрацював надто мало. Влітку 2021 року фахівець прийняв запрошення з Саудівської Аравії, проте провів у тамтешньому «Аль-Батині» лише три із половиною місяці, й після восьми матчів, коли команда опинилася у підвалі турнірної таблиці, був відправлений у відставку.

Другий та останній (до «Зорі») закордонний тренерський досвід Лалатовича пов'язаний із боснійським «Борацем» з міста Баня-Лука. Цю команду Ненад прийняв у середині червня минулого року, але вже наприкінці серпня був відправлений у відставку, про яку сам керівників і попросив.

Цікаво й те, що боснійська преса, повідомляючи про прихід Лалатовича до «Бораца», зазначила, що новим наставником цієї команди став «скандальний фахівець». Подібне формулювання у заголовках видань було мотивоване тим, що за кілька місяців до призначення у «Борац» в Ненада стався конфлікт з одним із фанатів у чемпіонаті Сербії. Тоді все закінчилося тим, що Лалатович навіть кинув якийсь предмет у вболівальника на трибуни, за що побачив перед собою червону картку від арбітра.

Чого чекати від Лалатовича у Зорі?

За інформацією зі ЗМІ, до «Зорі» Ненад Лалатович приходить разом зі своїм тренерським штабом. Однак до когорти помічників серба у луганській команді увійде також і фахівець, якому українська Прем'єр-ліга чудово знайома – це 36-річний хорват Младен Бартулович, котрий раніше був асистентом у Сергія Лавриненка та Сергія Ковальця у «Інгульці», а також тимчасово виконував обов'язки наставника цієї команди.

Бартулович перебуває в Україні з 2006 року і переїхав до країни через півроку після того, як її остаточно залишив Лалатович. Тому подібна «спарка» фахівців має піти «Зорі» виключно на користь, бо на чолі команди формально нехай і будуть іноземці, натомість вони давно й добре знають український футбол та основні засади роботи у ньому.

Також варто відзначати, що «Зоря», призначаючи 45-річного наставника, отримує дуже досвідченого фахівця у розквіті сил. На даний момент на рахунку Лалатовича вже 401 матч у тренерській кар'єрі, із яких його команди виграли 194, ще у 100 випадках зіграли внічию та 107 дуелей програли. У середньому підопічні Лалатовича набирають 1,7 очка за матч. А ще важливо, що з 2011 року, коли Ненад розпочав активну тренерську кар'єру, у нього не було тривалих (більше 2-3 місяців) відрізків без роботи, що говорить не лише про хорошу роботу агентів наставника, а й все ж таки про його кваліфікацію, адже на невдаху не буде попиту на ринку праці.

Тому можна констатувати, що «Зоря» знову здивувала вибором (як і рік тому із ван Леувеном), і знову вирішила піти на ризик у ситуації, коли, здавалося б, можна було зробити ставку на більш перевірених кандидатів (на кшталт Валерія Кривенцова). Значить, має бути цікаво…