Ван Леувен у Шахтарі: холодний кіт у мішку

Отже, дива не сталося. «Шахтар» без головного тренера був зовсім недовго. Першого липня «гірники» розірвали угоду з Ігорем Йовічевічем, а вже третього відрапортували про те, що команду очолив Патрік ван Леувен.

В даному випадку не потрібно шукати змовницьких теорій. Долю хорватського фахівця у донецькому клубі було вирішено давно. Подейкують, Йовічевіч не подобався президенту «помаранчево-чорних» Ахметову. Не подобалася його робота, його манера поведінки. З чуток, бос «гірників» не дуже розумів, яку саме команду збирається будувати Ігор, яку саме ігрову схему та філософію проповідує.

Рішення позбутися Йовічевіча у Ахметова, мабуть, дозріло давно. Ще до кінця минулого сезону. І те, що під керівництвом хорвата «Шахтар» вирішив турнірні завдання і в УПЛ, і на євроарені, Рината Леонідовича не дуже цікавило. Йому апріорі потрібен був іншого штибу, іншого змісту наставник: більш солідний, більш відомий, більш самодостатній, чи що.

Цих та інших якостей Ахметов у Йовічевічі, схоже, не розгледів. Або просто не хотів роздивлятися. Тому, повторюю вкотре, доля Йовічевіча - тренера «Шахтаря» - була зумовлена. Так вже, оминай нас гірше за всі печалі і панський гнів, і панська любов. Я б сюди додав – і панська байдужість.

Тобто за фактом «Шахтар» відмовився від послуг хорватського тренера фактично одразу після закінчення чемпіонату країни. І тоді ж розпочав пошуки нового наставника.

Зараз навряд чи доречно розповідати, що ван Леувен не був головним претендентом на вакантну посаду. Там були інші спеціалісти. Фахівці, яких рекомендував спортдир клубу Даріо Срна.

Однак італійців отримати не вдалося, і настала черга ван Леувена, який, як виявилося, весь час був поруч. Нідерландець оперативно залишив «Зорю», хоч і мав на руках чинний контракт із луганським клубом.

Що стосується «Зорі», то ви пробачте мені за прямоту, але особисто мені луганський клуб у даному контексті не шкода. Причому від слова «зовсім». Не шкода насамперед через дивну позицію керівництва клубу, яке боїться «хоч би чого не сталося».

«Зоря» мала чудовий шанс під час перебування її наставником Віктора Скрипника замахнутися на Лігу чемпіонів, але аж надто лояльно поставилася до одного зі «старших братів» за бізнесом президента клубу Геллера – до «Динамо».

На мій погляд, у сезоні, що нещодавно завершився, керівництво «Зорі» теж побоялося власної спритності. Побоялося цього разу, що команда може фінішувати вище за ще одного «старшого брата» з бізнесу – «Дніпра-1». Ну, то їхні проблеми. Нехай із ними й живуть. Повернімося до ван Леувена.

Як мені вдалося дізнатися з «достовірних джерел», Патрік у будь-якому разі повернувся б до «Шахтаря» напередодні сезону 2023/2024. Його повернення особисто лобіював, якщо цей термін тут є доречним, президент «Шахтаря».

За даними моїх співрозмовників, якби у «гірників» зрослося з італійцями, то ван Леувен повернувся б до клубної Академії, де він небезуспішно працював свого часу. А якщо не зростається з Фаріолі та компанією, то за такого розкладу 53-річний нідерландець зриває джекпот – очолює першу команду.

Виходить, що у ван Леувена був свідомо виграшний варіант. Будь-який варіант. Зірки склалися в такій конфігурації, що виграшним став ласий – крісло головного тренера.

Якщо спробувати відкинути емоційну частину питання, хоча мені це зробити вкрай непросто, я мушу зазначити, що з погляду системності, упорядкованості, підходу до організації роботи ван Леувен виглядає краще за свого попередника. Причому пристойно краще.

Патрік шість років очолював/курирував футбольну академію «Феєнорда» - один цей запис у трудовій книжці здатний відкрити двері майже в будь-який елітний клуб Західної Європи. Наскільки мені відомо, «Шахтареві» тоді довелося серйозно поборотися, щоб отримати цього фахівця собі в академію.

Щедрі «підйомні» і така сама платня зробила свою роль, і ван Леувен на довгі майже сім років увійшов до вищої клубної ієрархії «гірників». Його роль у переведенні всіх команд клубу на «голландську» схему, у вирощуванні молодого покоління «гірників» важко переоцінити. Та я й не збираюся цього робити. Як функціонер, як фахівець ван Леувен – найвищого ладу. Але який із нього головний тренер першої команди – сказати дуже складно.

***

Патрік до «Шахтаря» очолював лише дві команди – ізраїльський «Маккабі» з Тель-Авіва та «Зорю». У першому випадку він провалився. Причому провалився очевидно та гучно: дуже швидко був звільнений за незадовільні результати.

У другому варіанті – бінго. Принаймні, майже всім нам так здається. Та й УПЛ оперативно підметушилася, відваживши саме Патріку лаври найкращого тренера минулого сезону.

Я не збираюся сперечатися з цього приводу, бо немає предмета суперечки як такої. «Зоря» стала найкращою командою другого кола, і якби не поразка від «Шахтаря», була б беззастережно найкращою командою другого кола. Луческу провалився, Кучер на фініші видихнувся, Йовічевіч або обличчям не вийшов, або чомусь не переконав наших експертів – ось і вийшло ван Леувену виграти на такому безриб'ї.

Але чи була його «Зоря» найкращою командою сезону? Ні, не була. Хоча б тому, що у першій частині чемпіонату надто довго запрягала. З іншого боку, кадровий підбір луганської команди – не рівня «Шахтарю», «Динамо» та «Дніпру-1».

Так чи інакше, всім нам запам'яталася яскрава та результативна гра «Зорі» цієї весни. Запам'яталася вона і президентові «Шахтаря», який вирішив поставити на ван Леувена.

Хід думок зрозумілий. Логічний. І цілком об'єктивний.

Але, як і у випадку з призначенням Йовічевіча, та й із відставкою Ігора, є свої «але». Яким насправді є тренером ван Леувен, ми напевно поки що не знаємо. Те, що він провів яскраві три місяці на чолі «Зорі», звісно, добре. Але цього замало. Дуже мало.

Мало для того, щоб скласти всеосяжне уявлення про спеціаліста. Цього явно замало для того, щоб очолити таку команду, як «Шахтар». Ван Леувен дуже невдало провів на чолі «Зорі» єврокубкову сутичку проти румунської «Університаті». Ми можемо лише здогадуватися, як би він упорався із «синдромом другого сезону».

Він просто не має необхідного досвіду, щоб його можна було рецензувати. У нього просто немає тренерської «глибини», власних, ексклюзивних фішок та забобонів. Він має лише три вдалі місяці на двох місцях роботи.

Це кіт у мішку. Як мінімум. І особисто мені бачиться, що шансів у нього провалитися на новому робочому місці навіть більше, ніж не провалитися.

Срна назвав ван Леувена «холодною людиною без емоцій». На мій погляд, саме зараз «Шахтареві» потрібна «гаряча» людина, здатна «запалювати» не лише своїх підопічних, а й уболівальників, і громадськість.

Ван Леувен цього не робитиме. Він з відчуженим обличчям стоятиме/сидітиме на тренерській лавці, чи керуючи таким чином своєю командою, чи перегортаючи в голові твори Германа Коха.

І в один не дуже прекрасний момент йому вкажуть на двері, і він піде, не промовивши ні краплі емоцій.