Чи стане звільнення Йовічевіча чорною міткою для Срни?

21 травня в одному з інтерв'ю напередодні закінчення сезону в українській Прем'єр-лізі спортивний директор «Шахтаря» Даріо Срна у категоричній формі спростував інформацію різних інсайдерів про те, що керівництво клубу готує відставку головного тренера першої команди Ігора Йовічевіча. Хорватський функціонер «гірників», якого прийнято вважати ідеологом запрошення свого земляка влітку 2022 року, заявив, що чутки про вірогідне звільнення Йовічевіча – це «провокація, щоб дестабілізувати команду перед вирішальними матчами».

Вочевидь, Срні вдалося певною мірою захистити Йовічевіча та футболістів першої команди у медійному полі, й ті довели розпочате до кінця – стали чемпіонами за підсумками сезону-2022/23, перед початком якого «Шахтарю» більшість експертів не те, що чемпіонство, а й друге місце віддавали, як заведено казати у таких випадках, «із натяжкою».

Однак 1 липня відбулося рівно те, про що пліткували у пресі в останні півтора місяці – «Шахтар» офіційно підтвердив факт дострокового розірвання контракту з Йовічевічем, наголосивши, що разом з головним тренером клуб залишають і всі його помічники. Що буде далі з «гірниками» та наскільки правильним виявиться рішення про розставання із тренером-чемпіоном – побачимо, а зараз куди цікавіше поміркувати на тему, наскільки сильно вдарить відхід Йовічевіча по позиціями Даріо Срни у «Шахтарі»…

Судячи з усього, останнім часом в топ-менеджменті «гірників» виникли два умовні «табори». Перший пов'язаний із генеральним директором клубу Сергієм Палкіним, другий – зі спортивним директором Даріо Срною. Згідно чуток, ці функціонери розійшлися у поглядах на те, хто гідний зайняти місце головного тренера першої команди після відходу Йовічевіча. Зокрема, Палкін ратував за призначення добре йому відомого нідерландця Патріка ван Леувена, котрий відпрацював сезон-2022/23 із «Зорею», а задовго до того стояв біля витоків створення академії «Шахтаря», а ось Срна та його соратники переконували президента «гірників» Ріната Ахметова у доцільності продовження «італійського вектора». Зокрема, саме з легкої руки спортивного директора «Шахтар» контактував із 34-річним Франческо Фаріолі – екс-помічником Роберто Де Дзербі, який згодом обрав самостійний тренерський шлях у професійному футболі.

Зрештою, Срна зазнав фіаско практично на всіх напрямках. Його земляка Йовічевіча таки відправили у відставку, незважаючи на здобуте чемпіонство та вихід у плей-оф Ліги Європи-2022/23, а Фаріолі (30 червня стало відомо про його призначення в «Ніццу») в якийсь момент відмовився від співробітництва із донецьким клубом, пославшись на відсутність підтримки такого рішення з боку родини, котра не побажала переїжджати до охопленої війною України. Навіть ще один земляк Срни півзахисник Невен Джурасек, який мав контракт до липня 2024-го, несподівано заявив про дострокове розірвання угоди із «Шахтарем» та відхід з клубу.

Де-факто позиції Срни у «Шахтарі», здавалося б, суттєво похитнулися, але станом на даний момент поки що зарано стверджувати, що хорватському фахівцю було виписано «чорну мітку».

Насправді, працювати на «Шахтар» все ще продовжують дві, мабуть, ключові особи для Срни. Перша – це його безпосередній помічник італієць Карло Ніколіні, котрий, за чутками, користується авторитетом у президента Ріната Ахметова. Свого часу Ніколіні був одним із помічників Мірчі Луческу в донецькій команді, проте згодом залишив клуб разом із румуном, й перебував поза його структурою до 2020 року. Саме тоді відбулося повернення Луческу в український футбол, але Мірча ухвалив контроверсійне рішення очолити «Динамо», покликавши за собою, зокрема, і Карло. Однак Ніколіні відмовився, давши зрозуміти, що в Україні його серце належить лише «Шахтарю», і влаштувавшись згодом на роботу саме до «гірників», що було позитивно сприйняте Ахметовим.

Друга важлива фігура, на яку спирається Срна при виконанні своїх обов'язків у «Шахтарі», ще менш публічна та відома у вітчизняному інформпросторі, аніж Ніколіні. Мова про 50-річного італійця Сальваторе Монако, який вперше з'явився у донецькому клубі разом із Роберто Де Дзербі, й обійняв посаду шеф-скаута. Після початку повномасштабної фази російсько-української війни Монако, як і Де Дзербі зі своїми численними помічниками, залишив Україну, й за кілька місяців возз'єднався із Роберто в «Брайтоні», де був помічником керівника відділу рекрутингу. Однак співпраця з англійськими «чайками» у Монако не залагодилася, і коли навесні нинішнього року сторони вирішили розійтися, у справу втрутився Срна.

І ось тут починається найцікавіше. Офіційно «Шахтар» не повідомляв про повернення Сальваторе Монако на посаду шеф-скаута, проте італійця багаторазово можна було бачити на матчах донецької команди, та й сам Даріо Срна не приховував, що цей фахівець активно допомагає вибудовувати кадрову основу для оновленої команди «гірників».

Зокрема, у квітні, коли «Шахтар» повідомив про підписання 5-річного контракту з еквадорським талантом Денілем Кастільо, який грає в опорній зоні, Срна свідомо наголосив, що трансфер південноамериканця стався за безпосередньої участі Монако: «По-перше, ми спостерігали за цим футболістом тривалий час. Наш скаут Сальваторе Монако запропонував його і він нам сподобався. Ми побачили божевільний потенціал в Кастільо, це футболіст, який може бути дуже корисним «Шахтарю», і це гравець, який відрізняється від виконавців, котрі є в нас сьогодні».

Також подейкували, що Сальваторе Монако працює над запрошенням до «Шахтаря» цілої низки перспективних іноземних молодих футболістів. У пресу навіть потрапило ім'я одного з таких – 17-річного вінгера з академії «Парми» Ібрагіма Дабо, з котрим нібито влітку «гірники» збиралися підписати повноцінний контракт, коли виконавець досягне повноліття.

Отже, Срна та його довірені особи продовжують активно працювати на «Шахтар», навіть незважаючи на втрату номінально «своєї» фігури на чолі першої команди. Щоправда, наскільки сильні позиції у Даріо ми зможемо зрозуміти лише з майбутніх кадрових рішень Ріната Ахметова. Якщо «гірники» справді продовжать підписувати футболістів, запропонованих Сальваторе Монако та його конфідентами, то можна буде констатувати, що у «Шахтарі» просто стався перерозподіл «центрів тяжіння», але без повної втрати впливу будь-яким із них. У разі ж чергової за останні два роки зміни трансферної та кадрової політики стане зрозуміло, що роль Срни все більше стає чисто номінальною, схожою на «весільного генерала» - із незрозумілими обов'язками та сумнівним майбутнім.