Чому Шевченко може бути ідеальним варіантом для Шахтаря

Те, про що вперто і неодноразово трубили і «більшовики», і «меншовики», сталося: Ігор Йовічевіч покинув «Шахтар». Тепер уже офіційно. Точніше, це саме «Шахтар» кинув хорватського фахівця: припинив співпрацю з ним, хоча у тренера залишався ще один рік за умовами контракту.

Не сумніваюся, що Йовічевіч отримає неустойку. А може, й більше. Суть не в цьому. Зовсім не в цьому. А в тому, що, повторюся, методичних причин до такого різкого повороту подій не було. Так, вони, ці передумови, були іншого штибу, про що я говорив раніше. Але профільних – не було. Я в цьому впевнений.

Проте Ігор Йовічевіч – уже минуле «Шахтаря». Яким кольором забарвити це минуле – справа кожного. Мені особисто бачиться, що на більше «Шахтар» апріорі не міг претендувати. Чемпіонство в УПЛ, третє місце у сильній групі Ліги чемпіонів, вихід до 1/8 фіналу Ліги Європи – більшого із нинішнім «Шахтарем» не досяг би і Гвардіола. Не кажучи вже про ван Леувена.

Нідерландця я згадав у цьому зв'язку невипадково. Бо він – найголовніший претендент на вакантну посаду. Власне, ці дві новини – про можливу відставку Йовічевіча та можливе призначення ван Леувена – з'явилися приблизно в один і той же час. З'явилися, функціонували, і майже справдилися.

Майже тому, що, наскільки мені відомо, залишилося втрясти останні формальності перед призначенням Патріка на посаду головного тренера «Шахтаря».

Напевно, це відбудеться найближчими днями. А то й годинами. Дозволю собі не погодитися з цього приводу. Бо вважаю, що ван Леувен – як мінімум не кращий за Йовічевіча. А то й гірший, вибачте за мою прямолінійність.

Розумію, що колишній директор шахтарської футбольної Академії не був кандидатом номер один на зміну Ігора. Під цим порядковим номером був інший кандидат. Та й під номером два фігурував інший.

shakhtar.com. Ігор Йовічевіч

Говорили про інтерес «гірників» до Фаріолі. У західній пресі раз у раз фігурували інші молоді італійські тренери. Але через різні причини колаборації не відбулося. Хоча якщо відверто, всі ми розуміємо, що причина там одна – війна.

І ось коли італійці відпали, погляд Ахметова впав на головного тренера «Зорі».

Не дивно, що впав. Було б дивно, щоби не впав. Ван Леувен по-справжньому перетворив луганську команду, поставив їй привабливу, а головне, ефективну модель гри. Та й шахтарське минуле у Патріка досі стирчить із кишені.

Але справа в тому, що такий вибір, якщо він дійсно буде саме таким – це шлях найменшого опору. Це як шило поміняти на мило, вибачте за мою французьку.

Футбол ван Леувена минулого сезону – це, як говорили мої деякі колеги – «бий-біжи». Удосконалений варіант такого примітиву. Мінімум передач на своїй половині поля, діагоналі та виноси в останню третину поля. Плюс стандарти та удари здалеку.

Те, що може бути добре для «Зорі», може бути не дуже добре для «Шахтаря». Донецька команда звикла грати інакше. Кардинально інакше. Якщо нідерландцю доведеться ламати команду через коліно, вийде нісенітниця. Якщо він гратиме так, як грав Йовічевіч, то нафіга тоді це рокірування?

До того ж, як на мене, ван Леувен – такий самий «ноунейм» для топового європейського клубного футболу, яким, за великим рахунком, був хорватський наставник. Отже, від призначення ван Леувена закордонний імідж «Шахтаря» навряд чи поповзе рішуче вгору. Це моя думка.

А щоб цей самий імідж попер вгору, «Шахтареві», на мій погляд, потрібно зробити мінімум рухів. Вирішення проблеми лежить на поверхні. І це рішення – Андрій Миколайович Шевченко.

***

Колишній наставник збірної України та «Дженоа» зараз без роботи. З тренерством він не зав'язував, в'їжджати до Будинку Футболу після того, як звідти «винесуть» Павелка, він також, наскільки мені відомо, не збирається. Тож Шева відкритий до пропозицій.

Getty Images/Global Images Ukraine. Андрій Шевченко

Ахметову до вподоби італійський футбол, італійські тренери. Шевченко – якщо й не яскравий, то типовий представник тамтешньої тренерської школи. Той футбол, що він культивував у збірній України, є зайвим підтвердженням. Плюс до всього – італійський тренерський штаб. Мальдера, Тассотті та інші фахівці поставлять вам і тактику, і фізику. Із цим проблем не має бути.

Не має бути проблем і з акліматизацією. Шевченко особисто знайомий з Ахметовим, у нього склалися добрі стосунки і з Палкіним. Практично всіх футболістів першої команди він знає не з чужих слів. Тож «ломки» не буде.

Не забуваймо і про умови, в яких розпочнеться наступний чемпіонат країни. Рашистське вторгнення, сирени повітряної тривоги, страх багатьох легіонерів приїжджати в Україну – все це навряд чи різко випарується. Андрій Миколайович у такій ситуації – незамінний. Навіть більше, ніж Йовічевіч. Тому що він – наш. До його позиції, до його слів, без варіантів прислухатимуться. Не лише у нас, а й за кордоном. Запрошення Шевченка до «Шахтаря» могло б у рази підвищити імідж «Шахтаря». З погляду проукраїнської позиції. Громадянської позиції. Патріотичної позиції.

Ну і, нарешті, таким простим рішенням «Шахтар» в особі Ахметова поквитався б з «Динамо» в особі Суркісов, які запросили на тренерську посаду Луческу. То був би знатний реванш. Знатний ляпас.

Ринате Леонідовичу, поговоріть з Андрієм Миколайовичем з цього приводу. Купив не купив, а поторгуватися можна.

А ван Леувен нікуди не подінеться.