Чому Мессі вибрав Інтер Маямі

Це був, напевно, головний мильний серіал цього літа. Всім було зрозуміло, що Ліонель Мессі покине «ПСЖ». За два сезони, які він провів у Парижі, аргентинець так і не став, точніше, не захотів стати частиною «Сен-Жермен». Він там грав у свою гру, тоді як решта – у свою.

Зізнатись, перехід Лео до «ПСЖ» два роки тому одразу видавався почесним засланням. Це був найочевидніший варіант продовження його кар'єри після незрозумілостей з «Барселоною». Щось на кшталт літніх канікул у двоюрідної бабусі.

«Бабуся», яка не має прямих спадкоємців, балувала Лео. І ще одну «відірвану барселонську скибку» – Неймара. Однак і сама старенька, і її «онук» чудово розуміли, що тривалого союзу не вийде. Хоча тістечка й були смачними. Та й працювати особливо не треба було.

Коли нинішній сезон добігав кінця, Лео заздалегідь повідомив керівництву «Парижа», що залишатися не має наміру. Першим офіційно про це розповів прямолінійний тренер команди Гальтьє. Щоправда, клуб спробував швиденько відіграти ситуацію, набити собі ціну: мовляв, ще не все вирішено і все ще можливо.

Але то була лише гра слів. Жодні тістечка не могли змусити Лео залишитися. Він пішов, не залишивши якогось помітного сліду в історії «Парі Сен-Жермен». Так, він двічі ставав чемпіоном Франції, але, як на мене, не варто перебільшувати це досягнення. З урахуванням актуального кадрового потенціалу паризького клубу та паралельної прірви між «ПСЖ» та рештою у Лізі 1, чемпіоном Франції у складі «Парижа» міг стати і Поворознюк. Причому не лише той, хто «футболіст», а й той, хто президент.

В останньому матчі Ліонеля за «ПСЖ» уболівальники команди освистали аргентинця. Чим викликали невдоволення багатьох відомих екс-футболістів. Та що там колишніх – навіть Мбаппе обурювався з цього приводу. Мовляв, як можна любити футбол і водночас освистувати найкращого футболіста в історії гри.

Особисто мені зрозуміти футболістів, які обурюються з приводу вболівальницького свисту, нескладно. Але, чесно кажучи, ще простіше зрозуміти самих фанів. Тому що Ліонель Мессі, який грав за «ПСЖ», не справжній. У «Барселоні» був справжній Мессі. У збірній Аргентині на чемпіонаті світу, що нещодавно завершився, був справжній Мессі. А у «Парижі» був клон великого футболіста. Була його тінь.

Він міг забити двадцять м'ячів і зробити стільки ж результативних передач - при існуючому стані речей це не дивно, але вболівальник хотів явно більшого. Вболівальник «Парижа» хотів, щоб Лео грав не лише на чистих м'ячах. Він хотів, щоб Мессі бився за клуб та команду у Лізі чемпіонів. А Мессі там бився? Ага... Я б теж його освистував.

***

Ну, а далі на обрії Мессі мала знову виникнути «Барселона». Мала через те, що впродовж усього почесного паризького заслання Мессі прямо чи опосередковано натякав на своє бажання повернутися. Особливо завзято розмови про його повернення на «Камп Ноу» пожвавилися наприкінці минулого сезону.

Хаві, головний тренер «блауграни» і за сумісництвом друг Лео, не раз рапортував про готовність клубу прийняти назад головну клубну легенду. Кінець травня – початок червня цього року: риторика Хаві однозначна. «Я цього дуже хотів би». «Повернення Мессі – пріоритет «Барселони». «Всі каталонці хочуть його повернення».

Мені здається, Хаві був майже певен, що Лео повернеться.

Чому більше фігурував тренер «Барси», а не президент? Ну, загальновідомо, що у Лапорти склалися не найзворушливіші стосунки з аргентинцем. Чому – тема окремої нотатки. Але в цьому зв'язку потрібно розуміти ось ще що. На відміну від тренера, президент клубу, тим більше такого, за визначенням не має права кидатися словами. Ось він і не кидався. І робив усе, щоб Мессі повернувся. У цьому я теж чомусь впевнений, хоч як уболівальнику «синьо-гранатових» Лапорта мені теж не дуже подобається.

Але правда мені подобається більше. І от якщо їй слідувати, то в камбеку Мессі, що не відбувся, винен не стільки Лапорта, скільки сам аргентинець.

«Я вирішив перейти до «Маямі». І далі за текстом. Мені здається, не тільки я був збентежений недавнім визнанням Лео. Причому не лише самим фактом визнання, а й його «мотиваційною частиною».

У ній Мессі витіювато пояснює, чому вирішив перейти саме до МЛС. За його запевненнями, рішення ухвалене «не через гроші». Якраз у цій частині немає претензій: варіант із Саудівською Аравією був у рази грошовитіший.

Але що стосується відмови від варіанту з «Барселоною», то тут не все так однозначно. «Мені не хотілося з цим стикатися знову: чекати, що буде далі, залишати своє майбутнє у чиїхось руках. Я хотів прийняти рішення самостійно, зважаючи на свої потреби, потреби сім'ї». І ще: «зараз я хочу уникнути зайвої уваги, більше думати про свою сім'ю». Про те, чи зробила «Барса» все для того, щоб Лео повернувся, чемпіон світу відповів так: «ну, не знаю, це їхня проблема».

***

На мій погляд, усе вищевикладене волає про те, що зараз у Ліонеля Мессі футбольні пріоритети змінилися. Серйозно змінилися. Йому вже 36, він нарешті досяг головної мети у своїй кар'єрі – став чемпіоном світу, паралельно ступивши на один майданчик пантеону з Марадоною. Життя справді вдалося. А в «Барселоні» на нього напевно чекала б невідомість. Саме в цьому він має рацію.

Там на нього чекало б не тільки справжня любов фанатів, а й справжня робота. Довелося б знову гарувати, багато бігати, працювати не лише на себе, а й на команду. Так, його повернення на круги своя стало б найпривабливішим і найщирішим футбольним кіношним сюжетом нинішнього століття. Але він обрав не футбол, а спокій і «прокурорську» пенсію.

Чи можемо ми його за це корити? Та в жодному разі! Його «облико морале» настільки досконале, що скомпрометувати не вдасться за всього бажання. Він уже всім довів, все виграв. І у свої 36 він просто не хоче більше відхаркувати легені. І щось знову доводити у «більше, ніж клубі». Він хоче просто катати м'яч, отримуючи задоволення від мрійливих поглядів Кривцова та компанії від вдало виконаного штрафного.

Він, зрештою, хоче був просто годувальником своєї сім'ї. Ну, не таким, як свого часу Женя Селезньов. Але якщо в сухому залишку, то дуже схоже.

«Барса» з приводу рішення Мессі видала дуже коротке комюніке: «Президент Лапорта розумів і поважав рішення Мессі виступати в лізі з меншими вимогами, подалі від уваги і тиску, якого він зазнав останніми роками». Пахне тролінгом? Однозначно. Але по суті Лапорта правий. Хіба ні?

Але навіть якщо й перегнув палицю барселонський президент, у якого, як було сказано вище, складні стосунки з Мессі, то вердикт друга Хаві має розставити всі крапки над «і». Тренер «Барси» про повернення аргентинця, що зірвалося, сказав наступне: «Ліонель хоче більш спокійного і сімейного життя».

І як чоловік та батько він його отримає.

Хоча як футболіст міг би здобути значно більше.

Але тепер його історія повільно перетворюється на автобіографію. Як і в Роналду.