Майже домашній тріумф Рогліча, перший подіум Алмейди. Підсумки Джиро-2023

У неділю, 28 травня в Римі завершилася 106-та в історії Джиро д'Італія. Це видання «Корса роза» вийшло дуже суперечливим: довгий час пасивна боротьба серед генеральщиків на ключових етапах робила Джиро-2023 кандидатом на звання одного з найгірших Гран турів 21-го століття, але драматична розв'язка на 20-му етапі помітно скрасила враження від гонки.

Причин пасивної боротьби було багато. Головна з них – це холодна і дощова погода на першому тижні, яка вдарила по імунітету багатьох гонщиків і призвела до сходу через хвороби (зокрема й коронавірусу) низки топ-гонщиків на чолі з Ремко Евенпулом.

У підсумку до вирішальних гірських етапів ми підійшли в ситуації, коли сили і ресурси, щоб щось зробити, є лише у трьох грандів, але всі вони були занадто близько один до одного в загальному заліку: ні в кого не було необхідності затівати ранні атаки і привозити суперникам великі шматки часу. Ну і, звісно, страх перед гірською розділкою на Монте Луссарі на 20-му етапі теж сковував дії гонщиків.

Прімож Рогліч: боротьба з привидами минулого

Прімож Рогліч підходив до Джиро в статусі одного з двох топ-фаворитів, поряд з Ремко Евенпулом. Обидві розділки на першому тижні у виконанні словенця були не дуже вдалими, але сход бельгійця в перший день відпочинку все ж зробило капітана «Jumbo Visma» головним претендентом на титул.

Але тут почалися проблеми. Серед групових етапів нинішньої Джиро найселективнішим виявився 16-й з фінішем на Монте Бондоне, який відкривав програму третього тижня. І на ньому Рогліч не зумів витримати темп Герейнта Томаса і Жоау Алмейди, програвши їм 25 секунд на фініші. При чому, якби не допомога Сеппа Кусса у вирішальний момент, для словенця все могло б закінчитися набагато гірше.

З огляду на той факт, що відновлення завжди було слабкою стороною Рогліча, такий старт третього тижня не обіцяв для нього нічого хорошого. Але, всупереч очікуванням, по ходу третього тижня Прімож додав – чи не вперше у своїй кар'єрі. І до вирішальної розділки на 20-му етапі підійшов на другій позиції в загальному заліку з відставанням лише в 26 секунд від Герейнта Томаса.

Getty Images/Global Images Ukraine. Прімож Рогліч

І тут почалася внутрішня боротьба Рогліча зі своїми примарами минулого. Всі почали згадувати, що дуже багато разів у своїй кар'єрі словенець розділку на третьому тижні їхав істотно нижче за свій звичний рівень. Особливо напрошувалися аналогії з Тур де Франс-2020, коли Рогліч втратив жовту майку за день до фінішу в Парижі, коли здавалося, що перемога вже практично у нього в кишені. Втратив на схожій за конфігурацією розділці: спочатку – рівнинна частина, потім пересадка на звичайний велосипед і штурм фінальної гори. Хоча, звісно, ставити знак рівності між Планш де Бель Фій і нинішнім сходженням на Монте Луссарі було б некоректно, та й рівнинна частина у 2020 була довшою. Так чи інакше, аналогії були дуже нав'язливими.

Була в розділці на Монте Луссарі і ще одна родзинка для Рогліча. Усі чудово пам'ятають, що свій шлях у великому спорті Прімож починав як стрибун на лижах з трампліну, і у 2007 році виграв золото юніорського чемпіонату світу в командному турнірі. Відбувався той чемпіонат... у Тарвізіо, де і стартувала розділка на 20-му етапі. Дуже красива історія, яку трохи псує той факт, що самі стрибкові змагання було тоді через важкі погодні умови перенесено на 50 км на схід, у рідну для Рогліча Планіцу.

Близькість Монте Луссарі до словенського кордону призвела до того, що вздовж траси більшість уболівальників були саме зі Словенії – Рогліч почувався як удома і відчував величезну підтримку. Можливо, саме вона допомогла йому з самого старту почати по секунді відігравати 26-секундне відставання від Томаса в загальному заліку. Приблизно в середині підйому на Монте Луссарі Рогліч відіграв вже більше половини відставання від британця, і за динамікою розвитку здавалося, що долю перемоги в загальному заліку вирішуватимуть лічені секунди в той чи інший бік.

Але тут трапився, здавалося б, фатальний для Рогліча епізод: у нього злетів ланцюг, і йому довелося зупинитися. Рестартувати з місця в такий крутий підйом дуже складно, і на цьому інциденті словенець втратив понад 10 секунд (до речі, механіком «Jumbo Visma», який їхав за Пріможем і одразу кинувся до нього на допомогу, був ще один словенський екс-стрибун, Мітя Межнар, який також був частиною золотої словенської четвірки на юніорському ЧС-2007). За такої щільності боротьби здавалося, що ці втрачені секунди стануть вироком для Рогліча в загальному заліку.

Однак капітан «Jumbo Visma», замість того, щоб запанікувати чи впасти у відчай, стиснув усю волю в кулак, в той час як позаду Герейнт Томас потрапив у кризу і на останніх кілометрах підйому на Монте Луссарі програв багато. Що і принесло Роглічу таку омріяну рожеву майку, і подарувало справжнє свято тисячам словенських уболівальників, які приїхали підтримати свого кумира. Рожеву майку Пріможу на вершині Монте Луссарі вручав його давній суперник, Вінченцо Нібалі, боротьба з яким на Джиро-2019 часом виходила за межі траси. Ще одне відсилання до важливої сторінки минулого для Рогліча.

Томас упустив шанс увійти в історію

Для Герейнта Томаса Джиро д'Італія завжди була нещасливою гонкою – не раз він втрачав усі шанси на успіх через форс-мажори. Але у 2023 році здавалося, що для британця все нарешті складалося ідеально. Він перехопив лідерство в загальному заліку на початку другого тижня через сход Евенпула, і, здавалося, контролював ситуацію в гонці.

Виступи Томаса в горах не вражали уяву, але й жодних ознак слабкості капітан «Ineos Grenadiers» не подавав. Аж до останніх кілометрів підйому на Монте Луссарі, коли британець почав різко відставати від графіка Рогліча, і в підсумку програв словенцю.

Getty Images/Global Images Ukraine

У п'ятницю, 26 травня Томасу виповнилося 37 років, і британець упустив шанс стати найстаршим переможцем Джиро д'Італія в історії. При чому рекорд легендарного Фіоренцо Маньї зразка 1955 року він міг перевершити більш ніж на два роки. Так чи інакше, ніяких претензій у Герейнта до самого себе немає і бути не може – ні в плані розподілу сил, ні по тактиці. Хіба що на етапі до Монте Бондоне можна було б привезти більше Роглічу, але тут вже, як то кажуть, «заднім розумом всі сильні» – на той момент кризи від словенця не чекав ніхто.

У будь-якому разі, ще один подіум Гран туру в такому солідному віці – блискучий результат. Який вкотре підкреслює унікальність Томаса: важко пригадати ще хоча б одного шосейного велогонщика з таким сильним дисбалансом успіхів у віці до і після 30 років. Тут на думку спадає хіба що Кріс Хорнер. При чому в обох випадках цей дисбаланс зумовлений насамперед пізнім переходом на шосе.

Жоао Алмейда: подіум з присмаком розчарування

Для Жоао Алмейди нинішня Джиро є безумовним успіхом. Перший у кар'єрі подіум загального заліку Гран туру (при чому до перемоги португалець був ближчим, ніж до четвертого місця), перша перемога на етапі, перша біла майка найкращому молодому гонщику. Успіх? Безумовно! Але все ж гіркий присмак розчарування і невиправданих очікувань залишився.

Ці завищені очікування з'явилися, перш за все, після перемоги Алмейди на 16-му етапі з фінішем на Монте Бондоне, коли він разом із Томасом зуміли привезти 25 секунд Роглічу, і ще більше – решті генеральщиків. Після тієї перемоги Алмейда перетворився на чи не головного претендента на підсумкову перемогу. Томасу на той момент він поступався всього 18 секундами, у суперниках – 37-річний ветеран і немолодий 33-річний словенець, відомий своїми проблемами з відновленням на третьому тижні. У той час як сам Алмейда якраз відомий своїм чудовим відновленням і вмінням додавати на третьому тижні.

Getty Images/Global Images Ukraine. Жоау Алмейда

Але цього разу – вперше у своїй кар'єрі – Жоао на третьому тижні розчарував. Після перемоги на Бондоне на наступних гірських етапах португалець стабільно потроху відставав від Рогліча і Томаса: +21 секунда на Дзольдо Альто, +23 секунди на Тре Чіме ді Лаваредо і третє місце на розділці на Монте Луссарі. У пелотоні весь цей час ходили чутки про те, що лідер «UAE Emirates» їхав останні дні гонки з коронавірусом, але, напевно, якби це було правдою, то португалець виступав би гірше.

Більше схоже на те, що він був твердим №3 за силою в гонці, а етап до Монте Бондоне просто був його найкращим днем у гонці – не надто вдалі розділки на першому тижні теж органічно вписуються в цю картину. Так чи інакше, вже четверте потрапляння в топ-6 загального заліку Гран турів у віці 24 років – відмінний результат, який обіцяє Алмейді велике майбутнє. При чому, якби не сход на третьому тижні торішньої Джиро через коронавірус, у португальця була б ще більш вражаюча статистика: 5 виступів на Гран турах, 5 потраплянь в топ-6 загального заліку.

Данбар – головне відкриття Джиро

Головним відкриттям нинішньої Джиро можна назвати Едді Данбара. Після відмінного виступу на Монте Бондоне ірландець йшов п'ятим у загальному заліку, при чому здавалося, що має непогані шанси потіснити Дам'яно Карузо з четвертого рядка. Але кінцівка третього тижня для Данбара вийшла не такою вдалою, на Монте Луссарі він взагалі програв понад 3 хвилини Роглічу, і в підсумку фінішував сьомим, пропустивши Тібо Піно і Таймена Аренсмана.

Попри це, такий результат для Данбара все одно можна вважати великим успіхом. Ірландець начебто завжди вважався талантом, але реалізувати його повною мірою в зірковому складі «Ineos Grenadiers» ніяк не міг. Про що говорити, якщо в 26 років він переходив у «Jayco AlUla» всього з однією участю на Гран турах за кар'єру – 22-ге місце на Джиро-2019!

Getty Images/Global Images Ukraine

Але в менш зірковій і багатій команді Данбар отримав довіру і з першого ж заходу сповна її виправдав. Але чи будуть при цьому в «Ineos Grenadiers» кусати собі лікті через втрату Данбара? Навряд чи. Все ж навіть з його відходом у команди Дейва Брейлсфорда більш ніж достатньо хороших, сильних багатоденників, здатних боротися за 3-5-те місця на Гран турах. Проблема «Ineos Grenadiers» зараз у тому, що у команди немає у складі суперзірок калібру Тадея Погачара, Йонаса Вінгегора або Ремко Евенпула, і, незважаючи на всю фінансову могутність британців, у найближчому майбутньому не передбачається можливості когось із цих суперзірок переманити. І, за всієї поваги до Данбара, на суперзірку, здатну розв'язати цю проблему, він все ж не тягне.

Піно погнався за двома зайцями і зловив обох

Для Тібо Піно нинішній сезон є прощальним у кар'єрі, і саме Джиро була для нього головною гонкою в календарі. При цьому їхав гонщик «Groupama FDJ» з розпливчастими цілями: виграти синю майку гірського короля, попутно спробувавши і високо в загальному заліку заїхати, і етап виграти.

Дуже часто такі спроби всидіти на трьох стільцях закінчуються нічим. Багато критикували спочатку і Піно: він залишався високо в загальному заліку, але при цьому ліз у відриви в боротьбу за очки в гірський залік, і, здавалося, що за таке марнотратство в підсумку поплатиться.

Getty Images/Global Images Ukraine

Але Тібо в підсумку приємно здивував, і спіймав двох із трьох зайців, за якими погнався: і синю майку гірського короля завоював, і високо в загальному заліку фінішував високо – п'яте місце. Чи міг француз посісти більш високе місце в загальному заліку, якби не боровся за гірську майку? Ну, можливо, потіснив би Карузо з четвертого рядка, але подіум, об'єктивно кажучи, був поза межами досяжності. Чи така велика різниця між четвертим і п'ятим місцем? Звичайно ж ні, синя майка точно вагоміша за цю різницю. Тому, як би не критикували Піно спочатку, його тактика себе виправдала.

Не склалося тільки з перемогою на етапі. Хоча двічі француз був до неї дуже близький. Але на 13-му етапі до Кранс Монтани у фінішному спринті його випередив Ейнер Рубіо, а на 18-му етапі до Дзольдо Альто - чемпіон Італії Філіппо Дзана. У будь-якому разі, дуже солідний і гідний виступ Піно на Джиро, який змушує замислитися над більш ніж логічним питанням: а чи не поквапився він з рішенням завершити кар'єру в 33 роки?