ЯСТРЕМСЬКА: «Від українських уболівальників хочеться трохи більше позитиву»

Українська тенісистка Даяна Ястремська розповіла про важливість підтримки вболівальників і брак можливості повертатися в Україну.

«Дуже багато було подій у житті за межами корту, з якими дуже важко було справлятися, з якими важко було продовжувати грати на своєму рівні. І дуже багато людей тебе засуджують, дуже багато пишуть гидоти, але при цьому не знають, що відбувається у тебе в житті. Як ось, наприклад, момент із матчем проти Бушар у Мадриді, того дня, коли в мене помер дідусь.

Я на це не звертаю увагу, мене це не чіпляє, але просто десь іноді трохи прикро, що люди, не знаючи всього, що відбувається у тебе в житті, засуджують тебе, пишуть, що ти не концентруєшся на тенісі. Наприклад, коли ти виставляєш фотографію з життя або якесь відео, то одразу ж починають засуджувати, що ось тобі треба поменше гуляти, треба поменше те, поменше це.

Люди, ви просто не знаєте, скільки вкладається праці, скільки вкладається часу і поту в роботу і яке присутнє величезне бажання повернутися туди, де ти була, і стати ще кращою. Просто дуже хочеться, особливо від українських уболівальників, трохи більше підтримки, трохи більше позитиву. Дуже часто мені надсилають скріни, як багато хто тебе під час матчу просто опускає в різних групах, у коментарях, і причому це твої ж люди, з твоєї ж країни. Хотілося б, звісно, щоб більше позитиву спрямовували українським гравцям, тому що не завжди тенісисти розповідають усе, що відбувається в них у житті і з чим вони стикаються, з якими труднощами. Тож мені здається, це просто від себе таке побажання, щоб трохи люди трошки спокійніше реагували на невдалі результати.

Ще важливий момент, що раніше я завжди між турнірами поверталася додому, в Одесу. Для мене це була величезна допомога у відновленні, тому що ніде не відпочинеш так, як удома і не набереш енергії так, як удома. Дім є дім. І ось зараз я не можу постійно повертатися в Одесу і це теж для мене дуже важко.

Востаннє, коли я була в Одесі, це було перед Кубком Біллі Джин Кінг. Я повернулася на кілька днів, щоб з'їздити в Київ до дідуся, якого я не бачила півроку. І можна сказати, що я з ним тоді попрощалася. А до цього я не була вдома десь півроку. А коли я приїжджала передостаннього разу, це теж було дуже давно. Дуже не вистачає можливості між турнірами, як раніше, повертатися додому на два-три дні, а інколи на тиждень, щоб побути з сім'єю, побути вдома, набратися цієї енергії, та й просто побути у своїй кімнаті. Постійне відчуття ніби в тебе немає дому. Незважаючи на те, що мама та Іванка перебувають у Ніцці, у нас там квартира і сестра там тренується, все одно це не те. Дуже хочеться мати місце, куди можна ось так повертатися і почуватися як вдома», – сказала Даяна.