Список УАФ адекватний, але без тренера він неповноцінний

Нещодавно УАФ за допомогою свого офіційного сайту оголосила список гравців, викликаних на червневі матчі національної збірної. Нагадаю, що цих матчів буде три: проти збірної Німеччини (12 червня, товариська гра), проти Північної Македонії (16 червня, відбір на Євро-2024) та Мальти (19 червня, відбір на Євро-2024).

Насамперед хочу зазначити, що на відміну від подібної ситуації напередодні стартового поєдинку кваліфікації Євро-2024 – проти збірної Англії – цього разу прізвища кандидатів у національну збірну ми побачили та почули оперативно.

Однак, якщо, знову ж таки, порівнювати з тим підвішеним березневим контекстом, цього разу наразі є і негативний відтінок. Хочеться сподіватися, що ключове слово в даному випадку – «поки що». Мова, як ви розумієте, про персону головного тренера головної команди країни. Поки що його як такого немає. Але список викликаних футболістів є.

Не скажу, що все це погано пахне, але те, що виглядає дивним – це точно. Я розумію величезне бажання боса федерації бачити біля керма першої збірної саме Сергія Реброва, який, здається, пакує у похідну валізу останні формальності свого перебування в «Аль-Айні». Якщо це справді так, то, швидше за все, саме Сергій Станіславович став автором «списку 27-ми» (саме стільки гравців отримали виклики до збірної).

А якщо не так? Тоді що, список складали, курячи в кабінеті на Черепановій горі, Олексій Михайличенко та Олег Протасов? А хто тоді за такого розкладу безпосередньо керуватиме грою команди?

Розумію, що другий варіант – малоймовірний. І що Руслана Ротаня у національній збірній України зараз не може бути за визначенням (хоча б тому, що його молодіжці зовсім скоро стартувати на Євро-2023). І що Андрій Павелко клятвено пообіцяв після гри з англійцями, що на наступний двобій «націоналку» виведе вже «повноцінний» наставник.

Я це все розумію. Однак, як людина старого загартування, звик вірити не на слово, а фактам. Саме зараз факт такий: список викликаних футболістів на три червневі матчі є, а головного тренера – нема. Це не форс-мажор, не випадковість і не закономірність. Це всього лише головотяпство, яке аж ніяк не додає вістів Андрію Васильовичу.

Ну та Бог із ним. Набагато цікавіше поговорити безпосередньо про список.

З «перших рядків свого листа» хочу зазначити, що, як на мене, список вельми адекватний. Щодо резону деяких прізвищ, що опинилися в ньому, можна хіба що дискутувати, а не сперечатися до хрипоти. У ньому немає «пасажирів» на кшталт Коноплянки, викликаного минулого разу завдяки «родинним зв'язкам». У ньому є люди, які заслужили, як на мене, на дебютну пробу пера, про що піде нижче. І, можливо, деякі заслужили опинитися серед викликаних по старій пам'яті.

Ну, якось так, якщо говорити загалом.

Тепер давайте пройдемся зокрема.

Для зручності пропоную рецензувати список УАФ за позиціями.

Воротарі

Бущан, Трубін, Лунін. Тут взагалі без особливих варіантів та без особливих коментарів. Динамівець – взагалі найкращий наразі серед своїх колег. І дуже добре, що він уже оговтався від травми. «Гірник» – з урахуванням тривалої відсутності Бущана – найкращий в УПЛ. А Лунін – це просто «Реал».

Раніше, коли мав ігрову практику, викликався Різник. Але зараз він у глибокому запасі «Шахтаря». Волинець зараз далекий від ідеальної форми, Ісенко, Рибак та Сапутін ще не зміцніли, не доросли до такого рівня. Тож усе об'єктивно.

Захисники

Тут важче буде, хоча обов'язково знайдуться аргументи на користь викликаних.

Отже, всі троє найкращих (на мою думку) правих захисників країни отримали виклик: Тимчик, Конопля та Караваєв. Щоправда, останній потрапив лише до резервного списку. Але лише тому, що останнім часом мав відчутні проблеми зі здоров'ям.

Щодо лівофлангових оборонців. У строю Миколенко, і це головне. У основний список потрапив і Соболь, який нещодавно отримав неприємну травму – перелом носа. На мій суб'єктивний погляд, Едуарда можна було б відрядити до резервного списку. Замість Михайличенка.

Тепер про центрбеків. За аналогією з Миколенком, дуже круто, що нарешті відновився Забарний. У списку прогнозовано опинився і Матвієнко. Ця пара зараз у нас найкраща. А далі можуть бути варіації на тему. Капітан «Дніпра-1» Сваток заслужив, як на мене, виклик. Бондар із «Шахтаря» – ну, хіба що, у вигляді авансу. Кривцов? Нехай буде як гарний настрій. Як і Качараба у резерві.

Кого забули викликати? Дениса Попова, Сироту, Сарапія, Батагова? Гідні кандидати. Але навряд чи сильніші за тих, хто є у списку.

Півзахисники

Почну одразу не з присутності, а відсутності. Втрата Зінченка – дуже і дуже відчутна. Замінити «каноніра» та віце-капітана збірної практично нереально. Але таке футбольне життя: хтось випадає через травми, хтось повертається в стрій.

«Перебираючи» прізвища серед цього ігрового амплуа, я десь на підсвідомості розумів, що в «основі» у будь-якому разі опиняться Степаненко та Сидорчук. Куди ж без капітанів двох найкращих вітчизняних клубів. Мені здається, тут спрацювала її величність сила інерції. Хто б не складав список УАФ – Ребров, Михайличенко чи сам Павелко – він навряд чи наважився б відмовитися від послуг заслужених ветеранів. Якщо чесно, то і я навряд чи наважився б саме зараз їх проігнорувати.

З рештою фігурантів півзахисту я, вже вибачте за пишномовність, згоден. І з Ігнатенком, і з Піхальонком, і з Кочергіним. Влад проводить чудовий сезон у «Ракуві», дуже хоче потрапити до національної збірної. Здається, всі зірки зійшлися у правильній конфігурації.

Кого можна було ще викликати? Мені дуже подобається прогрес опорника «Зорі» Бражка. Криськів із «Шахтаря» теж подобається, але в перспективі. Напевно, заслужив виклик у збірну й «гірник» Бондаренко. Ну, хоч би в резервний список. Але там опинився інший футболіст «Шахтаря» – Швед. Чому? Смаківщина, не інакше.

А ось факт присутності Шапаренка лише у «резерві» – об'єктивний. Микола був би дуже в нагоді в «основі», але він лише недавно відновився від наслідків надскладної травми. Навряд чи доцільно одразу ж кидати його під «танк».

Форварди

Довбик – без альтернатив. Ванат – об'єктивно заслужив: він один із небагатьох нападників у нашому футболі, хто здатний використовувати справжній дриблінг. Яремчук… Біль мій, ти покинь мене. При всіх його мінусах, не викликати його не могли. Ще більше «не могли», ніж Сидорчука та Степаненка. Якщо відверто, я теж Романа викликав би.

Кого ще можна було б спробувати? Ну, хіба що, Назарія Русина та Алефіренка. Вони зараз на перших ролях в УПЛ. Хоча одного типажу із Ванатом. Якщо вибирати з цієї трійці, то динамівець, на мій погляд, все-таки бачиться ліпшим варіантом.