Схід Геогеган Харта і скандал на 13-му етапі. Підсумки другого тижня Джиро

Жаба і гадюка: як «кастрували» ключовий гірський етап Джиро

Практично жодна версія Джиро д'Італія ось уже багато років не обходиться без модифікації маршрутів хоча б одного ключового гірського етапу в останній момент через важкі погодні умови. У цьому прийнято звинувачувати організаторів, і іноді ця критика дійсно обґрунтована. Але все ж, перш ніж кидати камінь в RCS Sport, не варто забувати про те, що Джиро відбувається в набагато більш проблемну пору року, ніж Тур де Франс чи Вуельта. А іспанський Гран тур, до того ж, дуже рідко заїжджає на проблемні висоти 2200+ м.

Як вирішувати цю проблему? Дехто вважає, що максимально просто: банально не включати в маршрути Джиро надвисокі перевали. Але яка ж Джиро без високих гір? Вони завжди були невід'ємною частиною жанру і візитною карткою «Корса роза», а заїзди гонщиків на вершини Пассо Гавія чи Стельвіо дарували неймовірні за своєю епічністю кадри. Та й загалом таке радикальне вирішення цього питання більше схоже на логіку «найкращий засіб від лупи – гільйотина».

Тому високі перевали варто і далі включати в маршрут Джиро, просто від початку закладати ймовірність важких погодних умов і розробляти «план Б» маршруту на випадок важких погодних умов. І ось з цими «планами Б» у RCS Sport дійсно часто виникають проблеми.

Getty Images/Global Images Ukraine

Цього року знову згадати про цю тему довелося вже на 13-му етапі. Пелотон Джиро мав заїхати на територію Швейцарії та піднятися на перевал Гран Сен Бернар, який і мав стати найвищою точкою маршруту цьогорічної Джиро – 2469 метрів. Однак проблеми виникли ще задовго до дня гонки. Перевали такої висоти в травні ще перебувають під товстим шаром снігу, і під Джиро їх доводиться спеціально розчищати. Кордон між Італією та Швейцарією розташований якраз на вершині Сен Бернара. І якщо італійці зі свого боку перевал розчистили, то швейцарська сторона зробити цього не змогла.

Довелося використати резервний варіант: урізати верхівку Сен Бернара і проїхати тунелем, який розташований на висоті 1878 метрів. Але в підсумку вранці напередодні старту довелося ще сильніше урізати маршрут етапу і стартувати біля підніжжя наступного перевалу Круа де Куйор, за 75 км до фінішу. На шляху до нього гонщики їхали рівно тим самим маршрутом, тільки в командних автобусах.

Виявилося, що погода на шляху до підніжжя Круа де Куйор була абсолютно нормальною, причому це повністю відповідало прогнозу синоптиків. Пізніше виявилося, що справжня причина скорочення етапу в іншому. З ранку гонщики почали скаржитися на те, що перша частина спуску з Круа де Куйор дуже крута і проходиться по дуже поганому покриттю, що в умовах вологої траси загрожує великою кількістю падінь.

Getty Images/Global Images Ukraine

Гонщики вимагали прибрати Круа де Куйор з маршруту, але організатори Джиро на чолі з директором гонки Мауро Веньї відповіли їм, що це логістично неможливо – доведеться повністю перекроювати маршрут етапу, а робити це вже надто пізно, тим більше за межами Італії. Замість цього Веньї запропонував «компромісний» варіант з «обрізанням» всього стартового відрізка етапу, включно з Сен-Бернар. У підсумку цей варіант і був затверджений. Абсолютно ідіотське рішення: і небезпечну ділянку траси, через яку і був весь сир-бор, не прибрали, і етап урізали до непристойно малої, юніорської дистанції.

Безумовно, за ідею проїхати Круа де Куйор у таку пору року і з таким покриттям організаторів можна покритикувати, але поведінка самих гонщиків викликає ще більше запитань. По-перше, маршрут Джиро презентують ще в жовтні, більш ніж за півроку до старту, і у всіх командах прийнято його ретельно вивчати. І будь-який гонщик, який виходить на старт гонки, автоматично погоджується з необхідністю долати запропонований організаторами маршрут. Не подобається – не бери участі.

Мало того, що гонщики починають підганяти маршрут під себе, так ще й роблять це в останній момент. Вони що, дізналися маршрут етапу вранці напередодні гонки? Тим паче, що є достовірна інформація про те, що напередодні ввечері відбулися збори гонщиків, на яких було ухвалено рішення їхати за початковим маршрутом. Питань до обох сторін більш ніж достатньо.

Ну і на завершення цієї теми – трохи конспірології, яка, тим не менш, має доволі правдоподібний вигляд. Уже багато років у велоспорті діє «погодний протокол» на випадок екстремальних погодних умов, в якому чітко вказані параметри, за яких можливе скасування/видозміна маршруту. Однак рік за роком на Джиро ми стикаємося з ситуацією, коли етапи перекроюються ще до досягнення цих порогових показників температури/сили вітру/опадів. Погодний протокол для екстремальних умов нібито підміняється якимось неіснуючим протоколом НЕБАЖАНИХ умов, коли частина гонщиків з ранку прокидаються і кажуть «я просто не хочу їхати в таку погоду», хоча на інших гонках їдуть у таких самих або навіть більш суворих погодних умовах.

І тут ми підходимо до конспірологічної версії: за всіма цими бойкотами і шантажем з боку частини команди стирчать вуха організаторів Тур де Франс, компанії ASO. І той факт, що в перших рядах бойкоту на Джиро завжди французькі команди, які потім під час Туру раз по раз прогинаються під організаторів у конфліктних ситуаціях, робить цю теорію досить правдоподібною. Жодних доказів цьому, звичайно ж, немає, але замислитися точно є над чим.

Без Харта і Евенпула: перемир'я серед генеральщиків триває

Що стосується безпосередньо спортивного боку боротьби, то тут перші два тижні Джиро вийшли максимально нудними і бідними на важливі події. За великим рахунком, головними подіями тижня з точки зору боротьби за рожеву майку стали сходи спочатку Ремко Евенпула через коронавірус, а потім Тао Геогеган Харта через важке падіння.

Причому британець отримав дуже серйозну травму: перелом стегна, який потребував проведення операції. Травма дуже важка, і, чесно кажучи, є серйозні сумніви в тому, що він зможе повернутися на топ-рівень – приклад того ж Хосеби Белокі в цьому плані дуже показовий. Дуже шкода Геогегана Харта: після сенсаційної перемоги на Джиро-2020 наступні два роки були для нього важкими і невдалими. І щойно він знову набрав пікову форму – ось такий важкий удар.

Getty Images/Global Images Ukraine

Ну а «Ineos Grenadiers» тепер залишилася з одним яскраво вираженим капітаном – Герейнтом Томасом. Він під кінець другого тижня віддав рожеву майку Бруно Армірайлю, але всі розуміють, хто залишається тіньовим лідером загального заліку: недільний етап до Бергамо показав, що француз із точки зору генеральної класифікації не є небезпечним.

На третьому тижні «Ineos Grenadiers», найімовірніше, продовжить діяти в захисному ключі. З огляду на вік Томаса (у п'ятницю Герейнту стукне 37), певні сумніви в його відновленні є, але не дуже насичені перші два тижні можуть частково нівелювати цей фактор. І той факт, що найсильніша команда в пелотоні Джиро, найімовірніше, вестиме гонку на третьому тижні від оборони, не обіцяє нам феєричної боротьби у великих горах.

Головною загрозою Томасу залишається Прімож Рогліч, але сам словенець, крім атаки наприкінці першого тижня, більше ніякою активністю не відзначився. Яку тактику обере капітан «Jumbo Visma» на третьому тижні? Якщо знову вирішить чекати останньої розділки, то може поплатитися настільки ж болісно, як на Турі-2020. Але чи вистачить у «Jumbo Visma» сил і ресурсів влаштувати важку і селективну гонку в горах на третьому тижні? Сказати складно, але Сепп Кусс свого вагомого слова ще не сказав – ймовірно, беріг сили до вирішальних днів. А у свої вдалі дні американець здатен творити у великих горах великі справи.

Якщо у Томаса і Рогліча можуть виникнути проблеми з відновленням, то володар білої майки найкращого молодого гонщика Жоау Алмейда, навпаки, має йти в набір. У нього з відновленням повний порядок, а програє португалець двом ветеранам зовсім небагато, навіть незважаючи на те, що початок гонки в його виконанні був дуже блідим. І атака капітана «UAE Emirates» на недільному етапі до Бергамо може стати таким собі тизером до його активних дій на третьому тижні. Хоча уявити Алмейду, ультразахисного гонщика, як головного агресора в пелотоні, все ще складно.

Getty Images/Global Images Ukraine

Гарне відновлення, незважаючи на солідний вік, і у Даміано Карузо. Італієць програє в загальному заліку Томасу і Роглічу понад хвилину, тому від нього на третьому тижні також варто чекати активності в горах – не будемо забувати Джиро 2-річної давнини, коли він на третьому тижні ледь не відібрав рожеву майку у пікового на той момент Егана Берналя.

Перші натяки на активність Карузо в горах були вже на 13-му етапі на Кранс Монтані. Але там італієць пішов в атаку занадто пізно – на останніх двох кілометрах, коли підйом вже ставав дуже пологим. Та й загалом багато гонщиків того дня скаржилися на те, що урізана версія етапу була надто простою, і проявляти активність не було сенсу – надто свіжими були суперники.

Джек Хейг, який мав розділити з Карузо капітанські повноваження у «Bahrain Victorious», до боротьби за загальний залік виявився не готовим та вже програє понад сім хвилин. Тож, найімовірніше, на третьому тижні він буде в повному розпорядженні Карузо, якому потрібно буде відігравати чималі шматки часу.

Небезпечною темною конячкою може стати колишній володар рожевої майки Андреас Лекнессунд. Так, норвежець навряд чи стане другим Райдером Хешедалом і Джиро виграти йому не під силу, але залишитися в топ-5 генеральної класифікації він може, а це вже буде великим успіхом. Також роль темної конячки можна приміряти на Леннарда Кемну, тим більше, що «Bora Hansgrohe» до Джиро підійшла у чудовій формі, і на другому тижні виграла два етапи з відриву зусиллями Ніко Денца. Розчаровує Х'ю Карті, але на третьому тижні британцеві під силу принаймні піднятися в топ-10 загального заліку.

***

Ну і на завершення – сумна, але важлива й очікувана новина. Сьогодні Марк Кевендіш офіційно оголосив про те, що завершує кар'єру наприкінці нинішнього сезону. Головна мета для легендарного британського спринтера – виграти ще один етап на Тур де Франс, який став би рекордним, 35-м.