Ворскла та Скрипник: домашні капці замість європейських кубків

Влітку минулого року на тренерському містку «Ворскли» відбулася більш ніж цікава за мірками української Прем'єр-ліги перестановка – коучем полтавців став екс-наставник «Зорі» Віктор Скрипник. Цей фахівець, який має за плечима солідний німецький бекграунд, із луганчанами встиг зарекомендувати себе в кращому вигляді, хоча через певні проблеми так і не досяг максимально можливого з точки зору потенціалу його команди результату.

Перехід Скрипника до «Ворскли» із самого початку сприймався як мінімум у двох ракурсах. По-перше, тренер відкрито дав зрозуміти, що не збирається кидати вітчизняний футбол у найважчий момент, коли Україна змушена вести визвольну війну проти російських окупантів. По-друге, Віктор продемонстрував готовність та амбіції продовжувати роботу в УПЛ, де бачить для себе можливості показувати значно кращі результати.

Під Скрипника влітку 2022-го «Ворскла» провела підсилення складу, витративши близько 1,5 мільйонів євро на новачків. Троє з них – албанці Сефері, Тотре та Толі – виглядали, м'яко кажучи, дивним вибором, тим більше з огляду на те, що всі прийшли з однієї команди – «Тирани». Хтось сприйняв це як агентські ігрища, інші ж порахували, що Скрипнику та керівництву «Ворскли» видніше. Час показав, що лише із Сефері у Полтаві вгадали, а решта албанців не показала ані серйозного рівня, ані неймовірного прагнення розвиватися в УПЛ.

Ні для кого не секрет, що «Ворскла» за своїми фінансовими можливостями останніми роками була й продовжує бути, незважаючи на перманентні проблеми із законом у її головного інвестора Костянтина Жеваго, одним із найпотужніших клубів української Прем'єр-ліги. Тому, коли полтавці запрошували Скрипника й закликали до себе низку легіонерів (що під час війни подія сама по собі далеко не буденна), було очевидно – завдання ставляться максимальні. Як мінімум йшлося про путівку до єврокубків за підсумками сезону.

Але насправді «Ворскла» стартувала більш ніж скромно. Спочатку підопічні Скрипника вилетіли з кваліфікації Ліги конференцій, програвши за сумою двох матчів шведському АІКу (3:2, 0:2), а потім буквально загрузли в нижній половині таблиці УПЛ. І це при тому, що по грі полтавці у багатьох матчах виглядали краще за своїх суперників, але буквально щоразу команді Скрипника чогось не вистачало: то одного точного удару, то концентрації в обороні, то просто посмішки її величності Фортуни…

До зимової перерви полтавці, начебто, потроху почали демонструвати перші ознаки життя. Команда видала непоганий матч проти «Шахтаря» (2:3) й на паузу пішла на 8-му місці. Попереду були збори та можливість щось скорегувати всередині колективу, в тому числі й за допомогою кадрових рішень. Саме так у команді з'явився 32-річний бразилець Рікардо Лопес, покликаний замінити Марлісона, котрий отримав важку травму, а також підсилити атакувальний потенціал «Ворскли». Від цього бразильця, зізнатися, чекали багато чого – раніше він досить гідно себе показав у чемпіонатах Південної Кореї та Китаю, а тому в УПЛ від досвідченого Лопеса також чекали як мінімум не гірших показників результативності, ніж у Марлісона.

Також команду поповнив 21-річний бразильський центрбек Лукас Рамірес, який мав зробити свій внесок у поліпшення ситуації в центрі оборони команди. Але жоден з бразильців так нічого істотного й не показав, а «Ворскла» навесні продовжила демонструвати непереконливі результати на полі при досить непоганому рівні футболу. Тренерська рука Скрипника у Полтаві стала видна практично одразу ж, і якщо розбивати гру «Ворскли» на елементи, то у ряді випадків проглядається вельми пристойна «картинка», але коли все складається воєдино, то дуже часто з точки зору досягнення позитивного результату чогось все-таки не вистачає.

Тому навряд чи варто дивуватися, коли «Ворскла» спершу програє «Олександрії» (0:3), але вже наступного туру обігрує «Інгулець» (1:0), а після і «Чорноморець» (1:0) з «Металістом» (3:2), але потім видає невиразну безвиграшну серію з трьох поєдинків проти «Руха» (1:1), «Динамо» (1:2) та «Миная» (0:2). Причому після поразки від підопічних Шарана Віктор Скрипник на прес-конференції сказав прямо та відверто – мовляв, програли команді, яка більше хотіла перемогти. Дива та й годі…

Саме відсутність бажання перемогти в кожному матчі і над кожним суперником виглядає вкрай дивно. Якщо спиратися на показник очікуваних голів (xG), тут «Ворскла» посідає п'яте місце серед усіх учасників чемпіонату. Полтавці поступаються лише «Шахтарю» (57,62xG), «Дніпру-1» (56,08xG), «Зорі» (42,92xG) та «Динамо» (39,02xG). Зверніть увагу, що на даний момент перераховані чотири команди саме в такому порядку і займають місця з першого по четверте у турнірній таблиці УПЛ. І далі, за цією ж логікою, мала б розташовуватися «Ворскла», яка має показник 38,38xG, але натомість реально на п'ятому місці знаходиться «Олександрія», після якої і попереду полтавців змогли «всунутись» ще й «Колос» із «Кривбасом».

Очевидно, що «Ворскла» є однією із команд в нинішній УПЛ, яка реально реалізовує свої моменти значно гірше, ніж створює їх у теорії. Зокрема, різниця між очікуваними голами та реально забитими для полтавців становить 9,38. Не на користь реального показника, звісно. Але дуже схожа ситуація ще у двох колективів чемпіонату – «Колоса» (8,4) і «Кривбаса» (10,43), яким це не заважає розташовуватися навіть вище за «Ворсклу».

Погіршує картину дисбалансу та обставина, що «Ворскла» є однією з найгірших команд поточного чемпіонату за таким показником, як допущені очікувані голи. Він для підопічних Скрипника дорівнює 40,6xGA, а це краще тільки, ніж у «Металіста» (47,02xGA) та «Металіста 1925» (46,64xGA). Чи варто й казати, що «Дніпро-1» (20,3xGA), «Шахтар» (20,83xGA), «Динамо» (22,07xGA), «Зоря» (28,99xGA) і навіть «Олександрія» (27,89xGA) знаходяться внизу списку, якщо ранжувати за цим показником?..

Тому скільки завгодно можна нарікати, що «Ворсклі» завжди заважають якісь дрібниці, проте неупереджена статистика стверджує: команда Скрипника має в сухому залишку на даний момент рівно стільки, скільки заслуговує. У сучасному футболі практично неможливо бути успішним, роблячи ставку лише на один компонент гри – атаку чи оборону. Особливо, якщо в колективі немає зірок першої величини, здатних самостійно вирішувати результат поєдинків навіть тоді, коли решта команди вранці встала, як заведено говорити у таких випадках, «не з тієї ноги».

На початку сезону Віктор Скрипник говорив, що «Ворскла» хоче повернутися до єврокубків. Тоді ж тренер в інтерв'ю заявляв, що загалом задоволений глибиною складу та кадровим його підбором. А якщо так, то нинішні результати полтавців – це спільна відповідальність головного тренера та усіх без винятку футболістів. Але якщо останніх влітку, мабуть, ще спробують якось «потасувати», то ось щодо майбутнього Скрипника, здається, жодних сумнівів виникати не може – він залишатиметься допрацьовувати за контрактом, укладеним до літа 2025-го. Хоча б тому, що сам коуч розривати договір не стане, як це вже було з ним у «Зорі», а клубу в реаліях, що склалися, банально не до таких масштабних перебудов – куди простіше обмежитися лише футболістами…

Що також не викликає жодних сумнівів, так це проліт «Ворскли» повз єврокубки на наступний сезон. Теоретично шанси заскочити на п'яте місце у полтавців, звичайно, ще є, але за фактом відіграти 9 очок у «Олександрії» – завдання майже нереальне. Ось і доведеться наступного сезону Скрипнику та футболістам «Ворскли» сидіти вдома, запасаючись комфортними капцями та забуваючи про єврокубки.

Хоча… Шанс осоромити автора цих рядків у гравців «Ворскли» все ще є. Для цього вони можуть чи то повісити ці слова собі на двері у роздягальні у вигляді мотивації, чи то просто зазирнути в турнірну таблицю, але почати потрібно із п'яти перемог у п'яти матчах, що залишилися – тоді точно вдасться обійти і «Колос», і «Кривбас», і, можливо, оступиться навіть «Олександрія». Потрібно тільки змусити її, як і решту суперників, нервувати. А то до цього «Ворскла» в сезоні-2022/23 змушувала нервувати до хрипоти у голосі та сивини на скронях тільки своїх найвідданіших вболівальників, і нікого іншого…