Двічі в одну річку. Чи варто Ярмоленку повертатися до Динамо

За повідомленням ЗМІ, «Аль-Айн» не буде продовжувати співпрацю з капітаном збірної України Андрієм Ярмоленком. 1 липня 2023 року українець стане вільним агентом і вже зараз може підписувати попередній контракт із будь-яким клубом, до якого перейде безкоштовно.

На Близькому Сході існує практика, коли сторони придивляються одна до одної. Підписують контракти на рік з опцію продовження, якщо обидві сторони все влаштовує, то контракт автоматично продовжується. Очевидно, що «Аль-Айн» чекав більшого від Андрія. Клуб не захистив цього року чемпіонський титул, тому лімітоване місце іноземця займе інший гравець. Після приїзду Кріштіану Роналду на Близький Схід місцеві клуби хочуть бачити більше статусних іноземців, щоб підкреслити свої можливості.

Другий фактор - Сергій Ребров. Український тренер запросив Ярмоленка до «Аль-Айна». Дуже схоже на те, що не продовження контракту з Андрієм є свідченням того, що Сергій Станіславович також залишить команду. Влітку «Аль-Айн» очолить новий наставник, який буде формувати склад під себе, особливо це стосується квоти на іноземців.

Зараз головним претендентом на Ярмоленка є київське «Динамо». Футболіст неодноразово говорив, що хоче завершити свої виступи в рідному клубі. Президент «Динамо» Ігор Суркіс заявляв, що в разі чого надасть Ярмоленку таку можливість.

Чому Ярмоленку не потрібно повертатися до Динамо

Кияни почали будувати так звану бізнес-модель розвитку клубу. Коли ставка робиться на власних вихованців. Засвітився, показав себе - маєш шанс на провідний чемпіонат, хороший клуб. Іншого шляху розвитку в українському футболі зараз не існує.

Дуже довго можна говорити про невміння Суркіса продавати футболістів вчасно. Але щось у цьому плані змінюється. Продали до АПЛ Віталія Миколенка, Іллю Забарного. Пішов врешті-решт Віктор Циганков. Цю лінію потрібно гнути далі. Довіряти молодим. Очікуючи від них не тільки хорошої гри та результату, але і можливості заробити на трансфері.

У «Динамо» на позиції правого півзахисника немає молодого футболіста, який би реально претендував на першу команду. Кирилу Пашку тільки 16 років. Ще пару сезонів потрібно, щоб він зміцнів фізично. Питання тут трохи в іншому: потрібно, щоб молоді гравці ставали лідерами, брали відповідальність на себе, а не грали на іменитого футболіста, щоб він все вирішив.

Це вже ніякий не секрет, що повернення Андрія Шевченка у 2009 році мало негативні наслідки для роздягальні команди. З'явився авторитет у команді, який не менший за головного тренера. Шевченко був не завжди здоровим. Проблеми із коліном, спиною давали про себе знати. Він не завжди тренувався. А ставити до складу його завжди потрібно було. Шукати йому місце на полі. Такі речі не могли не відбитися на команді. Це одна із головних причини невдачі Сьоміна, коли він другий раз очолив «Динамо».

Зараз «Динамо» переживає не найкращі часи. Четверте місце виглядає закономірним результатом цього сезону. Від Ярмоленка будуть величезні очікування. Його можливий перехід має в одну мить покращити всі справи та потягнути команду на перше місце та ЛЧ.

Зараз ніхто не дасть гарантій, що Ярмола приїде та розірве УПЛ. А якщо не вийде, то відразу буде тиск, насмішки, глузування. Пам'ятають футболіста якраз за його останніми виступами. Тому, можливо, не варто ризикувати своєю репутацією?

Не забуваємо, що восени Ярмоленку виповниться 34 роки. Проблем зі здоров’ям вистачає. Сьогоднішній рівень УПЛ – це багато фізики, важкі переїзди автобусом та потягом, поля не дуже хорошої якості. Ніхто не знає, чи витримає він нові реалії.

Після переїзду на Близький Схід він здав. Це можна побачити по матчах збірної України. Минулого літа Андрій вже виглядав не дуже переконливо. Восени був ще більший регрес. Раніше він не витримував фізично 90 хвилин гри, зараз ще більше втратив у різкості та швидкості. В «Аль-Айні» планка у Ярмоленка впала. Самому собі її підтримувати майже нереально. Андрій міг би допомогти «Динамо», якби повернувся минулого літа після «Вест Хема». Можливо, такого провалу у клубу не було б цього сезону. Зараз він ще на рік став старшим та цілий сезон провів у вкрай слабкому чемпіонаті.

Луческу хоче мінімум відпрацювати ще один сезон. У Мірчі поняття фланговий півзахисник тотожне інсайду. Він повинен зміщуватися в середину та давати простір фланговому захиснику. Через таку модель гри Самба Діалло, Кахім Перріс ніяк не можуть знайти себе у команді. Є проблеми у Влада Кабаєва та Назара Волошина. Ярмоленко – це фланговий форвард. Наскільки його можна використовувати у моделі гри Луческу незрозуміло. Мірча не буде підлаштовуватися під конкретного футболіста та щось міняти.

Сучасний футбол – це дуже раціональний підхід та погляд на життя, де немає місця сентиментам. Ніколи не можна повернути минулого. Був час, коли Ярмоленко був капітаном та лідером команди на полі та поза ним. Зараз це вже віковий гравець, який має свою історію хвороби. Має величезний клас та досвід, завдяки чому може нівелювати певні свої недоліки. В одиночку він не може потягнути команду вгору. Пропонуючи контракт, потрібно чітко розуміти всі плюси та мінуси футболіста.

Чому Ярмоленку потрібно повертатися до Динамо

Окрім повернення до столиці України, в Андрія не так багато варіантів. Він не зробив великої кар'єри у Європі. «Боруссія» продала його через рік, а у «Вест Хемі» був гравцем ротації. Зі збірною пропустив останній фінальний турнір на рівні національних команд. Статус не дозволяє претендувати на значний інтерес від інших команд. Для нас в Україні Ярмоленко зірка. Для інших – один із дуже багатьох футболістів, який пограв у провідних лігах. З таким статусом та у 33 роки можна завдяки агентові переходити до турецьких середняків, можна спробувати свої сили в МЛС. Можливо, змінити команду на Близькому Сході. Польща, Угорщина. Але не більше.

В Україні Ярмоленко – свій. Тут його люблять, захоплюються, рівняються, пам'ятають виступи за «Динамо». В нинішній УПЛ Андрій ще може пограти 2-3 роки, а потім перейти на адміністративну посаду в рідній команді. Це виглядає краще, ніж річний контракт десь у Туреччині.

«Динамо» зараз потребує кадрового посилення. Можливості запрошувати якісних іноземців немає через війну та зменшення фінансових можливостей. Потрібно шукати новачків, які погодяться приїхати в Україну.

Прихід Ярмоленка був би чудовим посиленням для «Динамо». Кваліфікований, досвідчений, адаптований футболіст, який може грати відразу. За Андрія нічого платити не потрібно. Тільки заробітна плата. Звичайно, що вона буде однією із найбільших у команді, але це не якісь захмарні гроші, які Ярмоленко отримував в Англії чи ОАЕ.

Заміни Циганкову поки так і немає. Беніто не псує каші, але не виглядає футболістом, який може прогресувати. «Нового Ярмоленка» – Назара Волошина – перевели на лівий фланг. Новачок Перріс поки не користується довірою головного тренера. Гіо Цітаїшвілі провалився у Польщі. Навряд чи на нього зараз серйозно розраховують у Києві. Ярмоленко був би чудовою опцією посилення команди на правому фланзі півзахисту.

«Динамо» зараз дуже бракує класу. Футболістів із майстерністю, які б вирішували долю поєдинків на власну користь. У креативному плані «Динамо» потребувало посилення. А після відходу із команди Беньяміна Вербича, Карлоса Де Пени, Вітіньйо та врешті Віктора Циганкова стало все не зовсім весело. Потрібен лідер, гравець, який буде вести за собою. Такі якості у повній гармонії кольорів не можуть дати ані Сергій Сидорчук, ані Віталій Буяльський. Потрібен гравець трохи іншого масштабу, на якого може рівнятися молодь.

Сергій ТИЩЕНКО