Стерлінг побив Сехудо і, ймовірно, відправив його на пенсію

Алджамейн Стерлінг побив Генрі Сехудо та захистив свій титул UFC. Результат, на який ми розраховували, але який дався чемпіону навіть легше, ніж планувалось.

Стерлінг – Сехудо був протистоянням різних світів. І технічно, і життєво

Поєдинок Алджамейна Стерлінга та Генрі Сехудо був важливим для обох спортсменів не лише в моменті, а й для рекорду обох спортсменів та сприйняття їх в історичній перспективі. Першому потрібна була перемога над таким суперником для затвердження у статусі чемпіона, до якого були певні питання. Другому – щоб його розмови та обіцянки виявились правдою, а не порожніми балачками.

Читайте також:

Три роки простою. Стерлінг за очками переміг Сехудо, зберігши свій пояс UFC

До чемпіонства Стерлінга є запитання через те, як він до нього прийшов. Перемога над Петром Яном через дискваліфікацію того – не найупевненіша подія в житті бійця. Будь-якого, не тільки Стерлінга, хоч суперник і справді порушив правила. У реванші Алджамейн знову переміг, але знову без феєрії – розділеним рішенням суддів. А отже, не обійшлось і без розмов про те, що його протягнули до титулу через те, що UFC більше не бачив Яна своїм чемпіоном.

Безумовно, це все просто балачки. У першому бою путініст порушив правила і його справедливо зняли з бою. У другому точно програв, хоч і в близькому поєдинку. Та і загалом Стерлінг – боєць, що постійно розвивається і все ще стає кращим.

Він не програє з 2017-го, чудово збалансований і в ударній техніці, і в боротьбі, габаритний і ще достатньо молодий – всього тридцять три роки.

Але і до перемоги над Ті Джеєм Діллашоу знайшлися претензії з приводу габаритів американця. Так, Алджамейн сильно більший, але це навряд його проблема. З іншого боку, Генрі Сехудо приблизно такий же, як і Діллашоу, але через його перемоги, олімпійські нагороди та образ, що був ним створений, питання щодо габаритів, якщо і звучали, то обережно. При цьому, Діллашоу Стерлінг просто знищив, був кращим буквально у кожному бійцівському компоненті.

У підсумку, в клітці зійшлись два бійці, яким було, що доказувати. Сехудо теж, адже він багато на себе взяв. Після серії упевнених перемог та завоювання титулу, головний посил Генрі в ЗМІ був у тому, що він – найкращий боєць в історії. Краще не було, краще не буде – тільки він.

Як це відповідало реальності? Ніяк. Генрі – хороший боєць. Він може вдарити, може перебоксувати, а може і забороти. Він вправний, збалансований, фізично сильний, не боїться більших опонентів. Але найкращий в історії – це вже занадто. Навіть з олімпійською медаллю, ні.

І ще один цікавий момент – протистояння таборів. Таборів відношення до життя. У той час, як Сехудо дозволив собі у 2022 році просто під час війни поїхати до рамзана кадирова і стріляти там на полігоні російського спецназу, який готує росіян до війни в Україні, найкращий друг Стерлінга – Мераб Двалішвілі. Той самий грузинський боєць UFC, який всіляко підтримує Україну з перших днів і не так давно розбив Петра Яна. У цьому розрізі протистояння ставало ще цікавішим.

Сам поєдинок не розчарував із перших секунд. Різниця в габаритах одразу проявилася у роботі в стійці. Сехудо довелось робити вдвічі більше, щоб дістатись до суперника. Проблема Стерлінга лише у тому, що він має непогану ударну базу, але не більше того. Був би він більш якісним кікбоксером – не факт, що Сехудо дістався б до нього взагалі.

Але Генрі дістався. Перший тейкдаун якраз на рахунку колишнього чемпіона. Проте, собі в актив (хоч і більш психологічний, ніж фізичний), записав і Стерлінг – зайшов на спину суперника у своєму фірмовому стилі.

Другий раунд пройшов у суто кікбоксерському протистоянні. Чи вигідно це для Сехудо? Точно ні. Генрі – не ударник, хоч і має непогані навички. Тож скорочувати таку дистанцію для нього вкрай важко. Але нічого зробити не вдавалось. Алджамейн увімкнув ноги, нівелював намагання перевести його і доволі спокійно забрав раунд.

У третьому картинка продовжилась. Сехудо все ж дістався до суперника. І влучав, і записав в актив переведення. Але прорватись через ось ці довгі руки і особливо ноги, якими Стерлінг пропрацьовував ноги опонента, ну дуже непросто.

Четвертий раунд підтвердив, що Генрі майже немає, чого запропонувати опоненту. Він фізично не слабкіший за Стерлінга. Він чудово бореться та непогано б’є. Але ударами не влучає. Переводити не вдається. А коли вдається, Алджамейн доволі легко звідти вибирався і не сказати, щоб почувався дискомфортно у партері. Наприкінці четвертого раунду Стерлінг ще й притиснув Сехудо до клітки та насипав ударів.

Перед фінальним раундом кутові Генрі були не впевнені – казали, що він або програє 3:1 за раундами, або має 2:2. Друге, звісно, навряд. Не було чому думати саме так, бо поєдинок складався на користь мобільного довгорукого чемпіона. У цьому ж п’ятому раунді стало ще раз видно, що претендент – точно не ударник, дивлячись на те, як він намагався дістатись на дистанцію, просто наскакуючи на опонента.

Навіть переведення на останніх секундах поєдинку, яке пішло до активу Генрі, не могло врятувати його від поразки. Виглядало добре, але недостатньо. Та ситуація, коли хороший великий боєць побив хорошого маленького бійця.

Підсумок смішний – розділене рішення суддів. Один з бокових якимось чином побачив перемогу Генрі Сехудо.

Що далі?

Схоже, Сехудо збирається на пенсію. Схоже – бо він може змінити своє рішення ще багато разів. Генрі сказав, що перерва була завелика, він сподівався, що перемогу віддадуть йому, бо вважає, що бій був близький.

При цьому він розуміє, що, якщо не побив Стерлінга, то мрії про бій проти Волкановськи виглядають поганою ідеєю. І це факт.

А до Стерлінга в клітку піднявся Шон О’Маллі. Роздягнувся, почав кричати, що Алджамейну краще мати потужнішу форму у їхньому поєдинку. А потім встигнув поконфліктувати з Мерабом Двалішвілі, який упіймав куртку О’Маллі, коли той роздягнувся, і не хотів потім віддавати.

Стерлінг пообіцяв, що тягатиме Шона по всій клітці протягом поєдинку. І це насправді прекрасне протистояння. Яскравий ударник проти міцного майстра джиу-джитсу. І полум’яні пресконференції. Прекрасно.