Перемога над Райдером виглядала посередньо. Плани Канело викликають питання

Сауль Альварес переміг Джона Райдера рішенням суддів. Канело боксував у Мексиці вперше за останні дванадцять років. І хоча більшість фанів очікували яскравості та нокауту, але побачили ми геть інше.

Альварес виграв, але виглядав не дуже добре. У фінальних раундах Райдер був навіть кращим

Поєдинок Сауля Альвареса та Джона Райдера не викликав захоплення чи інтриги. Черговий бій Канело проти претендента, який не є поганим боксером, але є гіршим за Альвареса.

Найбільше перед боєм обговорювався навіть не Райдер, а те, що Сауль нарешті боксуватиме вдома. У Мексиці він близький до національного героя за сприйняттям людей, тож очікувалось величезне та надгучне шоу. Тобто, це цікавило багатьох більше за опонента.

При цьому, не можна сказати, що Райдер не заслужив на увагу. У 2019 році він програв Каллуму Сміту, який у наступному ж своєму поєдинку вийшов на Сауля Альвареса. Після того Джон не програвав. Він побив Майка Гая (рішенням суддів), Джозефа Юрко (технічним нокаутом у п’ятому раунді), Деніеля Джейкобса (рішенням суддів) та Зака Паркера (відмовою від продовження поєдинку у четвертому раунді).

І, якщо перші два суперники дійсно посередні, то третій та четвертий та перемоги над ними – результат величезної роботи. Джейкобс, піднявшись у нову для себе вагу, був упевнений, що тут йому буде простіше. Але не пішло настільки, що після двох посередніх поєдинків проти Хуліо Сезара Чавеса-молодшого та Габріеля Росадо, американець програв невеликому Райдеру, який перепрацював його завдяки активності. А Зак Паркер взагалі не програвав до того, як вийшов у ринг проти Джона.

Проте, ми звикли, що Сауль Альварес – настільки суперзірка, що таких бійців переїжджає по-швидкому. І загалом у цьому була логіка. Якщо відійти від того, що Райдер чудово повернувся, що він має серію хороших перемог, то ми матимемо суто протистояння стилів. І цей компонент точно не на користь британця.

Справа в тому, що, навіть маючи перевагу у габаритах, Райдер до бою виглядав, як клієнт для Сауля Альвареса. Улюблені дистанції – середня та ближня. Любить сам йти вперед, але робить це не дуже обережно. Боксує досить розумно – намагається змусити суперників помилятись та моментально за це контратакувати, але боксерського інтелекту не вистачає, порівняно з тим же Канело.

Альваресу важко даються поєдинки проти слизьких суперників, або великих темповиків, які працюють з дистанції і не дають зблизитись. А проти боксерів, які самі йдуть на нього з бажанням попрацювати ближче, боксувати - одне задоволення. Принаймні, так виглядали розклади перед поєдинком.

Райдер же поспішив перебити всі очікування своїм бажанням, силою та вмінням. Вийшло не одразу, але результат ми отримали. Принаймні, візуальний. Нехай мексиканець і переміг.

Джон не стушувався перед суперником, не ховався, а одразу пішов у розміни і бій. Іншого очікувати і не варто було, бо саме це він робить у кожному поєдинку. Хоча цього разу дещо пішов іншим шляхом і віддав супернику ініціативу.

Канело пішов вперед, втиснувся у ближню дистанцію і почав пробивати силовими. Британець відповідав більшою кількістю ударів, але меншою кількістю влучань. От що-що, а пом’якшувати удари, які летять у нього, Сауль вміє прекрасно.

Другий раунд – та ж сама картина. Альварес занадто вперся в суперника і зарядився на силове протистояння. Опонент більший, але б’є легше та більше. Проте результативно це краще виглядало саме для фаворита і чемпіона поєдинку.

У третьому раунді Райдеру прилетіло. Сауль цілився правим боковим та аперкотом, але влучати регулярно не вдавалось. Проте, як тільки прилетіло – результат з’явився одразу. У Райдера пішла кров носом і не зупинялась аж до кінця поєдинку. Не дивно буде, якщо там зламаний ніс.

Після такого ж четвертого більш вдалого для Канело раунду, у п’ятому мексиканець знову упіймав суперника. Та двійка, яка зайшла в ціль, можливо, просилась ще і раніше, але зайшла тільки у п’ятій трихвилинці. Райдер упав за секунду і розумно зробив, що не піднявся одразу, а взяв собі час на відпочинок.

Здається, коли настільки все йде погано, ось-ось має прийти і фінал поєдинку? Але ж ні. Райдер продовжив робити те, що і робив. Не ламався, показав прекрасне дихання та характер. Як би Альварес не намагався пробивати на силу, нічого не працювало. Опонента штормило, його ще декілька разів протягом поєдинку рятували то канати, то захист, але падати британець не падав. Більше того, він відповідав на удари суперника, комбінував та навіть працював по поверхах – з живота на голову.

На фінальні раунді Райдер навіть вийшов начебто свіжішим. Що дивно, враховуючи, скільки він пропускав протягом поєдинку. Канело як наче витратив усі сили на боротьбу та намагання нокаутувати візаві. Сауль практично не захищався, частіше пропускав і просто кликав суперника битись.

У підсумку судді побачили перемогу Альвареса, що логічно. Один з них віддав мексиканцю всі раунди – 120-107, що викликає питання. Сауль захистив усі титули другої середньої ваги та одягнув корону після бою. Хоча після такого бою можна було б і стриматись.

Що далі?

Райдер проявив себе добре. Це, мабуть, максимум для нього у такому протистоянні. І це доволі високий рівень. За бажання можна продовжувати і провести ще два-три непоганих поєдинки.

Альварес розчарував. Загалом, перемога є перемога, але з Райдером очікувався інший результат. Або хоча б інший бокс. Буває, що суперник тримає удар, але це ж не значить, що треба уперто намагатись його знести. Сауль знову про це забув, знову поклався на удар. Цього разу спрацювало, а декілька поєдинків перед цим в іншій вазі – ні.

Чи то це втрата мотивації, чи втрата форми, чи все разом, але Альварес не дивує і не показує той клас, до якого ми всі звикли.

Після цього поєдинку Едді Хірн покликав Бівола на реванш із Саулем. Перед цим навіть говорив, що Альваресу принципово важливо перемогти цього суперника у його ж категорії – тобто, знову набирати вагу і ставати ще важчим. Все для того, щоб ніхто не говорив, що Канело затягнув суперника до себе у вагу.

Велике питання, наскільки це хороша ідея після такого боксу.