Лунін і Реал: п'ять марних років

«Посіяв невпевненість та нервозність в обороні». «Кастельянос не забив би чотири голи, якби Куртуа був у воротах». «Пропустив чотири м'ячі, два з яких точно міг відбити». Це витяги з іспанських ЗМІ про гру голкіпера мадридського «Реала» Андрія Луніна у матчі проти «Жирони», у якому «вершкові» несподівано програли 2:4.

Цитати вболівальників «Реала» з фанатських чатів у цьому випадку краще не наводити: ви й без цього чудово розумієте, як там «палає» на адресу українського воротаря.

Але якщо бути повністю об'єктивним, то треба визнати, що і аргументи преси, і претензії фанів цілком обґрунтовані: Андрій справді провалив гру. Вкотре вже. І зараз, як на мене, вже можна говорити ствердно про те, що українець так і не стане першим номером «Реала». І не лише тому, що Куртуа просто кращий. Причому кращий на порядок. А ще тому, що Лунін не прогресує.

Лише за однією профільною характеристикою – гра на лінії воріт – він може «тягатися» з Тібо. А ось в інших – гра ногами, гра на виходах, взаємодія з обороною, в чому мадридська преса дорікала йому після гри з «Жироною» – у всіх цих ігрових компонентах Лунін явно поступається відмітці топового голкіпера.

***

Особисто я дуже терпляче та врівноважено ставився до іспанської кар'єри Луніна. Те, що найкращий футбольний клуб світу зазіхнув у 2018-му на перспективного українського голкіпера – на мій погляд, це величезний успіх. Для «Зорі», яка отримала за трансфер вісім з половиною мільйонів євро, для самого Андрія, для нашого футболу, зрештою. А для «Реала» той трансфер був одним із. Одним із сотні. Скаути знайшли перспективного хлопця, який часом творив дива на «стрічці», і вирішили прикупити. Щоб іншим не дістався. І з надією, що з нього щось таки вийде.

Зрозуміло, що 19-річний пацан за визначенням не міг розраховувати на статус основного кіпера «Мадрида». Щоб у такому віці розраховувати на основу «королівського клубу», потрібно бути Касільясом. А щоб їм стати/бути, потрібно просто виховуватись цим клубом. Та й, до того ж, як показує практика, випадок із Ікером – це один на мільйон. Тому що «Реал» у своїй «галактичній» історії воліє бачити в основі досвідчених голкіперів, які вже склалися.

Тому нічого дивного не було в тому, що практично відразу після підписання Луніна, «Реал» віддав його в оренду. Спочатку в «Леганес», потім у «Вальядолід», потім в «Ов'єдо».

За «Вальядолід» він взагалі не зіграв жодного поєдинку. А у двох інших клубах награв загалом 25 матчів, у яких пропустив 25 м'ячів. Лунін, як і раніше у «Дніпрі-1» та «Зорі», був непоганим у грі на лінії воріт. Він іноді брав пенальті, чим захоплював своїх численних українських уболівальників, але в іншому Андрій був пересічним футболістом.

Орендні мандри його не переконали, не переробили. Щодо амбіцій, то з цим, наскільки я можу судити, у хлопця було все гаразд. Але що стосується роботи над власними стереотипами – там були серйозні проблеми. Прогресувати Андрій не поспішав. Принаймні такими темпами, на які сподівалися у його клубі.

***

Плюс до всього – «Реал» у тому ж, 2018-му, купив у «Челсі» за 35 млн євро Куртуа – одного з найкращих голкіперів сучасності, що вже повністю сформувався. Зрозуміло, що бельгійця брали як гравця основи. Навіть при тому, що Навас був у порядку. Тому за жодного розкладу Лунін не міг розраховувати на ігровий час. Ну, хіба що за умови травми/хвороби Тібо.

Потрібно визнати, що Куртуа виявився досить травматичним та хворобливим. І Лунін не миттям, так катанням, почав отримувати довгоочікуваний ігровий час у першій команді. Але сказати, що він використав свій шанс, не вийде за всього бажання. Його невпевнена і хаотична гра проти «Жирони» лише розкрила нарешті масштаби біди, показавши всю глибину проблеми. Довівши, що стати основним голкіпером «Реала» на постійній основі Андрій не зможе.

Гра під тиском, під пресингом залишається «не прокачаною» опцією для нашого воротаря. Про його невміння керувати зірковим захистом іспанська преса пише регулярно. Як і про відсутність досвіду «гри ліберо» - саме такі функції зараз мають виконувати воротарі топ-команд (яскравий показник – Ноєр у «Баварії»).

Ну і до всього – Луніну все менше вдається його головна чеснота – гра у «рамці». У поєдинку проти «Жирони» по його воротах завдали п'ять ударів. Чотири з них стали результативними.

У нещодавньому матчі Клубного чемпіонату світу проти «Аль-Хіляля» всі три удари у ворота Луніна виявилися пропущеними м'ячами. Подібне сталося і у грі Ла Ліги проти «Мальорки»: один удар – один гол. Навіть у матчах проти простішого суперника, як, наприклад, «Касереньйо» у Кубку Іспанії чи «Шахтаря» в Лізі чемпіонів, Лунін не вражав.

За весь час, проведений у «Мадриді», дуже складно згадати по-справжньому крутий поєдинок у виконанні Луніна. Так, були певні спалахи – на кшталт відбитого пенальті у грі проти «Кадіса» (самим Андрієм і «привезений»), перемога у «класико» у першому колі нинішнього сезону 3:1 (хоча справжньої роботи у Андрія тоді практично не було). На цьому, схоже, все. Бо в інших випадках – або провали, або посередня оцінка. Усього цього явно мало, щоб посунути Куртуа убік.

***

Цього мало і для того, щоб вважатись другим голкіпером такого клубу, як «Реал», адже там звикли бачити навіть у резервістах топових гравців. Того ж Наваса. Або Дієго Лопеса. Або Дудека. Лунін – явний виняток із правил. На жаль, не найвдаліший. Адже, окрім невміння перебудуватися, Андрій часто замикається в собі зі своїми образами, по черзі звинувачуючи у всіх своїх бідах якщо не Зідана, то Анчелотті. З таким ставленням до того, що відбувається, навряд чи станеш мудрим і великим.

Тому, як мені здається, Андрію не потрібно вкотре випробовувати долю, граючи на її нервах. Його контракт із «Мадридом» спливає наступного літа, і якщо інтерес нідерландських та французьких клубів не вигадка, а реальність, треба йти. Заради справжньої, а не уявної кар'єри. Адже одна річ – бігати з Кубком чемпіонів, не зігравши жодного матчу у плей-оф, і зовсім інша – стати справжньою частиною клубної футбольної команди. Та й національної також, адже за наявності мадридського глибокого резерву Лунін може назавжди втратити статус гравця збірної. У всякому разі, саме зараз він поступається і Трубіну, і Бущану.

Але час на виправлення ситуації ще є, адже Андрію лише 24 роки. «Лише» – це для того, щоб стати своїм десь у «Аяксі», перезапустивши кар'єру та згадавши, що свого часу вважався одним із найкращих серед ровесників у своєму ремеслі.

Стати істинно своїм у «Реалі» він, на жаль, не зможе, бо вже п'ять років витрачені марно. Навряд чи щось зміниться й за останній рік, відведений за контрактом із «Мадридом».