Данило ТРАХТ: «У збірній України запрацювала «хімія» та з'явився малюнок»

Наймолодший гравець національної збірної України 20-річний Данило Трахт чудово себе зарекомендував на зборах перед ЧС-2023 та закинув найбільше за інших голів. Після переможних матчів у Ризі, де уродженець Дніпра наштампував шість шайб у двох матчах латишам, фінський легіонер нашої команди поспілкувався з сайтом Sport.ua не лише про хокей, а й про життя у Фінляндії та плани на майбутнє.

- Данило, у рамках підготовки до ЧС-2023 збірна України завітала вже до четвертої країни та зіграла серію товариських матчів. Чим тобі запам'ятався шлях до естонського форуму?
- У Мішкольці, де зібралася збірна України, ми провели три дні і цей час мені згадується гарними матчами з Угорщиною (1:0 Б, 4:1) та знайомством із новими партнерами, котрих я раніше не знав: Євгеном Фадєєвим, Іваном Сисаком, Владом Куцевичем, Феліксом Морозовим, Богданом Дьяченком…

Після цього ми переїхали в добре знайомий мені Таллінн, де я поринув у звичну для себе атмосферу та оточення. Справа в тому, що в естонській столиці у мене проживають батьки вже близько п'яти років, тому я в Таллінні – частий гість: приїжджаю сюди щоліта, навіть по ходу сезону у Фінляндії навідуюсь на поромі на вихідні до мами та тата. Також мені дуже добре знайома місцева арена, тож комфортно себе тут відчуваю. Користуючись нагодою, прогулявся з партнерами по команді по старому Таллінну і майже як гід показав їм обов'язкові для перегляду пам'ятки (посміхається).

- Далі була Рига та водограй голів від збірної України із шістьма шайбами від Данила Трахта!
- Дійсно, ми закинули у ворота збірної клубів Латвії 16 шайб у ігровий час (з урахуванням одного планового овертайму)! Але порадувала навіть не так результативність, а саме ігрова аритмія. У нас багато що виходило в ігрових аспектах, починаючи від дій у зоні оборони та блискучої реалізації в зоні атаки. Ігрова «хімія», взаємодії з партнерами та тактичний малюнок збірної України почали вимальовуватись і цей факт мені здався навіть важливішим, ніж просто забивати голи.

Ну, а в Литві ми базуємося у Вільнюсі, де арена знаходиться поруч з готелем – це для мене головна особливість. А ще у Вільнюсі палац мені здався дуже холодним, проте динамічні тренування скрасили враження, і ми чудово попрацювали. Щодо харчування, то в кожній із країн нас чудово годували і цей факт мене дуже втішив!

- Подавали твою улюблену страву?
- Ні, моя улюблена страва – суші. Азіатською їжею нас поки що не балували (посміхається). Можливо, на чемпіонаті світу, де будуть японці та китайці, побачимо новинки у меню. Але й без суші я не голодую. Передігрове блюдо: паста з куркою мені також дуже подобається!

- У ході двотижневої підготовки до ЧС-2023 збірна України виграла чотири виїзні матчі із загальною різницею шайб – 21:5! Тобі симпатична гра нашої національної команди?
- О, так! На тлі листопадового турніру у Будапешті, коли я дебютував за збірну України, ми пристойно додали результативності! Зараз мені імпонує те, як збалансовано виглядають усі наші чотири трійки нападу! Думаю, тренери підведуть нас до старту турніру на піку форми.

- Данило Трахт родом із Дніпра, твої батьки вже кілька років живуть у Таллінні, а сам ти п'ятий сезон виступаєш у Фінляндії. Контакти із батьківщиною не втратив?
- Ні! У Дніпрі у мене залишилися родичі, ми постійно на зв'язку, допомагаємо, чим можемо… А востаннє вдома я побував у грудні 2021 року одразу після молодіжного чемпіонату світу. Погостював півтора тижні і повернувся назад до Фінляндії. Зараз, у період війни, звичайно, як і будь-який українець, з болем у серці спостерігаю за тим, що відбувається на Батьківщині, і співчуваю нашим співвітчизникам. Влучання надзвукової російської ракети у 9-поверховий будинок у Дніпрі, яка зруйнувала цілий під'їзд і забрала життя півсотні мирних мешканців – це справжній терор з боку рашистів. Як і ракетний обстріл усієї країни… Але я впевнений, що все буде Україна! Щиро пишаюся нашими воїнами, які на передовій довели всьому світу, наскільки ми відважна, потужна і незламна нація! Слава ЗСУ!

- До речі, твої партнери по команді «Лукко» у Фінляндії часто цікавляться ходом війни? Чи обговорюють стан справ в Україні?
- Так, хлопці, як і вся організація «Лукко», часто запитують, як почувається моя сім'я, чи потребую якоїсь додаткової допомоги?... Загалом, я відчуваю всебічну підтримку і мене це підбадьорює.

- Якщо не проти, кілька слів про минулий сезон у молодіжній лізі Фінляндії. Твоя команда «Лукко» після чемпіонства-2022 цього року не потрапила навіть у плей-оф.
- Це велике розчарування для команди. За шість ігор до закінчення регулярки нам потрібно було виграти чотири матчі, і ми вкладалися в цей графік: тричі виграли і в заключній зустрічі вдома вели після двох періодів у Йокеріта (3:1). Але в хокеї багато трапляється за період… На жаль, ми втратили перемогу, програвши з тріском останню 20-хвилинку… Але навіть після поразки у нас залишалися шанси, якби наш конкурент програв у основний або додатковий час, але він виграв по булітах. Дуже прикро, що сезон завершився для нас так рано. Програли через свої помилки.

- Які плани на наступний сезон?
- Я залишаюся в «Лукко». Це буде мій четвертий сезон в команді з Рауме.

- Почнеш чемпіонат у дорослій команді?
- Поки що не знаю… Але в молодіжній лізі я ще маю право виступати за правилами фінського регламенту.

- Ти вже почуваєшся своїм у «Лукко»?
- Цілком! Це не так, як удома, в Україні, але мені тут комфортно. Живу в окремій квартирі, в клубі всіх знаю, підтягнув фінську мову і намагаюся нею спілкуватися, щоб краще комунікувати з партнерами в колективі. Фіни дуже люблять, коли з ними спілкуються рідною мовою.

- Чого тобі не вистачає з того, що було в Україні?
- Мамину їжу ніхто не замінить (посміхається). Вона шикарно готує фірмовий тортик "Медовик", тому я намагаюся часто навідуватися до неї в Таллінн. А ще не вистачає поруч друзів та спілкування рідною мовою, адже в моєму середовищі в Рауме мало українців.

- Як проводиш своє дозвілля в Рауме? Чи є улюблений куточок у Фінляндії?
- У команді ми іноді граємо в настільний теніс, а іноді я ходжу до міської бібліотеки, де намагаюся всебічно розвиватись: подобається погортати художню літературу та провести час із оригінальною книжкою в руках, а не електронною із інтернету. Що стосується фінської риболовлі, то вона не у моєму смаку, а ось фінська лазня – це популярна тут тема. У багатьох моїх знайомих лазня облаштована у будинках та квартирах! І мені теж подобається попаритись у ній.

А ще я під враженням від білих ночей улітку. Ніколи не думав, що білий день може тривати цілодобово. Вночі на вулиці також ясно, як вдень і жодного ліхтарика не потрібно.

- Що дав тобі у кар'єрному плані фінський хокей?
- Я отримав у Фінляндії серйозний розвиток: виріс фізично, ментально і додав у суто хокейних аспектах, за що дуже вдячний «Лукко».

- У збірній України та «Лукко» зустрічаються схожі ігрові вправи?
- Так, це стосується більше класичних виходів «1 у 0» та «2 в 1».

- Що з обов'язкових атрибутів завжди складаєш із собою в баул на виїзну гру?
- У мене є свій порядок підготовки до гри, а найголовніше - це не забути закинути в баул елементи ігрової форми. Якось ще в ранньому дитинстві приїхав на турнір в Україні без щитків (посміхається). Довелося позичати в іншої команди, щоб вийти на лід… Після цього я концентруюсь на всьому, що стосується підготовки до поєдинку.

- У збірній України – ти наймолодший гравець команди, але разом з тим вже награєшся у провідній п'ятірці, тренери тобі довіряють багато ігрового часу, зокрема у більшості. Вже почуваєшся у збірній розкуто?
- У колективі почуваюся комфортно, а щодо ігрового часу, то я не розслабляюся, мені багато чого треба доводити, зокрема на кожному тренуванні.

- Що думаєш стосовно шансів збірної України на ЧС-2023?
- Мені здається, ми впевнені в тому, що можемо боротися за єдину путівку до дивізіону 1А і нам це під силу. Але є одне «але» - ігрова дисципліна не повинна кульгати. Поки що у нас непогано виходить на зборах і ми не даємо багато приводів для критики з боку тренерського штабу.

- Данило Трахт – єдиний хокеїст 2003 р.н. у національній команді. Як гадаєш, хто ще з твоїх однолітків «стукає у двері» головної команди країни?
- Захисник Артур Чолач вже виступав за національну збірну, але зараз він грає у плей-оф найсильнішої молодіжної канадської ліги і не може нам допомогти. З нападників, мені здається, серйозного прогресу досяг мій екс-партнер з дитячих команд «Придніпровська» та «Донбаса» Стас Садовіков. Цього сезону Садовіков отримав виклик у дорослу команду зі Зліна, допоміг їй виграти другу лігу Чехії і в ці дні бореться у плей-оф за вихід до еліти проти команди легендарного Яроміра Ягра «Кладно», виборовши місце у стартовій п'ятірці! Це великий показник та прорив Стаса у сильному європейському чемпіонаті.

В'ячеслав ВОЛКОВ із Вільнюса