Не йдуть справи. Які команди є головними невдахами у футболі

Ні для кого не секрет, що в професійному спорті дуже часто підсумковий результат залежить від низки дрібниць і факторів, які не завжди вдається передбачити. Одним з таких є удача (фарт, везіння)... Прийнято вважати, що вона супроводжує найсильніших, але нерідкі ситуації, при яких одна й та ж команда, перебуваючи у хорошій формі, впускає перемогу за перемогою, а за цим залишається і без, здавалося б, цілком заслуженої нагороди.

Сьогодні мова піде про футбольні команди, які вже ледве не по традиції прийнято вважати головними невдахами гри № 1…

Тоттенхем

Мабуть, переважна більшість читачів цього матеріалу чудово пам'ятають фразу, яка пролунала у фільмі «Залягти на дно у Брюгге». В певний момент герой телекартини вимовляє: «Лайном ти не був, але й до вершин не дістався». А за кілька секунд додає: «Як Тоттенхем».

Лондонський клуб, заснований у вересні 1882 року, справді вважається чи не основним невдахою англійського футболу. За 140-річну історію «шпори» лише двічі перемагали у чемпіонаті Англії, причому востаннє це їм вдавалося вже у дуже далекому 1961 році.

Найгірше для вболівальників Тоттенхема те, що ця команда у певні історичні відрізки справді виглядала дуже добре. Щоб не поринати у минуле надто глибоко, досить згадати період, коли «шпорами» керував Маурісіо Почеттіно. Під керівництвом аргентинського тренера Тоттенхем у сезоні-2016/17 фінішував другим в АПЛ, пропустивши вперед Челсі, а у сезоні-2018/19 сенсаційно дістався фіналу Ліги чемпіонів, де знову ж таки програв – Ліверпулю із рахунком 0:2.

При цьому думка, що саме Почеттіно був лузером, й у вирішальні моменти приносив невдачі Тоттенхему є абсолютною нісенітницею. «Шпори» не вигравали абсолютно нічого з 2008 року, коли вибороли Кубок англійської ліги, а до цього сиділи без трофеїв із 1999-го…

Нещодавно лондонці знову вдалися до зміни головного тренера. Свою посаду втратив італієць Антоніо Конте, який незадовго до розірвання контракту заявив: «Історія Тоттенхема саме така – 20 років у нього цей власник, і вони ніколи нічого суттєвого не вигравали».

Подивимося, чи зможе Тоттенхем повернути назад перебіг подій після відходу Конте, або ж продовжить виправдовувати висловлювання героя із художнього фільму, назва якого наведена вище…

Баєр

Леверкузенський Баєр можна сміливо називати таким собі Тоттенхемом німецької Бундесліги. Клуб, заснований у липні 1904 року, за 118 років своєї історії так жодного разу і не ставав чемпіоном країни. І в цьому немає нічого страшного, бо аж ніяк не всі професійні футбольні команди можуть похвалитися завоюванням хоча б одного «золота» національного чемпіонату, але суть в іншому… Баєр п'ять разів ставав другим у Бундеслізі, причому практично завжди до останнього претендував на те, щоб опинитися на фініші саме на вершині.

Коли навесні 2002 року Баєр закінчив сезон на другому рядку у чемпіонаті Німеччини, а також програв фінали Ліги чемпіонів та національного Кубка, команда з легкої руки її недоброзичливців отримала ледве не фірмову альтернативну назву – Баєр Неверкузен, що дає зрозуміти – цьому колективу ніколи не вдасться виграти щось по-справжньому серйозне.

Декілька років у Німеччині існувала думка, що невдачі Баєра пов'язані із фігурою головного тренера цієї команди тих років Крістофа Даума. Цей опальний фахівець очолював леверкузенців з 1996 по 2000 роки, але потім пішов, а ось невдачі Баєра у вирішальні моменти продовжилися.

Цікаво й те, що у фіналі чемпіонату світу 2002 року за збірну Німеччини зіграло одразу п'ять футболістів Баєра. Мабуть, недивно, що той матч німці зрештою програли Бразилії із рахунком 0:2, а Руді Феллер (головний тренер Німеччини на тому мундіалі) до цього і згодом після цього чимало зусиль віддав роботі саме з леверкузенцями.

Бенфіка

Лісабонська Бенфіка є одним із трьох грандів португальського футболу. Ця команда 37 разів перемагала у національному чемпіонаті, що є для нього рекордом, а від того, здавалося б, зараховувати «орлів» до головних невдах світового футболу абсолютно неправильно. Все б так, якби не одне «але»...

У 1961 та 1962 роках Бенфіка ставала переможцем Кубка європейських чемпіонів – турніру, який є прабатьком нинішньої Ліги чемпіонів. Тоді лісабонців тренував відомий угорець Бела Гуттманн, котрий після континентальних успіхів цілком логічно попросив клубне керівництво про підвищення зарплати. Отримавши категоричну відмову, Гуттманн вирішив піти з Бенфіки, заявивши, що протягом наступного століття команда без нього не виграє жодного турніру на європейській арені.

Власне, прокляття Гуттманна виявилося неймовірно стійким та працює й досі. Із 1962 року Бенфіка вісім разів виходила у фінал європейських кубків (п'ять разів – у рамках Кубка європейських чемпіонів/Ліги чемпіонів, і тричі – у Кубку УЄФА/Лізі Європи), і щоразу програвала...

Безумовно, фанатам Бенфіки дуже радісно, ​​що їхні улюбленці продовжують залишатися найтитулованішою командою в рамках рідного чемпіонату, але без гучних європейських успіхів ці досягнення віддають неабиякою провінційністю, якщо можна так висловитися стосовно футбольних трофеїв.

І найгірше те, що протягом найближчих 39 років для Бенфіки, за ідеєю, мало що зміниться, адже прокляття Гуттманна втратить свою «чарівну» силу лише після 2062 року…

Парі Сен-Жермен

Парі Сен-Жермен, який представляє столицю Франції Париж, є досить молодим професійним клубом у футболі. Він був заснований тільки у 1970 році, й незабаром почав досягати успіхів на національній арені. Зокрема, вперше чемпіоном Франції ПСЖ став уже через шістнадцять років після свого заснування, а останніми роками ця команда взагалі є безумовним гегемоном в рамках Ліги 1.

Успіхи на внутрішній арені стали буденністю для Парі Сен-Жермен завдяки багатим власникам та інвесторам з Катару. Вони вклали сотні мільйонів євро у розвиток клубу та підсилення команди. Але головною метою ПСЖ було і є одне – виграти Лігу чемпіонів, що стало вже абсолютно нав'язливою ідеєю для керівництва клубу.

І ось тут ПСЖ виглядає як беззаперечний невдаха. Найбільш явно ця теза проявилася у сезоні-2016/17, коли в першому матчі 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, що проходив у Парижі, французи розгромили Барселону із рахунком 4:0. Зустріч у відповідь, здавалося б, стане справжньою формальністю, але каталонці зуміли створити неможливе, й виграли її з рахунком 6:1, причому вирішальні два голи провели вже у компенсований до матчу час.

Цей удар став дуже болючим для ПСЖ, і клуб згодом підписав до своїх лав двох зірок тієї Барселони – Неймара та Ліонеля Мессі. Але і з ними парижани все ніяк не можуть досягти виграшу Ліги чемпіонів. Зокрема, у двох останніх сезонах ПСЖ незмінно вилітає у 1/8 фіналу найпрестижнішого клубного турніру континенту, і це не може не дратувати власників клубу, які мають дуже багато грошей, але виявляються безсилими перед неможливістю команди реалізувати їхні амбітні плани.

Збірна Мексики

І насамкінець наведемо приклад національної команди, щоб хоч трохи урізноманітнити цей рейтинг головних футбольних невдах планети. Звісно, ​​збірну Мексики не можна називати одним із грандів на міжнародній арені, однак у рідній зоні КОНКАКАФ ця команда котирується дуже високо. Та й практично на кожен чемпіонат світу «триколірні» приїжджають із амбіцією дістатися як мінімум до півфіналу, благо у складі команди завжди перебувають якщо не зірки, то дуже добротні за європейськими мірками виконавці.

Але... Найвищим здобутком збірної Мексики на чемпіонатах світу залишається стадія чвертьфіналу. До неї «триколірні» добиралися двічі в історії – у 1970 та 1986 роках. Останнім часом мексиканці взагалі буквально зациклилися на одній і тій таки «позначці» - 1/8 фіналу.

На стадії 1/8 фіналу збірна Мексики вилітала із семи поспіль чемпіонатів світу, починаючи з 1994 року і закінчуючи 2018 роками. А ось на ЧС-2022 у Катарі, який відбувся наприкінці минулого року, «триколірні» взагалі сенсаційно навіть не змогли вийти з групи.

Очевидно, що подібне «топтання на місці» не приносить додаткової психологічної впевненості гравцям збірної Мексики. Адже на ЧС-2026 їм доведеться показати свій максимум, якщо навіть не стрибнути вище голови, тому що цей турнір стане для мексиканців домашнім разом зі збірними США та Канади, які також виступлять співорганізаторами.

Текст: meta.ua/sport