Андрій ЯРМОЛЕНКО: «Рівень русофобії у збірній України на хорошому рівні»

Вінгер футбольного клубу «Аль-Айн» та збірної України з футболу Андрій Ярмоленко розповів про ставлення людей в ОАЕ до війни в Україні, а також поділився враженнями після поїздки до рідної для нього Чернігівської області:

– Як люди в ОАЕ ставляться до того, що зараз відбувається в Україні?

– Для них це щось далеке. Їхня країна, як ви знаєте, намагається зберігати якийсь нейтралітет. Тому прості люди, вболівальники «Аль-Айну» про війну не питають. Але є й багато українців. Днів 10 тому ми із Сергієм Станіславовичем Ребровим зустрічалися з українцями, було приємно їх усіх бачити.

– Багато українських футболістів, і ви зокрема займаєтеся волонтерством. Ви якось координуєтеся, спілкуєтеся із цього приводу, чи кожен сам у своєму напрямі працює?

– З початку війни ми намагалися скидатися, якось робити це разом. Але пізніше вже стали більше самі. Не лише 2-3 гравці – усі гравці збірної допомагають. Та й не лише збірної, «Динамо», «Шахтаря», це я точно знаю – усі допомагають. Кожен намагається допомагати своєму місту. Буває, коли велика сума, то скидаємося. Якщо можеш сам потягнути, сам платиш. Працюємо із волонтерами, закуповуємо, що потрібно нашим військовим, захисникам. Іноді разом, іноді окремо, але допомагаємо всі. Головне не забувати, завдяки кому ми зараз можемо сидіти та розмовляти.

– Чи достатній рівень русофобії у збірній України?

– Я гадаю, що він на досить хорошому рівні.

Читайте також:

Андрій ЯРМОЛЕНКО: «Ще невідомо, чи зможу я зіграти з Англією»

– Чи є хтось із іноземних футболістів, хто допомагає Україні, українським військовим, волонтерам?

– Коли був у «Вест Гемі», багато футболістів, особливо чеських, пропонували свою допомогу. Але не фінансову. Вони пропонували допомогти із поселенням, коли багато українців виїжджали до Чехії. Проживання, їжа, таке. А про те, хто скільки хто міг дати грошей... Чесно, з жодним іноземним футболістом про це не говорив.

– Ви родом із Чернігова. Чи були вже на своїй маленькій Батьківщині після деокупації, які у вас відчуття?

– Так, я був, але не в Чернігові, а в області, там у мене живе бабуся, звідки родом мої батьки. Я їздив туди. Звичайно, дуже складно на це дивитися: як вимикають світло, як при поїздці на дорозі до Чернігова дивишся на розбомблені заправки та будинки. Без сліз на це важко дивитися.