Георгій ЗУБКО: IIHF продовжила дискваліфікацію, не чекаючи рішення МОК

росії і білорусі не буде на жодних офіційних змаганнях з хокею у 2024 році. Таке рішення рада Міжнародної федерації хокею (IIHF) прийняла на черговому засіданні, яке відбулося сьогодні, 22 березня. IIHF продовжила санкції проти країн, які ведуть повномасштабну війну проти України. Таке рішення пролунало в ту мить, коли пропагандистські ЗМІ країн-окупантів почали поширювати інформацію про можливе повернення до участі в чемпіонатах світу. Мовляв, навіть США і Канада підтримують таке рішення, бо без росіян світові першості стали непривабливими як зі спортивної, так і з бізнесової точок зору. Однак, на щастя, чергова спроба легалізуватися терористам не вдалася. Нинішньому рішенню ради IIHF передувала величезна робота, яку провела в перемовинах з представниками різних національних і керівництвом Міжнародної федерації Федерація хокею України. Про внутрішню складову цього рішення президент ФХУ Георгій Зубко розповів в інтерв’ю Sport.ua.

- За останніх кілька тижнів мене часто запитували про позицію нашої Федерації в разі повернення до офіційних змагань росії і білорусі, - бере слово Георгій Юрійович. – На тлі повернень в інших видах спорту нам дорікали за начебто пасивність. Ці запитання виглядали цілком доречними, бо загальна ситуація виглядала так, що країни-окупанти справді збиралися повернути. Бо інформаційна кампанія – це теж частина війни. Ні для кого не є таємницею, що росіяни могли тиснути на національні і міжнародну федерації всіма можливими способами, намагатися впливати на партнерів IIHF. Поряд з тим вони зробили чимало вкидань в інфопросторі.

Ми не реагували, оскільки діяли за принципом «нам їхати, а не шашечки». Вирішили витримати паузу і дочекатися прийняття рішення, а свою активність спрямувати в русло перемовин. Перед тим, як заявляти про свої кроки у відповідь на повернення росіян і білорусів, ми вирішили скористатися всіма можливими важелями, щоб цього не допустити. Нині, коли вердикт винесений і дискваліфікація країн-окупанток продовжена, можу сказати, що наша стратегія виявилася правильною. Поряд з тим, висловлюю щиру подяку представникам різних країн, які, розуміючи велику трагедію нашого народу, стали на бік України, а фактично, на бік правди. Це завдяки їхній принциповості нам не довелося обговорювати можливий бойкот чемпіонатів світу.

На прикладі хокею побачив, наскільки складно дається досягнення санкцій для країн-агресорок у широкому сенсі, у всеможливих галузях, наскільки велику роботу в цьому напрямі проводять наші дипломати, президент Зеленський, міністр закордонних справ. Певен, якби питання повернення росіян і білорусів в олімпійську сім’ю не взяв під особистий контроль голова нашої держави, окупанти були б допущені до виступів на Іграх-2024.

Пересічні українці схильні вважати, мовляв, зрозуміло, що санкції накладені. Насправді не «зрозуміло». Бо людей, від яких залежить прийняття рішень, десь агресивно, а десь плавно можуть штурмувати з усіх боків: інсайдерськими вкиданнями, фінансовими вливаннями. У випадку з хокеєм росіяни могли працювати з кожною окремо взятою федерацією, їхніми національними лігами, чиновниками з цих організацій персонально. Не таємниця, що схожі «перемовини» можуть супроводжуватися обіцянками розмаїтих фінансових заохочень: десь це проведення турніру, десь будівництво ковзанки. Робиться все, щоб пропоновані умови для цієї людини чи федерації загалом були найвигіднішими. Поряд із тим з’являються інструкції з мотивацією таких рішень. Мовляв, підтримка росії – це не зрада, не легалізація вбивць, а відстоювання інтересів спорту як носія миру. Ресурси наші вороги задіюють шалені.

Встояти перед спокусою дуже непросто. Щоб це збагнути, читач може, залишившись наодинці з собою, задати собі запитання: «Як я поведуся, якщо мені запропонують в обмін на щось мільйон доларів?» Тому щиро вдячний усім людям, які залишилися чесними й послідовними. Людям, які усвідомлюють, що жодні матеріальні блага не варті тисяч життів українських людей. Світ розуміє, що росіяни і білоруси – терористи, яким не місце в цивілізованому суспільстві. З одного боку, це очевидно. А з іншого, в епоху постправди, коли більшість понять спотворені, іноді приймаються рішення, які суперечать здоровому ґлузду. На щастя, це не про хокей. Відповідно, мільйони людей, долучених до нашого виду спорту в різних іпостасях у країнах-агресорках, позбавлені будь-якої перспективи.

- Нещодавно пролунала інформація, що за повернення росії в лоно офіційних змагань виступають зокрема США і Канада. Мовляв, вони керуються як спортивними, так і суто бізнесовими міркуваннями…

- Ця інформація – російського походження. Інформація, яку супроводжувало безліч вкидань і навіть цілих фільмів про те, як погано чемпіонатам світу без участі росії. А починалося все з того, що росіяни почали штурмувати Міжнародний олімпійський комітет. У час, коли велася мова про повернення наших ворогів в олімпійську сім’ю, президенти міжнародних федерацій з окремо взятих видів спорту опинялися перед дилемою: навіть якщо вони займають щодо росіян і білорусів принципову позицію, іґнорувати рішення МОК начебто не можна і треба їм підпорядковуватися. Оскільки кожна федерація є колективним членом МОК.

З огляду на це висловлюю щирі слова подяки президентові IIHF Люкові Тардіфу за розуміння тих процесів, які відбуваються навколо війни в Україні. Глава IIHF чітко усвідомлює, де й що порушує росія, не шукає інших, окрім об’єктивних причин. Також нас підтримали представники Швеції, Чехії, Фінляндії, а також Канади, великих хокейних країн. Дуже важливо також, що люди, які послідовні в своїй підтримці України, переконали тих, хто вагався. На рівні керівників федерацій, які говорили: «Ми знаємо, які ви маєте пропозиції. Ми так не робимо. Сподіваємося, не зробите й ви».

- Відзначаючи вагому роль пана Тардіфа, чомусь згадується постать його попередника, швейцарця Рене Фазеля, якого давно підозрювали в симпатіях до росії. Цієї зими ці балачки знайшли підтвердження у вигляді інформації про те, що Фазель став основним власником російської ТОВ «Алма Холдінг». Виходить, нам десь пощастило, що півтора роки тому президент IIHF змінився?

- Це справді так. Рене Фазелеві іноді було справді складно приховати свої симпатії до росії. Інформація про статки активи колишнього президента IIHF позбавила ілюзій. Думаю, залишись пан Фазель на своїй посаді, росію могли не відсторонити від участі в чемпіонаті світу навіть торік, після 24 лютого. Також не треба забувати, що схожих з Фазелем лобістів росії в спорт інтеґровано дуже багато.

У спорті зараз відбуваються світові фестивалі корупції. Бо ж матеріальні стимули росія часто пропонує не напряму, а через керівників федерацій з інших видів спорту. У цьому замішані світові функціонери високого рангу. Проблема в тому, що багато років росія намагалася узурпувати, а в окремих видах спорту взагалі узурпувала владу в світі. Українська трагедія – можливість переосмислити ситуацію. Багато років люди з цивілізованих країн закривали очі на те, що росія просочувалася свої наративи через найрозмаїтіших посередників, йшли на компроміси з совістю. Це й призвело до тих явищ, які спостерігаємо сьогодні. До рішень, які виглядають злочинними щодо людяності.