Юрій КАЛИТВИНЦЕВ: «Боявся, що із мене зроблять дитячого тренера»

Юрій Калитвинцев – культова особистість в українському футболі. Один із найкращих гравців України 90-х років. Вже у статусі тренера зміг із юнацькою збірною виграти перше Євро для України та трохи попрацювати із національною командою.

Зараз у Калитвинцева-старшого новий виклик – становлення та розвиток «Полісся». Клуб із Житомира розпочав свій шлях, щоб зайняти провідні позиції в еліті українського футболу.

– Юрію Миколайовичу, друге коло Першої ліги стартує на початку квітня. Як ви оціните підготовку своєї команди?
– Багато з того, що ми запланували, зробили. На відсотків 80 готові до відновлення змагань. Це все завдяки нашим захисникам, які дають можливість займатися улюбленою справою. Президент клубу Геннадій Владиславович Буткевич створив усі належні умови. Єдине, що зі спарингами не завжди було добре. Ми у Туреччині вже два з половиню місяці. Багато команд вже почали свої чемпіонати.

– Важко такий тривалий час перебувати закордоном?
– Важко нашим воїнам в окопах, які зараз захищають країну. Нам жалітися немає на що. Збори – наша професійна робота. Ми багато часу знаходимося разом, спілкуємося. Маємо час відпрацьовувати потрібні елементи. Хлопці – молодці. Все розуміють. Ми це робимо для людей, які будуть дивитися нас за можливості на стадіоні чи біля телевізора. Наше завдання – підготуватися, досягти поставлених завдань.

– У Туреччині ви другий рік поспіль брали участь у Winter Cup. Як вам турнір?
– Дуже подобається. На зборах дуже важко мотивувати на роботу в контрольних матчах. Під час турніру потрібно думати про набір очок, турнірне значення. Якість команд хороша. Бачу, як хлопці готуються. Для нас ці поєдинки, як офіційні матчі. Виходить, що до старту другої частини сезону ми вже провели три офіційні гри.

– Як вам «Полісся» на фоні представників УПЛ?
– Ми прагнемо в УПЛ. Тому було важливо відчути цей рівень.

Завжди хочеться грати проти сильних команд на зборах. Але сильні суперники можуть бути на різних етапах підготовки. Непрофесійно грати проти таких команд на початку зборів, коли вийшли з відпустки.

Більше здобудеш не від результату, а від якості, коли граєш проти сильнішого суперника. Чим він сильніший, тим цікавіше. Тому дуже радий, що вдалося зіграти проти «Ворскли» та «Вереса». («Полісся» на Winter Cup посіло друге місце, набравши 5 очок у трьох поєдинках, – Прим. Sport.ua).

***

– У «Полісся» взимку не так багато новачків. Задоволені переходами?
– Не хочеться революції, а хочеться еволюції. Не бачу сенсу переходів заради переходів. У нас на сьогодні збалансована команда. Ми не стоїмо на місці. Селекція – це цілодобове питання. Якщо гравець буде такого ж рівня, що і наші гравці, то для ротації він нам не потрібен. Якщо будемо брати футболіста, то він має бути на голову сильнішим за гравця, який знаходиться в команді.

– На якій позиції бачите новачка із ФК «Львів» Бориса Крушинського?
– Це велика удача підписати універсального футболіста. Він може не просто закрити різні позиції, але зіграти на них якісно. Зараз я його бачу в середині поля.

ФК Полісся. Борис Крушинський

– Зимою до «Полісся» сватали динамівців Влада Супрягу та Олександра Андрієвського. Чи був до них дійсно інтерес?
– Я чесно скажу та відкрито: ми не вели перемовин з цими футболістами.

– За період вашої роботи в «Поліссі» іноземців не було. Це ваша позиція чи так складається?
– Я не дивлюся на вік та країну. Окрім росії та країн, які її підтримують. На сьогодні я не бачу іноземця, який би був сильнішим за наших футболістів. Це не значить, що у майбутньому легіонерів у «Поліссі» не буде. Всьому свій час.

– Важко запросити гравця до Житомира?
– Дійсно, що із цим проблеми. Для цього ми і зібралися, щоб у майбутньому про «Полісся» знали. Зараз вже чимало знають. Потрібно досягти результату, щоб люди знали про нашу команду. Щоб ми їх не переконували, умовляли, а у них було велике бажання грати в Житомирі.

– Ваша команда дуже мало пропускає. В центрі захисту грають два досвідчених гравці – Андрій Гітченко та Андрій Нестеров. Чи важливий їхній досвід?
– Досвід є важливим для будь-якої команди. Для мене досвід – це не вік та кількість матчів, а якість. Хлопці відповідають нашим вимогам. Якщо Гітченко у 50 років так гратиме, то ніяких проблем не буде з потраплянням до складу.

– Житомирський регіон багатий на таланти. Олександр Зінченко та Руслан Маліновський - у національній команді та провідних чемпіонатах Європи. Чи є молоді футболісти у «Поліссі», які з часом можуть потрапити до першої команди?
– В Житомирській області тривалий час не було професійного футболу. Тому трохи цей процес занепав. Завдяки нашому керівнику Геннадію Владиславовичу ситуація зрушила з місця. Він приділяє значну увагу юнацькому футболу. Наша молодь буде одягнена та взута. Підберемо для них хороші тренерські кадри та створимо всі умови, щоб про нашу школу говорили та вона приносила результат.

Не буду говорити гучних лозунгів, що в команді мають грати одні житомиряни. Але цього будемо прагнути.

– До вашого штабу зимою приєдналася легенда «Дніпра» Сергій Назаренко. Яка його роль в команді?
– Ми не ділимо повноваження. У нас штаб. Ми збираємося, обговорюємо, сперечаємося, а потім я приймаю рішення.

Назаренко – це творча людина, розуміє футбол, сам здорово грав. Завжди із симпатією до таких футболістів ставився. Дуже радий, що такий якісний спеціаліст та хороша людина приєдналася до нас.

– Чому залишив посаду тренера воротарів Рустам Худжамов?
– Так склалися особисті обставини. Можливо, у майбутньому ще попрацюємо. Ми не розійшлися. Ми на зв’язку, у нас дуже хороші стосунки. Я йому дуже вдячний, що він був з нами у непростий період.

– Пилип Будківський почав багато забивати. В чому секрет цього форварда?
– Він додав у якості. Секрет у партнерах. Значить, він зробив крок вперед, як і команда. Будківський здатен грати ще краще.

– Одним із лідерів команди став Денис Янаков. Свого часу він був талантом «Динамо» на рівні із Миколою Шапаренком, Віталієм Миколенком, Денисом Поповим. Який потенціал цього гравця?
– Величезний. У нього є швидкість, дар, робота із м'ячем. Найголовніше – він хоче вчитися. За півтора року в команді показав значний прогрес. Потенціал Дениса ще не реалізований на 50 відсотків. Дуже хочемо, щоб говорили не про його потенціал, а про якість.

– За час виступів у «Поліссі» у Влада Вакули не було жодних проблем. Хоча раніше потрапляв у неприємні історії. Як ви знайшли підхід до цього гравця?
– Так буває, що гравець повинен знайти свою команду. У мене з Вакулою жодних проблем немає ні в побуті, ні на футбольному полі. Він дуже добре працює. Горять очі.

Зірвався? Я теж був не ангелом. Він ще хлопець молодий. Зробив правильні висновки. Для нього футбол на першому місці. Він хоче довести, що то була випадковість.

ФК Полісся. Юрій Калитвинцев

– Чи комфортно вам у Житомирі в плані побуту?
– Мешкаю на базі. Коли маю вихідні, то на добу можу поїхати додому. Родина ставиться до цього з розумінням. «Полісся» – це моя друга сім'я. Для мене команда - це все. Я дуже хочу, щоб все було правильно. Люблю та поважаю наш клуб та гравців. Майже весь час знаходжуся в Житомирі.

– Як вам нова формула чемпіонату із двома групами?
– Влітку було головне відновити чемпіонат. У цьому заслуга ПФЛ. Для гравців, тренерів важливо, щоб були матчі. Досягати поставлених завдань.

Не дуже зрозуміло, що не всі очки перенеслися на другу частину чемпіонату. Ми їх здобули своєю грою та працею. З 14 матчів ми виграли 13 та зіграли раз унічию. Не ділили суперників та не думали про очки у другій частині сезону.

Географічний розподіл по групах – це добре. Для нас не проблема багато їздити автобусом. Але коли менші відстані, то більше часу на відновлення.

– «Полісся» – фаворит Першої ліги. Чи не боїтеся розслабленості, чи відсутності мотивації у своїй команді?
– Ні. Маємо по 16 очок з «Оболонню». Ніякого відриву немає. Ми націлені на першу сходинку. 3-4 місце відстають на 8 очок. Ми ще нічого не досягли та не гарантували. Вся боротьба попереду. Розслаблятися рано. Про втрату мотивації можна говорити тільки, коли щось вже здобуто. Тому я спокійний за свою команду.

– Ви працювали із Валерієм Лобановським. Тепер вже працюєте самостійно тренером. Що ви від нього взяли?
– Я рухаюся своїм шляхом. Футбол не стоїть на місці. Якщо брати Валерія Васильовича, то ставлення до футболістів та побудову тренувального процесу.

– Чия робота вам цікава сьогодні найбільше?
– Такого тренера немає. Не можу нікого виокремити. Мені подобаються вимоги сучасного футболу. Я багато вчуся. Був на багатьох семінарах, стажуваннях. Продовжую це робити, коли є така можливість. Вчитися потрібно постійно. У мене є своє бачення. Якщо підходить засіб під мій напрямок, то я із задоволенням буду його використовувати, незалежно від імені тренера.

– Ваш син Владислав так і не зміг заграти в «Динамо». Був одним із лідерів «Десни» та зараз «Олександрії». Задоволені його кар'єрою?
– Влад – це мій син, якого я люблю, як дитину. Як футболіст, Влад Калитвинцев для мене дуже якісний. У нього хороші чесноти – швидкість, гра обома ногами. Те що склалося, те склалося. Немає сенсу говорити про те, що було вчора. Потрібно думати про майбутнє.

Мені завжди хочеться від нього більшого. Подобається його відношення до справи. Він живе футболом. Для нього це все. Він любить футбол в собі, а не себе у футболі.

– Дітей зіркових футболістів завжди порівнюють з їхніми батьками. Прізвище Калитвинцев не завадило Владу?
– Таке є. Не буду лукавити. Багато хто бачили його на позиції під нападником. У мене і близько не було такої швидкості, як у нього. Експерти та журналісти починають порівнювати, шукати схожість. У нас різні якості.

Прізвище спочатку заважало. Потім вже до цього почали ставитися спокійно. Батько вже завершив. У нас є футболіст Владислав Калитвинцев. Це його шлях. Я можу тільки щось підказати.

– Ви як тренер принесли Україні перемогу на юнацькому Євро-2009. З того часу минулого майже 14 років. Як оціните зараз цю перемогу?
– Добре, що для країни вдалося зробити щось хороше. У світі знають, що у 2009 році збірна стала чемпіоном Європи. Хлопці молодці. Я їм ще тоді казав, що це просто медальки, а тепер реалізуйте себе у дорослому футболі. Перемога стане для вас хорошою можливістю.

Я не звертав уваги, що ми стали чемпіонами Європи. Готував себе до роботи тренером у дорослому футболі. Боявся, що із мене зроблять дитячого тренера.

Сергій ТИЩЕНКО