Циганков у Жироні: початок – шикарний. Яким буде продовження?

«Відпустити Циганкова за п'ять мільйонів євро – це смішно». Не моя фраза, а Мирона Маркевича. Згоден із колишнім головним тренером національної збірної України цілком і повністю.

Причому, що показово, в цьому випадку збіглися відразу два контексти. Перший – «відпустити». Колишній клуб Циганкова в його особі втратив справжню «людину-оркестр», адже Віктор – фактично єдиний футболіст із нинішнього «Динамо», який мав по-справжньому унікальний футбольний інтелект. Динамівський віце-капітан і створював, і реалізовував моменти. У що грає його колишня команда зараз, без нього – хіба що одному Богові відомо. Поки що замінити Циганкова у складі «біло-блакитних» ніким. Не кажучи вже про те, щоби замінити рівноцінно.

Другий момент – «смішно». Як не крути, але не кинути камінь у город динамівського менеджменту (читай: особисто ІМС) не вдасться. Враховуючи актуальні ціни на серйозному футбольному ринку, «столичні» втратили провідного гравця середини поля та атаки фактично за безцінь. Продати системотворчого 25-річного гравця із солідного клубу та солідної збірної за всього лише п'ять мільйонів – це справді смішно. Без жодних лапок. Особливо на тлі трансферу Мудрика.

Так, я пам'ятаю, за яких саме обставин йшов Віктор: влітку він міг взагалі піти безкоштовно, адже через півроку у нього закінчився би контракт. Але наявність «дамоклового меча» навряд чи може бути виправданням. Тому що тут можуть бути лише два пояснення. І обидва – «привіт» Ігореві Михайловичу. Перше: раніше не спромоглися «продовжити» Циганкова. І друге: сподівалися, що все вирішиться самотужки, «розсмокчеться», як часто «розсмоктувалося» раніше.

На жаль, не спрацювало ні перше, ні друге. І за справді «смішні» гроші Віктор поїхав до Іспанії.

На цьому, тобто минулому, поставимо крапку. Бо навряд чи треба зараз смикати те, що ніколи не заживе. Циганков почав з нового рядка, і в нього, схоже, поки що виходить чудово.

***

У недавньому матчі чемпіонату Іспанії – проти «Райо Вальєкано» – Циганков забив за «Жирону» два м'ячі. До речі, це вперше в історії українець відзначився дублем у Ла Лізі.

Тепер на його рахунку – три голи та три асисти. У семи поєдинках. Вибачте, але ніяк не можу уникнути порівняння зі статистикою Мудрика в «Челсі» після аналогічного ігрового відрізка. Це небо та земля. Але зараз не про це.

Вболівальники нинішньої команди Віктора, тільки дізнавшись про доконаний факт переходу Циганкова до їхнього клубу, дивувалися, як «Жирона» змогла провернути такий вигідний трансфер. І з перших матчів підтримували українця, розсипаючись перед ним у щедрих компліментах.

Причому не лише фани «Жирони», а й тамтешня преса, особливо каталонська, постійно нахвалює українця.

Не треба мати сім п'ядей у лобі, щоб зрозуміти, що Віктор апріорі потрапив у досить комфортну обстановку. «Жирона» при всій повазі до цього колективу – не вище за рівень «Динамо». Та й футболістів екстра-класу у команді практично немає.

Тобто можна стверджувати, що для провінційного клубу-середняка, хай навіть із сильного чемпіонату, прихід гравця рівня Циганкова – справжня подія. Це якраз той випадок, коли за звучністю імені футболіст якщо й не перевершує свою команду, то десь на рівні її.

Плюс до всього – на придбанні колишнього динамівця вже давно наполягав тренер жиронців Мічел. Наполягав – і одержав. І тепер теж не може не натішитися.

Обов'язково треба віддати належне теперішньому наставникові Циганкова. Українця після підписання не кинули одразу до «м'ясорубки» Ла Ліги, а дали хлопцеві час на адаптацію. А ось Мудрику нічого подібного не дали. І, напевно, прорахувалися.

У цій різниці підходів і є, мабуть, головна відмінність ситуацій українського легіонера «Жирони» та українського легіонера «Челсі». У Лондоні Мудрик – «один із», і якщо за тебе заплатили такі шалені гроші, будь ласка, працюй в режимі «з корабля на бал». Адже амбітних завдань у «Челсі» ніхто не скасовував, а очікування від трансферу Мудрика, враховуючи суму, за умовчанням будуть завищеними.

У «Жирони» зараз амбітних завдань немає. Команда міцно влаштувалась у середині турнірної таблиці. І навряд чи їй цього сезону світить щось вище. Втім, як і нижче, їй теж навряд чи світить. Тож із новачками рівня Циганкова, тим більше такими довгоочікуваними, там цяцькатимуться.

Адже Віктор не грав фактично з листопада. Не пройшов і тренувальних зборів зі своєю колишньою командою. Плюс до всього – футболіст він дуже тонкої душевної орієнтації: тобто схильний до травм.

Мені здається, все це добре знав Мічел. І дав нагоду Циганкову банально набрати форму, не форсував події.

***

Українець міг вийти на поле у нових кольорах уже 22 січня проти «Вільярреалу». Однак не вийшов. Не вийшов і проти «Барселони» за тиждень. Із «Валенсією» він відіграв лише 12 хвилин. Проти «Кадіса», у наступному турі – вже отримав більш ніж удвічі більше ігрового часу – 27 хвилин.

І лише у поєдинку проти «Альмерії» Циганков отримав нормальну «дозу» – 65 хвилин. І одразу ж – бінго! Віктор і гол забив, і асистом відзначився. Після того матчу іспанська преса його почала порівнювати з легендарним екс-півзахисником «Реала» Гуті.

Проти «Атлетіка» Циганков відіграв майже весь матч: був замінений на 80-й хвилині. І знову – в «яблучко»: відзначився результативною передачею. І знов похвала від іспанських ЗМІ. З епітетами «блискучий».

Проти «Хетафе» Циганков відіграв повністю. І відзначився черговою результативною передачею. Незважаючи на підсумкову поразку, гру Віктора статистичні портали й преса оцінили дуже високо.

Ну і, нарешті, матч проти «Райо Вальєкано». Знову повний поєдинок, і знову результативна дія. Причому одразу дві. І обидва – забиті м'ячі. Не дивно, що Віктор за той поєдинок серед своїх одноклубників отримав найвищий бал.

Ось так Циганков гідно відплатив тренеру. За терпіння. І за довіру. Причому платить не лише передачами та голами, а й загалом своєю роботою, своїм ставленням. У «Жироні» він поки що не грає плеймейкера. Швидше, виконує більш локальні функції вінгера. Однак і в цій іпостасі Віктор примудряється, без шкоди для спільної справи, імпровізувати.

Імпровізація стосується не тільки його фірмових зміщень з флангу в центр, а й якості загострюючих передач, роботи на захист. Особисто мені здається, що хлопець просто кайфує від того, що грає у такий футбол, який йому подобається. Він нарешті не повинен нічого нікому доводити. Він ніби переродився, скинув з ніг пута, зітхнув вільно.

Але є одне «але»! Смію застерегти від ейфорії та крайнощів. Прогрес Циганкова зараз очевидний, проте робити поспішні висновки навряд чи потрібно. Поки що Віктор у «Жироні», за виключенням матчу проти «Атлетіко», який він провів, до речі, непогано, не грав проти тамтешніх грандів. Поки що він не брав участі у матчах за «шість очок», коли дуже потрібно вихаркувати легені після гри, коли суперник відверто відриває ноги.

Адже ми пам'ятаємо, що часто в поєдинках «з підвищеною відповідальністю» і за «Динамо», і за збірну України Циганков якось губився, розчинявся на полі. Видавав явно менше від очікуваного. А міг випасти з гри на довгий час через пошкодження.

Це я все про те, що давайте почекаємо з оцінками та висновками. Підсумувати краще наприкінці сезону. Коли буде видно, що й до чого.

Але «кінець початку», тобто старт Віктора Циганкова на новому робочому місці – шикарний. Сподіваємося на продовження феєрії.