Легенда на усі часи. Прощавай, Жюсте Фонтен...

У перший день весни 2023 року з Франції надійшла сумна звістка – на 90-му році життя помер легендарний екс-форвард національної збірної цієї країни Жюст Фонтен – той, кому й досі належить рекорд результативності в рамках фінальної частини окремо взятого розіграшу чемпіонату світу. У 1958 році Жюсто (прізвисько французького бомбардира) наколотив 13 м'ячів у ворота суперників, для чого йому потрібно було зіграти 6 поєдинків. Цифра абсолютно космічна і, якщо в майбутньому не відбудеться істотного збільшення кількості матчів у фінальній частині, цілком ймовірно, що рекорд Фонтена ніколи не буде побитий.

На ЧС-1958 до Швеції Фонтен поїхав, маючи за плечима лишень 5 матчів за національну збірну, і його присутність у фінальній заявці виявилася несподіванкою для багатьох.

Жюст Фонтен народився 18 серпня 1933 року у марокканському Марракеші. На той момент африканська країна була розділена між Францією та Іспанією, і майбутній герой ЧС-1958 народився у місті, яке входило до складу Французького Марокко. Логічно, що перші кроки у футболі юний Жюст почав робити у місцевих «Марракеші» та «Касабланці», а у 1953 році переїхав до Франції, уклавши контракт із «Ніццею». У першому ж сезоні з «орлятами» Фонтен виграв Кубок країни, а за два роки – вперше став тріумфатором у чемпіонаті Франції.

Дебютний виклик до національної збірної Фонтен отримав у 1953 році, коли в грудні зіграв прем'єрний матч у лавах «триколірних» в рамках відбірного циклу на ЧС-1954. Французи на той момент вирішили всі турнірні завдання, забезпечивши вихід на турнір до Швейцарії, а тому на останню гру із Люксембургом був виставлений абсолютно резервний склад – усі одинадцять гравців стартового складу тоді провели свої перші поєдинки за «триколірних». Цікаво, що четверо з них більше ніколи не одягали футболку національної збірної, а Фонтен виявився лише одним із двох футболістів, яким згодом пощастить зіграти за головну команду країни понад десять матчів.

Дебютний матч у збірній видався для Фонтена дуже вдалим – він записав на свій рахунок хет-трик, а Франція обіграла суперника із рахунком 8:0. Але лише трьох гравців із того складу тренерський штаб вирішив заявити на фінальну частину ЧС-1954. Фонтена серед них не виявилося…

У 1956 році Жюст змінив клубну прописку, перейшовши з «Ніцци» у «Реймс». Його купили як заміну для легендарного Раймона Копа, котрий переїхав до мадридського «Реала». У 1959-му іспанський та французький клуби перетнулися між собою у фіналі Кубка європейських чемпіонів, і тоді «Реал» з Копа виявився сильнішим за «Реймс» із Фонтеном – 2:0, хоча саме Жюст із 10 забитими м'ячами в активі став найкращим голеадром змагання. Вже у 1959 році Копа повернувся до «Реймса», де у нього викристалізувалася чудова зв'язка із Фонтеном…

За збірну Франції, після дебюту наприкінці 1953-го, Фонтен не грав майже три роки, перш ніж був викликаний та взяв участь у спарингу проти Угорщини (1:2) в жовтні 1956-го. Потім у міжнародній кар'єрі Жюста знову сталася пауза на рік, і знову він був покликаний для товариського поєдинку з угорцями (0:2). У жодній з цих ігор Фонтен не забивав, а тому шансів поїхати на ЧС-1958 до Швеції у футболіста «Реймса» було, м'яко кажучи, небагато.

Але у березні 1958-го Фонтен був викликаний на спаринг проти Іспанії (2:2), в якому забив один із м'ячів, а через місяць взяв участь у нічийному товарняку проти Швейцарії (0:0). Цього вистачило, щоб головний тренер збірної Франції Альбер Батте, який є легендою «Реймса», включив Фонтена у підсумкову заявку на фінальну частину мундіалю в Швеції.

У першому ж матчі на ЧС-1958 Фонтен видав топову виставу. Свій перший м'яч він забив на 24-й хвилині, а згодом оформив повноцінний хет-трик, що практично не залишало шансів на успіх команді-суперниці, якою виявилася збірна Парагваю. Європейці обіграли південноамериканців з рахунком 7:3, а через три дні на них чекало протистояння зі збірною Югославії.

Балканці виявилися більш «міцними горішками» для французів, ніж парагвайці. Незважаючи на два забиті м'ячі в активі Фонтена, саме Югославія відсвяткувала перемогу, вирвавши її завдяки забитому м'ячу на 88-й хвилині (3:2). Втім, у паралельному матчі Парагвай обіграв Шотландію, і у останньому турі групової стадії «триколірним» потрібно було не програти, щоб пройти до плей-оф.

У матчі з шотландцями (2:1) перемогу Франції принесли м'ячі Раймона Копа та Жюста Фонтена, і завдяки захоплюючій нічиїй у поєдинку між Югославією та Парагваєм (3:3), саме «триколірні» виграли групу, вийшовши у чвертьфіналі на збірну Північної Ірландії, яка в своєму квартеті змогла обійти Аргентину та Чехословаччину, але пропустила на перше місце національну команду ФРН.

У чвертьфіналі Фонтен знову не пішов із поля без забитих м'ячів. Він оформив дубль, що разом із голами Вісньєскі та П'янтоні, допомогло Франції здобути переконливу перемогу над Північною Ірландією з рахунком 4:0. До півфінальної стадії в активі «триколірних» було 15 забитих м'ячів на турнірі, більшу половину (8) з яких записав у свій актив Жюст Фонтен.

У півфіналі Франції вже не пощастило. Вона потрапила на бразильців, які виявляли видатну рішучість виграти свій перший в історії чемпіонат світу. До того ж, «триколірним» довелося протистояти, мабуть, найкращому футболісту усіх часів – Пеле, котрому на той момент було лишень 17, але він уже демонстрував дива у поводженні із м'ячем.

Франція намагалася гідно протистояти Бразилії, але південноамериканці виглядали значно сильнішими. Пеле записав на свій рахунок хет-трик, на що Фонтен відповів одним м'ячем, а «триколірні» поступилися - 2:5. Останній матч на турнірі для Франції виявився не фіналом, а лише грою за третє місце, але й тут у них був вкрай непростий опонент – збірна ФРН із Гельмутом Раном та Уве Зеєлером у складі.

Матч за «бронзу» видався по-справжньому виставковим – Франція перемогла із рахунком 6:3, а Фонтен видав ударні 90 хвилин, протягом яких чотири рази розписувався у сітці воріт суперника. Завдяки цьому Жюсто став першим футболістом в історії, який зміг оформити два хет-трики в рамках одного чемпіонату світу.

Усього ж на рахунку Фонтена виявилося 13 голів у 6 матчах, що дозволило Жюсту без жодних проблем виграти бомбардирські перегони шведського мундіалю, залишивши далеко за спиною і Пеле (6), і Гельмута Рана (6), і Ваву (5) і Пітера Макпарланда (5) з Північної Ірландії. Крім того, Фонтен забивав у кожному із шести зіграних на ЧС-1958 поєдинків, а у плей-оф на рахунку Жюста виявилося 7 м'ячів у 3 матчах. Це були, мабуть, найбільш зіркові дев'ять днів у кар'єрі французького нападника, хоча певним розчаруванням для нього та усіх французів стало те, що команда зуміла фінішувати лише третьою.

Бразилія та Пеле на ЧС-1958 були у всіх на вустах, і Фонтену дуже не пощастило, що мундіаль у Швеції в пам'яті більшості вболівальників назавжди асоціюється зі сходженням зірки Пеле, але не з визначною результативністю Жюста.

У наш час дивно й те, що Фонтен на ЧС-1958 не мав власної пари бутс, і він був змушений позичати взуття у товариша по команді. А ще Жюст так і не отримав приз «Золота бутса», оскільки цієї нагороди в ті роки ще не існувало…

Сезон-1957/58 взагалі видався неймовірним для Фонтена. Із «Реймсом» форвард виграв чемпіонат, де став кращим бомбардиром турніру, і Кубок Франції, а всього у 41 матчі в рамках різних турнірів за клубну та національну команди Жюст наколотив 53 голи, і це досі є рекордним показником для французьких футболістів.

Успішне проведення ЧС-1958 призвело до того, що ФІФА та УЄФА погодили проведення окремого європейського континентального змагання – чемпіонату Європи. Його перший розіграш відбувся у 1960 році, а країною господаркою було обрано Францію. Участь у кваліфікації брали лишень 17 національних команд, і «триколірні» пробилися до фінальної «пульки», обігравши спочатку Грецію, а потім Австрію. Фонтен брав участь в цих поєдинках, забивши два м'ячі грекам і оформивши хет-трик у ворота австрійців.

У листопаді 1959 року Жюсто, оформивши хет-трик у ворота збірної Португалії (5:3) у товариському матчі, став володарем рекорду за кількістю забитих м'ячів за національну збірну Франції, перевершивши попереднє досягнення (21 гол), яке належало Жану Ніколю. Після того Фонтен, ще до календарного завершення 1959-го, встиг відзначитися ще чотирма голами, і 1960 рік обіцяв бути неймовірно успішним як для нього особисто, так і для національної збірної Франції.

Наприкінці лютого 1960-го Фонтен пропустив спаринг «триколірних» проти Бельгії (0:1), але за два тижні повернувся до складу команди, й допоміг їй у товариському матчі розбити в пух і прах чилійців (6:0), оформивши в тій зустріч дубль. На той момент в активі Жюста було 30 голів у 20 матчах за збірну Франції, і він ще не знав, що попереду приготувала для нього доля-лиходійка…

Напередодні фінальної частини Євро-1960 Фонтен зламав ногу, через що був змушений пропустити перший в історії чемпіонат європейського континенту, а на поле в рядах «триколірних» повернувся лише у грудні в поєдинку відбору на ЧС-1962 проти Болгарії. Французи легко виграли ту зустріч із рахунком 3:0, але Жюст забити не зумів. Для форварда той поєдинок виявився 21-м і останнім у футболці національної команди.

У 27 років Фонтен фактично завершив міжнародну кар'єру, а за півтора роки остаточно попрощався з професійним футболом. Жюсто вдруге зламав ногу, і це звело нанівець усі шанси на подальше переписування рекордів…

У Франції дуже любили Фонтена, що вилилося у запрошення Жюста в 1967-му на посаду головного тренера національної збірної. Не маючи жодного досвіду подібної роботи, Жюсто погодився, але провів біля керма «триколірних» лише два поєдинки, причому обидва завершилися для його підопічних поразками. Загалом через три місяці співпрацю з Фонтеном було анульовано, й він більше ніколи не повертався працювати з національною командою.

З 1968 по 1969 роки Фонтен попрацював із французькою командою «Баньєр-де-Люшон», а з 1973 по 1976 роки очолював молодий на той момент «Парі Сен-Жермен» (цей клуб був заснований у 1970-му). Після парижан Жюст недовго був коучем «Тулузи», а потім на два роки вирушив покерувати національною збірною Марокко, яку навіть привів до почесного третього місця на Кубку африканських націй-1980, але із якою так і не зумів кваліфікуватися на ЧС-1982.

Після марокканського досвіду Фонтен остаточно попрощався із великим футболом. Він по праву пишався своєю кар'єрою, й відкидав будь-які припущення сучасників про те, що раніше, мовляв, було набагато простіше забивати м'ячі.

«Запевняю, що у 1958 році забити було не легше, аніж зараз. Стан м'яча, траєкторія його польоту та дилетантство закулісного персоналу ускладнювали все набагато більше, ніж це є у сучасному футболі. Я навіть був змушений користуватись чужими бутсами. Крім того, зараз судді захищають нападників набагато більше, ніж у мої часи. Отже, дозвольте мені повторити: 13 голів – це значна цифра. Чи зможе хтось побити мій рекорд? Я не думаю, що це колись станеться», - говорив Фонтен.

І навряд чи зі словами легендарного француза варто сперечатися. Він дійсно встановив таку планку, яка вже 65 років є недосяжною для його послідовників. Можливо, колись хтось і перевершить «вічний» рекорд Фонтена, але за життя Жюста цього так і не сталося. Отже, він залишив цей світ у статусі неперевершеного голеадора та легенди на усі часи…