Гроші чи футбол? Резервіст Шахтаря вже два місяці не може визначитись

У 2016 році до академії «Шахтаря» з аналогічної структури «Металіста» перейшов юний та перспективний нападник Андрій Кулаков. Пробитися у першу команду «гірників» хлопцю було вкрай непросто через присутність там величезної кількості легіонерів, а через три роки Кулаков пішов шляхом, який раніше обирали для себе багато інших «академіків» донецького клубу – в оренду в «Маріуполь».

Власне саме у «Маріуполі» під керівництвом Олександра Бабича Кулаков й дебютував в українській Прем'єр-лізі. Сталося це 22 лютого 2020 року у матчі проти «Зорі» (1:2), який приазовці шалено намагалися врятувати, але в результаті таки зазнали поразки. Кулаков тоді був кинутий у бій на 80-й хвилині замість центрбека Яворського, але за 14 хвилин на полі (з урахуванням компенсованого часу) не завдав жодного удару, відзначившись лише трьома передачами (усі – точні) та п'ятьма єдиноборствами (два з них виграв).

Згодом, коли у «Маріуполі» відбулася зміна головного тренера, і замість Бабича команду очолив Остап Маркевич, Кулаков залишився в стані приазовців, й був футболістом цієї команди на умовах оренди з «Шахтаря» аж до початку повномасштабної фази російсько-української війни. Загалом за «Маріуполь» Андрій відіграв 50 поєдинків у всіх турнірах, записавши на свій рахунок 10 забитих м'ячів та 6 результативних передач. В сезоні-2021/22, коли справи у команди Маркевича йшли, відверто кажучи, погано, Кулаков був одним із тих, чия гра не викликала серйозних нарікань, і навіть, навпаки, - тішила око. На рахунку настирливого форварда перед відходом УПЛ на зимову паузу, з якої чемпіонат тоді так і не повернувся, було 6 голів в 11 матчах, а це практично третина від кількості загальнокомандних забитих м'ячів «Маріуполя».

Після початку повномасштабної фази російсько-української війни Кулаков був змушений залишити «Маріуполь» та повернутися до «Шахтаря». Оскільки чемпіонат в Україні був поставлений на паузу, і сезон-2021/22 так і не був дограний, форвард, не побажавши фактично призупиняти кар'єру, підшукав собі варіант у Туреччині, та підписав орендну угоду з представником тамтешнього другого за рангом дивізіону «Тузласпором».

У березні минулого року факт переїзду Кулакова до «Тузласпору», якщо оцінювати суто спортивну його складову, довів, що нападник не хоче залишатися поза великим футболом, і прагне розвивати свою кар'єру. У Туреччині на молодого нападника покладалися певні надії, але Андрій втілити їх у життя так і не зумів.

За кілька місяців оренди в «Тузласпорі» Кулаков взяв участь лише у чотирьох поєдинках команди, жодного разу не з'явившись у стартовому складі. Українець абсолютно розчарував, причому не лише відсутністю забитих м'ячів чи результативних передач, а й повною неспроможністю в аспекті ведення боротьби за м'яч, командних взаємодіях у грі через пас тощо…

Влітку 2022 року Кулаков повернувся до «Шахтаря», де як раз сталася кадрова революція. Стан «гірників» залишила більшість легіонерів, а новим головним тренером команди став Ігор Йовічевіч, котрий раніше у загребському «Динамо» та «Дніпрі-1» довів успішність взаємодії із молодими виконавцями. Недивно, що Кулакову, який досить сильно провів першу половину сезону-2021/22, було надано шанс у «Шахтарі». Форварда заявили на сезон як гравця першої команди, проте на цьому всі його успіхи та досягнення закінчилися… Андрій так і не зіграв за «Шахтар» жодного матчу, а Йовічевіч волів робити ставку попереду на Лассіну Траоре та Данила Сікана.

Наприкінці минулого року у ЗМІ промайнула інформація про те, що Кулаков незабаром може залишити «Шахтар». Називався і вельми конкретний кінцевий маршрут потенційного трансферу – «Олександрія». Причому вже тоді джерела повідомляли про те, що «переговори між клубами перебувають у активній стадії та близькі до завершення».

Втім, час минав, а Кулаков не поспішав переїжджати до «Олександрії». На початку січня в пресі знову з'явилися відомості про підготовку трансферу Андрія в команду, головним тренером якої незадовго до цього став Руслан Ротань. Цього разу повідомлялося про бажання «жовто-чорних» орендувати форварда з опцією викупу, але стрімкої фіналізації цієї історії знову не сталося…

Коли на початку лютого низка джерел знову почала заводити пісні про все-таки назріваючий перехід Кулакова в «Олександрію», стало відверто не по собі. Зрештою, всі ми звикли, коли навколо топових українських футболістів хороводами ходять трансферні «санта-барбари», проте коли щось подібне відбувається навколо персони гравця, зовнішність якого по фото напевно не зможуть впізнати 80% уболівальників, які так чи інакше стежать за перипетіями в українському футболі, це виглядає дивним…

За деякими даними, проблема із трансфером Кулакова в «Олександрію» пов'язана з грошима. Нібито форвард та його представники зажадали від «жовто-чорних» фінансових умов, за якими Андрій має опинитися на одному рівні з нинішніми лідерами колективу. І в цій історії не було б нічого дивного, особливо враховуючи уривчасті звістки, що нібито «Олександрія» таки готова негайно викупити Кулакова, і це стане найдорожчим вхідним трансфером в історії клубу, якби не один факт – форвард зараз є безпросвітним резервістом «Шахтаря», без найменшого натяку на отримання ігрової практики.

Поведінка Кулакова, якщо той реально вже два місяці виторговує максимально вигідний контракт у босів «Олександрії», тим більше дивує, коли ми згадуємо переїзд форварда в скромний «Тузласпор» річної давнини. Тоді Андрій нібито дуже прагнув продовжувати займатися улюбленою справою і грати у футбол, але зараз, коли йому готові надати шанс стати ключовою фігурою в нападі «Олександрії», демонструє ледь не протилежне. Що змінилося за цей час? Тут, мабуть, висновки на поверхні, але кожен має зробити їх сам…

Зрештою, не можна критикувати професійного футболіста за бажання добре заробляти. Але ця теза беззастережно справедлива для гравця, який затребуваний на своєму нинішньому місці роботи, а не для безнадійного резервіста, котрий потребує шансу повернутися на хороший рівень. Кулаков, який абсолютно провалився в «Тузласпорі» й не став важливою фігурою для Йовічевіча у «Шахтарі», може отримати можливість в «Олександрії» тільки через те, що його талант та можливості добре знайомі Володимиру Єзерському, який став одним із асистентів Ротаня у стані «жовто-чорних», а раніше працював із форвардом «гірників» в юнацькій збірній України. Жодних інших об'єктивних передумов для того, щоб «Олександрія» інвестувала серйозні за мірками ринку УПЛ кошти у цього нападника наразі немає. Сам Кулаков за останній рік своєї кар'єри їх просто не продемонстрував, а тому довкола чого точаться торги за особистим контрактом, відверто кажучи, незрозуміло.

І на завершення, щоб ця історія не видалася обивателю нудною та «вузькою» у рамках тематики. Те, про що зараз пліткують навколо потенційного трансферу Кулакова з «Шахтаря» до «Олександрії», насправді є показником абсолютно іншої УПЛ. Не тієї, що може похвалитися переїздами Мудрика чи Забарного до клубів АПЛ, а Циганкова – до клубу Ла Ліги. А тієї, де навіть криза та відсутність об'єктивних особистих успіхів не дозволяє футболісту знижувати планку власних фінансових вимог лише тому, що він, представляючи гранда, веде переговори із менш відомою за межами України командою.

Остання обставина ілюструє, що далеко не всі у нас готові насамперед робити вибір на користь футболу, а вже потім отримувати дивіденди у вигляді високого заробітку. Той таки Мудрик, котрий по юнаках мав значно більше хвалебних відгуків, аніж Кулаков, не бачив проблеми у виступах на правах оренди за «Арсенал-Київ» чи «Десну», і навколо нього ніколи не було пліток з приводу торгів із зарплати. В результаті Михайлу спершу було запропоновано кращі умови у «Шахтарі», де він таки став одним із лідерів колективу, а потім – у «Челсі». І недивно, що напередодні Мудрик, прощаючись з екс-партнерами по команді, дав їм напуття – мовляв, вірте, що все можливо. Забув Мишко додати лише одне – любіть футбол більше за гроші, і він обов'язково відплатить вам сповна.