Різник у Шахтарі – заміна Трубіну. А якщо ні?

У мене таке враження, що італійський журналіст Фабриціо Романо – це не одна людина, а збірний образ. Або окремо взяте ЗМІ. Ну, інакше як зрозуміти і пояснити, що репортер Sky Sport майже завжди в перших рядах встигає рапортувати про «най-най» події «короля спорту». І Бог із ним, якби справа стосувалася Серії А чи АПЛ. Але ж цей футбольний «поліглот» вже направив свої «щупальця» і в український футбол, який, здавалося, цікавий лише для наших кухонь.

Проте першим про трансфери Мудрика, Циганкова та Забарного відрапортував саме Романо. «Так це ж міжнародні переходи», - приблизно так подумав я тоді, - «у нього, швидше за все, дуже хороші джерела у провідних топ-лігах».

Але і про перехід Різника з «Ворскли» до «Шахтаря» особисто я, як про факт, що відбувся, вперше дізнався з інформації Фабриціо. Кілька днів тому італієць запевняв, що основний голкіпер «Ворскли» та кандидат у збірну України перейде до донецької команди за три мільйони євро плюс бонуси. У підсумку все так і сталося. Цікаво, чи Романо в курсі, коли «колективний Захід» нам передасть винищувачі F-16?
Все вищевикладене – іронія, що погано приховується. Якщо вже у питанні внутрішніх трансферів нашого чемпіонату право «першої ночі» має зарубіжний журналіст, то тут справа або в недовірі до наших, або Романо – таки так, людина-оркестр.

***

Та Бог із ним, італійцем. Набагато важливіше те, що виявилося правдою. Точніше, що підтвердилось. Як запевнила «Ворскла» на своєму офіційному сайті, продаж Дмитра Різника в «Шахтар» - найдорожчий в історії вихідний трансфер полтавського клубу. Знову ж таки, якщо взяти до уваги інфу Романо, то йдеться саме про ті ж три мільйони євро. Плюс бонуси. Хоча полтавці і не говорять уголос про суму.
Тим не менш, неприхована радість «біло-зелених» з приводу продажу свого головного «ліквіду» проглядається практично в кожному рядку комюніке. І це зрозуміти не складно. Точніше, зрозуміти дуже просто.

Полтавський клуб опинився, скажем м'яко, у дуже складній фінансовій ситуації. Почесний президент клубу Костянтин Жеваго аж надто невдало покатався на лижах у Куршавелі: олігарха серйозно «притиснули» і підозрюють у розтраті понад сто мільйонів євро.

Як наслідок – апетити «Ворскли» різко зменшилися (майже вдвічі). Про що навіть не побічно, а прямо заявив віце-президент полтавського клубу Лисак. Платіжна відомість першої команди - дуже важка (четверта-п'ята за дорожнечею в УПЛ), і якось треба зводити кінці з кінцями. Тобто, дебет із кредитом. І пропозиція «Шахтаря» по Різнику підвернулася дуже доречно.

Подейкують, полтавці не надто й торгувалися. «Шахтар» запропонував за Різника спочатку три мільйони євро, і «Ворскла» не чинила опір, резонно вважаючи, що зараз не той момент, щоб торгуватися до останнього патрона.

Сторони дуже оперативно вдарили по руках.

Хоча не так давно – півтора року тому – «Ворскла» вимагала за цього ж Різника у цього ж «Шахтаря» п'ять мільйонів євро. «Гірники» тоді пропонували саме стільки, скільки заплатили зараз. «Ворскла», маючи певний запас міцності, тоді могла грати на підвищення. Тим більше, що інтерес до її голкіпера виявляли й інші клуби. Зокрема, колективи із Польщі, Бельгії та Туреччини. Вважаючи, що Різник і надалі прогресуватиме, «Ворскла» не збиралася зменшувати обертів.

Складно сказати, як було б, якби не рашистське вторгнення до нашої країни, і якби Жеваго не мав проблем із бізнесом. Дуже навіть можливо, що «Ворсклі» вдалося б або утримати в себе свого основного кіпера, або ж продати за вищу ціну, ніж зараз.
Проте говорити на тему «якби та коли» - не час, і не місце. Сталося так, як сталося. «Ворскла» на даному етапі небезпідставно вважає, що вона не здешевила, оформивши свій найдорожчий трансфер, «Шахтар» також небезпідставно вважає, що не переплатив за одного з найкваліфікованіших голкіперів із українським паспортом.

Винесемо ці дві тези, що взаємно підтверджують одна одну, за дужки. Бо за великим рахунком і продавець, і покупець залишилися при своїх. «Ворскла» отримала дуже добрі у нинішніх вітчизняних реаліях гроші, за які можна нормально прожити решту сезону. «Шахтар» же, зрубавши немислиме бабло на Мудрику, теж може спати спокійно, вважаючи, що отримав практично «задарма» одного з найкращих вітчизняних голкіперів.

Загалом це саме той випадок, коли і вовки ситі, і вівці цілі.

***

Тепер щодо перспектив Різника на новому робочому місці. Те, що Дмитро переріс «Ворсклу», ні в кого не виникало сумнівів. Якщо ще рік тому ми могли стверджувати, що «Ворскла» може задовольнити практично всі запити свого головного голкіпера, а він, у свою чергу, відповість клубу взаємністю, то тепер ситуація змінилася.

Кваліфікації Різника вже зараз достатньо для того, щоб викликатись у головну команду країни. І Різник туди регулярно викликається. Але по-справжньому заграти там йому не вдається. І не лише тому, що є «живі» Пятов та Бущан. Діма не грав за збірну навіть тоді, коли цих двох було травмовано. Мені здається, проблема лише в клубній прописці. Якби Різник захищав кольори «Шахтаря» чи «Динамо», його охоче ставили б у ворота національної команди. І не тільки в тому випадку, якби хтось із його візаві був вимушено поза грою. Це той випадок, коли місце сидіння визначає подальшу перспективу. Визначає статус.

Якщо виходити з цієї позиції, то перехід Різника до «Шахтаря» помітно, якщо не суттєво, збільшує його шанси нарешті пробитися до збірної України.

Але ця теза – надто прогнозована, очевидна. Власне, воно й так усе зрозуміле. Інша річ – перспективи Різника у «помаранчево-чорній» команді.

На даний момент там є головний голкіпер – Анатолій Трубін. 37-річний Пятов дограє цей сезон і піде на дуже заслужений відпочинок, а за ідеєю йому заміною стає вихованець клубної академії Трубін.

Однак, як стверджує той самий Романо, а йому не вірити у нас просто немає підстав – 21-річний голкіпер «гірників» не має наміру залишатися у «Шахтарі». Точніше, він має твердий намір піти. І «Шахтар», як клуб, що поважає себе, хоче хоч щось отримати за трансфер свого воротаря (контракт Трубіна з клубом закінчується влітку наступного року). Отже, цього літа Трубіна продадуть за кордон. Як стверджує Романо, до однієї з команд АПЛ.

Якщо це справді відбудеться, то «Шахтарю» слід вкотре за нинішню зиму поаплодувати. Донеччани взяли на вітчизняному ринку найсерйозніший «актив», сподіваючись зліпити «другого Пятова» (нагадаю, що Андрія «Шахтар» свого часу теж придбав у «Ворскли»).
«Ліпити» однозначно є, з чого. Різник – один із найкращих голкіперів країни з роботи на лінії воріт. Тобто, щодо реакції у чистому вигляді. Одна його серія з п'яти поспіль відбитих ударів із пенальті чого варта. Він сильний у роботі ногами, добре керує захистом, не «нервовий». А ще він може розпочинати атаки своєї команди – чудово віддає середні та довгі передачі. У цьому він може позмагатися навіть із Бущаном. Так, «Шахтар» грає інакше – через дрібний пас, але навряд чи буде проблемно перекваліфікуватися.

Проблема – це гра на виходах. Велика проблема. Але, якщо Діма справді хоче зростати, і перехід до «Шахтаря» вважає кроком уперед, він зможе виправити свої помилки, зможе вийти на новий якісний рівень. Принаймні, мені так здається.
Саме для того, щоб Різник підтягнув «матчастину», його й купили на «півроку раніше».

Начебто все складається в єдине ціле – чи не так?

Але в мене однаково виникає питання щодо Трубіна: якщо його гіпотетичний трансфер в АПЛ (або кудись ще) зірветься, і він залишиться, тоді як? Хто тоді буде першим воротарем, а хто другим?

Адже був один час, коли «Шахтар» перетворювався на «цвинтар» голкіперів. Пам'ятаєте, коли в команді були одночасно Пятов, Рибка та Худжамов? Нічого хорошого, за великим рахунком, із тієї ситуації не вийшло. Особливо в контексті Рибки та Худжамова: якщо називати речі своїми іменами, то й збірна України, й «Шахтар» втратили цих голкіперів.

Не хотілося б, щоб зараз ситуація певною мірою повторилася.