Єдиний українець у Ізраїлі. Біленький розповів про перехід до Маккабі

24-річний український форвард Станіслав Біленький змінив клуб. Нападник перейшов із «Динамо» Тбілісі до «Маккабі» Нетанья. Перехід здійснено на правах оренди до кінця сезону з правом викупу.

Біленький відомий тим, що в юному віці дебютував за «Олімпік» в УПЛ. Грав за молодіжну збірну України Олександра Головка, а з 2019 року (з невеликими перервами) шукає себе у Європі.

«Маккабі Нетанья» – не гранд (п'ять чемпіонатів Ізраїлю виграли, але дуже давно), але вважається одним з найорганізованіших клубів країни. Там потужна академія, скаутинг легіонерів на рівні. Плюс вони завжди хочуть грати в інтенсивний атакувальний футбол німецького типу.

Біленький став єдиним українцем, який зараз виступає у вищому дивізіоні чемпіонату Ізраїлю.

– Як ви оціните перехід до «Маккабі» Нетанья та переїзд у чемпіонат Ізраїлю?
– Я вважаю, що це крок вперед для моєї кар'єри. Чемпіонат Ізраїлю прогресує, чимало вболівальників на трибунах, команди останніми роками в групових турнірах єврокубків.

– Які перші враження від команди та країни?
– Враження хороші. Завжди хотів грати у теплій країні, біля моря. Коли немає холодної погоди і можна думати тільки про футбол. Команду оцінюю добре. Подобається, в який вона грає футбол. Це мені підходить та імпонує. Тому, повторюся, це для мене хороша можливість прогресувати.

– Познайомилися із містом Нетанья?
– Так. Це красиве місто, яке знаходиться на березі моря. Правда, зараз дощі два тижні. Потрібно потерпіти трохи.

– З кимось радилися перед переїздом до Ізраїлю?
– Ні. Спирався на свою точку зору. Після розмов із тренером всі думки були пов'язані із трансфером.

– Ізраїль дуже уважно ставиться до в’їзду українців під час війни. Не було проблем?
– Жодних. Мені зробили запрошення.

– В команді запитують про ситуацію в Україні?
– Так. Багато хлопців питають. Більшість не вірить, що таке відбувається. Я їм розповідаю все, як є. Я не хочу, щоб забували про цей жах, який відбувається на Батьківщині.

– Відчуваєте, що Ізраїль живе постійно у військовому стані?
– Не концентрую увагу на цьому. Дійсно, є перевірки та військові. Але це не створює ніяких проблем.

– У Вас у команді 7 легіонерів. Як спілкуєтеся з партнерами?
– В Ізраїлі майже всі говорять англійською. Тому, поки тут перебуваю, не виникало жодних проблем із комунікацією у побуті. В клубі всі спілкуються англійською добре. Жодних проблем немає.

– Чи були ще пропозиції, окрім «Маккабі»?
– Так, були. Але не бачу сенсу про них говорити. Я вважаю, що я зробив свій вибір та він є правильним.

– В понеділок ваша команда грає проти «Маккабі» Тель-Авів. Хочете дебютувати проти чемпіона?
– Так. Але рішення прийматиме тренер. Я готовий на 100 відсотків. Чекаю дебюту. Тут гарні вболівальники. Хотілося б дебютувати вдома.

– У Ізраїлі є ліміт на легіонерів: 6 в заявці на матч та 5 на полі. У «Маккабі» Нетанья семеро іноземців. Готові до конкуренції?
– Так. Я готовий боротися за своє місце на полі.

– Готові кинути виклик головному форварду команди сербу Златановичу, який цього сезону забив 10 м'ячів?
– Я сюди не просто так приїхав, як турист. Я впевнений у своїх силах. Гратиме сильніший. Добре, коли є можливість конкурувати з такими сильними гравцями. Тільки так можна досягти прогресу.

– Ви свій дебютний гол за збірну України U-19 забили саме в Ізраїлі. Пам'ятаєте той м'яч?
– Так. Мене багато питають, чи я тут був. Я розповідаю про цей випадок із забитим м’ячем. Вони з подивом на це дивляться та кажуть, щоб більше у ворота збірної Ізраїлю не забивав.

– Ви грали перед цим за «Динамо» Тбілісі. Клуб свою велич не втратив?
– Ні. Це амбіційний хороший клуб. Шкода, що минулого сезону гідно не виступили у єврокубках. Зате відіграли 9 очок різниці та стали чемпіонами. Це багато значить.

– Зараз багато говорять про грузинських талантів. Який рівень чемпіонату Грузії?
– Хороший, специфічний футбол. Більше технічний, в той же час силовий. Єдина проблема – футбольні поля. Не всі клуби можуть цим похвалитися.

– Період в Словаччині був не дуже вдалим для вас. В чому причина?
– Це був важливий досвід. В «ДАК 1904» я багато чому навчився. Це було перше знайомство із Європою, з людьми, менталітетом. Не дуже вийшло для мене з першого разу. Я зробив висновки. Це дуже допомагає.

– Ви у юному віці дебютували за «Олімпік». Підтримуєте зв'язок із хлопцями?
– Особливо, ні. У кожного своє життя та своя кар'єра. Якщо бачимося десь, то звісно вітаємося.

– Ви провели 7 матчів за молодіжну збірну України та забили 2 голи. Як враження залишилися після «молодіжки»?
– Двоякі. У нас була хороша команда, сильні гравці. Завжди були приємно тренуватися та вчитися. Образливо, що таким складом ми не змогли чогось досягти.

– Мрієте про національну команду?
– Звісно. Кожен футболіст хоче грати за свою країну. Я не виключення. Але для цього ще потрібно багато працювати.

Cергій ТИЩЕНКО