Історична перемога України у стрибках. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

Субота, 11 лютого

Лейк Плесід (США), HS 128, особистий турнір

Лейк Плесід (США), HS 128, супер тім

Неділя, 12 лютого

Лейк Плесід (США), HS 128, особистий турнір

Перша за 5 років перемога Веллінгера

Кубок світу зі стрибків з трампліну вирушив у другу за сезон подорож за межі Європи – до американського Лейк Плесіда, який зовсім недавно приймав зимову Універсіаду. Кубок світу не приїжджав до США з 2004 року, коли змагання приймав олімпійський Парк Сіті. Що стосується безпосередньо Лейк Плесіда, то ця локація в попередній раз приймала етап Кубка світу в далекому 1990 році.

Вважають, що Північна Америка взагалі й США зокрема – не «стрибкова» аудиторія. Проте змагання у Лейк Плесіді цей стереотип зруйнували. Глядачів на трибунах було на заздрість багатьом європейським етапам. Так, левова частка цих глядачів – це польська діаспора, але останнім часом велику аудиторію стрибки збирають у США навіть на другосортних внутрішніх стартах. США як стрибковий ринок має величезний потенціал, і висновок простий: американські етапи мають стати щорічними гостями в календарі Кубка світу.

Попередній старт Кубка світу в США 19 років тому виграв Норіакі Касаї. Його співвітчизник Рьою Кобаясі був близьким до того, щоб виграти перший американський старт після такої довгої перерви. Він лідирував після першої спроби у суботу з комфортним запасом, але у другому раунді потрапив у дуже неприємні вітрові умови і фінішував другим.

А перемогу в суботу здобув Андреас Веллінгер: його поступовий прогрес цього сезону нарешті призвів до закономірного підсумку. Ще з четвергових тренувань було зрозуміло, що німець готовий боротися за перемогу в Лейк Плесіді, і цього разу він нарешті зумів повністю реалізувати свій тренувальний потенціал в основних змаганнях. Перша перемога Веллінгера на Кубку світу з 3 грудня 2017 року. 5 років і 70 днів – це дев'ята найбільша пауза між двома перемогами одного стрибуна на Кубку світу:

У неділю Веллінгер знову піднявся на подіум, посівши друге місце. 180 очок за два особисті старти – такого вдалого вікенду в кар'єрі 2-разового олімпійського чемпіона взагалі не було жодного разу в кар'єрі.

Топ-3 у суботу замкнув Даніель Чофеніг. Молодий талант збірної Австрії цього сезону помітно додав, і після регулярних потраплянь у топ-10 нарешті дістався першого особистого подіуму в кар'єрі на Кубку світу.

Лише сьомим у суботу став Халвор Егнер Гранеруд. Його серія подіумів перервалася на позначці в 12 стартів – до рекорду Янне Ахонена не вистачило лише одного подіуму. Проте вже в неділю норвежець взяв більш ніж переконливий реванш, перемігши з перевагою в 11,5 бала над Веллінгером.

Головний (і, по суті, єдиний) суперник Гранеруда у боротьбі за Великий кришталевий глобус (ВКГ), Давід Кубацкі, продовжує відставати: у Лейк Плесіді має сьоме та п'яте місця. Загалом збірна Польщі, яка прилетіла до США без Каміля Стоха, в обох особистих стартах мала досить слабкий вигляд.

Але в суботу вночі підопічні Томаса Турнбіхлера виграли перший в історії старт Кубка світу в форматі Super Team – командні змагання, де замість четвірок змагаються дуети, але проводять три спроби замість двох. І Кубацкі разом із Пьотром Жилою, незважаючи на слабкі виступи у особистих змаганнях, у командному турнірі просто перетворилися та не залишили шансів суперникам. До речі, після етапу наставник «Кадри» заявив, що наступний етап у Ришнові, який буде останнім перед ЧС-2023 у Планіці, основа його команди пропустить. Такі ж плани й у Гранеруда: із 293 очками переваги над Кубацкі (якого в Румунії також не буде) норвежець може робити це зі спокійною душею.

Skijumping.pl. Халвор Егнер Гранеруд

Повною протилежністю полякам був виступ у Лейк Плесіді Карла Гайгера. Він став восьмим і четвертим у двох особистих турнірах (варто визнати, що в неділю йому обидва рази щастило з вітром), але досить слабко виглядав у Super Team, не зумівши разом з Веллінгером піднятися на подіум. На більше був здатний Маркус Айзенбіхлер. У тренуваннях він показував рівень боротьби за подіум, але в підсумку зайняв лише 10-те та 13-те місця.

Невдалим вийшов виїзд до США для Анже Ланішека. У суботу лідер збірної Словенії посів лише 18-те місце, а в неділю взагалі залишився з порожніми руками. Перед кваліфікаційним стрибком у Ланішека зламався замок на костюмі, і на старт він не вийшов. Добре в суботу виглядав Домен Превц, який замкнув топ-6, але в неділю він провалився (не в останню чергу через непрості вітрові умови), і не потрапив у топ-30. Дуже солідний вікенд із двома потрапляннями до топ-6 видав Тімі Зайц. Молодий Матія Відіч, який відібрався на Кубок світу завдяки сильним виступам на Континентальному кубку, в неділю набрав свої перші в кар'єрі очки на Кубку світу – 26-те місце.

Штефан Крафт у неділю замкнув топ-3: для австрійця це був ювілейний, 90-й у кар'єрі подіум на Кубку світу. Завдяки невдачам Ланішека Штефан підібрався до нього на відстань лише 18 очок у загальному заліку.

Перед етапом у Лейк Плесіді стало відомо, що головний тренер збірної Швейцарії Ронні Хорншу наприкінці сезону покине свою посаду, яку він обіймає з 2015 року. Привід для занепокоєння для Штефана Хорнгахера: Хорншу розглядали як можливу альтернативу австрійцю в 2019 році, коли Бундестім шукав нового тренера, і як потенційного спадкоємця рік тому, коли майбутнє Хорнгахера у збірній Німеччини було під питанням.

Історична перемога Марусяка

Незважаючи на всі захоплюючі події етапу в Лейк Плесіді, найяскравіші події вікенду для українських любителів стрибків розгорталися у Клінгенталі, де відбувалися змагання Континентального кубка – другого дивізіону світових стрибків. На ньому виступала збірна України на чолі з Євгеном Марусяком, котрий два тижні тому приніс нашій команді перші очки на Кубку світу з 2010 року.

У зимовому Континентальному кубку Марусяк раніше ніколи у кар'єрі не набирав очок. У Клінгенталі Євген свій сухий рахунок розмочив, та ще й як! У суботу він став сьомим, що було другим найкращим результатом в історії України на Континентальному кубку – після шостого місця Володимира Гливка у далекому 1996 році.

Але це був лише розігрів перед неділею, коли Марусяк сенсаційно здобув перемогу. Та ще й як – випередивши найближчого переслідувача, швейцарця Ремо Імхофа, на 17,2 бала, тобто майже 10 метрів. 22-річний уродженець Іванофранківщини захопив лідерство з мінімальною перевагою за підсумками першого раунду.

Під кінець другої спроби вітрові умови в Клінгенталі стали дуже мінливими, і в цей момент залишалося сподіватися лише на те, що Марусяк не дуже сильно провалиться. Але те, що зробив Євген, просто шокувало: він і в другому раунді видав найкращий стрибок спроби – розгромна та беззаперечна перемога, яка стала найгучнішим успіхом в історії українських стрибків.

Прогрес, якого досяг українець за останні кілька тижнів, просто вражає, особливо з огляду на те, що жодних передумов до такого сплеску не було видно. А це привід вважати, що прорив, який зробив Марусяк, лежить передусім у галузі психології: багато хто вважає, що Євгена «прорвало» після класного стрибка у тренуванні на польотах у Таупліці на Кубку світу. Ймовірно, це справді так: до і після цього Марусяк – це два абсолютно різні стрибуни.

Від тренерів, коли вони намагаються виправдати невдачу когось із своїх підопічних, дуже часто доводиться чути мантру про те, що, мовляв, для прориву не вистачає єдиного вдалого стрибка, після якого все почне виходити. Часто такі розмови здаються марними словами, але кейс Марусяка доводить, що це не так. Дуже яскрава ілюстрація того, яку колосальну роль у цьому виді спорту грає психологія.

На змаганнях Марусяк демонструє стабільно високий рівень вже три вікенди поспіль, але, що дивно, у тому ж Клінгенталі на тренуваннях Євген стрибав значно гірше: 34-те, 25-те та 27-ме місця у трьох спробах.

Звідки така велика різниця? Сказати складно. Або Марусяк зараз стрибає на якомусь нереальному куражі і в змаганнях вичавлює із себе 200% своїх можливостей, але це означає, що кураж може зникнути так само раптово, як і з'явився. Або ж українець опанував гросмейстерську здатність стрибати тренування в півсили, але потім додавати в потрібний момент у змаганнях – якість, якої не вистачає багатьом стрибунам навіть екстра-класу. І яка свідчить про колосальну ментальну стійкість.

Який із варіантів вірний – розсудить лише час. Але, у будь-якому разі, спостерігати за українськими стрибками, мабуть, ще ніколи не було так цікаво, як зараз. А на закуску – трохи статистики. Марусяк у неділю переміг, маючи на той момент за кар'єру у Континентальному кубку лише 36 набраних у суботу очок за кар'єру. З такою ж чи меншою кількістю набраних очок на момент дебютної перемоги на КоКу у 21 столітті вигравали лише 12 стрибунів. Серед них – такі імена, як Штефан Крафт, Йоханн Андре Форфанг чи суперзірка велоспорту Прімож Рогліч.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй:

Гірські лижі

Старти тижня:

Чемпіонат світу-2023, Мерібель/Куршевель (Франція)

Понеділок, 6 лютого

Комбінація, жінки (супергігант/слалом)

Вівторок, 7 лютого

Комбінація, чоловіки (супергігант/слалом)

Середа, 8 лютого

Супергігант, жінки

Четвер, 9 лютого

Супергігант, чоловіки

Субота, 11 лютого

Швидкісний спуск, жінки

Неділя, 12 лютого

Швидкісний спуск, чоловіки

Бенефіс і траур збірної Італії

На першому тижні чемпіонату світу-2023 проходили змагання у швидкісних видах та в комбінації, яка відкривала програму мундіалю. Золото у комбінації виборола Федеріка Бріньоне – перший великий титул італійки на чемпіонатах світу та Олімпіадах. Хоча з огляду на нинішній рівень конкуренції в комбінації «великий титул» – можливо, надто гучна заява.

Федеріка видала розкішну спробу в супергіганті, незважаючи на те, що його поставили дуже зручно для представників технічних дисциплін. Єдиною, хто становив їй реальну загрозу перед спробою в слаломі, була Мікаела Шиффрін: 0,96 секунди відставання американки робили їхні шанси практично рівними.

І темп відіграшу Шиффрін у слаломі цю рівність лише підтверджував, проте буквально перед самим фінішем американка пролетіла повз ворота, змусивши згадати про її гучні провали зразка Олімпіади в Пекіні. Забігаючи вперед, швидкісний спуск Шиффрін пропускала, а в супергіганті стала другою, на відстані всього 0,11 секунди від золота.

Супергігант подарував ще одне золото збірній Італії. Загалом «Скуадра адзурра» останніми роками по праву вважається найсильнішою збірною в жіночих гірських лижах поряд зі Швейцарією, але при цьому італійки регулярно недобирали медалі на титульних турнірах. Тут вони забрали своє вже в перші дні чемпіонату.

Золото здобула Марта Бассіно. Постановка траси супергіганта була досить специфічною: швидкісний верх та технічно складний низ. І розкладка Бассіно була в повній відповідності до її характеристик: на швидкісному розгоні у неї був лише 31-й графік, зате на нижніх, технічних ділянках траси вона винесла всіх суперниць, навіть саму Шиффрін (що здивувало найбільше), в одні ворота.

Getty Images/Global Images Ukraine. Марта Бассіно

Однак у четвер тріумф для збірної Італії незабаром змінився трауром: увечері прийшла новина про те, що Елена Фанкіні померла через важку форму раку. Ще 5 років тому Фанкіні змагалася на Кубку світу, тому практично вся основа італійок ще встигла застати її. А втратити екс-партнерку по команді – це вдвічі важче.

Важко сказати, яка роль трауру за Фанкіні, але суботній швидкісний спуск італійки провалили: найкращою стала Елена Куртоні - лише 13-те місце. Безумовно, головні надії були пов'язані із Соф’єю Годжею, проте вона до фінішу, по суті, не дісталася. Якщо точніше – то фінішну пряму перетнула, але перед цим пропустила між ніг передостанні ворота: дискваліфікація.

Щоразу, коли Годжа сходить з дистанції в швидкісному спуску, прийнято говорити про те, що вона була найшвидшою, і, якби не помилка, вона б перемогла. Але не цього разу: Соф’я якщо і йшла на медаль, то максимум на бронзу. Та й, будемо відвертими, ця невдача Годжі назрівала: у тому ж супергіганті навіть на швидкісній верхній ділянці вона виглядала досить слабо.

А сенсаційне золото виборола Ясмін Флюрі. Не без частки везіння. Температури під час гонки були в районі +10-11 градусів, через що траса почала досить швидко танути: оптимальні умови ковзання отримали лише стартові номери. Додамо до цього і досить коротку трасу – і ми отримаємо ідеальні умови для сенсації. Хоча, схоже, організатори цього й хотіли. І Флюрі, яка стартувала під №2, умовами скористалася по максимуму.

Срібло на рахунку Ніни Ортліб, яка мала 5-й стартовий номер. Четверте місце розділили ще дві австрійки – Мір'ям Пухнер та Корнелія Хюттер. Взагалі, збірна Австрії у швидкісних видах на нинішньому мундіалі виглядала дуже гідно: тут можна згадати і бронзу тієї ж таки Хюттер у супергіганті, і медаль аналогічної проби Рікарди Хаазер у комбінації.

Є великі та обгрунтовані побоювання, що другий, технічний тиждень ЧС-2023, буде для австрійок набагато слабшим. До речі, Катаріна Лінсбергер недовго працювала зі збірною без особистого тренера. Чинна чемпіонка світу в слаломі розпочала співпрацю з Маттіасом Бертольдом. Відомий фахівець, який встиг попрацювати і з чоловічою (в ранні роки Марселя Хіршера), і жіночою збірною Австрії. Попередній досвід роботи – чоловіча збірна Німеччини, яку він покинув у 2019 році.

Срібло з Хюттер у супергіганті розділила Кайса Вікхофф Лі. Колись дуже перспективна норвежка, переживши важку травму коліна, дісталася до першого великого успіху в кар'єрі. Її зіркова партнерка по команді Рагнхільд Мовінкель, незважаючи на блискучу поточну форму, залишилася без медалей: п'яте місце у супергіганті та десяте – у швидкісному спуску.

Топ-6 у швидкісному спуску замкнула Ілка Штухец. Враховуючи фактор ковзання та пізній, 15-й стартовий номер словенки, такий результат можна вважати подвигом: за нормальних погодних умов Штухец цілком могла б завоювати своє третє золото ЧС у швидкісному спуску.

Зазначимо, що буквально перед стартом ЧС порвала хрестоподібні зв'язки коліна албано-італійка Лара Кольтурі. Дуже шкода 16-річну дівчину, яка стала одним із відкриттів цього сезону.

Дві сенсації від Канади на ЧС

У чоловіків чемпіонат світу розпочався з невеликим присмаком скандалу. Господар змагань та головна зірка збірної Франції, Алексіс Пінтуро, завоював золото у комбінації та бронзу в супергіганті. Але багато рішень організаторів викликали питання та підозри в тому, що Пінтуро створювали максимально сприятливі умови.

У комбінаціях і в швидкісному виді, і в слаломі траси найчастіше ставлять укорочені і досить прості, щоб вузькі спеціалісти одного з видів не боялися йти свою дисципліну. Однак цього разу після простого та короткого супергіганту ми побачили неймовірно складну постановку воріт у слаломі – у нижній частині траси вона була просто дикою. Це створювало дуже сильний дисбаланс на користь «технарів». У результаті Пінтуро блискуче пройшов супергігант, показавши в ньому найкращий результат, після чого втримав перевагу в слаломі, випередивши на 0,10 секунди Марко Шварца.

Ще більше здивувало те, що «чистий» супергігант провели по тій же укороченій трасі, і це вже явно виглядало як пряма допомога Пінтуро, який за два дні до цього пройшов таку трасу ідеально. Але цього разу Алексіс до золота не дотягнувся і був змушений задовольнятися бронзою.

Укорочена траса – це, звісно, і підвищена ймовірність сенсацій, і вона таки відбулася: золото завоював канадець Джеймс Кроуфорд, який лише на 0,01 секунди випередив одного з двох топ-фаворитів, Александера Омодта Кілде. Його головний суперник по сезону Марко Одерматт взагалі залишився без медалі – четверте місце.

Кроуфорда, звичайно, не можна назвати «людиною з нізвідки», але перемоги на ЧС від нього, звичайно ж, не чекав ніхто. Заради справедливості, невипадковість свого успіху Джеймс довів у неділю у швидкісному спуску, де став п'ятим, лише в 0,12 секунди від медалі. Відмінно підготувався до ЧС не лише Кроуфорд, а й уся збірна Канади: бронзу в швидкісному спуску сенсаційно завоював Кемерон Александер.

Getty Images/Global Images Ukraine. Джеймс Кроуфорд

Кілде знову підтвердив свій статус одного з найнещасливіших гірськолижників на титульних стартах: після срібла та бронзи на Олімпіади в Пекіні на ЧС-2023 у нього два срібла. Але, варто сказати, якщо в супергіганті норвежець програв всього 0,01 секунди, то в швидкісному спуску до перемоги було далеко: 0,48 секунди відставання. Так чи інакше, той факт, що такий видатний гірськолижник, як Кілде, у 30-річному віці досі не має жодного золота ЧС/Олімпіад, виглядає якимось непорозумінням.

Ну а перемогу в швидкісному спуску здобув Одерматт, який видав зразковий заїзд. На Кубку світу швейцарець вже 8 разів піднімався на подіум у швидкісному спуску, але ніяк не міг дістатись до перемоги. І ось ця перемога прийшла – і одразу на ЧС!

Багато хто сподівався, що до своєї першої перемоги на домашньому ЧС дістанеться французький суперветеран Йоан Кларе. Однак казка з хепі-ендом не трапилася: Кларе провів відверто слабку гонку і показав лише 23-й результат. Реноме збірної Франції врятував своїм шостим місцем Максенс Музатон.

Залишилася без медалей у швидкісних видах збірна Італії. Домінік Паріс зійшов у супергіганті і став лише дев'ятим у швидкісному спуску. А ось маловідомий Флоріан Шідер довгий час претендував на медаль, зайнявши сьоме місце.

Під час супергіганта впав та зійшов з дистанції Атле Лі Макграт, який йшов на дуже непоганий результат. На жаль, норвежець зазнав травми і на нинішньому мундіалі більше не виступить. Ще одна велика втрата для збірної Норвегії після апендициту Лукаса Бротена.

Двоборство

Старти тижня:

Субота, 11 лютого

Шонах (Німеччина), HS 100/10 км, особистий Гундерсен

Неділя, 12 лютого

Шонах (Німеччина), HS 100/10 км, особистий Гундерсен

Шмід випадає із боротьби за Кубок світу?

Кубок світу з двоборства приїхав на, мабуть, найпрестижніший етап сезону – на знаменитий «Кубок Шварцвальда» у Шонаху. Він за сумісництвом був заключною частиною German Trophy, який в нинішньому сезоні був розіграний вперше.

На цей раз у Шонасі, який останніми роками приймав фінал сезону, ми побачили незвично слабкий склад учасників. Не приїхали Ярл Магнус Ріїбер, німці Вінценц Гайгер та Ерік Френцель, а також австрійці Франц-Йозеф Рерль і Томас Реттенегер: усі вони готуються до чемпіонату світу в Планіці.

У той же час відбулося в Шонасі і велике повернення: після місячної відсутності повернувся до Кубка світу Йорген Гробак, який переніс коронавірус. Повернення зіркового норвежця вийшло досить непоганим: сьоме та дев'яте місця.

Головний підсумок етапу в Шонасі – Юліан Шмід, по суті, випав із боротьби за Великий кришталевий глобус (ВКГ). Так, на домашньому етапі німець не провалився: п'яте та четверте місця. У суботу Шмід став восьмим за підсумками стрибків, і в гонці відразу відмовився від боротьби за подіум, залишившись у пелотоні та вигравши з нього спринт за п'яте місце: Юліан вичавив максимум із можливого того дня. У неділю Шмід мав шанси навіть на перемогу, але в результаті він у запеклій боротьбі поступився третім місцем Лорану Мюлеталеру. 25-річний француз, до речі, вперше в кар'єрі піднявся на подіум на Кубку світу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Лампартер

П'яте та четверте місця – не такі й погані результати, але біда Шміда у тому, що його головні конкуренти в обох стартах розігрували перемогу між собою. Зі змінним успіхом: у суботу Єнс Лурос Офтебро завдяки атаці на останньому підйомі випередив Йоханнеса Лампартера. У неділю австрієць в одній із найкрасивіших і найнапруженіших гонок сезону взяв реванш. Лампартер мав солідний запас у 25 секунд над Офтебро і поступово підпускав норвежця. Але робив це свідомо, зберігши сили на фінішний спринт і здобувши перемогу.

Між двома лідерами сезону збереглося 121 очко різниці – до фінальної частини сезону (старт у Шонаху був останнім перед ЧС-2023), яка складатиметься всього із трьох особистих стартів у Холменколлені та Лахті, Лампартер підходить у статусі явного фаворита. Юліан Шмід із відставанням у 186 очок зберігає лише математичні шанси на титул.

Відмінний вікенд провів Крістьян Ілвес – третє та п'яте місця. Суботнє третє місце стало для естонця першим подіумом цього сезону. Сильно виступив у Шонаху і Офтебро-старший. Айнар Лурос двічі потрапив у топ-10 – рівно стільки ж разів, скільки за всю попередню кар'єру разом узяту. До цього Офтебро не потрапляв у топ-10 із 1 грудня 2019 року.

Нарешті порадував японських уболівальників Акіто Ватабе, який замкнув топ-5 у неділю. До десятки найкращих він не потрапляв ще з фіналу минулого сезону у тому ж Шонаху. Рьота Ямамото, який перехопив у Ватабе звання лідера збірної Японії цього сезону, обидва рази вигравав стрибкові спроби, але обидва рази не виходив на старт гонки через проблеми зі здоров'ям.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй: