Від Динамо до Уніона: східнонімецький прорив поточного сезону

У Німеччині цього сезону одразу два представники східної частини країни («Уніон» і РБ «Лейпциг») ведуть боротьбу за найвищі місця. І прийдешній очний двобій набуває неабиякого значення.

Чого на світі не бува, навіть дива! Минулої суботи ввечері таблиця бундесліги мала якійсь фантасмагоричний вигляд! На її чолі були два представники Східної Німеччини – берлінський «Уніон» та РБ «Лейпциг». Ситуативно? Так, проте показово, чи не так? А найближчої суботи ці колективи зійдуться в очному непримиренному ґерці. Там буде на що подивитися…

30-річне відставання подолане?

«…А це – Інститут ужиткових навчальних наук, тут вивчають змагальні види спорту» – екскурсоводка в Лейпцигу звернула увагу нашої групи на будівлю (за архітектурою – типовий НДІ), повз якої проїздив наш автобус (з пів десятки років минуло звідтоді, певно). «О, так це тут розробляли славнозвісний ендеерівський допінг», – один із колег, балагур-базікало з веселою вдачею на свій манер прокоментував цю інформацію. Пані екскурсовод не заперечувала, зробила вигляд, наче не почула це зауваження. Хай там як, а торік ця наукова установа офіційно відзначила 30-річчя ребрендингу. Натомість до об’єднання країни вона мала назву Науково-дослідного інституту фізичної культури та спорту НДР. І справді, там був і дотепер є відділ спортивної медицини, до складу якого входить клініко-хімічна лабораторія. Втім, уже в об’єднаній Німеччині допінг-скандали відчутно стишилися. Надалі в рамках екскурсії ми прибули до новітнього лейпцизького стадіону, де свої матчі проводить РБ «Лейпциг». Що сказати, виплекана модерність! Щоправда, для її зведення знадобився фінансовий допінг із сильною дією.

Утім, щодо модерності архітектурної екскурсоводка вже в Берліні розповіла, що після об’єднання двох частин Німеччини в єдину країну знадобився певний час, аби перебудувати східнонімецьке соціалістичне житло згідно зі стандартами ФРН (не дотягували в першій на німецькій землі державі робітників і селян до загальноприйнятих у цивілізованих країнах норм). У тому-таки Лейпцигу місцевий житель мені сказав: відставання НДР від ФРН становить приблизно 30 років, а ваше, мовляв, і поготів, набагато більше. Сказав без зарозумілості, просто констатував факт. Якщо твердити про футбол, то й справді, пройшло трохи більш як 30 років, й два клуби з колишньої НДР (або, як кажуть у Німеччині, з нових земель) реально нав’язали боротьбу нагорі турнірки бундесліги. За великим рахунком, таке відбувається вперше. Й цей сезон у бундеслізі в певному сенсі можна вважати переломним у цьому контексті. Отже, як ся мають східнонімецькі футбольні команди?

«Уніон»: вправне «залізяччя» та сила Духі

Зізнаюся, маю певні симпатії до «Уніона». Його палкі вболівальники б’ють всі рекорди пристрасті до свого клубу й пройшли з улюбленцями тернистий шлях від нижчолігових закамарків до лідерства в бундеслізі. Фани знані своєю традицією відзначати Різдво на стадіоні (починалося все менш як із сотні найпалкіших шанувальників з угруповання Wuhlesyndikat двадцять років тому, а в нашочасся в різдвяній феєрії регулярно бере участь більш як 30 000 шанувальників «залізних»).

Авторкою гімна «Уніона» є популярна німецька панк-виконавиця Ніна Хаген. Та ось якщо характеризувати ігровий стиль сучасного «Уніона», то йому далеко до панківського, я його назвав би таким собі ігровим мінімалізмом. Команда не надто феєрить в атаці (більше за одного з очільників турнірної таблиці забивали в бундеслізі чимало команд, зокрема й «Вольфсбург», й Гладбах, які йдуть відповідно на 7-му та 9-му місцях). У більшості матчів берлінці перевершують суперника на якусь дещицю. Приміром, минулої суботи з «Майнцем» господарі поля володіли м’ячем приблизно однакову кількість часу з гостями (педантичні німці вираховують той відсоток із 2-ю цифрою після коми: відтак вийшло 50,25:49,75 на користь «Уніона» – достоту мікроскопічна перевага!), віддали майже ідентичну кількість пасів з опонентами (374:369) з приблизно однаковим відсотком точності (75,4:74,25), завдали однакову кількість ударів із суперником, ледь-ледь перебігали того (121,94 км проти 119,19 км), були практично на одному рівні за очікуваними голами, індексом xG (1,29:1,20), а все ж вигризли перемогу. Скажу, що, коли рахунок «Майнц» зрівняв, «Уніон», до того наче чекавши на відповідний сигнал, кинувся вперед і доволі швидко домігся успіху. Склалося таке враження, що команді, аби повернути хід гри на вигідний собі шлях, вистачає мінімуму зусиль.

Щось схоже було в «Уніона» й у дербі проти «Герти». До перерви xG взагалі був 0,28:0,23 на користь західноберлінців (мене завжди дивувало, коли деякі вітчизняні оглядачі називали це протистояння «ендеерівським дербі» – «Герта» не мала клопоту існування за умов соціалізму, натомість представляла Західний Берлін), хоча «Уніон» і відкрив рахунок. Та й загальний xG за підсумками матчу, хоч і був на користь «залізних» (1,47:0,86), але не відповідав рахунку на табло (2:0).

Відзначу, що куди більшу небезпеку становлять атакувальні спромоги «Уніона» з правого флангу. Звідти починається більшість гольових атак. Там добре почувається Крістофер Тріммель (номінальний правий оборонець, та його залученість до атак виглядає цілком природньо) – лідер команди за гольовим передачами в чемпіонаті (пів десятка, не жарти!).

Однозначно найкращим гравцем «залізних» на сьогодні є Шеральдо Беккер (має 11 балів за системою гол + пас). На цього суринамського нападника (уродженця Амстердама, до речі) ціна росте, як на дріжджах. Ще рік тому вона не перевищувала й 4 млн євро. Нині ринкова вартість Беккера аж 15 млн євро. Й тенденція до зростання зберігається! Має і відчуття голу, й потужний удар, й видатні чесноти для гри на 2-му поверсі. Натомість серед захисників «залізних» відзначу центрдефа Данило Духі. Цей хлопець народився в Роттердамі (до слова, він є племінником відомого в минулому гравця національної збірної Нідерландів Вінстона Богарда) й, схоже, з молоком матері всотав філософію тотального футболу. Так, для ігрової системи 3–5–2, яку сповідує швейцарський наставник берлінців Урс Фішер, роль центрального оборонця чимала. Й Духі достоту є всюдисущим на полі. Він й уважний в обороні (найкраща оцінка виконанню ним безпосередніх ігрових обов’язків – мінімум пропущених «Уніоном» м’ячів), й вельми креативний в атаці (відзначився чотирма голами й двома гольовим передачами в поточному чемпіонаті). Маючи 190 см зросту, чудово обирає позицію й зазвичай виграє верхові дуелі в опонентів як під час оборони своїх воріт, так і під час стандартів у воріт супротивників.

Чи вистачить снаги «Уніону» на довгій турнірній дистанції? І чи може ця команда замахнутися на чемпіонство? Її єдиній помітній звитязі на національному рівні вже більш як півстоліття (в 1968 р. «Уніон» виборов Кубок вільних німецьких профспілок, фактично, за значущістю це був Кубок НДР). Звісно, маючи за сумарною вартістю лише 11-й склад у бундеслізі (117,9 млн євро) та водночас за середнім віком чи не найстарший (27,1 року – більше лише в «Бохума», але той не зазіхає на високі місця), вельми складно сподіватися на досягнення вершини. Одначе «Уніон» 2020-х – команда, яка неоднораз доводила: неможливого для неї не існує. Швейцарський тренер Урс Фішер не мав до роботи з берлінцями зарубіжного досвіду (працював як тренер лише на батьківщині). Втім, він виплекав цю команду, спіймав із нею потрібну хвилю і впевнено крокує вперед разом із вихованцями. Принаймні в зоні Ліги чемпіонів столичні футболісти фінішувати можуть.

РБ «Лейпциг»: поворот із Розе

Цього сезону «бики» мають чітко окреслений водорозділ: до й після вересневого призначення Марко Розе фактично ми побачили різні команди. Нинішня, під орудою 46-річного уродженця Лейпцига, являє собою колектив, в якому високі цілі не лише задекларовані, а й мають усі шанси стати здійсненними. Розстановку «Лейпцига» можна визначити як 3–4–2–1 або зінколи 4–4–2, де неабияку роль відіграють правий півзахисник угорець Домінік Собослаї і французько-конголезький форвард Крістофер Нкунку. Перший відзначається ідеальними передачами з флангу й є лідером команди за асистами, а другий вправно діє на вістрі атаки, назабивавши вже 12 голів у поточному сезоні бундесліги. От його ринкова вартість сягає 80 млн євро. Серед його чеснот – непоступливість у боротьбі, двоногість, справжня гольова спрага. Та, на жаль, важка травма – розрив зв’язок коліна – надовго вибила бомбардира з гри. Раніше березня він на полі не з’явиться. Втім, інший знаний форвард Тімо Вернер, схоже, останнім часом спіймав свою гру. Неабияк дошкуляє суперникам і шведський лівий вінгер Еміль Форсберг. Одне слово, травма Нкунку хоча й, звісно, не потішила тренерський штабі і вболівальників «биків», проте надпроблемою не стала. Загін Розе діє, і продовжує гонитву за «Баварією», до речі, ні в чому не поступившись титулованому опоненту в очній грі вже поточного календарного року.

«Моряки» на мілині

У 2-й бундеслізі Східну Німеччину репрезентують ендеерівські титулованці: «Ганза» з Ростока та «Магдебург». Ростокці є останніми чемпіонами й останніми володарями Кубка НДР. Відповідно вони й дістали після об’єднання країни місце у бундеслізі. Тоді здавалося, що в «моряків» –найкращий стартовий майданчик серед представників нових земель для неабияких звершень. Та все виявилося вельми прозаїчно. Суперництва західнонімецьким клубам «Ганза» нав’язати не змогла. Хоча в другій половині 1990-х – на початку 2000-х десять сезонів поспіль грала в бундеслізі, надалі розпочалося прямовисне падіння останнього чемпіона НДР. Нині нижню точку, певно, пройдено, однак боротьба за право залишитися й наступного сезону в другому за силою дивізіоні німецького футболу на ганзейців очікує важка. Як, власне, й на «Магдебург» – гегемона східнонімецького футболу в половині 1970-х. Тоді й чемпіонство в НДР підкорялося Дер Клубу неоднораз, і європейський Кубок кубків гостював у клубному офісі, а знані ванклабмени Юрген Померенке, Юрген Шпарвассер, Мартін Гоффман і Вольфганг Зегуїн тішили місцеву публіку своєю вишуканою майстерністю. Нині магдебуржці, на жаль, пасуть задніх у 2-й бундеслізі.

«Динамо» з українським слідом нагадує про себе: східнонімецька іншина

Колись-заколись, у 1978-му мій батько привіз з екскурсійної поїздки до НДР сувенірну футболку дрезденського «Динамо» з автографами гравців. Тоді дрезденці були найсильнішою командою в НДР, вибивали з єврокубків «Бенфіку», «Ювентус», «Порту» тощо. Й подібні сувеніри йшли на ура! Часи змінюються, й колишній переможець єврограндів має тепер куди менші амбіції.

Та знаєте, все ж таки дістав задоволення від гри дрезденського «Динамо» минулого вікенду! Найпопулярніша команда Східної Німеччини (8-разовий чемпіон НДР!) перемогла в матчі 3-ї бундесліги на своєму полі інших представників Сходу – «Галлешер» – із рахунком 7:1. Голи жовто-чорні забивали на всі смаки. Приємно, що до звитяги долучився й український легіонер «Динамо» правий захисник Кирило Меліченко (грав за «Маріуполь», «Минай», а також у складі молодіжок київського «Арсенала» й донецького «Шахтаря»). Уродженець Світловодська, що на Кіровоградщині, відіграв весь матч. А назагал цього сезону він вийшов на поле в чемпіонаті 14 разів (це – дві третини від загальної кількості матчів). Наголошу, що в 3-й бундеслізі лише 14,3% гравців є легіонерами (для порівняння: у 1-й – 53,6, а в 2-й – 32,8% гравців є іноземцями), й наш співвітчизник входить до їхнього числа. Чим не досягнення! Дрезденське «Динамо» посідає місце наприкінці першої половини турнірки, однак до 3-го місця, яке дає право підвищитися в класі, не так уже й далеко – 6 очок. Хай там як, а виліт їм не загрожує. Натомість жовто-чорні можуть похизуватися лідерством свого нападника Ахмета Арслана в гонці бомбардирів (на рахунку етнічного турка з німецьким громадянством 13 голів).

Інші представники колишньої НДР у 3-й бундеслізі – «Ерцгебірге» (Ауе), «Цвіккау», «Галлешер» – є відвертими аутсайдерами ліги, й для них за щастя буде залишитися в 3-му за силою дивізіоні німецького футболу. Хоча, в грі команди з Ауе останнім часом накреслилася позитивна тенденція: тричі поспіль «фіалки», найкращі часи яких припали на 1950-ті (саме тоді вони, щоправда, під назвою «Вісмут» й репрезентуючи інше місто, тричі виборювали чемпіонство в НДР), виграли й зарядили оптимізмом своїх прихильників.

А в регіонал-лізі «Північний Схід» (це вже щось на кшталт 4-ї ліги німецького футболу, щоправда, таких регіональних ліг добрячих пів десятка) ви можете побачити чимало знаних ендеерівських клубів: й «Енергі» з Котбуса (до слова, ексканцлерка Ангела Меркель є почесним членом цього клубу), й «Карл Цейсс» з Єни, й лейпцизький «Локомотив», й «Рот-Вайс» з Ерфурта, й берлінське «Динамо», й інші менш титуловані, та помітні колись на футбольній мапі команди. Найамбітнішим із перелічених є, певно, «Енергі» (має принаймні найдорожчий склад), однак у турнірній таблиці котбусці йдуть поки що 3-ми, на пару очок відстаючи від «Рот-Вайса» та «Хемніцера». 10-разовий чемпіон НДР берлінське «Динамо» поки що 5-те. Попереду земляків навіть скромніший за амбіціями «Берлінер АК» (клуб керується турецькою діаспорою Берліна, й у ньому грає чимало етнічних турків). А назагал претендентів на першість у цій лізі чималезно, як мачин у маківці. Й боротьба там вестиметься аж до самісінького фінішу.

***

«Наше підприємство зареєстроване в Східній Німеччині, а працюємо ми в Західній Німеччині, відтак сплачуємо на 30% менше зарплатню», – член родини власників знаного німецького машинобудівного підприємства поділився зі мною секретами ведення бізнесу. Йшлося про регіон Західної Німеччини з високим рівнем безробіття, відтак і місцеве населення погоджувалося на східнонімецьку зарплатню, не надто скиглячи. Ця розмова відбулася років вісім тому. Свого часу в першому чемпіонаті об’єднаної Німеччини в найвищому дивізіоні взяли участь два представники Сходу: «Ганза» й дрезденське «Динамо» (ще шість ендеерівців взяли старт того сезону в 2-й бундеслізі). Зірок із неба не хапали («Ганза» навіть вилетіла за підсумками чемпіонату до 2-ї бундесліги), однак тогосезонному чемпіону – «Штутгарту» – завдали поразок і дрезденці, й ростокці. А справжнього ренесансу східнонімецького футболу довелося чекати ой як довго. Та, хай там як, а, схоже, тепер принаймні у футбольному контексті Східна Німеччина сповнена рішучості зрештою довести свою конкурентоздатність на рівні бундесліги. Й команди з Берліна та Лейпцига є нині якщо й не законодавцями мод у найкращій лізі країни, то принаймні мають снагу забрати дві путівки до Ліги чемпіонів. Удачі, східняки!

Олексій РИЖКОВ