Наваррете пережив нокдаун і переміг достроково. Вілсон не використав шанс

Вранці 4 лютого в США відбувся поєдинок між Емануелем Наваррете (37-1, 30 КО) та Ліамом Вілсоном (11-2, 7 КО). Як і очікувалось, протистояння видалось більш, ніж насиченим на події.

Два нокдауни – причому обопільні. Десятки розмінів та достроковий фінал. У цьому протистоянні, здається, було все.

Цей поєдинок – тест потужності Наваррете. І вона ледь не дала збій

Емануель Наваррете до сьогоднішнього поєдинку був чемпіоном світу у двох категоріях. Перша – друга найлегша (до 55,2 кг). Друга – напівлегка (до 57,1 кг). Здається, що різниця невелика, але боксери, що виступають у цих дивізіонах, відрізняються за габаритами. Наваррете влазив у рамки цих категорій, враховуючи його габарити, тільки завдяки природним даним, які дозволяли йому втрачати вагу, а не сили.

Більшість перемог до цього Емануель здобув завдяки потужності. Його стиль – вийти і розчавити візаві. Поперти вперед з купою ударів, насипати, допоки суперник не зламається. А якщо не зламався, бити і бити, щоб тому не було, як дихати.

Проте бій проти Вілсона був не тільки поєдинком за статус чемпіона у трьох вагових категоріях (поєдинок відбувся в рамках другої напівлегкої ваги – до 58,9 кг), а й за те, щоб перевірити, чи вистачає і тут сил бути тим самим боксером. З такими габаритами Наваррете може лізти і далі по категоріях, але, якщо сили не вистачатиме, шансів буде все менше і менше. Тому що суперники ставатимуть більшими, а як тільки ударна потужність не впливатиме на них, будь-який технар зможе зупинити мексиканця.

Getty Images/Global Images Ukraine

Поки що тест Емануель пройшов, хоча і не на п’ятірку чи дванадцятку. Тому що було важко і звалити опонента, і не програти самому. Адже з першого раунду стало зрозуміло, що більш габаритний здоровань з Австралії не збирається падати чи ламатись під атаками суперника. Взагалі, Ліам Вілсон не так, щоб мав величезні проблеми зі старту.

Безумовно стиль Наваррете, коли він атакує неначе з усіх боків, має на меті заплутати опонента і змусити його пропускати. І Ліам пропускав. Але не тому, що суперник так сильно бив, а тому, що вівся на стиль опонента. Взагалі, цього можна було очікувати. Всі суперники австралійця, що хотіли затягнути його в розміни, робили це. Ну не може він пручатись, коли летить багато. Забуває про техніку, починає битись. А битись проти мексиканця – найгірша з ідей.

Проте на початку Ліам виглядав пристойно. Відповідав ударом на удар і навіть моментами намагався бути зосередженим. Саме в такий момент Наваррете прилетіло. Австралієць спокійно спрацював назустріч – пробив лівий боковий. Приклався так добре, що мексиканець дуже і дуже важко відходив. Причому, без допомоги рефері не обійшлось. Тут був і задовгий відрахунок, і капа, яку довелось йти мити, тому що вона випала з рота фаворита.

Коефіцієнт 1 проти 8 на Вілсона ще б трохи і спрацював. Наваррете не встиг відновитись у перерві і зайшов на п’ятий раунд важко. Переживав атаки суперника, терпів, але не впав. Хоча здавалось, що він на межі. Ото був би апсет вихідних, а можливо, і всього лютого.

Але після середини поєдинку Наваррете остаточно прийшов до тями. А от Вілсон, який витратив купу сил на добивання недобитого суперника, посипався. Все частіше залітали удари з усіх боків. Навіть той самий лівий аперкот Емануеля, якого треба особливо боятись.

У восьмому раунді справи пішли геть погано. Ліам пропускав багато, намагався відповідати, але замало. Австралієць забагато стояв біля канатів чи у куті, намагаючись упіймати суперника на зустрічних курсах. Але через втому його атаки здебільшого були дуже очевидні. Восьмий раунд Вілсон закінчив пропущеною атакою та розбитим носом.

А у дев’ятому закінчив і весь поєдинок. Наваррете все ж знайшов, як повернути борг за нокдаун – влучив двійкою, яка моментально перевернула суперника. А далі пішло добивання. Тільки опонент вже заморився, відбивався так-сяк, і рефері після роздумів вже замахав рукою – технічний нокаут у дев’ятому раунді.

Getty Images/Global Images Ukraine

Емануель Наваррете – дев’ятий мексиканець, що має чемпіонські титули у трьох вагових категоріях. Що цікаво, він ніколи не мав інших поясів, окрім WBO.

Що далі?

Для Вілсона - нічого нового. Йому всього 26 років, і він програв однозначному фавориту. Показав себе нормально, відправив його у нокдаун. Пристойний бій, хоч і без феєрії. Був би австралієць більш зібраним, розумним – міг би навіть перемагати. Дотиснути Наваррете можна було, але Ліаму банально не вистачило розуму і техніки.

Емануель Наваррете тепер чемпіон WBO у другій напівлегкій вазі. Чи залишиться він тут, чи все ж боксуватиме у напівлегкій вазі – покаже час, але і там, і там є цікаві варіанти. Якщо говорити про ситуацію, коли він залишається, то, по-перше, це категорія, в якій є Оскар Вальдес. Просто уявіть рівень гучності фанатів в залі, коли ці двоє боксуватимуть. Головний мінус для Оскара – Наваррете занадто великий. Хоча все одно цікаво глянути контрпанчера з ударом проти здоровенного Емануеля.

Також є Ектор Луїс Гарсія – чемпіон WBA, який добре зарекомендував себе у бою проти Джервонти. І це теж цікаво. Бо Гарсія може як у розумний бокс, так і в бійку. Другий варіант – поганий, а от перший – цілком конкурентний.

Ну і загалом, вага цікава. І чемпіон IBF з Таджикистану Шавкаджон Рахімов, і Робсон Консейсао, і Кріс Колберт. Тут імен для великих боїв вдосталь. А у ринзі з Наваррете ніколи не буває сумно.