Баскетбол врятував мені життя. Історія Тіма Хардуея-старшого

Одного разу відомий психолог написав розповідь, як, маючи гіркі лимони, зробити з них солодкий лимонад. Щось подібне відбувалося в житті Хардуея. Він не мав великих можливостей здобути першокласну освіту і ввійти в бізнес-еліту США. Але хлопець мав добрий приклад наслідування і вибір, котрий слід було робити щодня. Щоразу питати себе: Де я? З ким я? Чого я хочу?

Де я: між двох вогнів

«Баскетбол не був для мене пристрастю, я не вважав це своїм хобі. Для мене баскетбол був справжнім прихистком» - Тім Хардуей-старший.

Цими словами розпочинаються роздуми нашого героя для The Players`Tribune. Майбутній баскетболіст народився 1966 року в Чикаго - третьому за чисельністю населення місті Америки. Що означає велике місто в сучасному світі? Банди та наркотики. Юний Хардуей мав щодня робити вибір: з ким він? З бандами Чикаго чи має свій власний шлях поза криміналом. Що для тогочасного афроамериканця виглядало нелогічним, але це показувало характер нашого героя вже змалку.

Тим паче, в місцевості, де жив Тім, функціонували два потужні кримінальні угруповання - El Runks та BGD. Їхньою метою, серед усього іншого, було вербування молодих парубків у свої ряди.

«Змалечку ти просто вчишся бути в режимі виживання. Завжди напоготові. Ти вчишся бігти до автобусної зупинки, щоби не встигнути втрапити в халепу» - Тім Хардуей згадує своє дитинство.

Чому наш герой робив такий вибір у порівнянні з іншими людьми в подібних ситуаціях? Він мав добрий приклад свого батька, Дональда, - відомого чикагського стрітболіста. Саме батькова любов до баскетболу вплинула на Тіма. Який брав м'яча і йшов до найбезпечнішого, на його переконання, місця в усьому Чикаго, неподалік якого жив.

Це саме місце - великий парк на півдні міста. В ньому можна було прогулятися і залишити зайві думки ще при вході. А найголовніше - пограти в баскетбол на відповідному майданчику: «На велосипеді я їхав до парку рано вранці. Доки там не було жодної людини. Та мені й ніхто не був потрібен. Брав м'яча і уявляв, що проти мене грає Айзея Томас. Отже, я мав бути ідеальним, щоби пройти під кільце».

З ким я: старший чоловік на подвір'ї

Банди навколо, не найбільш забезпечене дитинство, атмосфера великого міста з його спокусами. Чи все було настільки погано? Ні, не все. Справи були ще гірші. Наш герой був відверто маленького зросту для баскетболу.

«Давай, коротуне, вали звідси. Ти не здатен тягатися з «великими псами» - такі слова чув юний Тім на свою адресу кожного разу, коли приходив пограти в баскетбол з іншими людьми. Насправді, дуже мотивуюче, не знаходите? Але Хардуея це лише розпалило. Хлопець зрозумів, що не зможе просто взяти і вирости, це фізіологія. Бути усвідомленим - наступний щоденний вибір нашого героя.

Отже, Тім швидко усвідомив свої «вади» і зробив з них своє «паливо». Яким чином? Робота над дриблінгом. Хлопець постійно і скрізь брав м'яча з собою: треба сходити до магазину? Не проблема, це можна зробити в дриблінгу, прокидуючи м'яча між ногами на кожен крок.

Одного разу такий похід у справах Хардуея помітив старший чоловік, котрий полюбляв відпочивати на подвір'ї свого будинку неподалік парку.

«Чоловіче, буду винен вам долар, якщо пройдете 7 кварталів в дриблінгу. Якщо ж впустите м'яч, то ви мені винні долар», - одного дня гукнув він до Тіма. Наш герой далеко не завжди здобував більше баксів, ніж втрачав. Але парі спрацювало і відбилося на його кар'єрі вже професійного баскетболіста.

Чим саме відомий Тім Хардуей-старший? Його «Two-steps» дриблінгом. Кросовер з прокиданням м'яча між ногами - фірмовий знак Хардуея. Наш герой провів 13 сезонів в НБА, 5 разів обирався на Матч зірок, 5 разів був присутнім в командах All-NBA за підсумками року. Став олімпійським чемпіоном, другим в НБА після Оскара Робертсона досяг позначки в 5000 очок і 2500 передач,його номер 10 закріплений в «Маямі», він член Зали слави НБА. Але Тім Хардуей-старший відомий громадськості, передусім, своїм дриблінгом.

«У лізі було багато гравців, за якими я спостерігав з дитинства. Мені була важлива видовищність. Вона породжувала в мені любов до баскетболу. Те, як грав Хардуей-старший, справило на мене відчутне враження. Він у списку моїх улюблених гравців дитинства» - Стеф Каррі прокоментував внесення до Зали слави НБА нашого героя.

«Це змінило гру. Коли мова заходить про кросовер, згадується завжди Аллен Айверсон. Але все почалося з Тіма і його кроссовера в «Голден Стейт», - заявив Джейсон Кідд.

Та підтримка і мотивуюче парі старшого чоловіка допомогли Хардуею ввійти до історії баскетболу. І чим більше наш герой проходив перешкод на шляху до завітного долару, щоденно роблячи свій власний вибір на користь гри з м'ячем помаранчевого кольору, тим більш доленосним видавалося гукання того чоловіка: «Вперед, коротуне! Покажи їм. Я бачу тебе, коротуне!»

Чого я хочу: бути людиною

Що у вас може викликати сльози? А сльози радості? Певно, багато речей це можуть викликати. Наприклад, команда, яка програла, та її фани плачуть завжди. Біль часто спричинює відповідний стан. Але ви помітили, чому так мало вболівальників сприймають перемогу своєї команди, наприклад, у фіналі плей-оф НБА зі сльозами радості? Але баскетболісти - майже завжди плачуть? Далеко не будь-яка радість здатна викликати сльози. Заслужена радість - так. Неочікувана, коли навіть надію втрачено - теж так. Ці дві крайнощі характеризують людяність: почуття радості, яке проявляється через сльози - щире їхнє проявлення.

Повернемося до нашого героя. Такі сльози радості викликав у Хардуея-старшого представник Зали слави НБА своїм дзвінком. І повідомленням, що Тіма включено до цього списку видатних баскетбольних діячів ліги.

Нашого героя 5 разів обходили увагою під час попередніх рішень про членство в Залі слави. Баскетболіст зневірився. Та й чого вже було очікувати? Чергової невдачі?

Та чи не звик до невдач наш герой? Але як до цього звикнути? А от долати невдачі він звик. Ще змалечку. Коли уникав криміналу, не йшов найпростішим шляхом – в банди коло дому, кожного ранку їхав на велосипеді в парк на баскетбольний майданчик, самостійно облаштовував сітки на кільцях і був дуже собою незадоволений, коли програвав уявному Айзеї Томасу (найкращий дриблер 80-х). А згадайте парі зі старшим чоловіком. Чи маленький зріст (183) і постійні приниження хлопців з баскетбольного майданчика. І це його свідомий вибір на кожен день: робити цей світ людянішим, робити наш світ кращим.

«Якщо мене запитають, чим я таким особливим запам'ятався? Я не зможу відповісти. Можливо, 38 набраними очками в 7-й грі з «Нікс», коли я відправив усіх жителів Нью-Йорка додому плачучими в 97-му, або своїм кросовером, або одним з 7000 ассистів. Не знаю. Але якщо вихідець із півдня Чікаго може чимось запам'ятатися, то це тим, що він виріс людиною».

В’ячеслав ШЕВЧЕНКО