Кобаясі та Штухец знову перемагають. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

П'ятниця, 20 січня

Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір

Субота, 21 січня

Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір

Неділя, 22 січня

Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір

Несподіваний ренесанс Рьою Кобаясі

Кубок світу зі стрибків з трампліну здійснив перший трансконтинентальний вояж у нинішньому сезоні – в японський Саппоро. Ця локація зазвичай присутня у календарі Кубка світу щорічно, але цього разу стрибуни приїхали на «Окураяму» вперше за три роки – у всьому винна пандемія коронавірусу.

Головною подією етапу в Саппоро можна назвати повернення на Кубок світу після такої ж 3-річної перерви легендарного Норіакі Касаї. Спочатку 50-річний суперветеран не відібрався до національної групи збірної Японії на домашній етап за спортивним принципом. Однак хвороба Рікути Ватанабе все ж таки дозволила Касаї виступити в Саппоро. На жаль, обидва рази Норі не зумів подолати сито кваліфікації. Хоча в п'ятницю був близький до цього: 51-ше місце з відставанням всього в 0,4 очка від топ-50. Так чи інакше, японець вкотре оновив свій же власний рекорд найстаршого учасника Кубка світу.

Головним героєм етапу в Саппоро став не Касаї, а нинішній лідер збірної Японії, Рьою Кобаясі. Першу половину нинішнього сезону (за підсумками етапу в Саппоро ми якраз опинилися на його екваторі – 16 особистих стартів Кубка світу з 32) він провалив, як і вся його команда. Вся збірна Японії в Саппоро виступила так само слабко, але сам Кобаясі чудесним чином воскрес і знову виглядав на рівні минулого, тріумфального для себе сезону: дві перемоги і одне третє місце на «Окураямі». До того ж, у всіх трьох особистих турнірах Рьою видавав абсолютно геніальну другу спробу.

Звідки такий раптовий прорив – сказати важко. Нічого з того, що показував Кобаясі-молодший на Кубку світу останнім часом, не давало підстав побачити японця настільки сильним на домашньому етапі. Тепер Кубок світу повертається до Європи, на перші в сезоні польоти в австрійському Таупліці, і буде цікаво подивитися, чи зможе Рьою підтримати свій рівень. А поки що він здобув свої 28-му і 29-ту в кар'єрі перемоги на Кубку світу, і вийшов на сьоме місце в історії за цим показником, обійшовши Мартіна Шмітта.

Ще один вкрай важливий підсумок етапу в Саппоро – у нас до максимуму загострилася боротьба за Великий кришталевий глобус (ВКГ). За три дні в Японії перевага Давіда Кубацкі над Халвором Егнером Гранерудом скоротилася зі 114 до 48 очок. І це при тому, що Гранеруд у Саппоро не здобув жодної перемоги: два другі місця та одне третє.

Проблема в тому, що Кубацкі два останні старти в Саппоро провалив: 4-те та 11-те місця. У суботу його серія подіумів цього сезону перервалася на позначці «10», а в неділю він уперше в сезоні фінішував за межами топ-6.

Поки що ми не зробимо далекосяжних висновків, що у Кубацкі спад форми, оскільки змагання в Саппоро проходили в дуже складних та лотерейних погодних умовах. Додамо до цього той факт, що трамплін у Саппоро, завдяки його конфігурації, дуже залежить від вітру – і ми отримаємо те, що ми отримали. Змагання в основному проводилися з сильним зустрічним вітром, але як тільки він відключався або змінював свій напрямок, так і розпочалися катастрофічні стрибки навіть у виконанні спортсменів найвищого рівня. І, враховуючи, що вітер мінявся дуже різко і раптово, було важко зробити з цим хоча б щось, крім скасування змагань.

Це ще добре, що трамплін у Саппоро дозволяє досить безпечно приземлятися далеко за лінією хілл-сайзу – без цього провести всі три старти було б практично нереально: кількість стрибків далеко за лінію потужності трампліну була аномально великою. При цьому парадокс: змагання проходили у лотерейних погодних умовах, але два стрибуни – Гранеруд та Кобаясі – потрапляли на подіум у всіх трьох стартах.

Skijumping.pl

Розбавити домінування цього дуету в суботу своєю перемогою зумів Штефан Крафт, якому обидва рази помітно пощастило з вітром. Цьому складно знайти якесь раціональне пояснення, але австрійцю систематично щастить із вітром, починаючи ще з фіналу Турне чотирьох трамплінів у Бішофсхофені.

А в неділю компанію Гранеруду і Кобаясі на подіумі склав Маркус Айзенбіхлер, і тут також не обійшлося без дуже сприятливих умов. Тим більше, що у попередні дні німець виглядав дуже скромно – 23-тє та 31-ше місця. Так чи інакше, перший подіум у сезоні для Айзенбіхлера особисто і лише третій для збірної Німеччини загалом: також у топ-3 потрапляв Карл Гайгер у грудні у Тітізеє-Нойштадті та вся збірна тиждень тому на командному турнірі у Закопане.

У Андреаса Веллінгера тенденція, яка намітилася ще в Закопане, збереглася: дуже сильні результати у тренуваннях та кваліфікаціях, і помітно слабші – в основних змаганнях. У п'ятницю та суботу Веллінгер займав сьоме та восьме місця відповідно. У неділю йому не пощастило з поривом вітру в першій спробі. Андреасу дивом вдалося не зірвати спробу і пролізти у другий раунд із 26-м результатом. Там фортуна віддала борг: сильний зустрічний вітер, розкішний політ на 142,5 метра (другий найкращий результат по другій спробі) і ривок на 12-те підсумкове місце.

Карл Гайгер етап у Саппоро провалив, за три дні жодного разу не піднявшись вище 20-го місця. У неділю він взагалі не пройшов у другу спробу, але там йому відверто не пощастило з вітровими умовами.

Головним невдахою етапу в Саппоро можна назвати Анже Ланішека: шосте та дев'яте місця у п'ятницю та неділю відповідно, та повний провал у суботу, пов'язаний із дуже несприятливим вітром. Так чи інакше, після таких результатів Ланішек поступово випадає із боротьби за ВКГ. Можливо, ситуацію виправлять польоти в Бад Міттерндорфі, але Ланішек у цьому плані не зовсім типовий словенець, і на відміну від більшості партнерів по команді, до гігантських трамплінів він не тяжіє.

Дуже сильно у тренуваннях виглядав інший словенець – Тімі Зайц. Але, як тільки доходила справа до основних змагань, Тімі виступав суттєво гірше, балансуючи на межах кінця першого та початку другого десятків. Хоча без долі невезіння з вітром і в його випадку не обійшлося.

Але були для словенців і приємні події цього вікенду. У суботу вперше в кар'єрі в топ-10 за Кубку світу потрапив резервіст Жак Могель, який до цього лише двічі в кар'єрі набирав очки на Кубку світу, і це було понад чотири роки тому в Руці. Тоді Могель був 17-річним великим талантом, але весь цей час його кар'єра розвивалася не в тому напрямку. А в неділю до топ-6 потрапили брати Домен та Петер Превци: для обох це найкращі результати в сезоні. Домен взагалі так високого не забирався ще з фіналу позаминулого сезону в Планіці.

Нехай і не глибокий, але чітко помітний спад форми намітився у Пьотра Жили. Хоча поляк сильний польотчик, і вже найближчого вікенду в Таупліці може повернутися в боротьбу за найвищі місця. У суботу та неділю набирав очки у Саппоро резервіст збірної Польщі Александер Жніщоль. У суботу він взагалі йшов третім після першої спроби – звісно, не без неабиякої долі везіння. Але, як кажуть, Бог дав – Бог взяв: у другому раунді Жніщоль відступив аж на 25-те місце.

У суботу ювілей відзначив Каміль Стох – 400-й у кар'єрі старт на Кубку світу. Він став лише четвертим стрибуном в історії, хто подолав цю позначку. Більше стартів на Кубку світу лише у Касаї (569), Сімона Амманна (474) та Янне Ахонена (412). «Літаючого фіна» Стох може обійти вже цього сезону.

Якщо винести за дужки виступи Гранеруда, то не може записати собі в актив етап у Саппоро збірна Норвегії. Після дев'ятого місця в п'ятницю Даніель Андре Танде у двох наступних стартах не набрав жодного очка, у неділю його стопами пішли і Роберт Йоханссон з Маріусом Ліндвіком.

П'ятим у неділю став Йоханн Андре Форфанг, у якого триває божевільна серія із 36 поспіль потраплянь у топ-10, але без призових місць. У нього вже 36 поспіль таких результатів – у півтора рази більше, ніж у будь-кого іншого в історії. На подіумі норвежець не був ще з грудня 2018 року.

Може записати собі в актив етап у Саппоро збірна Швейцарії. У Грегора Дешвандена за три дні 10-те, 15-те та 20-те місця – три його найкращі результати в нинішньому сезоні. А в неділю нарешті до своїх перших набраних очок (точніше – очка) у сезоні дістався Кілліан Пайєр.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй:

Гірські лижі

Старти тижня:

П'ятниця, 20 січня

Кітцбюель (Австрія), швидкісний спуск, чоловіки

Кортіна д'Ампеццо (Італія), швидкісний спуск, жінки

Субота, 21 січня

Кітцбюель (Австрія), швидкісний спуск, чоловіки

Кортіна д'Ампеццо (Італія), швидкісний спуск, жінки

Неділя, 22 січня

Кітцбюель (Австрія), слалом, чоловіки

Кортіна д'Ампеццо (Італія), супергігант, жінки

Кілде відібрав перемогу у Кларе

У чоловіків-гірськолижників відбувся найпрестижніший етап сезону, легендарні «Ханненкам реннен» у Кітцбюелі. Ці змагання вже давно переросли статус просто найпрестижніших у гірськолижному сезоні, але й стали своєрідною гламурною тусовкою, на якій збираються як легенди гірськолижного спорту на кшталт Ліндсі Вонн чи Акселя Лунда Свіндала, так і зірки із зовсім інших сфер – на зразок Арнольда Шварненеггера чи Берні Екклстоуна.

Головною подією етапу в Кітцбюелі за традицією є суботній швидкісний спуск на «Штрайфі» – мабуть, найскладнішій і найнебезпечнішій трасі в Кубку світу. Щороку «Штрайф» збирає свою данину у вигляді падінь та травм гонщиків навіть найвищого рівня. Цього разу жертвою Кітцбюеля ледь не став найкращий гірськолижник світу, Марко Одерматт.

У п'ятницю швейцарець припустився помилки і дивом не вилетів за межі траси. До фінішу він із горем навпіл дістався з 54-м результатом, проте отримав пошкодження коліна, і в суботу на старт не вийшов. Спочатку навіть була інформація про те, що Одерматт має серйозне пошкодження меніска, які виб'є його з ладу до кінця сезону. Але, на щастя, такі побоювання не підтвердились.

Головним сюжетом етапу в Кітцбюелі була боротьба за перемогу в суботньому швидкісному спуску. Йоан Кларе у свої неймовірні 42 роки 10 разів піднімався на подіум на Кубку світу, але так жодного разу і не дістався до перемоги, яка зробила б його найвіковішим тріумфатором етапів в історії Кубка світу.

У суботу на «Штрайфі» Кларе знову був близький до цієї перемоги – як красиво було б, якби француз здобув її на найпрестижнішому старті сезону! Але Александера Омодта Кілде ці красиві історії не цікавили, і норвежець здобув впевнену перемогу. А Кларе так і залишився другим – черговий, 11-й подіум у кар'єрі, але перемога знову вислизнула із рук.

Сам Кілде, до речі, у п'ятницю в першому швидкісному спуску провалився, показавши лише 16-й результат. І тоді це не дуже здивувало, адже норвежець виступав із тріщиною у зап'ясті. Але, так чи інакше, за вікенд у Кітцбюелі він відіграв у Одерматта 115 очок у загальному заліку Кубка світу, і тепер програє швейцарцю 225 балів. Це все ще дуже багато, але якщо Марко за тиждень не зможе виступити в Кортіні д'Ампеццо, то можна пофантазувати і про інтригу в загальному заліку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Александер Омодт Кілде

Ну а перший швидкісний спуск у п'ятницю виграв Вінсент Кріхмайр, котрий у суботу замкнув топ-5. Головною сенсацією цього старту стало друге місце маловідомого італійця Флоріана Шідера, який стартував аж під 43-м номером. Раніше він ніколи не піднімався на Кубку світу вище 13-го місця. Невипадковість свого успіху 27-річний італієць довів і в суботу, ставши 12-м.

У суботу найкращим із представників «Скуадри Адзурри» став Маттіа Кассе – четверте місце з відставанням лише в 0,04 секунди від Тревіса Ганонга, який замкнув топ-3. Ну а багаторічний лідер збірної Італії Домінік Паріс знову не вразив: 5-те та 14-те місця. Не так і погано за мірками провального для нього нинішнього сезону, але після солідного виступу тиждень тому у Венгені від Паріса чекали більшого. Тим більше, що траса в Кітцбюелі є однією з його улюблених – тут він перемагав 4 рази, причому тричі – саме у швидкісному спуску

Ну а недільний слалом подарував другу перемогу в сезоні Даніелю Юле, причому швейцарець прорвався на вершину з сьомого місця після першої спроби. Віце-чемпіон слалому Дейв Райдінг зробив ще більший прорив – з 16-го місця на друге. Траса в Кітцбюелі, безперечно, є улюбленою для 36-річного британця: тут він завоював 3 із 6 своїх подіумів на Кубку світу, у тому числі й єдину перемогу, датовану минулим роком.

Топ-3 замкнув Лукас Бротен, який перехопив у партнера по команді Хенріка Крістофферсена червону майку лідера у слаломному заліку. Сам Крістофферсен замкнув топ-5. Між ними розташувався Лінус Штрассер. Німець останнім часом дуже стабільний: крім сходу на домашньому етапі в Гарміш-Партенкірхені, він має два треті і два четверті місця в останніх п'яти слаломах.

Фіаско на домашньому слаломі зазнала збірна Австрії. Мануель Феллер після першої спроби лідирував, але на другій зачепив прапор і зійшов з дистанції. Не дісталися фінішу також Марко Шварц та Йоханнес Штрольц. Шварц після шостого місця у швидкісному спуску у Венгені у себе вдома вирішив пропустити обидва даунхілли, а, як виявилося, дарма - так і поїхав з Кітцбюеля з порожніми руками. Штрольц тиждень тому у Венгені перервав свою чорну серію з п'яти поспіль сходів у слаломі на Кубку світу, але тепер знову не дістався фінішу.

Те саме стосується норвежця Атле Лі Макграта та італійця Алекса Вінатцера. Клеман Ноель став восьмим, і, схоже, часи, коли ми називали його найшвидшим на папері слаломістом світу, поступово відходять у минуле. Як мінімум, на якийсь час.

Штухец повернулася на топ-рівень

Жінки вирушили на класичний швидкісний етап до Кортіна д'Ампеццо. До речі, за тиждень на місцевій трасі «Олімпія делле Тофане» два супергіганти проведуть і чоловіки, у яких скасували етап у Гарміш-Партенкірхені. У центрі уваги на домашньому етапі була Соф’я Годжа.

Тиждень тому вона покинула з порожніми руками Санкт-Антон: схід у першому супергіганті, мікроушкодження коліна і пропуск другого старту як запобіжний захід. У Кортіні Годжа виграла перший швидкісний спуск, а далі історія Санкт-Антона повторилася: падіння та схід у суботу, мікротравма та DNS у неділю.

При чому падіння Годжі виглядало дуже небезпечним - італійці пощастило, що вона не отримала другий рік поспіль серйозну травму на домашній трасі. До речі, зазвичай, коли Годжа сходить із траси в швидкісних видах, ми завжди говоримо приблизно одне й те саме: мовляв, шкода, що впала, бо йшла за вражаючим графіком і, швидше за все, перемогла б. Але не цього разу: графік Годжі був хорошим, швидше за все на топ-3, але не на перемогу.

А все тому, що блискучу гонку видала Ілка Штухец. Словенського ветерана вже давно списали з рахунків, але цього сезону 32-річна спортсменка раптово відродилася. Перші ознаки повернення з'явилися ще на старті сезону в Лейк Луїсі, де вона двічі стала п'ятою, потім було друге місце у Санкт-Моріці.

Етап у Санкт-Антоні для неї пройшов за тим же сценарієм, що і для Годжі, з тією різницею, що пошкодження Штухец було серйознішим, і участь у етапі в Кортіні спочатку була під питанням. Але вона на старт все ж таки вийшла, і в п'ятницю стала другою, після чого в суботу здобула свою першу перемогу на Кубку світу за понад чотири роки – з грудня 2018 року. Щоправда, після цього було ще золото ЧС-2019 в Оре, але загалом Штухець справді майже чотири роки лише деградувала та виступала на рівні навіть не дуже міцного середняка. Неймовірна історія повернення словенської чемпіонки.

У п'ятницю дуже неприємно впала ще одна зірка швидкісного спуску, олімпійська чемпіонка Пекіна Корін Сутер. У неї, на щастя, серйозних пошкоджень також не виявлено, але суботній та недільний старти у Кортині вона також пропускала.

Після пропуску Санкт-Антона приїхала до Кортіни лідер Кубка світу Мікаела Шиффрін. За три дні американка так жодного разу і не піднялася на подіум, але була стабільна: четверте та два сьомі місця. У недільному супергіганті Шиффрін могла поборотися як мінімум за подіум, але припустилася відчутної помилки по траєкторії на нижній ділянці траси. Лара Гут-Бехрамі в Кортіні також була дуже близька до подіуму, але так на нього і не потрапила: п'яте та два четверті місця.

Були приводи для радості і у фанатів збірної Норвегії. Недільний супергігант виграла Рагнхільд Мовінкель. У суботньому швидкісному спуску вдруге у кар'єрі на подіум на Кубку світу піднялася молода Кайса Вікхофф Лі. Вперше до топ-3 вона потрапила два роки тому, ще до важкої травми коліна. Мовінкель завдяки своїй перемозі захопила лідерство у заліку Кубка світу в супергіганті. Але тут все дуже щільно, і на МКГ претендують щонайменше чотири спортсменки.

Без подіуму в супергіганті не обійшлися й господарі, збірна Італії. Але досить несподівано третьою стала Марта Бассіно. Траса супергіганта в Кортіні була досить швидкісною, тоді як Бассіно більше тяжіє до технічно складних, а на подібних трасах їй зазвичай не вистачає банальної антропометрії. А ось Федеріка Бріньоне, яку ми більше очікували побачити на подіумі, показала лише 11-й результат.

Двічі до топ-10 у Кортіні потрапила Мішель Гізін. Схоже, швейцарка нарешті намацала щось схоже на стабільність, хоча, звісно, місця в кінці топ-10 – це все одно далеко не те, чого від неї чекають.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Лижні гонки

Старти тижня:

Субота, 21 січня

Лівіньо (Італія), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки

Неділя, 22 січня

Лівіньо (Італія), командний спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки

Тріумфальне повернення Сундлінг

Кубок світу з лижних гонок вперше в історії приїхав до італійського Лівіньо. Спочатку цього вікенду мав відбутися міський спринт у Мілані, проте через брак снігу заздалегідь було прийнято рішення перенести змагання в іншу італійську локацію, де через високогір'я проблем зі снігом немає жодних.

Хоча Лівіньо і з'явився у календарі Кубка світу вперше, цю локацію більшість гонщиків знає краще, ніж будь-яку трасу на Кубку світу. Адже Лівіньо – це найпопулярніше місце для проведення високогірних зборів та перших тренувань на снігу.

Спринтерська траса в Лівіньо виявилася дуже цікавою. Довга фінішна пряма в підйом чимось нагадувала класичний міський спринт у Драммені, хоч тут вона була довшою та пологішою. Загалом цю трасу не можна назвати складною за рельєфом, але велика висота цей фактор компенсувала.

З різних причин етап у Лівіньо зібрав досить скромний склад учасників, хоча в цілому це типово для таких суто спринтерських етапів всього з однією особистою гонкою. Лідер жіночого Кубка світу Тіріль Венг не приїхала до Італії через хворобу, але з точки зору боротьби за ВКГ проблемою для норвежки це не стало: її найближчі переслідувачі, Кертту Нісканен, Джессіка Діггінс та Фріда Карлссон, змагання у Лівіньо також пропускали. Через це на старт особистого спринту в жінок вийшли лише 38 учасниць: ще трохи – і було б просто нікому заповнювати сітку плей-оф.

Проте саме до жіночої частини змагань була прикута основна увага. Причина більш ніж вагома: повернення на Кубок світу двох зіркових шведських спринтерш, Йонни Сундлінг та Лінн Сван. Для Сундлінг це був перший старт цього сезону (першу його половину вона пропустила через проблеми зі здоров'ям), а Сван через травму плеча взагалі не з'являлася на Кубку світу майже два роки.

І Сундлінг повернулася до Кубка світу тріумфально, вигравши особистий спринт. Лінн Сван виглядала не настільки переконливо, але п'яте місце після такої тривалої паузи – також дуже непоганий результат. Загалом збірна Швеції вперше за дуже довгий час була представлена оптимальним складом спринтерів, і це відразу принесло свої результати: шведки окупували весь подіум. Компанію Сундлінг у топ-3 склали Емма Рібом та Майя Дальквіст.

Instagram. Йонна Сундлінг

У недільному командному спринті два шведські дуети передбачувано взяли перші два місця. Здивувало лише те, що Дальквіст на фінішній прямій виявилася сильнішою за Сундлінг і принесла перемогу собі та Сван.

У чоловіків все було набагато прозаїчніше: перемогу здобув Йоханнес Клебо. Хоча Рішар Жув у фіналі склав йому дуже гідну конкуренцію, і навіть міг перемогти, але сил на останні метри фінішної прямої підйому не вистачило.

Багато хто очікував, що виклик Клебо на домашній трасі кине Федеріко Пеллегріно, але він несподівано вилетів у півфіналі, не зумівши пробитися у вирішальний забіг у статусі лакі-лузера. Одне з відкриттів цього сезону, Сімоне Мочелліні, підстрахувати лідера «Скуадри Адзурри» не зумів і вилетів на стадії чвертьфіналу. Все ж таки він дуже помітно тяжіє до класичного стилю пересування.

А ось хто приємно здивував, то це молодий дует зі збірної Швейцарії: Янік Ріблі та Валеріо Гронд пробилися у фінал, а Ріблі ще й потрапив на подіум. Для обох це, звичайно ж, найкращі результати у кар'єрі на Кубку світу. Сенсація, але добре підготовлена: раніше Ріблі і, особливо, Гронд, вже неодноразово показували класні результати у кваліфікації, але щоразу губилися на стадії плей-оф.

Розчарував Ерік Вальнеш, який насилу пробився у плей-оф (29-те місце у кваліфікації), і там без шансів вилетів уже у чвертьфіналі. А всього за два дні до цього він виграв чемпіонат Норвегії у спринті, нехай і за відсутності Клебо. До речі, через проведення чемпіонату Норвегії багато сильних норвежців у Лівіньо не поїхали. Це пов'язано з тим, що національна першість для багатьох була вирішальною стадією відбору до команди на чемпіонат світу в Планіці.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Двоборство

Старти тижня:

Субота, 21 січня

Клінгенталь (Німеччина), HS 140/10 км, мас-старт

Неділя, 22 січня

Клінгенталь (Німеччина), HS 140/10 км, особистий Гундерсен

Лампартер повертається до боротьби за Кубок світу

Суворі погодні умови в Європі призвели до серйозних перебудов у Кубку світу з двоборства. У минулі вихідні мав відбутися етап у французькому Шо-Ньов, а на тиждень раніше – в німецькому Клінгенталі. Через високі температури та відсутність снігу етап у Шо-Ньов було скасовано вчетверте поспіль, як і змагання в Клінгенталі 14-15 січня.

Кубку світу загрожувала паузу майже в місяць, але змагання у Клінгенталі все-таки вдалося провести на тиждень пізніше, ніж було заплановано, замість етапу в Шо-Ньов. До речі, етап у Клінгенталі був першою частиною новоствореної багатоденки German Trophy, яка включає усі три німецькі етапи в календарі Кубку світу - це також Оберстдорф (4 - 5 лютого) та Шонах (11 – 12 лютого). Сумарно 6 особистих стартів та загальний залік за чистим часом.

Сам етап у Клінгенталі також вдалося провести з великими проблемами – додалися ще важкі вітрові умови на трампліні. Через це у суботу стрибкову спробу так і не вдалося провести: її перенесли на ранок неділі, а суботню лижну гонку розіграли у форматі мас-старту.

Рішення, прямо скажемо, таке собі, але інших варіантів не було. У результаті етап у Клінгенталі знову вийшов набагато сприятливішим для двоборців із ухилом у бік стрибків: великий трамплін, мас-старт у перший день, що завжди негативно впливає на селекцію в гонці, та ще й загалом далеко не найскладніша за рельєфом траса. До речі, гоночна траса в Клінгенталі дуже вузька, і були великі сумніви, чи можна на ній взагалі нормально провести мас-старт, але, на щастя, обійшлося без масових падінь. Та й розриви як для мас-старту вийшли більшими, ніж очікувалося, і ніж ми бачили два тижні тому в аналогічній гонці у Отепя. Тут частково позначився дуже пухкий сніг, пересування яким набагато енерговитратніше.

Головним тріумфатором етапу в Клінгенталі став Йоханнес Лампартер, який, як і рік тому, оформив тут переможний дубль. І ось австрієць, який до нового року виглядав дуже слабо, після свят набрав 380 очок із 400 можливих і вже вирвався на друге місце у загальному заліку, відстаючи від лідера, Ярла Магнуса Ріібера, всього на 93 очки!

Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Лампартер

Сам Ріібер, як ми пам'ятаємо, етап у Отепя пропускав через серйозні проблеми з травленням, які призвели до втрати ваги і не дозволяли повноцінно тренуватися. І норвежцю 2-тижнева пауза в Кубку світу після етапу в Отепя була дуже на руку, давши можливість відновитися. Ріібер у першому старті в Клінгенталі став третім, а в неділю – другим. На фініш на стадіоні він приїхав разом із Лампартером, але в передостанньому повороті впав, причому без контакту з суперником, виключно з власної вини.

Прикро, але були великі сумніви, що норвежець зміг би виграти спринт за перемогу – суботній мас-старт показав, що після хвороби його швидкості у лижних гонках поки що далекі від оптимальних.

До етапу в Клінгенталі головним суперником Ріібера у загальному заліку був його партнер по команді Єнс Лурос Офтебро. Але у нього в Німеччині на трампліні не виходило нічого, як підсумок – 14-те та 15-те місця. У загальному заліку Офтебро тепер програє Ріїберу 120 очок – з боротьби за ВКГ його не списуємо, але завдання норвежець собі суттєво ускладнив. Збірна Норвегії у Клінгенталі взагалі виглядала досить слабко, якщо виносити Ріїбера за дужки. Йорген Гробак до Німеччини не приїхав через коронавірус, а другий ешелон команди за два дні жодного разу не потрапив у топ-10.

А ось збірна Австрії, навпаки, після нового року вражає. За листопад-грудень у австрійців не було жодного подіуму, а у 2023 році у чотирьох особистих стартах Кубка світу – одразу 8 призових місць! У Клінгенталі компанію Лампартеру та Рііберу на подіумі обидва рази склав Франц-Йозеф Рерль – ось хто найкраще скористався сприятливими для стрибунів умовами! До речі, перед етапом у Клінгенталі про завершення кар'єри оголосив Філіп Ортер. У нинішньому сезоні у 28-річного австрійця настав глибокий спад форми, і він випав із основного складу збірної.

Збірна Німеччини на етапі в Клінгенталі до подіуму так і не дісталася, але загалом виглядала дуже солідно. Вінценц Гайгер перед домашнім етапом перехворів, попри це у суботу виграв мас-старт. У стрибках німець був не настільки сильний, як результат – восьме і четверте місця. У Юліана Шміда сьоме та шосте місця в Клінгенталі, і з боротьби за ВКГ його теж поки що не викреслюємо: він програє всього 4 очки Офтебро, і, відповідно, 124 – Рііберу.

З німців у Клінгенталі розчарував лише легендарний Ерік Френцель, у якого взагалі не пішли справи на трампліні. У першому особистому турнірі він у стрибку відступив із третього місця аж на 20-те, а в неділю після 37-го місця на трампліні взагалі не вийшов на старт гонки.

Дуже приємно здивував у Клінгенталі Еро Хірвонен. Фін, який завжди тяжів до лижних гонок, на етапі, який був буквально створений для сильних стрибунів, зумів двічі фінішувати в топ-10: п'яте та восьме місця. Зазначимо, що до нового року цього сезону він до першої десятки не діставався жодного разу.

Після пропуску етапу в Отепя повернувся до Кубка світу Акіто Ватабе. На жаль, пауза легендарному японцю на користь не пішла: лише 30-те та 26-те місця. За відсутності Рьоти Ямамото збірна Японії етап у Клінгенталі взагалі провалила і в неділю всією командою набрала всього 6 очок.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй: