Хитромудрий Шахтар. І дуже ризиковий Мудрик

Бабло перемогло зло. Або щось таке. Трансфер півзахисника «Шахтаря» та збірної України Михайла Мудрика до «Челсі» – однозначно головний футбольний перехід часів нашої Незалежності. Ми можемо що завгодно говорити про ті колишні, «нормальні» часи, коли виблискував Андрій Шевченко, і якби він зараз переходив до умовного «Мілана», дуже навіть може бути, що і його трансфер потягнув би на сто мільйонів євро.

Але тоді трансфер Шеви потягнув «лише» на 25 мільйонів доларів. Тільки вдумайтеся: нинішній Мудрик у чотири рази дорожчий за того Шевченка. Маячня. Божевілля. Фантастика. І це все в одному флаконі. Навіть якщо порахувати інфляцію, то Шевченко коштував би всього 44 мільйони доларів.

Особисто я сумніваюся, що найближчим десятиліттям футболіст з українським паспортом вирушить за кордон за хоча б подібну суму. Не кажучи вже про те, що хтось із наших у найближчому майбутньому може коштувати дорожче. Поки що нікого такого на горизонті особисто я не бачу. Та й не лише я. Тож у будь-якому разі, перехід Мудрика до «Челсі» - практично «трансфер століття».

В даному випадку не можу не відзначити менеджмент «Шахтаря». Вже минулої осені «гірники» повісили на свою головну зірку божевільний, як тоді здавалося, цінник – сто мільйонів. Саме стільки, скільки запропонували за гравця лондонські «аристократи».

Зізнаюся, особисто я тоді, після першого публічного «брязкання» тим цінником авторства Даріо Срни, покрутив пальцем біля скроні. Я думав приблизно так: люди втратили відчуття реальності, ширяють у повітрі.

Чому в мене були на те причини? Та все просто. Коли вже я почав проводити паралелі з Шевченком, то й зараз продовжу. Андрій переходив у «Мілан» у статусі одного з найкращих футболістів кількох сезонів Ліги чемпіонів, одного з найкращих бомбардирів цього турніру. Якщо говорити конкретно, то у статусі півфіналіста ЛЧ, який уже був майстром. А новий клуб «вів» українця впродовж кількох років.

Нинішня ситуація, якщо їх порівнювати, вибачте, майже анекдотична. Мудрик провів лише три-чотири хороші матчі в головному клубному турнірі Європи, забив приблизно стільки ж м'ячів. Більше того, хлопець не відіграв навіть повного сезону в основі свого вже колишнього клубу. Щоб платити за яскравого, але все одно «кота в мішку» більше, ніж колись заплатили італійці за перехід Андрія Миколайовича, і, до речі, «Реал» свого часу заплатив «МЮ» менше за трансфер Роналду, потрібно бути або божевільним, або геніальним. Третього тут не дано.

Проте потрібну суму «Шахтар» за Мудрика отримає. Можливо, загалом і не вийде сто мільйонів, адже тридцять «лямів» від загального числа передбачені у вигляді різних бонусів, які ще мають «скластися» у потрібний пазл. Але все одно – «гірникам» респект та уважуха.

«Шахтар» стояв на своєму до останнього. Стояв, стояв, стояв – і вистояв. Провал був близький. Провал напевно потряс би «Шахтар», не кажучи вже про самого футболіста. Провал зробив би з донеччан клоунів, якщо речі називати своїми іменами.

З іншого боку, за наявності події, що відбулася, я, та й ми всі, не маємо морального права, як мінімум, не зняти капелюха перед «помаранчево-чорними». Вони молодці. Вони вичавили самий максимум із ситуації. Ось що означає чудовий піар. І терпіння.

***

Але це лише половина справи. Її, як кажуть, парадний вхід. Аверс. Адже безпосередньо для головного винуватця «урочистості» вечір виглядає справді не так млосно. І це – м'яко кажучи.

Нещодавно Михайло сам «офігував» від цінника, який на нього навісив колишній клуб. Нещодавно Михайло готовий був ледь не доплатити, щоб його продали саме в «Арсенал». Мудрику дуже подобалися «каноніри», і він свою симпатію навіть не намагався приховувати.

Не приховував своєї симпатії до молодого українського обдарування і наставник «Арсеналу». Артета був особисто зацікавлений у переході Мудрика. У цього тренера Михайло точно прогресував би, як гравець. Йому дали б певний час на адаптацію. Цьому процесу сприяв би і Зінченко. Зрештою, «Арсенал» зараз на всіх парах мчить до чемпіонства. Мені здається, нинішній, тобто «поственгерівський» «Арсенал» нарешті прийшов до тями. Це дуже цікавий проект. Цікавий, цілісний та по-своєму унікальний.

Про нинішній «Челсі» подібні епітети я не скажу. Ні, я не маю упереджень чи антипатії до «синіх». Після відходу звідти Абрамовича цей клуб мені здається цілком гідним. Але річ у тому, що зараз «Челсі» на початку шляху становлення. Нові власники, як на мене, поки що так і не зрозуміли, куди вести клуб. Тухелю обіцяли золоті гори і недоторканність, але за першого ж «шухера» відправили додому. Команда загрузла в ігрових проблемах, а разом із ними – у середині турнірної таблиці. Чомусь я впевнений, що за чемпіонство цього сезону «аристократи» не боротимуться.

Про персону їхнього наставника взагалі складно говорити щось цілісне, ствердне. Цілком може бути, що Поттеру вкажуть на двері вже за тиждень. До того ж ми достеменно не знаємо, чи хотів особисто нинішній тренер «синіх» у свою команду Мудрика, чи не хотів.

Знову ж таки, якщо хотів, але не дуже, то знову напрошується паралель із переходом Шевченка. На цей раз – якраз у «Челсі». Ну ви пам'ятаєте: на його трансфері з «Мілану» наполіг особисто Абрамович, тоді як Моурінью був проти. Що з цього вийшло, всі ми добре пам'ятаємо.

Зрозумійте мене правильно: я зовсім не хочу, щоб Мудрик провалився в «Челсі». Але, водночас, мені чомусь здається, що всієї глибини проблем та відповідальності на новому робочому місці 22-річний юнак поки що не усвідомлює.

Твіттер Челсі

А зрозуміти доведеться дуже швидко. Йому дуже швидко доведеться перейти в режим «з корабля на бал», тому що зараз у його нової команди справжній травмопад: майже десять гравців основи – поза грою.

Начебто у цьому є й певні плюси, адже вибули на лікарняний його прямі конкуренти – Стерлінг, Пулішич та Фелікс, а Зієш явно не у фаворі Поттера. Однак, якщо Михайло зробить хоча б один невірний рух (а приголомшлива інтенсивність АПЛ до цього «розташовує»), він негайно опиниться під найжорстокішим пресом критики: і вболівальників, і тренера. Стомільйонний цінник може у такому разі стати для українця справжньою бетонною плитою, яка якщо й не розчавить повністю надії, то, як мінімум, дуже серйозно понівечить їх.

Словом, ризиків та приводів для песимізму в даному випадку для Михайла в рази більше, ніж було б у разі трансферу до «Арсеналу». У цьому я переконаний.

Але Мудрик вибрав «Челсі». Вибрав проблемний клуб. Проблемну команду. Зрадив свою дитячу мрію, якщо хочете.

А ще – вибрав удвічі більшу зарплату, ніж пропонували «каноніри».

Він, безперечно, має повне право на свій вибір.

Але якщо його вибір виявиться помилковим, платити доведеться дуже високу ціну. Ціну, яка в моральному еквіваленті може бути навіть вищою від горезвісних ста мільйонів.