Тріумф Гранеруда і повний провал німців. Підсумки Турне чотирьох трамплінів

Гранеруд приніс Норвегії довгоочікувану перемогу

Турне чотирьох трамплінів-2023 вже відійшло в історію. Історію, яку з радістю та теплотою згадуватимуть фанати збірної Норвегії: впевнену та переконливу перемогу в загальному заліку здобув Халвор Егнер Гранеруд. Такий результат боротьби на Турне не можна назвати сенсаційним, але в той же час він не був найбільш очевидним.

Гранеруд підходив до Турне у статусі одного з 3-4 топ-фаворитів, але точно не №1. На стартовому відрізку сезону норвежець був дуже сильний, але стабільності йому не вистачало. Що й не дивно для стрибуна, який має настільки очевидну ваду в техніці – асиметричне відштовхування. Та й звичка Халвора виступати нижче свого рівня на головних стартах сезону теж не могла не насторожувати.

Проте з другою проблемою на Турне Гранеруд упорався блискуче, хоча 13-те місце у кваліфікації в Інсбруку змусило похвилюватися – здавалося, що історія 2-річної давнини, коли норвежець програв Турне саме на підступному «Бергізелі», може знову повторитися. Хвилювався і сам Гранеруд – достатньо було подивитися на його реакцію після другого стрибка Давіда Кубацкі. Поляк перервав переможну серію Халвора, але норвежець не сильно цьому засмутився – лише зітхнув із полегшенням від того, що програв своєму головному супернику мінімальну кількість балів.

Щодо першої проблеми, асиметричного відштовхування, то вона нікуди не поділася. Але сильні сторони Гранеруда були настільки явні та очевидні, що з лишком перебивали цей недолік. Неймовірна потужність відштовхування, філігранне потрапляння в стіл відриву та відмінне приземлення навіть при наддалеких стрибках – все це виявилося набагато вагомішим.

Skijumping.pl. Халвор Егнер Гранеруд

Гранеруд приніс Норвегії першу перемогу у Турне за останні 16 років – з часів тріумфу Андерса Якобсена у далекому 2007 році. Проте більше напрошуються паралелі із тріумфом Сігурда Петтерсена зразка 2004 року. Обидва виграли 3 із 4 етапів, обидва програли лише в Інсбруку. Більше того: їхня перевага після двох стартових етапів у Німеччині над найближчим переслідувачем була ідентичною – 26,8 бала. За цим показником вони ділили шосте місце у історії. З п'яти випадків, коли перевага після Гарміш-Партенкірхена була більшою, лише одного разу лідер не довів справу до підсумкової перемоги. Сталося це з японцем Юкіо Касая в далекому 1972 році, та й то тоді йому просто довелося пропустити фінальний етап у Бішофсхофені.

Щодо решти збірної Норвегії, то команда Александера Штокля виглядала на Турне непереконливо. Особливо це стосується Маріуса Ліндвіка. Перед стартом Турне ми захоплювалися його феноменальною стабільністю на цій легендарній багатоденці: тут він ніколи не випадав за межі топ-10 на окремих етапах.

Однак ця вражаюча серія перервалася: вже на першому етапі в Оберстдорфі Ліндвік став лише 17-м, а в Гарміші отримав дискваліфікацію за розмір костюма вже в першій спробі, хоч і там його стрибок був досить посереднім. В австрійській частині Турне олімпійський чемпіон Пекіна також не вразив: 6-те та 19-те місця. У Норвегії слабкі виступи Ліндвіка у цьому сезоні пояснюють насамперед новою процедурою заміру костюма, яка сильно вдарила саме по Маріусу, тоді як зіграла на руку Гранеруду.

А другий ешелон збірної Норвегії на всю команду не зумів видати жодного потрапляння до топ-10 на етапах. Гранеруд Гранерудом, але загальний командний рівень Норвегії викликає багато питань до Штокля.

Кубацкі уникнув спаду форми

Давід Кубацкі підійшов до Турне у статусі лідера Кубка світу та головного фаворита. Багато йшлося про те, що завадити 32-річному поляку виграти може лише спад форми. А на нього багато хто чекає вже дуже давно, враховуючи, що пікову форму Кубацкі тримає ще з Літнього Гран-прі.

Проте такі очікування не справдилися. Спад форми у Давіда не настав, так само як і психологічно він не надломився, але й Турне поляк не виграв. Причина максимально банальна: просто знайшлася людина, яка в ці 10 днів була сильнішою. Сам же Кубацкі за свою поразку отримав максимально вагому та радісну компенсацію: 6 січня, у день фіналу Турне у Бішофсхофені, його дружина народила йому другу дочку.

При цьому з точки зору боротьби за Великий кришталевий глобус (ВКГ) Кубацкі розслаблятися не можна: Гранеруд до нього підтягнувся, а Анже Ланішек не відстав. Схоже, боротьбу за загальний залік Кубка світу поведе саме ця трійця – зараз вони виглядають помітно сильнішими за решту, і розбирають практично всі призові місця між собою.

Skijumping.pl. Давід Кубацкі

Порадував польських уболівальників багаторічний лідер «Кадри» Каміль Стох, який помітно додав порівняно з досить блідим початком сезону. На двох німецьких етапах 3-разовий чемпіон Турне був лише дев'ятим, проте в Австрії вийшов уже на рівень реальної боротьби за призові місця. Щоправда, обидва рази Стоха трохи підвела друга спроба – в Інсбруку та Бішофсхофені він відкочувався на п'яте та шосте підсумкові місця відповідно. При чому в другій спробі в Бішофсхофені Каміль ДУЖЕ запізнився з відштовхуванням - це було видно неозброєним оком. І як за такого відштовхування він зумів пролетіти свої 134,5 метри – зрозуміти складно.

Як підсумок – п'яте місце у загальному заліку Турне. Так чи інакше, Стох підбирається до переможного рівня форми, і польські вболівальники вже потирають руки у передчутті успіхів свого кумира в подальшій частині сезону.

На старті цьогорічної зимової кампанії явним другим номером збірної Польщі був Пьотр Жила. На двох німецьких етапах Турне він виглядав реальним претендентом як мінімум на подіум загального заліку: друге та шосте місця. Проте австрійська частина Турне для Жили вийшла змазаною: два десятих місця і підсумкове четверте місце в загальному заліку з майже 40-очковим відставанням від Ланішека. Так чи інакше, вражаюча серія Жили триває: цього сезону в Кубку світу він жодного разу не фінішував за межами топ-10. Але негативна динаміка форми Пьотра підказує, що невдовзі ця серія перерветься. Можливо, вже наступного тижня на домашньому етапі у Закопане.

Найкраще Турне в кар'єрі Ланішека

Шанси Анже Ланішека на нинішньому Турне оцінювалися досить обережно. Так, він підходив до старту в чудовій формі, з трьома перемогами у сезоні та у статусі віце-лідера загального заліку Кубка світу. Однак історія виступів словенця на Турне була дуже негативною: після ударного старту сезону в листопаді-грудні саме зі старту Турне у нього починалося серйозне просідання форми.

Але цього разу нічого такого не сталося. Хоча спочатку здавалося, що історія повториться: в Оберстдорфі Ланішек лише замкнув топ-10 і програв чимало балів лідерам. Але надалі Анже був чудовим, тричі потрапив на подіум на етапах і замкнув топ-3 загального заліку.

Що стосується провалу в Оберстдорфі, то він став однаково результатом як слабких виступів Ланішека, так і банальної невдачі. Анже посів лише 12-те місце у кваліфікації, через що опинився в іншій стартовій групі першої спроби порівняно з більшістю топ-фаворитів. І це зіграло з ним злий жарт: перший раунд в Оберстдорфі починався за досить важких вітрових умов, під які потрапив і сам Ланішек. Розпогодилося лише наприкінці спроби, коли у боротьбу вступили інші топ-фаворити.

Skijumping.pl. Анже Ланішек

За винятком Оберстдорфа, Ланішек був на Турне практично на рівних із Кубацкі. У підсумковому загальному заліку він програв поляку 29,2 бала, з яких 27,5 – саме в Оберстдорфі. Турне таких помилок не вибачає. Так чи інакше, Ланішек провів своє найкраще Турне у кар'єрі. І попадання в топ-3 – хороший плацдарм для того, щоб наступного року вже замахнутися на Золотого орла.

Рік тому головним відкриттям Турне був Ловро Кос, який з'явився з нізвідки та за підсумками двох стартових етапів замикав топ-3 загального заліку. І лише падіння у Бішофсхофені відкинуло його в кінець топ-10. Хороші тренування в Оберстдорфі цього сезону змушували задуматися: а чи не повторить Ловро свій трюк знову?

Однак слідом за хорошими тренуваннями був лише 28-й результат у кваліфікації, і та сама проблема, що й у партнера по команді Ланішека: ранній стартовий номер у першій спробі і набагато гірші вітрові умови порівняно з іншими топ-фаворитами. Ловро з цією ситуацією впорався дуже гідно, і став в Оберстдорфі у підсумку восьмим – навіть вище за Ланішека. Проте продовження не було: на трьох наступних етапах словенець жодного разу не потрапив навіть у топ-10, і у підсумку посів скромне 12-те місце у загальному заліку.

Крафту не вистачило стабільності

До топ-фаворитів перед стартом Турне входив і Штефан Крафт. Щоправда, оцінюючи його шанси, усі робили поправку на його дуже складні взаємини з трампліном у Гарміш-Партенкірхені та на те, що «Олімпіашанце» може знову підрубати шанси Штефана у загальному заліку.

У результаті ці очікування справдилися лише наполовину. Так, Крафт провалився в першій спробі в Гарміші, показавши у важких вітрових умовах лише 22-й результат, і в другій спробі контратаки не вийшло – 18–те місце в результаті. Але не можна сказати, що проблема саме в трампліні в Гарміші: Крафт на нинішньому Турне просто був нестабільний, і жодної закономірності в цьому немає.

У тому ж Га-Па перед першою провальною спробою Штефан показав солідний п'ятий результат у трайл-раунді – такого не може статися, якщо стрибун не потоваришував з цим конкретним трампліном. Нестабільним Крафт був і на інших аренах: на першому етапі в Оберстдорфі він ледве пройшов кваліфікацію, показавши 44-й результат, а на фіналі в Бішофсхофені провалився в другій спробі, відступивши з 4-го місця на 14-те. Без зривів обійшлося лише в Інсбруку, де австрієць став четвертим. І шосте підсумкове місце у загальному заліку – це ще не найгірший результат, який можна було отримати за такої нестабільності.

Skijumping.pl. Штефан Крафт

При цьому, якщо брати загальний командний рівень, то Австрія була беззаперечно найсильнішою збірною на нинішньому Турне. У загальному заліку підопічні Андреаса Відхьольцля окупували всю другу половину топ-10: за Крафтом розташувалися Міхаель Хайбьок, молодий Даніель Чофеніг, Ян Хьорль і ветеран Мануель Феттнер. Делегувати одразу п'ятьох своїх представників у топ-10 загального заліку Турне не вдавалося нікому з часів тих самих австрійців у 2011 році. Забракло лише сильного лідера, здатного боротися за підсумкову перемогу.

Найкращою ілюстрацією сили збірної Австрії став виступ Клеменса Айгнера у Бішофсхофені. Він виступав як представник національної групи і замкнув топ-10. Якщо не брати до уваги польотних трамплінів, то для 29-річного стрибуна це найкращий результат у кар'єрі на Кубку світу.

Провальне Турне для Німеччини

Інші господарі Турне, збірна Німеччини, стали головним розчаруванням багатоденки. Так, виграти Турне німцям не вдається з часів історичного Великого шолома Свена Ханнавальда в далекому 2002 році, проте останніми роками представники Бундестіму стабільно боролися за найвищі місця в загальному заліку. Цього року ніхто з німців не потрапив навіть у топ-10 загального заліку Турне.

Жодного подіуму за все Турне, нікого в топ-10 у генеральній класифікації та на двох австрійських етапах – просто гнітючі підсумки. Якщо розбирати за персоналіями – все виглядає ще гірше.

Маркус Айзенбіхлер лише на одному етапі з чотирьох (в Інсбруку) зумів пробитися у другу спробу. Карл Гайгер в Інсбруку, навпаки, навіть не пройшов кваліфікацію – 51–ше місце з відставанням 0,2 бала від Стефана Хули. У Бішофсхофені Гайгер став 23-м, і це був саме той результат, який відповідав рівню Карла у тренуваннях. В Інсбруку він був приблизно на такому ж рівні, і, об'єктивно кажучи, проліт повз топ-50 – це більше випадковість, ніж закономірність. Але хіба умовне 25-те місце Гайгера в Інсбруку щось глобально змінило б? Звичайно ж ні. Воно б все одно не дозволило йому потрапити навіть у топ-10 загального заліку, а про боротьбу за перемогу навіть говорити нема чого.

А Турне починалося для німців не так і погано. В Оберстдорфі Гайгер став четвертим, а Андреас Веллінгер шостим і обидва виглядали як реальні претенденти на найвищі місця в загальному заліку. Проте з кожним етапом ситуація ставала дедалі гіршою. Веллінгер після шостого місця на першому етапі в Га-Па став восьмим, але в Австрії все було помітно гірше: 18-те та 20-те місця. Як підсумок – 11-е місце у загальному заліку, найкраще у збірній Німеччини.

Skijumping.pl. Штефан Хорнгахер

Просто приголомшливий провал для головного тренера Бундестіма Штефана Хорнгахера. Від найбільш високооплачуваного тренера світу чекали зовсім не такого, тим більше наймаючи йому в помічники екс-тренера збірної Польщі Міхала Долежала. При цьому деградація збірної Німеччини почалася не сьогодні і не вчора, а ще в середині минулого сезону. Зараз криза досягла свого апогею, і Бундестім поринув у морок зразка правління Петера Ровайна в 2004 – 2008 роках.

Звільнення Хорнгахера виглядало б цілком закономірним кроком ще наприкінці минулого сезону, але тоді «бестію з Хінтерцартена» врятувало його гучне ім'я та репутація одного з найкращих тренерів світу. Що може врятувати австрійця від відставки цього сезону – придумати складно. Змити цю ганьбу може хіба що різкий і дуже помітний прогрес у другій половині сезону із феєричним виступом на чемпіонаті світу в Планіці. Але зараз чекати цього прогресу підстав немає ніяких. А сам Хорнгахер справляє повне враження тренера, який «поплив» – болюча реакція на критику та уникнення спілкування зі ЗМІ у той момент, коли питань до нього дуже багато.

Єдиною світлою плямою у збірній Німеччини на нинішньому Турне був Філіпп Раймунд. 22-річний німець, який заробив собі додаткову квоту завдяки успішним виступам на Континентальному кубку в грудні, був дуже стабільним, на всіх етапах займав місця в діапазоні з 12-го по 15-те і в результаті став 13-м в загальному заліку. Хоч якийсь плюс у карму Хорнгахера? Скоріше, навпаки. Раймунд в основу збірної Німеччини не входить, і працює з Андреасом Міттером та дублюючим складом. Коли у твоїй команді деградують абсолютно всі, а єдиний стрибун, який прогресує – це той, який працює якраз не з тобою, то це найкраща ілюстрація того, що ти робиш щось не так.