Останній цвях у кришку труни Європейської Суперліги. Чому проект помре?

У квітні минулого року континентальний футбол сколихнула новина про створення Європейської Суперліги, яка мала об'єднати під своїм крилом усі серйозні топ-клуби, і стати, по суті, альтернативою Лізі чемпіонів, яка довгі роки проводиться під егідою Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Але довести до кінця свої наміри організатори не змогли – більше того, дуже скоро від них відкололася неабияка частина клубів, а «розкольники», що залишилися, пообіцяли керівному органу європейського футболу боротьбу у судових інстанціях…

Час минав, і нещодавно справа отримала хід в тому напрямку, який, вочевидь, призведе до остаточного згасання ідеї із реалізацією проекту Європейської Суперліги. Можна навіть сказати, що в кришку труни цієї організації, що ледь-ледь встигла з'явитися на світ, був увігнаний останній цвях, оскільки висновки авторитетного юриста Афанасіоса Рантоса категорично спростовують усю аргументацію, на якій тримався позов ідеологів Європейської Суперліги, направлений до Суду Європейського союзу.

Щодо чого сторони судяться?

18 квітня 2021 року 12 європейських клубів з різних країн – «Арсенал», «Челсі», «Ліверпуль», «Манчестер Сіті», «Манчестер Юнайтед», «Тоттенхем», «Мілан», «Інтер», «Ювентус», «Атлетіко» Мадрид, «Барселона» та «Реал» Мадрид – оголосили про створення Європейської Суперліги. Цей турнір мав стати для грандів континентального футболу заміною Ліги чемпіонів УЄФА, причому клуби виявляли бажання та готовність продовжувати участь у традиційних національних лігах на території тих країн, до яких вони належать.

Однак ідея прожила зовсім недовго. Через кілька днів, які були буквально пронизані критикою та негативною реакцією з боку вболівальників, тренерів та низки футболістів, дев'ять клубів, включаючи всіх представників англійської Прем'єр-ліги, офіційно оголосили про односторонній вихід із проекту Європейської Суперліги, а деякі з них навіть вибачилися за свій необачний вчинок, запевнивши фанатів, що в жодному разі не хотіли піти проти їхніх почуттів та інтересів. Стояти, як то кажуть, до останнього залишилися лише троє – «Реал», «Барселона» та «Ювентус»…

Спеціально створена компанія European Super League Company (ESLC), рішення в якій нині й ухвалюються спільно трійкою зазначених клубів, спершу ініціювала, а потім і подала позов до Суду Європейського союзу проти УЄФА та ФІФА.

Адвокати та юристи, які захищають інтереси ESLC, стверджували, що УЄФА та ФІФА своїми діями проти організаторів Європейської Суперліги фактично порушили закон Європейського союзу про конкуренцію. Це проявилося у погрозах застосування санкцій щодо 12 клубів-організаторів нового турніру, включаючи можливе відсторонення їхніх гравців від участі у чемпіонатах світу та Європи. У ESLC акцентували увагу на тому, що оскільки УЄФА та ФІФА мають монополію на організацію та управління футбольними лігами та кубковими змаганнями для клубів та національних команд, що знаходяться під їх юрисдикцією, їм не повинно бути дозволено загрожувати санкціями будь-якому новому турніру чи організації.

У відповідь УЄФА, інтереси якої представила група адвокатів на чолі із Дональдом Слейтером, заявила, що Європейська Суперліга вирішила «діяти в рамках формату закритого магазину», що нібито є «хрестоматійним прикладом картелю», і отже, сама ESLC незаконно обмежувала б конкуренцію на споживчих ринках, під якими малися на увазі національні чемпіонати, участь в яких беруть клуби-організатори Європейської Суперліги.

Що вирішив Суд Європейського союзу?

На даний момент громадськість отримала лише висновок генерального адвоката Суду Європейського союзу Афанасіоса Рантоса, який виявився дуже лаконічним та недвозначним.

«Правила ФІФА/УЄФА, відповідно до яких будь-яке нове футбольне змагання підлягає попередньому схваленню, сумісні із законодавством Європейського союзу про конкуренцію. Хоча ESLC має право створювати свої власні незалежні футбольні змагання, що виходять за екосистеми УЄФА та ФІФА, вона не може, паралельно зі створенням таких змагань, продовжувати брати участь у футбольних турнірах, організованих та таких, що проводяться під юрисдикцією УЄФА та ФІФА, без попереднього дозволу цих федерацій», - підсумував Рантос.

Іншими словами, юрист дав зрозуміти, що клуби-організатори Європейської Суперліги мають повне право на створення власного турніру, в якому вони хочуть і готові брати участь на правилах та умовах, розроблених ними самими. Але, якщо при цьому клуби-учасники Європейської Суперліги бажають залишатися у змагальному процесі в рамках своїх національних чемпіонатів, які проводяться за правилами та в межах юрисдикції УЄФА та ФІФА, то їм обов'язково потрібен дозвіл від цих двох федерацій, який вони, зрозуміло, ніколи не отримають. Всидіти на двох стільцях ніяк не вийде…

Чого чекати далі?

Важливо зазначати, що думка та висновки Афанасіоса Рантоса не є юридично зобов'язуючим вердиктом. Цей фахівець виступає лише у ролі радника для суддів Суду Європейського союзу, але найчастіше до його думки прислухаються всі члени Великої палати суду під час винесення остаточних вироків. Тобто із великою ймовірністю можна стверджувати, що Суд Європейського союзу вирішить винести вердикт, заснований на висновках, які коротко виклав Рантос. Відбудеться це, швидше за все, навесні 2023 року, коли «Реал», «Барселона» та «Ювентус» остаточно й зрозуміють, наскільки провальним виявився їхній «хрестовий похід» проти УЄФА та ФІФА…

Вже зараз багато впливових юридичних оглядачів європейського континенту відзначають, що висновки Афанасіоса Рантоса завдали істотного удару по амбіціях організаторів та ідеологів Європейської Суперліги. Якими б гучними заявами не розкидалися в ESLC, запевняючи зокрема про готовність стартувати розіграш нового турніру вже із сезону-2024/25, прагматичність власників інших клубів, які не бажають повторно вступати у протиборство з УЄФА та ФІФА (передусім, мова про команди з АПЛ), навряд чи дозволить їм схилити вибір на користь незрозумілих перспектив участі в Суперлізі.

Для англійців на даний момент навіть єврокубки не завжди є пріоритетом з точки зору спортивних досягнень на фоні їхньої власної Прем'єр-ліги, де феноменальними доходами може похвалитися навіть записний аутсайдер. З цієї причини йти на конфронтацію із УЄФА та ФІФА, яка завершиться відстороненням від участі в АПЛ, просто не має сенсу, а «Реалу», «Барселоні» та «Ювентусу» без залучення представників Туманного Альбіону до свого проекту ніколи не вдасться перевершити Лігу чемпіонів…

Яка перша реакція?

Вже зараз, після висновків Афанасіоса Рантоса, з'явилася перша реакція з боку зацікавлених осіб. Наведемо її дослівно...

УЄФА: «Думка генерального адвоката Суду Європейського союзу лише підкреслює центральну роль федерацій у захисті спорту, відстоюванні фундаментальних принципів спортивних заслуг та відкритого доступу для всіх наших членів, а також у об'єднанні футболу навколо принципів загальної відповідальності та солідарності. Футбол у Європі, як і раніше, згуртований та рішуче виступає проти Європейської Суперліги або будь-яких подібних змагань, що відкололися, та які загрожують всій європейській спортивній екосистемі».

Чарлі Маршалл, генеральний директор Асоціації європейських клубів, яка виступає проти ідеї Європейської Суперліги: «Асоціація європейських клубів існує для того, щоб просувати, представляти та обслуговувати інтереси європейських футбольних клубів усіх форм та розмірів. Ми робимо це, працюючи пліч-о-пліч не тільки із нашими членами, але й з нашими основними зацікавленими партнерами, зокрема, УЄФА. Це партнерство є основою майбутньої стійкості та успіху європейського клубного футболу, і ми з нетерпінням чекаємо на можливість вести його відповідальну еволюцію таким чином, щоб зберегти його для майбутніх поколінь, а не зруйнувати».

A22, маркетингова компанія, що працює на Європейську Суперлігу: «Клуби та футболісти повинні заздалегідь знати та розуміти умови, щоб мати можливість брати участь у сторонніх змаганнях. Санкції також мають бути досить чіткими, передбачуваними та пропорційними, щоб обмежити будь-який ризик довільного застосування».

Як бачимо, за загальними та досить розмитими, як це завжди буває, фразами чиновників та їхніх представників, ховається вельми однозначний висновок – Європейської Суперліги у тому форматі, який був запропонований із самого початку, ніколи не буде. Швидше за все, організаторам та ідеологам цього змагання доведеться або відступитися від своїх цілей та завдань, або піти шляхом тотальних змін, які полягатимуть не тільки в організації турніру-альтернативи для Ліги чемпіонів, а й у такого ж плану «замінниках» для чемпіонату світу, чемпіонату Європи, не кажучи вже про національні ліги, вихід з яких може стати справжньою катастрофою як для всієї архітектури континентального футболу, так і для клубів-відступників…